Гіпермаркет знань>>Українська література >> Українська література: Григір Тютюнник. Огляд життя і творчості письменника.
Оповідання «Зав'язь» — почуття першої любові в художній інтерпретації Вічна тема любові в новелі «Три зозулі з поклоном» Роль художньої деталі в розкритті характеру, ідеї
Значний вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник. Уже відтоді поступово формувались характерні прикмети творчої індивідуальності молодого письменника: постійне невдоволення собою, наполегливі пошуки точного слова — найпотрібнішого, найвиразнішого, — тривале обдумування кожного твору (і згодом, досить часто, — попередня, до викладу на папері, «апробація» їх в усних розповідях). Період його літературного учнівства лишився прихованим від сторонніх очей. Перша зустріч письменника з читачем (за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский») — оповідання «В сутінки» (рос. мовою: Крестьянка.— 1961. — № 5). 1966p. вийшла перша його книжка «Зав'язь» (вид-во «Молодь»). «Зав'язь» була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім'я Гр. Тютюнника, воднораз вирізнивши його серед творчої молоді. Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Гр. Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967р. У 1968р. «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Гр. Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій». Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшли повість «Облога» та кілька оповідань. У 70-ті роки з'являються у пресі — республіканській («Вітчизна», «Дніпро», «Ранок») та всесоюзній («Дружба народов», «Сельская молодежь», «Студенческий меридиан») нові твори Гр. Тютюнника. У Талліні виходить збірка його оповідань естонською мовою (1974). Журнал «Сельская молодежь» у 1979р. (№ 1) повідомляє, що його нагороджено медаллю «Золоте перо» — за багаторічне творче співробітництво. Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо» (Київ, 1972, 1975), «Отчие пороги» (Москва, 1975), «Коріння» (Київ, 1978). Тютюнник перекладав українською мовою твори В. Шукшина: 1978р. у видавництві «Молодь» вийшла збірка оповідань та кіноповістей «Калина червона»; він перекладав і твори М. Горького («Серце Данко»), І. Соколова-Микитова («Рік у лісі») та ін. На початку 70-х років Гр. Тютюнник працював у видавництві «Веселка». Серед його продукції — настільна книга-календар для дітей «Дванадцять місяців» (1974), у підборі матеріалів до якої виявився його літературний смак, мистецька вимогливість, повага до юного читача. Пише він і сам твори для дітей, видає збірки оповідань «Ласочка» (1970), казок «Степова казка» (1973), які по-новому розкрили талант письменника. За книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки 1980p. Не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, 6 березня 1980р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством. 1989р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
Присвята - тонкий стилістичний прийом, відомий ще неоромантикові Миколі Хвильовому - його новела "Я (Романтика)" присвячена "Цвітові яблуні" (асоціація з назвою однойменного імпресіоністичного твору М.Коцюбинського). Архетип "любові всевишньої" (в Івана Франка "великої, вірної любові". - О.С.) - християнський, вселенський. Якщо зважити на тодішнє суспільне антирелігійне середовище Григора Тютюнника, стане зрозумілим прагнення автора відродити в читачів християнське духовне начало. Композиція новели незвична - це так звана "новела в новелі". Тютюнник подає низку вставних епізодів, а починає розповідь з появи молодого оповідача: "Я виходжу з-за клубу в новенькому дешевому костюмі...". Зіткнення Юності та Минулого (стосунки батька і Марфи) - своєрідне накладання архетипів. Образи батька (Анімус) і його дружини Софії, матері оповідача (Аніма, Мати) залишаються поза сюжетними подіями. Марфа ("Вона любила твого тата. А ти на нього схожий..." - слова Софії-Мудрості) весь час присутня біля головного героя, у свідомості якого снуються спогади і здогади, аж поки він не ознайомлюється зі змістом батькового листа з Сибіру. "Є (лист від Михайла - О.С.) - нема, є - нема, є..." Продовженням цього Марфиного ворожіння на ромашці став висновок Софії: "У горі, енну, ні на кого серця немає. Саме горе". В останньому листі Михайло просить дружину: "...я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфнна душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі 3 поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть од морозу... Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад, і тоді до мене прийде забуття хоч на хвильку". Зозуля - міфічна істота. Вона віщує весну (таким чином, сакральні три зозулі - звістка про сублімацію, духовне оновлення, надію на майбутнє) і пророкує людині, скільки років залишилося жити. Ця птаха кує тільки навесні від Благовіщення до Купала, а потім "давиться" ячмінним колосом. Вірили в те, що в зозулі-золотоключниці зберігаються ключі від вирію, тому вона летить туди першою, а прилітає звідти останньою. Люди, коли вперше бачать зозулю, звертаються до неї:
За іншими віруваннями, на сьомому році життя зозуля перетворюється на яструба або орла. За це пташки мстять їй. В одній із легенд зозуля питає у пташок, чому вони це роблять, адже вона - не хижачка, і чує у відповідь: бояться в ній майбутнього яструба. Хижий птах означає темне, несвідоме. Воно зростає і роз'ятрюється, якщо не дотримуватися традицій і духовного розвитку. Тому оповідачеві не слід забувати про минуле та "серця трьох". Три зозулі відкрили головному героєві таємницю кохання. Сосна ("татова сосна") - цар-дерево, архетип благословенного богами дерева, яке вічно зеленіє. У стародавніх колядках розповідається про сосну із золотою корою. Шишки печуть на весілля, бо це символ плодючості. За давнім звичаєм, соснову гілку зберігати в хаті від Нового року до наступного (перехід оповідача до іншого життєвого етапу). Вона слугувала оберегом від злих сил та приносила мир і спокій дому. Сосна, як і ялина, - символи покори. Ці дерева вважатися також і надгробними, тому "татова сосна" - натяк на те, що чекає оповідачевого батька в майбутньому. Водночас це і спроба лишити по собі слід на рідній землі. Сосна гоїть рани своєю смолою-живицею, отже, пам'ять про батька допоможе з'ясувати болючі питання - що й стане кроком сина до зрілості. ...Коли се було... А я досі думаю: "Три зозулі з поклоном" - повела, в якій зображено складний духовний конфлікт. У творі обмежена кількість дійових осіб: Марфа Яркова ("маленька Марфа"), поштар Левко, Софія, батько і син-оповідач. Кожна з чотирьох головних постатей уміщує в собі ознаки кількох архетипів: Матері - Природи і Культури (в новелі культуру уособлює страждання, спричинене розривом між усвідомленням свого обов'язку і тугою за минулим), Старості й Мудрості (як противагу незрілій молодості), Матері-Природи й Амімії - душі в цілому. (Аналогічні образи є у "Слові про Ігорів похід": Сонце та Земля як Всесвітня Мати, а Святослав і Ярославна (Єфросинія) - діти Космосу. Три зозулі з поклоном - узагальнений символ як несвідомого, так і очікування майбутнього. У новелі присутній гештальт, тому твір передбачає багато інтерпретацій (конкретніше, але в іншому аспекті, дія відбувається в новелі Франца Кафки "Перетворення").
Надіслала викладач будівельного технікуму транспортного будівництва Ясинуватський Муравльова Оксана Володимирівна, Донецька обл., м. Ясинувата
|
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний - Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов -
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: