Гіпермаркет знань>>Українська література >> Українська література: Драматургія Івана Франка. Соціально-психологічна драма «Украдене щастя»

План-конспект уроку з курсу «Українська література 10 клас» з теми ««Украдене щастя» — найвизначніший сценічний твір Франка».

Тема заняття:    «Украдене щастя» — найвизначніший сценічний твір Франка. Сюжет драми, головні герої, конфлікт у творі, проблематика. Літературно-критичні твори І.Франка. Світове значення спадщини письменника

Мета заняття:    
Навчальна -    сприяти засвоєнню учнями ґендерного методу, проаналізувати ґендерні колізії у драмі І. Франка „Украдене щастя” (визначити причини та наслідки ґендерної дисгармонії, спроектувати можливу поведінку героїв для досягнення егалітарного консенсусу);
Виховна -    розвивати навички інтерпретації ґендерної проблематики прозового твору; удосконалювати пам’ять, увагу, мислення, творчість;
Розвиваюча -    виховувати гендерну культуру учнів.

Вид заняття:    практичне
Форма проведення заняття:    Урок формування знань, умінь, навичок

Міжпредметні зв’язки:    
Забезпечуючі    Історія України, теорія літератури
Забезпечувані    Українська література

Методичне забезпечення:    опорні конспекти, тексти

Література:    

1.    Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. – Т. 16. – С. 7.
2.    Франко І. Твори в 20-ти т. – Т. 1. – С. 17.
3.    Франко І. Статті і матеріали. – Зб. 5. – Львів, 1956. – С. 126.
4.    Іван Франко. Документи і матеріали 1856 – 1965. – К., 1966. – С. 149.
5.    Іван Франко у спогадах сучасників. – Львів. – 1956. – С. 394.  Пархоменко М. Н. “Драматургия Ивана Франко”. – М.: 1957.
6.    Басс І. І. “Іван Франко. Біографія”. – К.: 1966.
7.    Худош Л. С. “Вивчення творчості І. Франко в школі”. – К.: 1962.
8.    Жук Н. Й. “Проза І. Франка”. – К.: 1977.
9.    Курс історії української літературної мови. – К.: 1958.

Технічні засоби навчання    комп’ютер

                                                                         ХІД ЗАНЯТТЯ

1.   Організаційний момент

1.1 Привітання студентів
1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.

2.   Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття (план заняття)
«Украдене щастя» — найвизначніший сценічний твір Франка. Сюжет драми, головні герої, конфлікт у творі, проблематика

3.   Мотивація навчання наводяться дані, спрямовані на формування позитивної мотивації, пізнавального інтересу до теми, що вивчається

Внутрішня й міжособистісна гармонія особистості в більшості випадків визначається тим, як до нас ставляться інші: чи люблять, поважають чи виражають незадоволення, психічно/фізично пригнічують. Як правильно побудувати своє життя, щоб нас оточувала лише любов, взаєморозуміння, щирість? Це питання й досі хвилює багатьох дослідників, учених. Так, у працях В.О. Сухомлинського категорія любові визначається як щось сакральне, недоторканне, інтимне, духовне. Справжнє кохання, на думку педагога, немислиме без взаємного прагнення віддавати сили своєї душі Іншому, творення краси в коханому (-ій) протягом всього життя („ Любов – це не тільки захоплене милування, насолода красою, створеною для тебе, але й безкінечне творення краси в коханій людині”. „Любити – це означає перш за все віддавати, віддавати коханій істоті сили своєї душі, творити для неї щастя” [3; 508]). Формула ідеального кохання не окреслюється поняттями „інтерес”, статевий потяг”, а може бути визначена так:



4.Актуалізація опорних знань короткий план змісту матеріалу

Читання напам'ять віршів Івана Франка

                                                                         Евристична бесіда

–    А які асоціації зі словом любов виникають у вас? (усні відповіді учнів // робота біля дошки 2 учнів (графічне асоціативне зображення)). Що, на вашу думку, потрібно зробити людині, щоб її всі любили?
-    Справжнє кохання сприяє розвитку особистості, гармонізації її із собою та оточуючими. Проте не завжди ми маємо поряд того, кого вибудувала наша уява в ранній юності – ідеального (-ої) чоловіка/жінки. Тому відсутність діалогічного зв’язку викликає ще глибший внутрішній конфлікт, душевні страждання.                     
Назвіть твори, котрі ми вивчили з вами, в яких би один із героїв страждав через невзаємність почуттів?
Бесіда
− Чи можливо було кохати по-справжньому за умов патріархатного укладу життя? Чому? Як саме? (адаптація – +, дезадаптація – -).
–    Руйнування діади любовних стосунків зумовлене появою „третього” – того, хто вносить ґендерну дисгармонію. Доберіть порівняння до поняття „любовний трикутник”.
–    Як позначається поява „третього” на стосунках чоловіка й жінки?
–    Як, на вашу думку, має реагувати людина, коли відчуває небезпеку триєдиної комунікації?
Отже, ми бачимо, що наявність 2 чоловіків та 1 жінки чи 2 жінок та 1 чоловіка не дає можливості всім трьом бути щасливими. Чи вдається це героям „Украденого щастя” І. Франка

5.   Коментар відповідей та робіт  студентів

6.  Закріплення знань студентів

«Украдене щастя» — найвизначніший сценічний твір Франка. Сюжет драми, головні герої, конфлікт у творі, проблематика   

                                                                                                  
На першому місці в драматичній спадщині Франка стоїть драма з сільського життя в п`яти діях “Украдене щастя”. Вперше вона надрукована в журналі “Зоря” у 1894 році і тоді ж вийшла окремим виданням.

Поштовхом до написання драми “Украдене щастя”, як писав сам Франко, була народна “Пісня про шандаря”, яку в 1878 році записала приятелька Франка – Михайлина Рошкевич в Галичині. Розглядові цієї пісні Франко приділив значну увагу в своїй праці “Жіноча неволя в руських піснях народних” (Львів, 1883), а через десять років після того, використавши її сюжетну канву, створив драму “Украдене щастя”. Спочатку драма називалася “Жандарм”, але на вимогу журі конкурсу, яке не хотіло вступати в конфлікт з австрійською цензурою, автор змінив її назву.

Як і в “Пісні про шандаря”, в центрі п`єси стоять три постаті – підстаркуватий селянин, його молода дружина та її коханий – жандарм. Запозичене з пісні навіть ім`я одного героя – Микола. Але характеристика життєвих обставин, у яких діють герої, їх поведінка і вчинки у п`єсі – інші, значно ширші і глибші, ніж у пісні.
Створюючи образи Миколи, Ганни, Михайла, Франко не обмежувався побутовим планом, який у пісні грає вирішальну роль, а глибоко розкрив причини трагедії своїх героїв, психологічно мотивував кожен крок їх поведінки, всебічно виявив їх характери. В трагічній долі однієї селянської родини драматург талановито розкрив ті вкрай важкі  соціальні і побутові обставини, в яких перебувало селянство західних українських земель під владою Австро-Угорської монархії. Такі страхітливі умови життя селянства Франко назвав галицьким пеклом. Жертвами боротьби за землю кінець кінцем стали і герої “Украденого щастя”.

У різних місцях п`єси є екскурси в передісторію тих подій, яки лягли в основу твору. Попереднє життя героїв драми склалося так, що зображене у творі є тільки закономірним, соціально зумовленим наслідком, про який можна сказати лише одне: інакше за тих умов не могло й бути.

Як великий художник-реаліст, Франко не мав потреби віддавати перевагу комусь із своїх героїв. З однаковою любов`ю і сповненим болю співчуттям він малює і образ Ганни, і образи Миколи Задорожного та Михайла Гурмана, бо всі вони – представники народу, життя яких нещадно поламали важкі суспільні умови того часу.

З величезною силою проникливого знавця психології людини, Франко розкриває боротьбу почуттів у душі Ганни, тяжкі муки боротьби з власними невгамовними почуттями, що вибухали навально, невтримно.

Тільки після відчайдушної внутрішньої боротьби Ганна переборює в собі почуття розпачу, страху, сорому і зрештою дає вол. Своєму сильному, незгаслому за довгі роки розлуки почуттю до Михайла. Та навіть відкрившись своєму милому в цьому, підкорившись його волі, зустрічаючись з ним наодинці і прилюдно, вона тяжко страждає, її сумління обпалює почуття сорому, її лякає людський поговір. “Але стидно. Лице лупається. Шепчуть, пальцями показують”, – говорить вона Михайлові, коли той примушує її іти в танець біля корчми. Тільки згодом настав час, кали Ганна душевно урівноважилась і відчула себе щасливою. “Любий мій, – говорить вона Михайлові. – Тепер у мене ані крихіточки ніякого неспокою, ніякого сорому нема”.

При інших, справедливіших обставинах Ганні відкрився б цілком природний шлях – розірвати шлюб, з`єднатися з коханим і щасливо прожити свій вік. Але за тих умов цього не могло статися. Глибоко соціальний у своїй основі родинний конфлікт розв`язується трагічно. До цього веде розвиток усіх життєвих перипетій у долі героїв.

“А основне “прокляте” питання: хто винен всьому тому?” – запитував Франко, закінчуючи характеристику образу жінки з “Пісні про шандаря” і відповідав: “Винне нещасливе улагодження наших родинних обставин, котре не дозволяє легально розірвати зв`язок, уже фактично розірваний, котре насилує любов і серце жінки і через те скривлює їх, зводить на манівці”. Цей висновок значною мірою можна застосувати і до характеристики образу Ганни.

Йдучи за народною традицією, значно розвинувши і збагативши її, Франко створив один з найсильніших в українській літературі типовий образ жінки-трудівниці, благородної в своїх прагненнях до родинного щастя і глибоко нещасливої в тому життя, якого вона зазнала.

З такою ж високою драматургічною майстерністю створив Іван Франко образ Михайла Гурмана. Для Ганни і свого щастя (звичайно, в дусі уявлень і понять про нього тогочасного селянства) Михайло готовий і здатний був перебороти найважчі труднощі. Багатьма влучними деталями Франко показує, як служба у війську, а потім у жандармерії наклала свій негативний відбиток на характер Михайла. У заключній сцені драми письменник ще раз тонко, узгоджено з правдою, підкреслив, що в душі Михайла до останньої хвилини жевріла іскра глибокої людяності, що не все в його натурі було спотворено соціальними обставинами і неслушними умовами особистого життя.

Образ Михайла, як і образом Ганни, Франко показав, які могутні і благородні сили має народ. Через товщу неправди і зла ці сили проривалися не раз у потворному, навіть в огидному вигляді.

З великою теплотою й співчуттям письменник змалював також образ Миколи Задорожного – типовий характер західноукраїнського селянина-трудівника. Цей образ – один з найсильніших образів селян, створених Франком.

Інші дійові особи драми “Украдене щастя” виконують допоміжну, службову роль у зіткненнях, боротьбі, що розгортається між головними героями твору. Але й ці образи яскраво індивідуальні, колоритні, типові для тогочасних умов життя західноукраїнського села і змальовані автором з великою реалістичною майстерністю.

Герої Франка часто не висловлюють своїх думок до кінця, а тільки натякають на те, що вони знають, думають або про що лише здогадуються. Однак ці натяки не лишаються нерозшифрованими, вони служать авторові тільки одним із засобів підсилення драматизму дії, поглиблення характеристики провідних персонажів, психологічної зумовленості їх поведінки та вчинків.



                                                                           Ґендерний світогляд Анни

У поглядах на місце жінки у тогочасному суспільстві спростерігається еволюція: зразково-покірна дружина → борець за особисте щастя шляхом руйнації патріархальних традицій. На початку драми постає турботливою, дбайливою господинею, що позитивно відгукується про чоловіка, заступається за нього („Як же ж ви могли його самого лишити в таку страшну негоду?” „Він такий добрий, він хробака дармо не розтопче, не то щоб чоловіка вбив!”). Поява „померлого” Михайла породжує у її душі внутрішній конфлікт – між потягом до кохання та неможливістю особистісного щастя в патріархальному суспільстві. Тому здійснює самоустановку „забути треба” („Ні, не хочу про се думати. В мене є чоловік, шлюбний. Я йому присягала і йому додержу віри”). Важко протистояти почуттям, але Анна відштовхує Михайла, не даючи йому надії „(з переляком відпихає його від себе) Мовчи, мовчи! Що ти говориш? Не смій до мене так говорити. Я шлюбна жінка, я чоловіка маю”). Докорінні зміни Гурмана викликають страх можливих його дій. Нездатність протистояти психологічному впливу Михайла призводить до гріхопадіння (Жандарм . Дурниці! Говори, любиш мене? Анна (ледве чутно). Люблю. Жандарм. Ще раз скажи! Голосніше! Анна.

Люблю. Жандарм . Пам'ятай же. І будеш моєю? Стій просто, не трясись! Знай, що від мене не втечеш! О, я не такий, щоб тебе пустити з рук! Раз мені щастя всміхнулося по тільких роках, то вже я тепер не випущу його!).  Але емоційне начало бере верх над раціо: проаналізувавши все, усвідомивши свої почуття, кидається у світ вседозволеного вільного кохання (привселюдно обіймаються, танцюють, ходять разом до церкви, розважаються у будинку її чоловіка).

Порушення моральних законів патріархального суспільства викликає різкий осуд селян  („огидниця”, „погане зілля”, „осина”). Незважаючи на розпусну, вседозволяюючу поведінку Анни, у душі вона залишилась такою ж духовно слабкою, нездатною на протест (лише поруч із сильним Михайлом почувається впевненою у собі) („(побачивши його [Миколу], скрикує) Господи! Пропала я! Микола!”). На арені життя бачить лише себе та Михайла: інші втратили для неї будь-яку цінність. Звідси й ненависть до Миколи як до основної перешкоди на шляху до її щастя („Обрид він мені. Лучче б був гнив собі в криміналі”). Після закінчення пристрасного періоду Анна замислюється над сенсом життя, подальшим майбутнім, домислюючи в ньому присутність Михайла („Михайле, Михайле! Що буде з нами? До чого воно дійде? Чим воно скінчиться?”). Смерть коханого означало для героїні втрата сенсу існування, але Микола протягає їй руку допомоги („Анно, вспокійся, хіба ти не маєш для кого жити?”). Проте вбивство Михайла не може принести омріяного щастя ні Анні, ні Миколі.

                                                                                  Ґендерний світогляд Миколи

Микола презентує емоційний тип чоловіка, несумісного із патріархальними уявленнями про сильного, інтелектуального голову сім’ї, що є творцем власного щастя. Задорожний навпаки – нічого не робить для цього, пасивно споглядаючи за зрадою дружини. Проте у його пасивній позиції є дещо позитивне, а саме: доводить Анні, що здатен по-справжньому кохати (вибачає її аморальну поведінку, пропонує відкрити нову сторінку у їх взаємовідносинах). Усе своє життя Микола намагається прихилити до себе Анну, яка не любить його: поважає, тяжко працює, дає дружині час на роздуми, підтримує у складній ситуації вибору, ввічливий навіть після її зради, захищає її ім’я від „злих язиків” тощо („Слухай, Анно! Я тебе розумію. Я люблю тебе. Мені жаль тебе, як власної душі. Я не хочу бути твоїм катом, бо знаю, що ти й без мене багато витерпіла. Тілько одно тебе прошу: вважай на людей! Не на мене — нехай уже я так і буду нічим для тебе, — але на людей. Щоб люди з нас не сміялися!”). Усвідомивши, що втратив Анну, утрачає сенс життя. Це виражається у пияцтві як способі забуття, в апатії до господарства, яке так довго створював, до себе, у безпорадності. Убивство свого суперника слід розцінювати як вираження накопичених негативних емоцій, пробудження потреби знищити основну перешкоду до щастя – Михайла Гурмана. Проте, незважаючи на вчинений ним злочин, Микола постає духовно вищим поряд із іншими героями.

                                                                                 Гендерний світогляд Михайла

 Михайло, на відміну від Миколи,  презентує раціональний тип чоловіка. Перешкоди до щастя (служба, обман братів Анни, заміжжя коханої) сформували в Михайла жорстокість, зверхність, владність, цілеспрямованість. Авторитарна позиція,  героя на шляху до щастя формує потребу знищити всі перешкоди. Навіть у вірної чоловікові та традиціям Анни йому вдалось пробудити давні почуття кохання, готовність до нівелювання подружніх обов’язків. Хитрощами дистанціює й Миколу (формує потребу у спиртному як розраді), не дозволяючи зруйнувати його з Анною щастя. Здобувши перемогу над слабким Задорожним, задовольняється цим, адже Анна для нього була засобом помсти. Слова про кохання до Анни розходяться із його справжніми намірами, учинками: грубість виражається і у ставленні до неї (маніпулюванні, використанні у власних цілях), і у відсутності серйозних намірів щодо майбутнього із коханою („Жий та дихай, доки жиєш! Зле тобі? А коли не зле, то дякуй богу. Як буде зле, тоді час буде думати про те зле! Чим скінчиться! Нічим не скінчиться. Будемо жити, доки можна. Будемо любитися, доки можна. Будемо людям в пику сміятися, доки можна, доки вони нас під ноги не візьмуть. А потому? Потому один кінець: всі помремо і чорту в зуби підемо”). Таким чином, досягнувши мети (помсти, завоювання Анни),  Михайло втратив сенс існування, тому й радісно сприймає власну смерть („Спасибі тобі! Ти зробив мені прислугу, і я не гніваюсь на тебе! Я хотів і сам собі таке зробити, та якось рука не піднялася. Кажу тобі, що мені зовсім добре. Навіть і ліків не треба!”).

2.  Бесіда

– Здатність контролювати неприйнятні інстинкти є основою побудови андрогінних взаємовідносин між статями. Чи можна досягти паритетної ідилії ч+ж, якщо один із них закохався в іншого /іншу? Яким чином можна регулювати свої емоції?

– Відновіть у пам’яті ключові слова заняття, що допоможуть вам узагальнити засвоєний матеріал.

– Чим схожі жіночі персонажі двох творів? У чому відмінність? (протестують проти патріархатних умов життя шляхом руйнування шлюбних обітниць, реалізації істинних потреб)
– Чим схожі чоловічі персонажі двох творів? У чому відмінність? (є й фемінні, і маскулінні)
– Яким чином можна визначити ґендерну картину світу обох творів: паритетна, матріархатна, патріархатна? (патріархатна, із тенденцією на маскулінізацію жінок)  Чому існування патріархатних канонів суспільства не забезпечує чоловікові стабільної влади над жінкою?
– Яку розв’язку „любовного трикутника” ми спостерігаємо в „Ущ” та „Мннн”? (смерть, страждання, насильство, самотність, абсурдність буття)
– Чи можна побудувати гармонійну родину в умовах патріархату, якщо з’являється “третій”? Чому?

9.   Коментар виконання практичної роботи
10. Підсумок заняття

Отже, навіть щаслива, на перший погляд, сім’я може стати дисгармонійною з появою в їхньому житті “ІІІ-ого зайвого”. Однак розв’язка “любовного трикутника” залежить тільки від нас самих – від нашого свідомого, самостійного, раціонального вибору, правильних шляхів реалізації незадоволеної енергії.

- чому Франка називають великим Каменярем?
- Дати аналіз однієї з улюблених поезій Франка
- Повість "Перехресні стежки" - повість про боротьбу справедливості з жорстокістю і насильством.
- Особливості композиції, сюжету. Проблема вибору життєвої позиції. Обов'язок і відповідальність Євгена Рафаловича. Роль інтелігенції в житті нації
- розкрити почуття головних героїв з драми «Украдене щастя»

11. Домашнє завдання:

Подумати над проблемним питанням:
Як би повели себе чоловіки „Украденого щастя”, коли б вони помінялися місцями з жінками?

Автори уроку:

Бутурим Тетяна Іванівна

Муравльова Оксана Володимирівна

_{Українська література для 10 класу, підручники та книги з української літератури скачати, бібліотека онлайн}