KNOWLEDGE HYPERMARKET


Конспект уроку до теми: Прийменник як службова частина мови

Гіпермаркет Знань>>Українська мова >> Українська мова: Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку у словосполученні.


План-конспект уроку з курсу «Українська мова 7 клас» з теми «Прийменник як службова частина мови».


Тема уроку:    Прийменник як службова частина мови
                    
(на матеріалі балади Т.Г.Шевченка «Тополя»).

Мета уроку:    узагальнити і систематизувати знання з даної теми, практично застосовувати набуті знання про особливості вживання та написання прийменників; розвивати уважність, зосередженість, логічне мислення; виховувати любов до народних звичаїв, обрядів, традицій, до краси рідного слова.


Тип уроку:    урок узагальнення та систематизації знань.


Обладнання: виставка літератури, згідно теми уроку, опорний конспект «Прийменник як службова частина мови», ілюстрації, аудіозаписи, мультимедійні засоби наочності.


Форми роботи: інтелектуальна гра, словниковий розподільний диктант з ключем, літературознавчий практикум, диктант з коментуванням, творче конструювання, лото «Прийменник»,Презентація роботи дослідницьких груп, інтелектуальна розминка, творча робота: синквейн.


Міжпредметні зв’язки: українська мова, українська література, фольклор, біологія.


Епіграф:

                                                                                                                                                                                   Тополі по волі
                                                                                                                                                                                    Стоять собі, мов сторожа,
                                                                                                                                                                                    Розмовляють з полем.
                                                                                                                                                                                                        Т.Шевченко


                                                                                     Зміст і структура уроку



І.Організаційно-вступна частина


ІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння

Постановка виконавських завдань

1.Дослідити особливості вживання прийменників у баладі «Тополя» Т.Шевченка.
2.З’ясувати, які за будовою і походженням прийменники переважають у баладі «Тополя» Т.Шевченка.
3.Прокоментувати доречність підібраного епіграфа до уроку.
4.Презентувати дослідження про тополю у фольклорі, художній та науковій літературі.

Інтелектуальна гра «ТАК-НІ»

   ТАК     Запитання     НІ

    Відомості про прийменник вивчає синтаксис? 


    Прийменник – службова частина мови? 


    Прийменник має граматичні категорії?


    Прийменник не має лексичного значення?

    Прийменники вживаються лише з іменними частинами мови у непрямих відмінках? 


    Синтаксична роль прийменника – другорядний член речення? 


ІІІ. Відтворення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань

Робота з  підручником та опорним конспектом


                                                                 Опорний конспект
                                               «Прийменник як службова частина мови»



25.01-6.jpg


                                                    Словниковий розподільний диктант з ключем


Завдання: 1) розподіліть у дві колонки сполучення слів, до складу яких входять прийменники різні за будовою – у першу з простими прийменниками, у другу – зі складними.


   з простими прийменниками     із складними прийменниками
  серед неба
  в руках
  у село
  при грошах
  під бороду
  біля хат   
   з-під копит
   попід вікно
   з-поміж ламп
   з-посеред кого
   поміж вил
   задля короля



25.01-7.jpg 2) Підкресліть передостанню літеру останнього слова у першій колонці  та останню літеру  останнього слова у другій колонці - по вертикалі прочитаєте ключові слова.
(Балада. Тополя.)

                                              Літературознавчий практикум.


Завдання: з’ясувати значення терміна «балада».


Бесіда.
 1.Що лежить в основі жанру балади?
 2.Які балади ви знаєте?
 3.Чим особливим запам’яталася балада «Тополя» Т.Г.Шевченка?

Мотивація. На сьогоднішньому уроці аналізуватимемо баладу«Тополя» Т.Г.Шевченка з мовознавчої точки зору, а саме: особливості вживання прийменників у ній.

                                                 Диктант з коментуванням


Завдання:

1) визначити прийменники (за будовою, за походженням, з якими частинами мови вживаються і з якими відмінками);

2) виконати повний синтаксичний розбір першого  речення;

3) виконати морфологічний розбір прийменника кругом;

4) визначити, яка стилістична фігура лежить в основі третього речення ( анафора).

                             1.По діброві вітер виє,
                             Гуляє по полю,
                             Край дороги гне тополю
                             До самого долу.

2.Кругом поле, як те море
Широке, синіє.

                             3.По тім боці – моя доля,
                             По сім боці – горе.

4. І на диво серед поля
Тополею стала.

                                                     Творче конструювання


Завдання: з даних простих прийменників, які використано у баладі «Тополя» Т.Шевченка сконструювати складні (з іменниками); з’ясувати, з яким відмінком вони найчастіше вживаються.
По, до, з, на, в, під, за, для, серед.
Складні: попід (гаєм) –  Ор.відм., задля (тебе) – Р.відм., з-посеред (інших) –  Р.відм, з-під (куща) –  Р.відм., з-за (тополі) ) – Р.відм.
Висновки.

Інформативне повідомлення

                                        Робота в групах. Лото «Прийменник»


Методична ремарка: Одна група учнів одержує картки, на кожній з яких написано речення з пропущеним прийменником. Ці прийменники – на окремих картках, які одержує інша група. Завдання: підібрати правильно прийменники, записати речення і прокоментувати особливості вживання прийменників у даних реченнях.


     Картка 1.    
            Картка 2      

1.Защебече соловейко
… лузі   … калині.

2.Скажи мені, де мій милий?
…. Світа полину.

3…. Милого батько, мати –
Як чужії люди.


1.В, на.


2. Край.


3.Без.

 1. Плавай, плавай, лебедонько!
… синьому морю.

2.Полетіла, мов на крилах,
… степу сіла.

3.Не стояла б … півночі
… милим  … вербою.   

1.По.

2.Серед.

3.До, з, під.



IV. Узагальнення й систематизація основних теоретичних положень та відповідних наукових ідей


Презентація роботи дослідницьких груп.


                                                     І група. «Біологи»

Тополя – швидкоросле світлолюбне дерево, деякі різновиди живуть по 120 –150 pp. Відомо близько 150 видів, в Україні  – 11. Найпоширеніші: тополя чорна, або осокір, тополя пірамідальна, тополя дельтолиста (трикутна,  канадська), тополя бальзамічна,  тополя біла, або срібляста, тополя тремтяча, або осика. Тополю широко використовують в озелененні міст та в полезахисних лісонасадженнях, деякі види – як декоративні. Деревина м'яка, легка, біла, її використовують у паперовому, сірниковому та фанерному виробництвах, у бівництві та виготовленні щовку
Тополя чорна, або Осокір розпровсюджена у європейській частині Росії, у Криму,  на Кавказі, а також в Середній Азії та Західному Сибіру. Світолюбивий гігрофіт. Міцне дерево, висота до 30 м, з широкою, гіллястою кроною та циліндричним стовбуром, кора якого спочатку гладка, сіра, а згодом чорніє, вкриваючись глибокими тріщинами. Молоді пагони блискучі, жовті або жовтувато-сірі, гладенькі. Листки ромбічні або трикутні, з довгим тонким загостренням на верхівці, темно-зелені зверху і світлі знизу, по краю дрібно-тупозубчасті, ароматні.

Тополя пірамідальна– високе (15-30 м) дерево з вузькопірамідальною компактною кроною. Листки дрібніші, ніж в осокора, широкотрикутні, загострені, сидять на червонуватих черешках, здебільшого поширені чоловічі екземпляри, а з маточковими квітками трапляються дуже рідко. Культивують по всій Україні

Тополя дельтолиста (канадська трикутнолиста) гібридного походження, одержана від схрещення тополі дельтовидної з тополею чорною у 1750 р. у Франції. Росте вздовж берегів річок та озер. Високе, до 45 м заввишки, листопадне дводомне дерево родини вербових. Має широку розлогу крону і циліндричний стовбур, укритий попелясто-сірою корою; в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора темно-сіра, глибокотріщинувата. Бруньки голі, клейкі. Листки чергові, голі, 3 - 8 см завдовжки і 3 – 6 см завширшки, круглясто-трикутні або широкоромбічні з ширококлиновидною або зрізаною основою, нерівномірнозубчасті (зубчики залозисті), на довгих голих сплюснутих червонуватих черешках, з двома залозками при основі; жилки листків розходяться пальчасто. Квітки одностатеві, у пониклих сережках; чоловічі сережки сидячі, товсті, до 8 см завдовжки, жіночі — при плодах до 15 – 20 см завдовжки. Плід  –  коробочка. Цвіте у березні -квітні, до появи листя. Батьківщина тополі дельтолистої  –  Північна Америка. По всій території України її культивують як декоративну рослину.

Тополя бальзамічна (каліфорнійська) – високе, 20-35 м заввишки, листопадне дводомне дерево родини вербових. Має широкояйцевидну малогіллясту крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою сірувато-зеленою корою; в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора темно-сіра, тріщинувата. Бруньки голі, клейкі. Листки чергові, разом з черешком голі, яйцевидні або яйцевидно-ланцетні, 5-12 см завдовжки і 2,5-7 см завширшки, в основі круглясті, до верхівки поступово звужені в довгий кінчик, по краю зарубчасто-пилчасті; зверху темно-зелені з полиском, зісподу - білуваті або іржаві, з крапчастими залозками, на довгих циліндричних тонких черешках. Квітки одостатеві, в пониклих сережках; сережки  на довгій ніжці, чоловічі до 7 см завдовжки, жіночі – до 15 см завдовжки; приймочки пурпурові. Плід – коробочка. Цвіте у березні-квітні, до появи листя. Батьківщина тополі бальзамічної – Північна Америка. По всій території України її культивують як декоративну і фітомеліоративну рослину.

Тополя біла, або срібляста  –  листовидне дерево родини вербових;  висота 15-35 метрів. Має широку наметовидну крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою світло-оливковою корою; в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора темно-сіра, глибоко тріщинувата. Бруньки білоповстисті. Листки чергові, круглясто-лицевидні, 10-12 см. Завдовжки і 5-10 см. заввишки, в основі злегка серцевидні, кутастовеликозубчасті або виїмчасто 3-5 лопатеві, зверху темні, глянцеві, зі споду – білоповстисті, на круглих черенках, що в 2-4 рази коротші за пластинку. Квітки одностатеві, приймочки двороздільні, яскраво-зелені блідо-жовті або темні. Плід – коробочка. Цвіте у березні-квітні, до появи листя. Розповсюджена у Криму європейській частині Росії, у Сибіру, Середній Азії, Західній Європі, Китаї, Малій Азії.

Тополя тремтлива, або Осика – високе струнке дерево 20-30 м заввишки родини вербових з округлою кроною і циліндричним стовбуром, укритим гладенькою світло-зеленою корою. У старих дерев кора в нижній частині чорна, глибокотріщинувата. Молоді пагони бурі, блискучі, бруньки клейкі, загострені, Листки – 3-7 см завдовжки, чергові, округлі або округлояйцеподібні, виїмчасто-зубчасті, шкірясті, зісподу сизуваті. Черешки довгі, сплюснуті, голі. Квітки роздільностатеві, рослини дводомні. Тичинкові сережки пониклі, 7-10 см завдовжки, темно-пурпурові, квітки без оцвітини, на коротких ніжках, приквіткові луски торочкуваті, волохато-війчасті; тичинок 5-8, пиляки пурпурово-червоні. Маточкові сережки тонші, менш яскраві, квітки з келихоподібним диском при основі і грушоподібною голою зеленою зав'яззю та двома пурпуровими приймочками. Плід – коробочка, видовжено-конічна до 7 мм, відкривається двома стулками. Насіння дрібне, має чубок з сріблястих волосків. Росте осина як домішка у хвойних, хвойно-листяних і листяних лісах. Зрідка утворює чисті деревостани у похідних формах лісостанів. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у березні-квітні. Поширена по всій Україні. займає 1,2 % площі державного лісового фонду країни. Райони заготівель – Полісся, лісостеп.


                                                           ІІ група. «Фольклористи»

Тополя – символ дерева життя. Дослідник Карл Лінней назвав її «популюс», тобто «народна». Тополя - оберіг українців; символ рідної землі, свободи, України; дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності; результат міфічного перетворення дівчини, жінки в дерево. Тополя може символізувати воду й вогонь, місяць і сонце, адже листя має різні відтінки зеленого: знизу світлозелений (вода, місяць), зверху темнозелений (вогонь, сонце). В Україні найпоширеніша тополя пірамідальна. Відомі народні порівняння дівчини, жінки з тополею: “Струнка, як тополя”, “Висока, як тополя”, “Тонка, як тополя”, “Гнучка, як тополя”, “Самотня, як тополя”. У давнину весняно-літні обряди (в деяких місцевостях на Великдень, Зелені свята, Купайла) через ігровий образ дівчини-тополі розкривали смисли майбутнього дорослого життя, вони були своєрідною можливістю краще пізнати одне одного, знайти пару. Звичай “водити тополю” дуже давній. Його детально описав М. Костомаров у магістерській дисертації “Про історичне значення руської народної поезії” (1843). Дівчата обирали з-поміж себе одну представницю, до рук, піднесених угору, прив’язували палицю, квітчали її, водили й співали:


                                 Стояла тополя край чистого поля.
                                 Стій, тополенько, не розвивайсь,
                                 Буйному вітрові не піддавайсь!


У заклику “не розвиватись” М.Костомаров вбачав міфологічний мотив не перетворюватись дівчині на дерево під дією сильного вітру і пов’язував цей образ із образом народної легенди про перетворення на тополю дівчини, яка чекала-виглядала свого милого в степу на могилі (кургані). Згодом образ-символ “не розвиватися” набув побутового значення: не піддаватися хлопцеві, ще не виходити заміж, бо не пора, бо щойно ж “завили вінки та й на усі святки”.
Образ тополі типовий для пісень про кохання; в них тополя символізує дівчину. Чудові народнопісенні паралелізми повніше розкривають емоційний стан ліричних героїнь:


                                 Ой у полі дві тополі,
                                 Одна одну перехитує.
                                 А в козака дві дівчини,
                                 Одна одну перепитує…


Або ще такий позитивний образ –  запевнення хлопця у вірності:


                                 Не зрубав я й у полі тополі,
                                 Я не зраджу й тебе, молодої.


У народних баладах типовий образ перетворення невістки на тополю через свекрушину неприязнь чи й закляття. Сповнені високого драматизму, ці образи –  шедеври народного художнього світовідтворення: “Поховала сина та під церквою, //Нелюбу невістку під дзвіницею; //Посадила над сином зелений явір, //На невістоньці–білу тополю. //Став же явір та приживатися, //До тої тополі та прихилятися, //Стали їх могили та присуватися. //Зайшла тоді мати дітей оглядати: // – Либонь, же ви, дітки, вірненько любилися, //Що ваші вершечки докупи схилилися”. Чи не найпоширеніша балада з образом тополі-невістки “Ой чиє ж то жито, чиї то покоси”.

Відомі й легенди про тополю.

“Були собі три подруги. Жили вони душа в душу: чи на весілля, чи на вечорниці  – завжди разом. Якось, кажуть, на Івана Купала, пішли всі три подруги квіти збирати. Збиралися вертатися в село, та почули шалений кінський тупіт.

– Ой лишенько, татари! –  крикнула одна.
– Загинемо в річці, а не дамося татарам у руки! –  крикнула друга.
А татари вже заміряються кидати аркани.
– Господи, зроби так, щоб ми стали тополями,  – крикнула третя.
Всі троє відразу стали тополями й зашелестіли листом. Жахнулися татари і втекли назад, не заподіявши селу ніякого зла”.
Інший варіант легенди: “Пішли три рідні сестри з матір’ю в поле плоскінь вибирати. Раптом налетіли татари.
Ой матіночко, татари, рятуйте нас!
–  Краще станьте тополями, як маєте потрапити в татарський полон, –  вигукнула мати й одразу впала, вражена татарською стрілою. Татари накинули на сестер аркани, але аркани були вже не на дівочих плечах, а на тополях. Татари злякалися і втекли. Село було врятоване, а сестри так і залишилися стояти тополями на віки-вічні. Чи так воно було, чи ні, але, кажуть, що нібито весняними місячними ночами тополі стають дівчатами, плачуть і проклинають татар, що стратили матір, і що довіку стоятимуть тополями” (Зап. М. Сафроняк, с. Лозова Тульчинського р-ну на Вінниччині).
На честь тополі названо багато населених пунктів: Тополі, Тополівка, Тополя, Тополеве.

                                                      ІІІ група. «Літературознавці»


Багато митців слова у своїх творах зверталися до образу тополі. Мотив перетворення дівчини в тополю г йде від поширеної в багатьох варіантах пісні «Оженила мати неволею сина...», в якій зла свекруха обертає нелюбу невістку в тополю. Т.Г.Шевченко згадував її у творі «Перебендя», де кобзар співає «про тополю, лиху долю». Напевно, поетові був відомий народний переказ про дівчину, яка, чекаючи повернення милого, перетворилася в тополю (переказ пов’язаний з обрядом «вести тополю»). Значно відмінну варіацію цього мотиву знаходимо в пізнішій поезії Шевченка «Коло гаю в чистім полі...» (1848). Схожий народнопісенний мотив перетворення людини в квітку поет використав у баладі «Лілея». На звертання Шевченка до світу народної фантазії певною мірою вплинули тогочасна польська і російська романтична поезія, зокрема, балади А. Міцкевича та «Людмила», «Светлана», «Ленора» В. А. Жуковського. Проте Шевченкова балада позбавлена романтичних жахів і містики, властивих баладам останнього. У «Тополі» фантастичний елемент органічно поєднується з реально-побутовим.

Т. Шевченко через образ тополі показав долю дівчини, жінки, що як тополя від вітру, потерпають від ударів долі. Від пейзажної замальовки до прямих порівнянь, уособлень чи персоніфікацій  – усе це у творах Т. Шевченка:


                                 …Зілля дива наробило –
                                 Тополею стала.
                                 Не вернулася додому,
                                 Не діждала пари;
                                 Тонка-тонка та висока,
                                 До самої хмари.
                                 По діброві вітер виє,
                                 Гуляє по полю,
                                 Край дороги гне тополю
                                 До самого долу.


Символіка образів тополі в Т. Шевченка стала: “Не тополю високую //Вітер нагинає, //Дівчинонька одинока //Долю зневажає”; “І похилилась, мов тополя //Од вітру хилиться в яру”; знесилені, “Дві тополі високії //Одна одну хилять. //І без вітру гойдаються, //Мов борються в полі. //Ото сестри-чарівниці –  //Отії тополі”. Або ще такий баладний мотив: дві сестри покохали одного хлопця Івана, отруїли його, а потім і себе:


                                 А Бог людям на науку
                                 Поставив їх в полі
                                 На могилі тополями.
                                 І тії тополі
                                 Над Іваном на могилі,
                                 Коло того гаю,
                                 І без вітру гойдаються,
                                 І вітер гойдає.


Аналогія тополі з жінкою була перенесена й на долю України, що зазнала лихих випробувань від ворожих нападів. Поети ХХ ст. оспівали тополю як символ Батьківщини, надії, духовності, непримиренної боротьби за щастя й волю.


                                 Тополі арфи гнуть…
                                 В темряві ночі тополі тріпочуть…
                                 Мобілізуються тополі
                                 під хмарним небом на горі…
                                 …Де тополя росте
                                 Серед поля стою…(П.Тичина).


                                 Самотна, ти стоїш в чужій височині
                                 І до чужинної весь вік байдужа мови,
                                 Мовчиш, рахуючи свої останні дні. (М.Рильський. «Тополя»).


                                 Чого ти, тополенько,
                                 Не цвітеш,
                                 Чом пожовклу головоньку
                                 Хилиш-гнеш? (Олександр Олесь).


Як симол рідної землі образ тополі у поезії В.Симоненка «Лебеді материнства»:


                                 І коли впадеш ти на чужому полі,
                                 Прийдуть з України верби і тополі.
                                 Тополя, як і верба та калина, стала національним символом України.

V. Підсумки уроку


1.Коментар епіграфа до уроку.
2.Інтелектульна розминка.

1.У чому особливість образу тополі в однойменній  баладі Т.Г.Шевченка?
2.Які народні повір’я використані в цій баладі?
3.Які прийменники за будовою переважають у творі? Чому?
4.Які прийменники за походженням переважають у баладі? Чому?
5. Чи відіграють прийменники особливу роль у тексті балади «Тополя» Т.Шевченка?

3.Творча робота в групах. Синквейн.

І група . Ключове слово – тополя.
ІІ група. Ключове слово – прийменник.


  Тополя
  Струнка, висока.
  Гнеться, заворожує, приваблює.
  Символ рідної батьківської землі.
  Дерево.   
  Прийменник
  Похідний, непохідний.
  Вивчаємо, усвідомлюємо, запам’ятовуємо.
  Службова частина української мови
  Слово.


VІ. Оцінювання, самооцінювання знань учнів.


Повідомлення домашнього завдання

1.Повторити усі відомості про прийменник як частину мови.
2.Диференційоване завдання:
2.1. Виписати з поезій Т.Г.Шевченка 5-6 речень з прийменниками, у яких згадуються дерева-символи; виконати синтаксичний розбір двох речень та морфологічний розбір двох прийменників (різних за будовою та походженням).
2.2. Написати твір-мініатюру на тему «Тополя – символ рідного краю»; виконати синтаксичний розбір двох речень та морфологічний розбір двох прийменників (різних за будовою та походженням).
2.3. Скласти власну легенду (чи поезію) про тополю; виконати синтаксичний розбір двох речень та морфологічний розбір двох прийменників (різних за будовою та походженням).

Використана література


Капасьов О. Тополя http : / / 3aszoh12.blogspot.com/2009/01/blog-post_3110.
Дмитренко М. Рости, рости, тополенько…// http : / / abetka.ukrlife.org/dm_topolya.html
Слоньовська О.Українська література: підручн. для 8 кл. загальноосвітн. навч. закл./ О.В. Слоньовська. – К.: Освіта, 2008. –  С.109-112.
Тополя.//Вікіпедія// http : / / uk.wikipedia.org/wiki/
Чупринін О. Українська література. 8 клас. І семестр. – Харків: Вид. група «Основа», 2009. – С.61-66.
Шевченко Т. Кобзар. –К.: Вид. центр «Просвіта», 2003. – С.33-35.
Щоденник Т.Зеленченко// http : / / www.liveinternet.ru/users/2881321/post119895620/



Надіслано вчителем української мови та літератури Семчук Д.Б. ліцею №3 м.Чернівці


Планування з української мови, матеріали з української мови 7 класу скачати, підручники онлайн

Предмети > Українська мова > Українська мова 7 клас > Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку у словосполученні > Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку у словосполученні. Конспект уроку і опорний каркас