Гіпермаркет знань>>Українська література >> Українська література: Галерея яскравих народних характерів у романі. Протиставлення образів Чіпки та Грицька, еволюція характерів героїв.

План-конспект уроку з курсу «Українська література 10 клас» з теми «Головний персонаж роману Чіпка Варениченко — «пропаща сила»».

Тема заняття:    Головний персонаж роману Чіпка Варениченко — «пропаща сила». Система образів другого плану в романі (семінар).

    Жіночі образи (Мотря, Галя, Христя), їх роль у творі. Образи Грицька й Максима. Жанр і художні особливості роману. Проблематика твору

Мета заняття:  
Навчальна -    Ознайомити студентів з першим соціально-психологічним романом, розкрити образ головного героя Ничипора Варениченка. Розкрити соціальні та психологічні причини бунтарства Чіпки.

Виховна -    На прикладі еволюції Чіпки: від правдошукацтва до розбійництва виховувати порядну та відповідальну особистість

Розвиваюча -    Розвивати почуття відповідальності людини перед рідними, перед батьківщиною, розвивати аналітичне мислення і творчі здібності студентів

Вид заняття:    семінар

Форма проведення заняття:    диспут, евристична бесіда

Міжпредметні зв’язки:    
Забезпечуючі    Історія України, Теорія літератури
Забезпечувані    Українська література

Методичне забезпечення:     опорні конспекти, питання для закріплення матеріал, текст роману

Література:    

Гончар О. Перший симфоніст української прози: Панас Мирний // Гончар О. Письменницькі роздуми. — К., 1980.
Грицай М. Панас Мирний: Нарис життя і творчості. — К., 1986.
Єфремов С. Панас Мирний // Єфремов С. Історія українського письменства. — К., 1995.
Погребенник В. Панас Мирний // Українська мова та література. — 1998. — № 21 — 24.
Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного. — К., 1989.
Технічні засоби навчання    кодоскоп, комп’ютер

                                                                                ХІД ЗАНЯТТЯ

1.   Організаційний момент
1.1 Привітання студентів
1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів

2.   Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття (план заняття)
Робота над образами роману Мирного П. та Білика І. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» , пов'язуючи всіх їх з головним героєм.

3.   Мотивація навчання

1. Що ви довідалися про роль Шевченкового «Кобзаря» в долях Івана й Панаса Рудченків?
2. Яку роль відіграв Іван Білик у становленні Панаса Мирного як письменника? Що ви можете розповісти про творчу співпрацю братів?
3. Які теми Панас Мирний розробляв у своїх творах, які проблеми порушував? Чи засвідчувала така тематика і проблематика актуальність цих творів?
4. Які твори світової класики переклав Панас Мирний? Як ви думаєте, чому перекладацька діяльність у той час  була вкрай необхідною справою?
5. Що ви можете розповісти про останні роки життя Панаса Яковича і його ставлення до суспільних подій, які відбувалися в Україні?
6. Які факти про дитячі та юнацькі роки Панаса Рудченка вам найбільше запам'яталися і чим саме?
7. Як ви думаєте, чому образ няньки Панаса — баби Оришки —часто зринав у його художніх творах? 3. Що спонукало юнака до творчості?
8. Як ви можете прокоментувати обраний Панасом Яковичем літературний псевдонім? Назвіть перші твори Панаса Мирного і поясніть, чому автор друкував їх у Галичині.
9. Що ви довідалися І   про громадську діяльність Панаса Мирного? Доведіть, що його мужні вчинки засвідчували дієвий патріотизм митця.
10. Чому Панас Мирний присвятив чиновницькій службі п'ятдесят років свого життя? Чи це позначилося на вдачі митця й характері його творчості? Свою думку аргументуйте.
11. Порівнюючи творчість Івана Нечуя-Левицького і Панаса Мирного, літературознавець Сергій Єфремов писав: «Є у цих двох письменників схожість і в  темах, і в загальному світогляді, хоча зовсім інші у кожного з них художні засоби. Левицький швидше жанрист, зовнішні обставини притягають найбільше його увагу, тому, може, й милується він так в описах природи та вроди своїх героїв і щедро розсипає ті описи в своїх творах. Панас Мирний — більше психолог. Проблеми внутрішнього життя, переживання душі людської переважно цікавлять цього письменника, і не етнографія, не зовнішні обставини, не природа в її показних формах, а люди з усіма людськими рисами стоять у нього на першому плані». Як ви вважаєте, чому в художньому вираженні талантів Іван Нечуй-Левицький і Панас і   Мирний були суголосними митцями?

На протязі вивчення твору дослідити виховну думку: «Чи варто виправдовувати Чіпку? Чи слід брати з нього приклад?»

4.   Семінар    

4.1 Обговорення плану     
4.2 Визначення навчального матеріалу для підготовки студентів до семінару      
4.3 Узагальнення теоретичного навчального матеріалу за планом    

1. Узагальнити знання про жанр і художні особливості роману. Проблематика твору

Пригадуємо особливості роману:
- зображення великого й складного кола подій та явищ суспільного й побутового життя певного історичного періоду,
- тривалий час дії,
- основних дійових осіб до десяти (більше),
- відтворення складних шляхів розвитку образів – персонажів у їхніх багатоманітних зв'язках з суспільством,
- значна сюжетна розгалуженість (крім головної лінії, можуть бути три і більше побічних, що розвиваються паралельно, схрещуються і переплітаються, становлячи єдине ціле),
- докладні описи (портрети, пейзажі, інтер'єри тощо),
- докладність розповіді про події та персонажів,
- прозова форма (крім роману у віршах),
- великий обсяг (дилогія, трилогія, тетралогія).
Роман, в якому аналіз дійсності поєднується з глибоким психологічним дослідженням внутрішнього світу людини називається соціально-психологічним.

2. Робота над образами роману:

-    Образ Грицька
-    Максим – хлопець козацького роду
-    Жіночі образи
-    зв'язок всіх героїв з Чіпкою (нове мислення)

* Правдивий показ життя селянства на межі двох епох— кріпосництва та «голодної волі», його матеріального становища, культури, мрій.
Безземелля і бідність, беззаконня і відчуття меншовартісності, національне приниження — основні причини жалюгідного становища селян у суспільстві.
Темнота і затурканість спонукала селян до немилосердного цькування Мотрі та її сина після того, як Івана Вареника забрали в солдати. На селі немає грамотних людей. Неосвіченість людей спритно використовує місцеве панство для крутійства і обдурювання, захоплення влади. Всі мрії селянина — про землю, вона одна здатна зробити його господарем.

* Найголовніша сюжетна лінія у творі. Персонажі другого плану, масові сцени, епізодичні образи.

Доля Чіпки від народження до ув'язнення — стрижнева сюжетна лінія роману. Характер головного героя розкривається у стосунках з іншими персонажами. Протягом усього роману увага читачів привернута до образу Грицька, досить докладно змальований і характер Максима Гудзя. У масових сценах (картині бунту, на виборах до земства) розкриті настрої селян у період реформ, їх необізнаність і безпорадність.
Епізодичними у творі можна вважати образи Чижика, Шавкуна, Пороха та інших представників чиновництва і панства. Важливим для розкриття ідеї твору є епізодичний образ представника губернської адміністрації, який приїхав перевіряти скаргу Чіпки. Зовсім не для розваги вводять автори у твір образи другого плану — Лушні, Матні і Пацюка.

* Морально-етичні моменти, їх роль у творі.

 «От з кого беріть, дітки, примір, як у миру жити! — не одна, не дві матірки радили своїм дочкам з зятями або синам з невістками — з Грицька та Христі... Він зостався сиротою й вона сиротою. А що з них вийшло? Чесною працею он скільки надбали!.. Одна в них думка, одна рада... Отак, дітки, треба на світі жити!»
А як думаєте ви?
Галя глянула — і скрикнула... «Умер! Умер!..» — кричала вона не своїм голосом, вибігаючи у кімнату і кидаючись на ліжко лицем у подушки.
Чіпка зирнув — і затрясся... Він ніколи не бачив такого страшного, холодного погляду. Перед ним війнула друга смерть — бабина. Там — тихо, наче забуваючись або засипаючи, упокоювалась добра душа. Тут — з страшним болем, муками та прокльонами покидала вона землю...
Чому так? — висловіть свої міркування.

                                  Образ Грицька

1.    Дитинство Грицька
2.    Заробітки на південних степах
3.    Одруження й господарювання
4.    Поведінка Грицька під час селянського бунту
5.    Ставлення Грицька до Чіпки - п'яниці та Чіпки-багатого
6.    Грицько – майбутній куркуль

•    Яке уявлення склалося у вас про Грицька? Розкрити образ цього персонажа через авторську характеристику, вчинки, мову, взаємодію з іншими персонажами.
•    Чому запорізький козак Мирін Гудзь не міг би пишатися онуком Максимом. Якими вчинками Максим Гудзь знеславив свій козацький рід.
•    Чому дочка розбійника не захотіла стати дружиною розбійника. Розкрийте внутрішній стан Галі, вмотивуйте її вчинки після одруження.
•    З'ясуйте причини прихильності Христі до Чіпки, аналізуючи обставини життя, душевний стан і вчинки героїні.
•    У чому трагізм жіночої і материнської долі Мотрі.
•    З'ясуйте життєву філософію баби Оришки і Галиної матері Явдохи.

Підсумки. Герої роману живуть, заробляють свій важкий кусень хліба, страждають і плекають надію на краще в обставинах, коли Україна перебувала під соціальним та національним гнітом, у темноті й бідності, у повному безправ'ї. У кожного з персонажів — власна доля. Вони по-різному думають, по-різному шукають своє щастя, по-різному влаштовують життя. Але в художньому творі ці люди живуть поруч, взаємодіють, допомагаючи нам краще зрозуміти кожного. Вони так майстерно виписані авторами роману, що ми переконані у їхній справжності. Що ж наповнює літературні персонажі роману такою життєвою силою? Очевидно, те, що їхні характери ми пізнаємо не лише через вчинки, зовнішнє життя, а й через думки, сумніви, переживання і вподобання, болі й муки. Заглиблення авторів у внутрішній світ людини дало змогу заглянути в саму душу уярмленого народу України на межі двох епох — часів кріпосництва і періоду реформ. І що ж ми побачили там? Попри прояви егоїзму, низькопоклонства, лакейства, спричинені неволею, кращі представники народу несли в собі здорове зерно народної моралі й етики. Пригадайте епізоди, в яких персонажі найбільше проявляють свою доброту, чесність, мудрість. (Учні наводять приклади).
Симпатію в читача викликають ті персонажі, в яких проявилися найкращі риси українського народу — доброта й любов до ближнього, працелюбства, почуття гідності й честі, які в усі часи мають бути основою життєвої філософії кожного молодого покоління.

                                                                            Образ Максима

Образи «пропащої сили». Ще однією головною сюжетною лінією роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є лінія життя Максима Ґудзя. Дід Максима, січовик Мирін Ґудзь, прийшов у вільне село Піски поблизу містечка з промовистою назвою — Гетьманське — незадовго до зруйнування Запорозької Січі.

Автор підкреслює, що побут самотнього осілого запорожця спочатку мало чим відрізнявся від способу його життя в попередні роки: «Воював, — казав він, — з ляшнею, воював з башею, воював з татарвою, а тепер воюватиму зі звіром!»... Немає день, немає два, іноді й на третій не видно. А там — глянь! І несе шкур п'ять або шість вовчих». Одружившись з Мариною Зайцівною, перша зустріч з якою виявилася романтичною, Мирін Ґудзь ціною щоденної хліборобської праці став заможним господарем. Єдиний син старого запорожця Іван, хоча змалечку захоплено слухав батькові страшні розповіді про криваві січі, та вдачею був подібний до неньки й з роками все більше сповідував її настанови: «Треба з людьми в мирі жити!» Зруйнування Запорозької Січі, занепад гетьманського ладу й козацьких порядків в Україні для старого Ґудзя виявилися тяжчим випробуванням, ніж військові походи у часи молодості: «Пустіє, глухне наш край! Незабаром і запліснявіє серед такої каламуті!» Тож коли народилися внуки, свою горду душу старий січовик наче вдихнув у молоду душу найстаршого з трьох Іванових синів. Саме на цей час припадає закріпачення села Піски паном Польським. Хоч громада й висловлювала своє невдоволення, окремі сміливці погрожували навіть «до самої цариці» поїхати скаржитися, далі розмов діло не пішло. Волю своїм нащадкам виборов тільки старий Ґудзь:

« Не журись, сину! — скрикнув старий, увійшовши в хату, забув і поздоровкаться. — Ось тобі — на! Поки світа-сонця козаком будеш...» —Та й віддав синові до рук бумагу. Мов сонце вступило в хату. Такі всі раді, веселі... І Мирін вернувся, й волю приніс! Тепер їх ніхто не присилує ні панщиною, ні чиншем». Проте воля для нащадків запорожця була отримана дорогою ціною — старий так перехвилювався долею роду й усієї Вкраїни, що невдовзі віддав Богу душу: « Як косою, скосила його думка про неволю».

Біографічний метод розкриття образу Максима Ґудзя в романі використано сповна. Читач має нагоду щиро захоплюватися дитячими іграми малолітнього нащадка запорожця, його наскоками на генеральшин сад і далеко не безпечною для життя дитини коридою зі здоровенним бугаєм. Проте вже в юності буйність вдачі переростає в Максимові не в усвідомлену силу, спрямовану не на благородні справи, а на парубоцькі розваги й жарти, образи старших і зганьблення дівчат: «Хто пустив погану славу на багатирку Шрамченкову дочку? У кого ж язик довший, як не в Максима! Сам устряне, зведе дівчину, — сам потім перший і насміхається». Не тільки вуличне прізвисько Махамед негативно характеризувало Максима. Охочий до чарки і до бійки, він вкоротив життя не одному ровесникові, який скуштував його важкого кулака. Спроба Івана й Мотрі одружити Максима в сусідньому селі, де про його вчинки менше знали, теж до добра не привела, бо на заручинах жених так набрався, що ледь не побив майбутнього тестя. Безперечно, така ганебна поведінка Максима дала підстави Іванові Ґудзю вирвати його з батьківського серця: « У мене немає третього сина — і не було ніколи!», а скарги генеральші на Максима комісарові й людський поговір змусили старого віддати непутящого нащадка в солдати. Важливо, що коли перед Максимом постала перспектива служити у війську, він « зразу згодився та й пішов до прийому, виспівуючи та вигукуючи».
Очевидно, армія для внука славного січовика асоціювалася з козацькою доблестю й славними походами. На жаль, у москалях Максим пройшов таку школу ницості, про яку напередодні й уяви не мав. « Прокормлєнія», які виявилися типовим грабунком, безпросвітна пиятика, рукоприкладство — все це невблаганно руйнувало Максима як особистість. Час від часу він ще був здатний на добрі вчинки: міг узяти вину товаришів на себе, самостійно навчився читати, та процес деградації з кожним днем нищив у ньому людину. Показовим з цього приводу можна вважати епізод, коли російська армія брала участь у придушенні буржуазної революції в Австро-Угорщині. Привласнивши собі подвиг Чіпчиного батька, який напередодні врятував Максимові життя, а в жорстокій битві, захищаючи бойове знамено, впав смертю хоробрих, Максим за чужу звитягу заслужив георгіївський хрест і, ставши фельдфебелем, думав лише про те, як: «глибше п'ятірню запустити у московські достачі: не звод який там, а ціла рота в руках!.. Ніщо не перепускалось через його руки, щоб він не вигадав остачі для себе».

Не останню роль у долі Максима Ґудзя відіграла Явдошка, що зійшлася з нечистим на руку фельдфебелем. Дитя п'яниць і ледарів, вона дивом не померла немовлям і, зіп'явшись на ноги, почала просити милостиню, з ранніх літ навчилася красти, а в юності мати власноручно продала Явдошку до будинку розпусти. Життя Явдохи з Максимом до народження Галі було безпутним і паразитичним: « Тільки те й робили, що пили та гуляли нишком... » Повернення Максима з дружиною і маленькою дочкою в Піски, де батько не позбавив його спадщини й заповів старшому синові хату, не зробило з «москаля» мирного хлібороба. Максим з сім'єю оселився на хуторі й незабаром став отаманом ним же створеної банди, яка швидко об'єдналася з бандою Чіпки. Заради благополуччя дочки і зятя, який за наполяганням Галі вирішив покинути розбійницьке ремесло, Максим вдруге стає отаманом. Мученицька смерть ватажка, яку Чіпка зіставляє з тихою, безболісною смертю бабусі Оришки, виявляється у романі підтекстовою пересторогою Варениченкові й закономірним закінченням безпутного життя козацького нащадка, який міг стати лицарем на Запорозькій Січі, та не став навіть просто порядною людиною після служби в російській армії.

До «пропащої сили» в романі можна зарахувати й панських байстрюків Лушню, Матню і Пацюка. Й хоча перший з них був дитям любові пана Совинського до вродливої кріпачки, а два інших — гріхами на старості літ Василя Польського, отже, доводилися Чіпці рідними дядьками, всіх їх об'єднувало ледарство, злодійське існування, любов до чарки, нехтування народною мораллю. Чи не найгіршим серед трьох покидьків суспільства був красень Лушня, через біографію якого, прокоментовану самим Тимофієм, постає величезна драма і його нещасної матері, і старого пана, загнаного у крайню безвихідь молодим законним нащадком, і хлопця-кріпака, з якого всі немилосердно знущаються, ліплячи з доброї від природи душі вовчу сутність майбутнього характеру. В романі не описано докладно перебіг життя кожного з персонажів, проте вузлових моментів біографій представників «пропащої сили» цілком достатньо для розуміння читачем першопричин їхньої поведінки і трагічної долі.

1.    Рід Максима
2.    Дитинство і юнацькі роки
3.    Служба в армії
4.    Тяжкий побут, солдатські крадіжки
5.    Одруження
6.    Повернення на батьківщину
7.    Торгівля й розбійництво
8.    Відмінності від розбійників

Батько Максима: «Воював з ляшнею, воював з башею, воював з татарвою, й тепер воюватиму з звіром!»
«Січові оповістки про запорозьку вдачу, про запорізьку волю западали в гаряче серце онукові… Як у гніздечку, так у Максимовім сердечку виплодилась воля, про яку дід переказував».
«Кріпаків бунтує» Махамед: «… жалкими докорами їх коле, що роблять на панів, навчає не слухатись їх приказів, мандрувати…».
В армії «були такі, що плакали, згадавши про домівку… Нелегко було й Максимові, отже, він не плакав, а насміхався над усім». «Більше старшинування ще дужче гнітило Максима».
«Душа його прохала волі; молоді сили – простору».
«… високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий, а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун… Хороший з лиця.»

                                               Жіночі образи

1.    Мотря
2.    Оришка
3.    Христя
4.    Галя

Змалювання жіноцтва. У романі спостерігається певне протистояння «чоловічого» і «жіночого» світів стосовно головного персонажа. Якщо «чоловічий» світ у романі сприймає Чіпку завжди однозначно, знущаючись і висміюючи в дитинстві, не розуміючи його, вважаючи за дивака в часи юності й маючи за пропащого розбишаку після розправи над сім'єю Хоменка, то «жіночий» світ неоднозначно оцінює Варениченка. Бабуся Оришка була прекрасним вихователем малюка в його ранньому дитинстві, вміла знайти ключик до замкненої душі й норовистого серця внука. Образ Мотрі подано в розвитку: від загнаної обставинами життя селянки до жінки з твердими намірами сповідувати ту справедливість, яку віками має за взірець громада. Мотря намагається отямити безпутного Чіпку не тільки проханнями й умовляннями, а й вдається до надзвичайно рішучого кроку, коли скаржиться на нього у волость, хоч сама тяжко переживає ув'язнення єдиного сина, його ворожість до себе. Ставлення Мотрі до Явдохи теж цілком об'єктивне. Чіпчина рідна мати не сприймає сваху за еталон не тільки через соціальну нерівність, а й тому, що розуміє, як негативно ця жінка впливає на долю її сина. Стосунки Мотрі-свекрухи і Галі-невістки проходять усю шкалу тогочасних сімейних відносин. Якщо спочатку Мотря ставиться до Галі упереджено, як до багачки, що може в будь-яку хвилину показати свій норов, то згодом Галя стає для Мотрі рідною дитиною. Вразлива й ніжна Галя цінує в Мотрі ту душевну глибину, якої за все життя так і не знайшла у власної матері. Навіть коли Чіпка і його безпутні друзяки звинувачують Мотрю у вбивстві Явдохи, Галя не припускає подібного.

Образ Галі в романі відіграє особливу роль. Ще в дівоцтві вона суттєво відрізняється від рідної матері, як може протистоїть укладові в батьківській сім'ї. Досить пригадати епізод, коли Галя зізнається Чіпці, як їй страшно ходити в краденому одязі, намагається знищити награбовані речі. Галя всіма силами бореться за Чіпку, умовляє його порвати з бандою, повернутися до трудового життя. Коли ж після вигнання Чіпки із земства Галя радить чоловікові запросити товариство й відвести з ним душу, з жалю до коханого і життєвої недосвідченості вона й припустити не може, що з цього дня чоловіка знову поглине лавина зла. Врешті, навіть без Гал иного дозволу Чіпка все одно знову зійшовся б з колишньою компанією.

 
Для боротьби з депресією чоловіка та його моральним падінням добрій і вразливій Галі не вистачило твердості характеру. До того ж, відсутність дітей у сім'ї Чіпки й Галі теж виявилася тим чинником, який унеможливлював належний вплив дружини на безпутного чоловіка. Смерть Галі закономірна. Це відчай і протест проти усіх тих обставин, з якими Галя боролася все життя і які виявилися сильнішими за неї. Задум Панаса Мирного паралельно до образу Галі вивести образ сироти Христі, дружини Грицька, має важливий під-текстовий ключ. Тільки жінка, загартована з дитинства тяжкими випробуваннями, могла протистояти як примітивному й недалекоглядному Грицькові, так і буйному Чіпці. Не дивно, що на сторінках роману час від часу простежується раптова, хоч і недовговічна, закоханість вже одруженої Христі в Чіпку й такі ж почуття Варениченка до Грицькової дружини. Його приваблює лад у хаті друга дитинства, добре слово й співчуття завжди жалісливої Христі, її практичний розум, уміння розрадити, підказати, застерегти від непоправного.

«Людські п'явки». Так названі у романі пани Польські. Їхній великій сім'ї відведено у творі чимало місця. Генерал, який з рук Катерини ІІ отримав Піски у власність, що стає зрозумілим з екскурсів у його минуле, — типовий представник польської « голопузої шляхти», котру в козацькі часи українці зневажали більше, ніж «крулят» Речі Посполитої — великих земельних магнатів Потоцьких, Чарторийських, Понятовських. Закріпачення пісчан генералом здійснювалося незаконно, проте в його арсеналі були й солдати, готові до розправи, і хитрий Лейба. До того ж, на руку новоявленому кріпоснику спрацювала інертність ще вчора вільних піщан, їхня флегматична вдача, небажання щось радикально міняти: далі жіночих плачів і пиятики чоловіків справа здебільшого не посувалася. Щоб підкреслити ненормальність такої ситуації, виродження духу козацьких нащадків, їхню потенційну готовність до уярмлення, в романі влучно використано засоби сміху: «Дехто в другі села; інші в ліси та болота; а деякі аж на піч позалазили. Надворі більше жінок видно; а чоловіки, які були дома, боялися з хати й носа виткнути. Кожен сидів — як той кріт у норі».

Приїзд до села генеральш з роду Дирюгіних у романі ознаменований руйнуванням селянських хат для того, щоб у найкращому місці побудувати панський палац просто з примхи, від ненависті до « хахлацкава мужичья». Дуже швидко великій панській родині — три дочки на виданні і два сини у високих школах! — здається замалим і «оброк» з генеральшиного приданого — російського села Бородаєвого, і чотири дні панщини на тиждень для кріпаків у Пісках. Постійні бенкетування й одруження двох старших дочок, непокора молодшої, яка всупереч волі матері, а тому без приданого, вийшла заміж за вродливого сотниченка Саєнка, а на думку генеральші — « чумазого хахла», « мазепи», — призводять до того, що всю любов свого серця генеральша на схилі літ віддає своїм улюбленцям — котам. Цінність котячого життя в розумінні старої пані набагато вища за життя кріпаків. Тож коли вдова Мокри-на ненароком придушила в дверях кошенятко й наступного дня воно здохло, за наказом генеральші кріпачку покарали: змусили мастити панські кухні, причепивши їй на шию мертву тварину. Лише за те, що Уляна була вродливою і веселою, деспотична генеральша зненавиділа юну кріпачку, за дрібну провину звеліла її нещадно побити. Докази невинуватості Уляни і втеча камердинера Стьопки від страшної кари настільки обурили стару поміщицю, що вона померла.

Прибуття генеральського синка Василя Семеновича, що колись, у дитинстві, пробував скубати чуби своїм ровесникам — майбутнім підданим, нічого у Пісках не змінило: всю організаційну роботу здійснював Карпо Іржа, якого піщани так охрестили за в'їдливість. Після першого приїзду старшого панича змінилося життя хіба що дівки Уляни: « дозволив їй покинути палац, жити, де сама знає; дав на нове хазяйство 50 карбованців грошей; поцілував на прощання у лоб, як цілують мертвого друга., та й був такий!.. Через місяць Уляна вийшла заміж за Петра Вареника... А через три місяці послав Бог Петрові сина Івана!».
Наступний приїзд вже одруженого Василя Семеновича та його брата-офіцера Степана Семеновича закінчився остаточним поділом батьківського майна.

Старшому відійшли Піски, Гайдамаківка, Красногорський хутір, молодшому — Вовча Долина, Байраки, Побиванка. Красногорка стала панською Меккою, а Василь Семенович був обраний панами-підлабузни-ками « предводителем дворянства». Та чим гучнішими були панські гулянки в новому палаці в Красногірці, тим убогішим й інертнішим ставало життя кріпаків Василя Семеновича. Тотальна деградація торкнулася не тільки панських підданих. Не через здібності в часи « предводительства» старшого з братів Польських вивищився над іншими п'яничка й нікчема, колишній попович Шавкун, але безжально був розтоптаний Василь Порох, чийого брата заслали до Сибіру, а сестру звів з розуму племінник Василя Семеновича. Секретар суду Чижик допоміг викрутитися з кримінальної халепи Совинському, майбутньому зятеві старшого з братів Польських, — і Чижик пішов угору. Задля приданого одружилися з дочками Василя Семеновича дрібні панки Кривинські, Борецькі, Митілі. Врешті у Гетьманському всі пани поріднилися. Роман побудований так, що завдяки переплетінню доль панів і підпанків подано цілісну картину страшного визискування народу, його повну безправність. І якщо в окремих випадках увиразнено вседозволеність кріпосників (наприклад, як Совинський дівку застрелив), то в інших підкреслено, що кожен, хто при владі, живе за рахунок праці простого народу. Для прикладу візьмемо станового Дмитренка, якого позаочі називали конокрадом, бо шляхом шантажу змушував будь-якого господаря поміняти свого доброго коня на нікудишнього Дмитренкового. Навіть Чіпці довелося віддати молодого жеребця становому за його старого драбинястого коня а, за свідченнями Галі, колись Максим з примусу теж відвів Дмитренкові пару коней.

Хоча скасування панщини боляче вдарило по амбіціях усіх кріпосників, а деякі з них, зокрема й Василь Семенович, передчасно пішли в могилу з горя, новий час виявився урожайним на нове панство. «Предводителем», за інерцією, обрали недолугого сина Василя Семеновича та Данила Кряжова, нащадка гетьманського полковника Кряжа, що уславився не військовими перемогами, а тим, що записав у кріпаки навіть близьких родичів. У земство протиснулися переважно пани (бо становий підказував нетямущим, куди бюлетені вкидати), які легко впоралися з «неугодними» представниками від селян, хоч ними виявилися люди не бідні — Чіпка, який успішно займався торгівлею полотна, й багатир Лоза. Високопоставлений чиновник-дворянин, якому губернатор доручив належно з'ясувати обставини і провести слідство над «предводителем», через фінансову залежність від місцевих скоробагатьків вирішив справу на їхню користь. Кілька разів у романі і вельможне панство, й представники влади, й здеградовані соціальні елементи надзвичайно влучно оцінюються через важливу художню деталь — « животи, котрі притьмом бажали їсти й пити, аж роти пороззявляли». Такі сатиричні художні деталі увиразнюють авторське ставлення до відповідних персонажів і проблем, які розгортаються через поведінку суспільних паразитів. Навіть представники сільської влади після їхнього пограбування й побиття Чіпкою постають в його маренні ненаситними поглиначами чужої праці: «.Що ти поробив з тими п'явками людськими?.. З ситих, повних, що, обпившись крові, тихо доживали віку, ти поробив знову голодних: ти видавив з них кров, котру вони за свій довгий вік нассали. А щоб знову такими стати, як були, вони поробилися стократ хижішими».

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — багатопланове художнє полотно, з якого, наче під потужним мікроскопом, постала детальна панорама суспільних відносин і народних драм.

                                                                      Аналізуємо твір.

1. Які розділи роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» найбільше зацікавили вас і чим саме?
2. Як ви вважаєте, чому Панас Мирний та Іван Білик опис зовнішності персонажа подають під час першого знайомства читача з ним?
3. Як ви розцінюєте особливості виховання Мотрею небажаної і складної за вдачею дитини?
4. Чому бабуся для Чіпки була ближчою за матір?
5. Що ви можете сказати про ставлення малого Чіпки до Бога? Які вчинки хлопця ви вважаєте вкрай негативними й небезпечними для його майбутнього?
6. Чому в дитинстві Чіпка товаришував лише з Грицьком? Якими стали їхні стосунки в зрілому віці?
7. Як ви розцінюєте той факт, що юний Варениченко навідріз відмовився дати хабара Чижикові?
8. З якої причини погане товариство мало надто великий вплив на Чіпку?
9. Для чого першу зустріч Галі й Чіпки в романі змальовано в романтичному дусі?
10. Чому люблячій дружині вдалося зупинити моральне падіння Чіпки лише на деякий час? Схарактеризуйте образ Галі, використавши малюнок, висловіть своє ставлення до неї.
11. З якою метою в романі підкреслено благополуччя сім'ї Грицька? Хто більше й чому саме жалів непутящого Чіпку — Христя чи Грицько? Як це характеризує героїв твору?
12. Що ви можете сказати про долю Максима Ґудзя? Чому Чіпку й Максима в романі названо «пропащою силою»? Кого ще з персонажів можна зарахувати до «пропащих»?
13. Стисло схарактеризуйте образи Матні, Лушні та Пацюка. Що їх поєднує між собою?
14. Якими вчинками вам запам'ятався молодий пан Совинський?
15. Яке враження справляють Чижик і Шавкун? Чи спостерігали ви за подібними людьми в наші дні?
16. З якою метою в романі багато уваги приділено панам Польським?
17. Який жіночий образ із роману є, на вашу думку, найбільш вдалим? Аргументуйте своє твердження.

5.   Коментар відповідей-доповідей (інформації, рефератів тощо) студентів.

     Виставлення оцінок    5 хв.
Обговорення відповідей студентів, виставлення оцінок за усні відповіді, творчі роботи здають на перевірку    

6.  Підсумок семінарського заняття    

Узагальнюємо вивчене. Перемалюйте таблицю в зошит і заповніть відповідні колонки, вписавши провідні риси характеру персонажів роману, з'ясувавши, кого з героїв стосуються наведені цитати і належно впорядкувавши їх у таблиці, а також дібравши з тексту нові.

1. На які три роди поділяються всі художні твори? Що таке епос? Які твори називають   епічними? Перерахуйте жанри епічних творів.

2. Запам'ятайте визначення нового терміна.

Соціально-психологічний роман — це один із різновидів романного жанру, в якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери   героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища. Для соціально-психологічних творів характерне розкриття несподіваних вчинків, прихованих причин поведінки персонажів через розкриття спадкових факторів, потаємних бажань, роздумів, мрій, снів. На відміну від соціально-побутових творів, у яких увага митця прикута до повсякденного життя, зримих, передусім соціальних, причин і наслідків поведінки персонажів, автор соціально-психологічного твору досліджує взаємини особи і соціуму, враховуючи психологічні чинники: інтелектуальні зусилля, емоції, інтуїцію, свідомі й несвідомі поривання людини.

3. З'ясуйте, які ознаки соціально-психологічного роману має твір «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
4. Назвіть інші соціально-психологічні романи українських та зарубіжних авторів.
5. Як ви думаєте, чи можна твір «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вважати романом-хронікою? На підставі чого?
6. Що таке біографічний метод у творенні сюжетних ліній? Якою мірою його використано в романі «Хіба ревуть воли...»? Скільки у ньому головних сюжетних ліній? Назвіть другорядні сюжетні лінії цього твору.
7. Пригадайте, що таке художня деталь та яке її призначення в тексті. На прикладі двох-трьох вдалих деталей з роману «Хіба ревуть воли...» доведіть важливість цих засобів виразності для сприйняття літературного твору.
8. Визначте всі складові композиції роману «Хіба ревуть воли...».
9. Перелічіть позасюжетні елементи, притаманні цьому творові. Для чого вони служать у романі?
10. Доведіть, що роман «Хіба ревуть воли...» є реалістичним.

7.  Домашнє завдання: підібрати цитати до розглянутих образів. Готуватися до тематичного опитування

1. Складіть порівняльний план до образів Чіпки і Максима; Чіпки і Грицька; Мотрі та Явдохи; Галі та Христі (на вибір).
2. Напишіть твір-мініатюру на одну з тем:

а) «Моя оцінка  долі Галі Ґудзівни»;
б) «Чому Чіпка Варениченко став «пропащою силою»?»;
в) «Як висвітлено проблему батьків і дітей у романі «Хіба і ревуть воли, як ясла повні?»Панаса Мирного та Івана Білика».

Надіслала викладач будівельного технікуму транспортного будівництва Ясинуватський Муравльова Оксана Володимирівна, Донецька обл., м. Ясинувата

_{Українська література за 10 клас безкоштовно скачати, плани конспектів уроків, готуємось до школи онлайн}