Гіпермаркет Знань>>Українська мова>>Українська мова 8 клас>> Українська мова:«Звертання непоширене й поширене»

План-конспект уроку з курсу «Українська мова 8 клас» з теми «Звертання непоширене й поширене»

Тема уроку: Звертання. Тренувальні вправи
                       (за поетичною збіркою М.Г.Івасюка «Елегії для сина»).

                                                                      Зміст і структура уроку.
Методична ремарка.Учні працюють у творчих групах. Протягом уроку коментується вчителем та учнями виставка літератури та епіграф. Перед кожним учнем на парті тексти поезій, картки із запитаннями для самоконтролю та опорні таблиці.
 Організаційно-вступна частина.
Вступне слово учителя. Я рада вітати усіх присутніх на зустрічі з його величністю Словом. Зараз ми ввійдемо у його храм і насолоджуватимемося прекрасними миттєвостями перебування у ньому. Такі хвилини більше не повторяться. Але спочатку вгамуймо серце правильним диханням, а чорні думки – вірою у друзів. Тож вдихнімо повітря на повні груди і видихнімо. Храм Слова гостино відчиняє двері. Тож ввійдімо туди сміливо...

Лірична хвилинка. Лунає ніжна лірична мелодія, на фоні якої звучить поезія.
                           Д.Білоус «Слова покличні – прості й величні».

 
Інтелектуальна  розминка («карусель» запитань і відповідей)
    Яке враження справила на вас ця поезія?
(Ця поезія незвична й оригінальна, відчувається піднесено-емоційний стан душі автора. Поет підкреслює, що краса мовлення, його мелодійне звучання, стилістична виразність досягаються за допомогою звертань ).
     У чому  особливість цього поетичного твору?
(Автор наголошує, яку важливу роль відіграють звертання у мовленні, завдяки кличному відмінку, який “немов дитинний, музичний, звичний та ще й гостинний”).
    Яка роль звертань у розумінні автора?
(«Звертання щире, душевне, щедре»,–підкреслює поет. А ще найважливіше для душі те, що можна звернутися до найрідніших святинь: «моя Вкраїно», «кохана земле», «сивий Дніпре» саме засобами рідної мови).

Актуалізація і корекція опорних знань
'Методична ремарка. Учні  систематизують знання з теми за картками із запитаннями для самоконтролю, звіряючи  сказане з опорною таблицею.

Усне повідомлення на лінгвістичну тему 
                    «Основні відомості про звертання»
                               (опорна таблиця)

 

- Які наукові терміни були використані у повідомленні?(Звертання, риторичні звертання, граматичне вираження звертання, пунктуація при  звертанні, звертання поширені та непоширені).


 

 
Лексичний коментар. 1.Слово ирій (сучасне вирій)- дуже цікаве і старе: зустрічається у Повчанні Володимира вихідною, а форма вирій постала внаслідок злиття прийменника в з ирій. У словнику української мови в 11-ти томах так тлумачить слово вирій: “Теплі південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи”. Мономаха: птиці небесні із ир’я ідуть. Існує й форма ирій: “Гуси, гуси білі в ирій полетіли” (Тарас Шевченко). Оця форма - ирій, - власне, і вважається .Слово вирій (чи ирій) з погляду походження дуже складне. Існує кілька різних пояснень. 1.Найчастіше його зараз пов’язують з яр - весна, ярина, тобто мається на увазі, що в тих краях, куди птахи відлітають на зиму, завжди весна, завжди тепло. При цьому припускається вплив слова рай (наприклад, відповідне польське слово звучить вирай).
2. Вирій позначало первісно “арійські країни”, у чому відбився факт зв’язків українців з арійцями (аріями - оріями). Білецький-Носенко пояснює слово вирій як похідне від ір (ірис) або від аїр.
3.У народно-поетичній мові слово вирій також може позначати місце переселення душ померлих. Так, у відомій пісні Расула Гамзатова “Журавлі” говориться про те, що душі солдатів перетворилися на журавлів! А Дмитро  Білоус про це говорить по-своєму:
«так бентежать серця нам ключі журавлині,-
може, предківські душі вселилися в них?»

Ключ: «Елегії для сина».
Коментар ключа.
 

Тези дослідницької роботи «Невимовна втрата».
«Елегії для сина»-поетична збірка Михайла Івасюка, видатного буковинського письменника, фольклориста, науковця,  яка видана у 1991 р., перевидана та доповнена  у 2003 р. В її основі - однойменний цикл віршів, до щему відверта сповідь поета-батька, що втратив найдорожче - єдиного сина, Володимира, автора славнозвісної «Червоної рути». Він загинув за невідомих причин у 30-річному віці.
Талант мусить зазнати випробувань на складних життєвих поворотах, щоб утвердитись у своїй суті та силі. У повісті «Монолог перед обличчям» сина письменник так описує той тремтливий час – час очікування народження сина: «Зимі, здається, немає кінця. Уже початок березня, а сніги метуть, як навіжені. Наше районне містечко Кіцмань погрузло до самого пояса. З хати не хочеться носа висунути. Ні пройти, ні проїхати, зима ніби зводить з нами якісь рахунки. Та я з легкістю проходжу по тих кучугурах – ніби лечу, ледь торкаючись їх черевиками. Я – молодий, збентежений, щасливий – чекаю сина... Бігаю по тих снігах до лікарні, а в голові весь час зринає гарне, мелодійне ім’я – Володимир, Володько... Його мають два поети, якими я давно захоплююся, - Володимир Самійленко та Володимир Сосюра. Я пошепки повторюю  ім’я свого сина... А ти, хурделице, не дмухай в обличчя, бо ти мені не страшна... Я потримав на руках сина, подарованого мені долею на світанку 4 березня 1949 року...»
Я не прощу собі ніколи того, що не зумів умерти  замість нього, - з болем у серці наголошує поет у вірші «Зі мною ніч безкрая».
З точки зору батька,  Володя був надзвичайний. У поезії «За руки взявшись» він стверджує:
Хвилинами здається, Що ти раптово розчинився у людяності і красі
 Й надав їм форму власної особи.
Безмір любові до сина - це була, мабуть, та фатальність, яка не давала батькові прийти до себе після розлуки. І, навіть «коли змагають болі, я повер¬таюся до твого світла й розкриваю груди перед ним, немов перед очима сонця», -пише у поезії «Я повер¬таюся до твого світла».
    У свій час філософ Сократ сказав: «Заговори, щоб я тебе побачив». А Володя говорив і голосом скрипки, і голосом серця, а не лише устами:
 Роки твої- свічада велемовні.    Дякую тобі за дивний голос…
 Листи твої -чарівні партитури -   Щодня зі мною розмовляють...
 Я дякую тобі за ту любов пречисту.- Так звучить невимовна батьківська туга в поезії «Твої роки».
…Я став Сізіфом,  якому від богів дістався камінь,  а руки в мене не натреновані для цього.- Зізнається зажурений батько у поезії «Я не годен ховати серце».
І опустилися руки.Плакало каміння під нога¬ми, як ішов поет-батько сино¬вим містом, а німі уста  кри¬чали від болю, запитуючи у поезії «Як місяць не зійде»:
Де ж син твій чудесний,  Що в нашому серці  Розбуджував весни?
Син не відповідав.. Що трапилось?  Повну правду того фа¬тального дня чи ночі 1979 року Володя забрав із собою... Та вірив бать¬ко, що « …твої благословенні тридцять років не стануть жов¬тим листям, що люди спалюють увосени» (поезія «Я повертаюсь до твого світла»), і що «осяяний людською добротою» син жи¬тиме у пам'яті тих, хто його по-справжньому любив… І від цієї віри навіть «болі геть зникають, немов блукаючі вогні».
Зболена душа батька не хоче миритися з важкою втратою. Можливо, для заспокоєння автор включає у свою поетичну збірку «Колискову», яка так перекликається народною піснею.
Кожна поезія збірки як оголений нерв, що завдає невимовного і непоправимого болю...

 



 

        Завдання:
           1.Коментар орфограм та пунктограм.
           2.Синтаксичний розбір речень.
    3.Вказати види звертань.
    4.Визначити художні засоби, використані у даних  реченнях.
Бесіда.
1.Яка мікротема об’єднує дані речення? (Сум і туга батька за втраченим сином).
2.Чому автор згадує тут саме руту? (По-преше вічнозелена рослина; по-друге, пісня про червону руту прославила сина на весь світ).

Презентація дослідження «Рута: ботанічні характеристики, біологічні особливості,  народознавчий аспект,  використання у медицині та літературі».
Погляди на те, яка саме рослина відповідає червоній руті, розходяться. Одні вважають її квіткою роду рута (найчастіше садовою рутою, яка цвіте жовтими квітками), інші — квіткою роду рододендрон, треті ж вказують навіть білу глуху кропиву (або білий ясенець) З книг «Атлас лікарських рослин» та «Сторінками Червоної книги рослин» вдалось почерпнути інформацію про загадкову «червону руту». Вона на Україні розповсюджена у двох видах: рододендрон жовтий (Азалія понтійська) та  рододендрон східнокарпатський, тобто по- місцевому «червона рута».
“Дехто вважає, що такої рослини насправді немає. Та це не так. Росте вона лише в нашій країні. У дикому вигляді зустрічається в Криму та в деяких місцях на кордоні з Туреччиною. З давніх-давен її розводять на городах по всій Україні як лікарську рослину. Ще в 1896 році у своїй книжці “Життя рослин” Кернер згадував і відносив її, як це не смішно, до рослин, які використовують у чаклунстві та ворожінні. Тепер багато наших вчених радить застосовувати руту для лікування нервових захворювань. Висушені квіти рути мають дуже приємний запах троянди і їх використовують для різних домашніх потреб. Проте з нею слід дуже обережно, бо всі її частини місять андромедотоксини, тобто отруйні речовини.. Пліній Старший, пізніше Стработ у своїх історичних творах розповідали про використаня жителями меду, який містив цю отруйну речовину проти армій Ксенофонта у 401 році до нашої ети та Помпея у 69 р. до н.е.
Ботанічні характеристики. Вічнозелений кущ заввишки 10-40 см. Стебло розгалужене, молоді гілки опушені. Листки (завдовжки до 2 см) зелені (зісподу – лускато-іржаві), еліптично яйцевидні, шкірясті, блискучі. Квітки рожево-червоні, іноді білі, зібрані (по 5-7) у щитковидний зонтик. Плід – коробочка завдовжки 4-5 мм. Цвіте у травні – липні. Плодоносить у серпні.   Розмножується насінням вегетативно.
        Біологічні особливості. Вид поширений у Карпатах, на Балканах.   Популяції численні, однак кількість зменшується. Причини зміни чисельності: зривання квітів, вирубування, спалювання чагарникових заростей навесні (засіб боротьби з біловусником на полонинах).

 

Рута: народознавчий аспект. Рута. Червона рута — квітка, що пов’язана з українським святом Івана Купала. За переказами, що до цих пір існує в Карпатах, рута — жовта квітка, яка лише на декілька хвилин, в ніч на Івана Купала, стає червоною.
Рута взагалі цвіте жовтим суцвіттям, але трапляється й таке, що вона один раз на десять років зацвітає червоно. Чим пояснити цю таїну? Її розкриває стародавня грецька легенда про кохання юнака і дівчини. Від їхнього кохання розквітали поля й ліси, люди раділи, співали пісень. Та на горе закоханим врода дівчини викликала любов у серці старезного бога Еола, який почав залицятися до красуні – удень і вночі він її чарував облесними словами та обіцянками. Хотів, щоб дівчина зиркнула на нього прихильно і відповіла любов’ю на його пестощі. Та вона й чути не хотіла про нього – була вірна юнакові.
Ревнощі запопадливого Еола не знали стриму. Він геть оскаженів і, нарешті, помстився за своє нерозділене кохання та потоптану й зневажену гідність: вибрав хвилину, коли закохані прийшли на побачення, накинувся на хлопця й дівчину і відняв у них життя.
Хоч йому було вже понад тисячу літ, не міг збагнути просту істину: кохання твердіше від каменя, палкіше від вогню і сильніше від смерті. Любов дівчини і юнака не загинула, а перетворилася у дві квітки: у руту із жовтим суцвіттям і червонястими листочками та лілувато-рожевий ясенець. Вони, як двоє дітей, завжди і всюди одне біля одного. Ясенець трохи вищий, - ніби для того, щоб пильнувати, аби якийсь стариган не забрав його кохану.
І рута не байдужа до ясенця: один раз на десять років розквітає червоним цвітом, аби коханий милувався нею й увібрав її вроду в своє серце. Якщо під час того чудодійного цвітіння будь-яка дівчина знайде той дивоцвіт, то візьме у нього всі чари і причарує назавжди свого коханого легеня.
На Україні відомі різні варіанти цієї легенди. Так, літературознавець О.Ю. Романенко в нарисі “Чар-зілля” розповідає про дівчину-гуцулку, яка шукає червону руту:
         Червона рута – це не західноукраїнський чи буковинський регіональний символ, а загальноукраїнський, який побутував у різних варіантах у багатьох частинах України, відбиваючи важкі події в історії нашого народу.

Історія створення пісні «Червона рута». Що наштовхнуло Володимира Івасюка до створення  “Червоної рути?” У його щоденнику є нотатки: “Співанку про червону руту (спершу хотів назвати її “черлена рута”) почув від однієї жіночки. Влітку їздили в с.Розтоки Путильського району, де відбувалися зйомки фільму “Білий птах з чорною ознакою”... Їхали назад, чую, жіночка співає:
Червоная рута, чого ти зів’яла?
Молодая дівчинонько, чого-с заплакала?
Мене вразило словосполучення «червона рута». Вдома в батька продивився фольклорні збірники, не знайшов. Лише в одній збірці Академії наук знайшов цю легенду. У Володимира Гнатюка. Хотілося характерну деталь якусь використати, як, наприклад, цвіт папороті, чар-зілля. Усі купальські співанки побудовані на слов’янських шуканнях квіту. Пов’язано з культом людини, а виражається через пісню... Потрібно мати образ цілком закінчений. Я хочу знати, про що пишу. До деталей”.
Спочатку хотілося надати «Червоній руті» характеру і форми балади, але твір виходив розтягнутим, композиційно недолугим. Потрібні ж були лаконізм, простота і щирість народної пісні. Володя переписував її безліч разів, шліфував текст. Коли переконувався, що вклав у пісню все, на що був здатний, відкладав її до появи нових ідей. На обласному телебаченні Івасюк мав добрих друзів: режисера Василя Селезінку та звукооператора Василя Стріховича, яким повідомив про дві нові пісні.
Прем’єра пісень відбулася в програмі «Камертон доброго настрою». Для запису Володя запросив до студії оркестр ансамблю «Карпати» Валерія Громцева. Солісткою  улла молода учителька музики Олена Кузнецова, яка володіла гарним сопрано. І ось настало свято Володиної музики та поезії. Торжество шестирічної творчої роботи — 13 вересня 1970 року. Пополудні з Театральної площі Чернівецька телестудія перед багатотисячним натовпом на всю Україну транслює «Червону руту» і «Водограй». На площі й сусідніх вулицях зупиняється транспорт… Після цього виступу мільйони людей вбачатимуть у піснях Івасюка вираз своїх почуттів.
А тоді ще самодіяльний ВІА «Смерічка» дав цій пісні ті крила, на яких вона полетіла до людей. У виконанні «Смерічки» «Червона рута» стала піснею року в СРСР на Всесоюзному конкурсі «Пісня-71». На заключному концерті разом з Василем Зінкевичем та Назарієм Яремчуком свою пісню співав і Володимир Івасюк».
Відеозапис виконаня пісні «Червона рута» (1971 р.)
Бесіда «Вільний мікрофон»
- Можна почути таке визначення: «Червона рута» - це твір-шедевр.
1.Що таке шедевр? (Шедевр – твір літератури чи мистецтва, який характеризується високим рівнем досконалості.)
1.Як на вашу думку, чи можна цей музичний твір назвати шедевром?
2.Що сприяє створенню шедеврів? (Світовідчуття митця, його образне мислення, натхнення, особливий спосіб мислення).
Шедеври пишуться життям,
Ціною крові.
Душі й небесних сил тертям
У їх розмові (Віктор Дон).

Підсумки уроку
 Тестове завдання.  Укажіть правильний варіант відповіді
1. Укажіть речення із звертанням.
а) У різну пору року лютневий сніг цвіте по-різному, проте зараз, ополудні, розцвів найяскравіше (Є.Гуцало).
б) Нам здавалося, що роки пройшли (Ю.Збанацький).
в) Диви, димок за пагорбом! (Л.Костенко).
г) Сонце гріє, вітер віє з поля на долину (Т.Шевченко).
ґ) Швидше, коню, швидше, коню, поспішай додому! (Т.Шевченко).

2. Яке речення ускладнене звертанням?
а) Ходім до тата, будем умовлять (І.Карпенко-Карий).
б) Прилітайте, сизокрилі мої голуб’ята, із-за Дніпра широкого (Т.Шевченко).
в) Далеко море одкрило широкі обійми зеленій землі і радісно тремтіло, немов жива блакить неба (М.Коцюбинський).
г) Ви бились завзято, вас впало багато за волю і честь (Т.Масенко).
ґ) Летіли орлята з далекого краю (Народна творчість).

3. У якому реченні є більше, ніж одне звертання?
а) Ой краю, мій краю, чи я розберу оте, що ти робиш зі мною! (Т.Осьмачка).
б) Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі! (Олександр Олесь).
в) Боже, як багато у світі краси! (О.Довженко).
г) Яка ж ти красива, яка велична, земле моя! (О.Довженко).
ґ) Вечірнє сонце, дякую за день (Л.Костенко).

4. Укажіть речення із непоширеним звертанням.
а) Скажи мені, мій братику, королевий цвіте! (Т.Шевченко).
б) Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю (Т.Шевченко).
в) Важке ярмо твоє, мій рідний краю, не легкий твій тягар! (І.Франко).
г) Сон, кажуть, Божа благодать (Леся Українка).
ґ) Христя, так її звали, зосталася малою біля батька-матері (Панас Мирний).

5. Визначте речення із поширеним звертанням.
а) Бач, Оксано, я жартую, а ти справді плачеш (Т.Шевченко).
б) І калина, і м’ята коло білої хати (М.Макух).
в) Припливайте до колиски, лебеді, як мрії (В.Симоненко).
г) Поклін тобі, моя зів’яла квітко, моя розкішна, невідступна мріє! (І.Франко).
ґ) О вітре, брате! Як мене побачиш старим, зів’ялим, чи й по мені заплачеш? (І.Франко).

6. За допомогою яких розділових знаків може виділятися звертання на письмі?
а) Двокрапки, тире і ком;
б) ком і знака оклику;
в) тире і знака оклику;
г) двокрапки, тире, ком і знака оклику;
ґ)  ком, крапки з комою і знака оклику.



 

Узагальнювальна бесіда на основі тестовго завдання
1. Яка функція звертання у реченні?
(звертання не буває членом речення, а лише ускладнює його).
2.У яких стилях мовлення найчастіше використовується звертання?
3.Чи відповідає епіграф темі уроку?
4.Як вшановано пам’ять Івасюків батька і сина на Буковині?

Дослідження. Вшанування пам’яті батька та сина Івасюків на Буковині:
    меморіальний музей Володимира Івасюка у Чернівцях по вул. Маяковського, 40, де жила сім’я Івасюків;
    меморіальна дошка на будинку по вул. Маяковського,40 у Чернівцях встановлена 25.11.2002, вшанувавши 85-річчя від дня народження М.Г.Івасюка;
    Центральна наукова бібліотека м. Чернівців носить  ім’я М.Г.Івасюка;
    пам’ятник Володимиру Івасюку у Кіцмані;
    вулиця Чернівців носить ім’я Володимира Івасюка;
    фестиваль естрадної пісні «Червона рута», започаткований у 1989 році;
    Міжнародний конкурс молодих виконавців ім. В.Івасюка.
    Вшанування на алеї зірок на Театральній площі Чернівців.


Творча робота в групах «Два – чотири – усі разом»
Використавши ключове слово «звертання», скласти сенкан.


 





Звертання –
поширені, непоширені,
вивчаємо, аналізуємо, усвідомлюємо.
Граматичне вираження – кличний відмінок,
ускладнюють речення.

Звертання –
захоплюючі, милозвучні,
урізномінітнюють, прикрашають, заспокоюють,
незамінне джерело радості спілкування,
риторичні фігури.

Оцінювання та самооцінювання знань учнів
Обмін бонусів на бали.
Методична ремарка. Протягом уроку учні одержували смайлики-бонуси за відповіді.
  

          

Учитель. Життя коротке, доля невблаганна... Вдумаймось у слова нашого талановитого філософа Г.Сковороди і візьмімо їх собі за орієнтир: “Жити слід так, щоб побачити у жорстокому – ніжне, у гіркому – солодке, у мотлосі – милість, у буйнощах – смак, в отруті – поживу, у смерті – життя, у безчесті – славу”.



Домашнє завдання (диференційоване):
1)Повтоити  відомості про звертання.
2)Виписати 6-7 речень із звертаннями, виконати синтаксичний розбір 2-х речень;
3) Написати творчу роботу  на тему «Життя людського строки стислі...»(Л.Костенко);
4) Написати листа поету, (використовуючи звертання).


Використана література
Володимир Івасюк. Життя – як пісня. Спогади та есе. Літературно-публіцистичне видання./Упорядник Парасковія Нечаєва.- Чернівці: Букрек, 2003.- 216 с.
Горбійчук Н., Юдкіна І., Лінник Л. Я – мандрівний музика.// Українська мова і література у школі. – 2000. - № 5. – С.71-73.
Грибан Г. Взаємозв’язок у вивченні мови та літератури.//Дивослово.– 1998. - № 2.–С.19-22.
Гусар Ю. Зацвіла червона рута у світах.// Чернівці. – 2001. – 20 квітня.
Івасюк В. Життя  - як пісня. Спогади та есе. Літературно-публіцистичне видання./ Упорядник П.Нечаєва. – Чернівці: Букрек, 2003.- 216 с.
Івасюк М. Монолог перед обличчям сина. – Чернівці, Золоті литаври.– 2000. – 205 с.
Івасюк М. Елегії для сина.- Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – 96 с.
Івасюк М. Доля наша жорстока./Сторінки з щоденника// Літературно-мистецька Буковина. – 1997. – 23 серпня.
Івасюк М.“ Я біля вас”.// Буковинське віче. – 1996. – 11 січня.
Козак С. “Червона рута”. Перший республіканський фестиваль сучасної пісні та популярної музики – у споминах, враженнях, документах і з погляду нашого кореспондента.// Літературна Україна. – 1997.
Літературознавчий словник-довідник.- К.: ВЦ “Академія”, 1997.- 752 с.
Матіос М. Великий батько великого  сина. // Буковинське віче. – 1997. – 22 листопада.
Мельничайко В. Елементи лінгвістичного аналізу художнього тексту на уроках мови.//Дивослово.- 1998.- № 2.- С.15-18.
Нечаєва П. Про них у далекім літі.// Доба. – 2002. – 11 січня.
Нечаєва П. Не час покладатися на солов’їв.// Доба. – 2002. – 22 листопада.
Нечаєва П. “І до сьогодні творчість композитора нікого із музикантів не цікавить...”// Чернівці. – 2003. – 17 жовтня.
Пушик С. Батько і син під сузір’ям порядності.// Літературно-мистецька Буковина. – 1997. – 22 листопада.
Скорик К. “Від серця до серця, від батька до сина” // Крайова освіта. – 2001. – 1 грудня.
Фещук Н. Ти признайся мені, де тепер цвіте “Рута”// Чернівці. – 2002.- 13 грудня.
Фещук Н. Хай святяться Чернівці: тут була написана “Червона рута” // Чернівці. – 2003. – 26 грудня.
Філіпчук Г. Людяність стала підгрунтям його інтелігентності.// Слово просвіти. – 2002. – 22-28 листопада.
Щербанюк Л, Будна Н. “Він міг би конкурувати з Мішелем Леграном і Джоном Ленноном...”// Чернівці. – 2003. – 28 лютого.

 

Надіслано вчителем української мови та літератури Семчук Д.Б. ліцею №3 м.Чернівці

_{Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани конспектів уроків з української мови, завдання з української мови 8 класу скачати}