Гіпермаркет Знань>>Українська література >> Українська література: Поетичність образу Ярославни. Символічно-міфічні образи та їхнє значення.

План-конспект уроку з курсу «Українська література 8 клас» з теми «Поетичність образу Ярославни. Символічно-міфічні образи та їхнє значення. Фольклорні мотиви «Слова про похід Ігорів».».


 
Тема уроку:Поетичність образу Ярославни. Символічно-міфічні образи та їхнє значення. Фольклорні мотиви «Слова про похід Ігорів».
 
Мета уроку: працювати над  вдосконаленням знань щодо образної характеристики Ярославни, визначити символічно-міфічні образи та фольклорні мотиви, їх значення у сюжетній структурі твору; розвивати уважність, спостережливість, синтетико-аналітичне мислення; виховувати повагу до історичного минулого рідного краю, любов до краси слова.

Тип уроку:    комплексне застосування знань, умінь, навичок.

Обладнання: виставка літератури, роздатковий матеріал, мультимедійні засоби наочності, гравюра В.А.Фоворського «Плач Ярославни», ілюстрації І.Я.Білібіна та Р.Бєлоусова «Ярославна».

Епіграф:

Ніколи не можна жити щасливо, якщо весь час тремтиш від страху.
Гольдбах

                                                                      Зміст  і структура уроку

І. Організаційно-вступна частина уроку

ІІ. Перевірка виконання домашнього завдання

Цитатний диктант. «Хто за словесним портретом?»

ІІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація навчальної діяльності

Постановка виконавських завдань
1. Дослідити засоби творення образу Ярославни.
2. Прокоментувати доречність підібраного епіграфа.
3. Скласти синквейн уроку.

ІV. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій

Робота в групах. Завдання: Засоби творення образу Ярославни

Методична ремарка. Учні складають план характеристики образу Ярославни, користуючись опорним конспектом, підбирають цитатний матеріал.
Орієнтовний план характеристики Ярославни
                               План
1.Ярославна (Єфросинія) – історична особа (донька князя Ярослава Осмомисла).
2. Ярославна – вірна дружина новгород-сіверського князя Ігоря Святославича – єдиний жіночий образ поеми.
3. Глибоко ліричний образ вірної дружини  та люблячої матері.
4.Щире переживання за долю Ігоревого війська.
5.Тривога, вболівання, неспокій душі.
6.Втілення в образі Ярославни рис звичайної простої жінки, патріота рідного краю, а не амбіцій княгині.
7.Плач Ярославни – це скорбота руської жінки, яка в своєму горі вболіває не лише за долю Ігоря, а й за долю його воїнів.
8. Звертання до сил природи – заклик допомогти коханому і його дружині у боротьбі проти ворога.
9.Ярославна – символічний образ Вітчизни, яка щиро вболіває за долю своїх громадян, яких відправила на боротьбу з ворогом.
10.Це один із найблагородніших і найдовершеніших
жіночих образів у світовій літературі.
11. Ставлення автора до Ярославни.
12. Художня цінність образу Ярославни для української літератури.

До  характеристики  образу  Ярославни
-Виразне читання плачу Ярославни в переспіві Т.Шевченка.
-Обговорення гравюри В.А.Фоворського «Плач Ярославни».
-Порівняльний аналіз
 ілюстрацій І.Я.Білібіна та Р.Бєлоусова «Ярославна».

Символічно-міфічні образи та їхнє значення.
Інформативні повідомлення (випереджувальне завдання).

Ярославна у своєму плачі звертається до сил природи  (вітра, Дніпра-Славути, сонця) допомогти дружині князя Ігоря та йому самому у боротьбі з лютим воргом.

1.«О вітре, вітрило!
Чому, господарю,  силою вієш?
Чому не мечеш ворожі стріли...
Проти воїнів мого милого?»
Перша сила природи, яку називає Ярославна у своєму замовлянні, – «вітер, вітрило». Жінка звертається до нього як до «господаря», тобто як до господа-бога, володаря. В українському фольклорі символіка вітру дуже широка. Вітер - символ духу, дихання Всесвіту; невловимості, неусвідомленості; швидкості; якоїсь звістки /як правило, однієї/; шкоди, руйнації і водночас оновлення. Вітер - конкретне вираження однієї з основних стихій світобудови - повітря /інші-Земля, Вода, Вогонь/. У багатьох міфологіях йому приписують величезну міць руйнівного характеру. Можливо, саме тому до нього і звртається Ярославна. Вона не називає його по імені, сердиться, що і він проти її чоловіка.:
«Се вітри, внуки Стрибогові,
Віють з моря стрілами
На хоробрі полки Ігореві».
За словником "Українська міфологія" В. Войтовича, це «цар-батько вітрів, небесний владика грози, бурі, ураганів» а підвладні йому вітри – сини, дочки, онуки, серед яких є Вітрило – південний вітер (мабуть, таке тлумачення автор виводить саме із замовляння Ярославни, оскільки йдеться про те, що половці наступали на Ігоря з півдня, з моря). А чи так це насправді –вагомі аргументи відсутні.

 2.О Дніпре-Славуто!
Пробив ти кам’яні гори
Крізь землю Половецьку,
Гойдаєш кораблі Святославові,
До полків несучи Кобякових,
Принеси ж ти, господарю,
До мене мого милого...»
Дніпро, за легендами, як і Дон, Дунай, Дністер – ріки богині Дани (в основі назви річок – корінь "дан"; із санскриту dhuni – річка). Славута, за народними віруваннями, був сином головної річки давніх слов'ян, сином богині Слави, тобто Славутичем, яка символізувала військову перемогу. Ярославна звертається до Славутича як до однієї з головних божественних сил (поряд з Вітром і Сонцем), що складають світобудову – до води. Дніпро усвідомлюється нею як могутня сила, спроможна допомоготи у важку хвилину. Саме у водах Дніпра приймали обряд хрещення кияни у 988 році.

3. Ярославна звертається до Сонця, яке в українській міфології, як і в міфологіях багатьох інших народів, вважалося одним із головних божеств.
«Сонце світле, трисвітле!
Для всіх ти тепле і красне!
Чому ж, сонце-господарю,
Простерло гаряче своє проміння
На воїнів мого милого
У полі безводному?..»
Сонце – символ Всевидящого божества; Вищої космічної сили; центру буття та інтуїтивного знання; осяяння; слави; величі; правосуддя; Матері Світу; Центру; Бога-отця; Христа.  У багатьох народів сонце вважають найдавнішим божеством, тобто як символом верховної влади. В язичницьку епоху слов'яни обожнювали Сонце в образі Дажбога, Сварога, Хорса та ін. Слов'янський язичницький пантеон богів знав й інші символи сонця в образах Ярила /бог весняного сонця/, Купала /бог літнього сонця/ та ін.
Дослідник В. Войтович вважає, що «саме за стародавніх часів і навіть трохи пізніше божество Сонця уявлялося триєдиним, немовби три істоти, пов’язані між собою єдністю дій».  «Трисвітле сонце», як називає його Ярославна,  асоціюється з богом Трояном (у поемі це ім’я згадується чотири рази, але був це бог чи історична особа – не доведено).
Отже, Ярославна у своєму плачі-замовлянні звертається до трьох божеств – Вітру, Дніпра-Славутича (Води), Сонця. Із традиційних у міфології елементів світобудови відсутня лише Земля (в українців з давніх-давен, принаймні з початків землеробства, досить розвинутий культ Землі-Матері).

Фольклорні мотиви

Ритуальні дії: молитва-длагання-замовляння; окроплення живою водою, воскресіння.
Все у поемі вказує на ритуальність дії: пора замовляння – ранок, перебування на заборолі (щити з дерева чи каменю, встановлені на мурах фортеці для захисту її охоронців), звідки відкривається широкий простір, ритуальний плач (це не обов’язково плач-голосіння у прямому розумінні, а внутрішній, психологічний стан княгині), промовляння «у світ» слів, звернутих передусім до сил природи. Слід звернути увагу і на принцип трикратності, характерний для замовлянь і реалізований у фрагменті з Ярославною.
Магічна сила замовляння, за допомогою якого можна повернути небіжчика з потойбіччя,
У поемі згадується Каяла – символічна річка, відсутня на географічній карті, на березі якої загинуло військо Ігоря, розлучилися брати (Всеволод відійшов у «світ мертвих», а Ігор залишився жити). Доречно використано образ Ярославни, «чайки-жалібниці», яка сумно літає над річкою. Тут відображено архаїчне уявлення, що смерті можна запобігти, окропивши тіло «живою водою», що й збирається вчинити Ярославна:
«Умочу бобровий рукав
У Каялі-ріці,
Омию князеві криваві рани
На тілі його дужому!»
Після її молитви-благання-замовляння відразу ж іде епізод втечі Ігоря з полону,  який був неначе «потойбічним світом» порівняно з Руською землею). Князь Ігоря з «того» світу переходить в «цей»: Ігор скаче до очерету, випливає на воду.
Опис втечі Ігоря з половецького полону має казкові мотиви: герой, що рятується від переслідувань, перетворюється на тварин.

V. Узагальнення і систематизація результатів роботи

Метод «Моя позиція».
Чому християнка Ярославна у тяжку хвилину звертається до сил природи, що є уособлення язичеських богів?  
Методика проведення. Одним реченням висловити власну позицію. Переконати учня, з яким об’єднався у пару, що власна теза найважливіша. А потім одна пара переконує іншу у важливості висловленого. Кількість тематично схожих висновків визначатимуть колекливну думку обговорюваного.
Коментар епіграфа.

Вправа «Два – чотири – усі разом». Складання синквейна
Ярославна.
Вірна, любляча.
Переживає, молиться, страждає
За долю Ігоревої дружини.
Єфросинія.

VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання

Громадське і патріотичне значення образу Ярославни.
1.Ярославна – узагальнений образ жінки, яка:
а) щиро любить рідний край;
б)безмежно любить свого чоловіка і переживає за його долю;
в) вболіває про справу і дружину Ігоря.
2.Світове значення образу Ярославни.
М. Грушевський так висловився про плач Ярославни: «Мелодійно, повно краси пливуть голосіння-закляття Ярославни (…). Сей плач Ярославни вважається і може вважатись одною з найкраще захованих пісень «Слова» [2: 180-181; 192].

Узагальнювальне слово учителя (оцінка діяльності на уроці, обгрунтування виставлених балів, педагогічні рекомендації щодо вдосконалення навчальної роботи, оголошення домашнього завдання).

Домашнє завдання диференційоване.

1.Опрацювати матеріал підручника.
2. Написати творчу роботу на тему «Романтичний образ Ярославни»  (за поемою «Слово про похід Ігорів»).
3.Підготувати інформативні повідомлення про переклади та переспіви «Слова про похід Ігорів».

Використана література
Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.
Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. – Т. 2. – К., 1993. – 382 с.
Прадавня українська література.//Цимбалюк В.Українська література: проб. підручн. для 8 кл. загальноовітн. шкіл, гімназій, ліцеїв та коледжів. –   К.:Освіта, 2001. –   С.32-38.
Слоньовська О.В. Українська література: підручн. для 8 кл. загальноосвітн. навч. закл./ О.В. Слоньовська. – К.: Освіта, 2008. –  С.61-91.
Соболь В.З глибини віків: Посібник для вчителя з вивчення давньої української літератри у школі. – Київ “Зодіак-ЕКО”, 2000. – 320 с.Степанишин Б.І. Українська словесністьвід  прадавніх часів до середини ХІХстоліття. – Тернопіль:Підручники і посібники, 1999. – С.41- 49.
Степанишин Б.І.Давня українська література в школі. – К.: Либідь, 2000. – С.335-361.

Надіслано вчителем української мови та літератури Семчук Д.Б. ліцею №3 м.Чернівці

_{Планування уроків з української літератури онлайн, завдання та відповіді по класам, домашнє завдання з української літератури 8 класу скачати}