Конспект до предмету Економіка 9 клас
Тема: Від чого залежить суверенітет споживача на ринку.
Надіслано Здоровик В.В.,вчителем економіки.

Тема уроку: «Від чого залежить суверенітет споживача на ринку»
Мета:

•  сформувати в учнів розуміння суверенітету споживача на ринку;

•  навчити учнів застосовувати у житті вивчений матеріал; 

•  розвивати пізнавальні інтереси в учнів, логічне мислення, продовжувати формувати вміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки;

•  виховувати творчу активність, самостійність у формуванні нових знань, сприяти професійній орієнтації учнів.

Обладнання: комп’ютер, підручники, інформація зі списком літератури та слайди.
Тип уроку: комбінований.
Х і д у р о к у:
І. Привітання (3 хв) – настрій на позитив
Притча «Врятувати одну зірку»
Людина йшла по берегу і раптом побачила хлопчика, який піднімав щось з піску і кидав у море. Людина підійшла ближче і побачила, що хлопчик піднімає з піску морські зірки. Вони оточували його з усіх боків. Здавалося, на піску - мільйони морських зірок, берег був буквально усіяний ними на багато кілометрів.
- Навіщо ти кидаєш ці морські зірки у воду? - запитала людина, підходячи ближче.
- Якщо вони залишаться на березі до завтрашнього ранку, коли почнеться відлив, то загинуть - відповів хлопчик, не припиняючи свого заняття.
- Але це просто безглуздо! - закричала людина. - Озирнися! Тут мільйони морських зірок, берег просто усіяний ними. Твої спроби нічого не змінять!
Хлопчик підняв наступну морську зірку, на мить замислився, кинув її в море і сказав:
- Ні, мої спроби змінять дуже багато.. для цієї зірки.
Той, хто чекає можливості зробити відразу багато хорошого, ніколи нічого не зробить. Життя складається з дрібниць. Дуже рідко з'являється можливість зробити відразу дуже багато що. Істинна велич полягає в тому, щоб бути великим в дрібницях. (Семюель Джонсон, 1709-1784, англійський письменник і мислитель).
ІІ. Релаксація (1 хв) – після серйозного веселе
Кожній людині властиво помилятися, але нікому, крім дурнів, не властиво бути впертим у помилці. (Аристотель). 
ІІІ. Нова тема (20 хв) – опорний конспект для учнів, використання демонстраційного матеріалу
Епіграфом до нової теми уроку є відоме прислів’я «Чого б ти не навчався, ти навчаєшся для себе. (Петроній).
Сьогодні ми будемо говорити про суверенітет споживача на ринку, його обмеження свободи та безграмотність споживача.
П л а н у р о к у:
1. Поняття суверенітетності.
Суверенітет – це абсолютна (відсутність обмежень для виявів своєї могутності), постійна (незмінне існування невизначено тривалий час) й неподільна (стан, коли влада ні з ким не ділить своїх прерогатив і не може бути жодних органів, які стояли б над або поряд з нею) влада.
Суверенітет споживача полягає в його здатності впливати на виробника. Необхідною умовою суверенітету споживача є свобода споживчого вибору. Отже, приймаючи рішення про виробництво конкретного товару, виробник залежить не тільки від своїх бажань, технічних і фінансових можливостей, а й від бажання і готовності споживачів купувати цей товар.
Продавець, визначаючи асортимент товару, також орієнтується не лише на свої можливості, а передусім на бажання покупців.
І тільки споживач, приймаючи рішення про покупку, незалежний, адже орієнтується лише на власні бажання, потреби, фінансові можливості, доступні ціни. Суверенітет споживача на ринку – це його незалежність в ухваленні рішення про покупку.
2. Обмеження свободи споживача.
Виробники і продавці мають зважати на бажання споживача, адже в іншому разі це зроблять їхні конкуренти. Тому суверенітет споживача існує лише за умов вільного ринку, що діє на конкурентній основі, де споживач реально може реалізувати надане йому право на вибір.
Водночас суверенітет споживача навіть за таких умов може обмежуватися. Причини різні, але в основі кожної лежить обмеження права споживача на вибір. Насамперед це монополізм – явище, коли один або декілька виробників чи продавців контролюють випуск або реалізацію певних найменувань товарів або послуг. За таких умов можна «тримати» високі ціни і пропонувати товар низької якості. Через брак конкуренції з боку інших виробників і продавців споживач не може скористатися своїм правом на вибір і змушений купувати товари і послуги, які нав'язуються йому за ціною і якістю.
Обмеження свободи можуть бути вельми різні по масштабах і формах – від введення карткової системи (нормування споживання деяких чи всіх товарів) до законодавчої заборони виробництва і споживання яких-небудь товарів. Мотиви цих обмежень також можуть бути різні: надзвичайні обставини (війна, голод, стихійне лихо і т. д.); бажання уберегти споживача від «поганого» з погляду суспільства товару (наркотиків, алкоголю, тютюну) і надати споживачеві більше «хорошого» товару (театрів, музики, книг), чим він вибрав би самостійно; прагнення забезпечити людям рівність в споживанні, щоб добитися гармонії у відносинах і «загального щастя».
Взагалі кажучи, свобода в тому або іншому ступені обмежується в будь-якому суспільстві (так, скрізь заборонено виробництво і продаж наркотиків). Обмеження свободи вибору – вельми небезпечна зброя, якою потрібно користуватися дуже обережно, повністю віддаючи собі звіт про неминучі наслідки його застосування.
Таке обмеження виправдане лише як тимчасовий засіб в надзвичайних ситуаціях або як вимушена міра по захисту від очевидного (з погляду суспільства) зла. У тому ж випадку, коли обмеження свободи вибору є складовою частиною перетворення на практиці заснованих на благих намірах зрівняльних теорій, слід задуматися про те, що результатом цього обмеження з'явиться розрив зв'язку споживача і виробника. Споживач вже не зможе сигналізувати виробникові своє відношення до продукту і передати виробникові ту суму грошових коштів, яку визнає потрібною. Виробник у свою чергу не зможе розширити виробництво тих продуктів за які проголосував би споживач (і скоротити виробництво інших продуктів). Всі рішення про виробництво ухвалюватимуться адміністративними органами, виходячи з їх уявлень, що потрібно і що не потрібно проводити. Таким чином, одних продуктів проводитиметься більше, ніж того хотіли б споживачі, а інших – менше. Споживачі, ймовірно, виявляться менш задоволеними продуктами такого виробництва, чим у тому випадку, коли їм було б дозволено, здійснюючи свій суверенітет, самим впливати на виробничі плани. Результатом обмеження свободи вибору буде структурна криза в економіці і виробництво ради виробництва.
Свобода споживчого вибору ще не гарантує суверенітету споживача. Цей суверенітет може бути обмежений і іншими способами. Розглянемо радянську економіку 70-х. Споживач значною мірою міг користуватися свободою вибору. Проте істотного впливу на виробника споживач все ж таки не надавав, оскільки виробничі програми визначалися не потребами ринку, а вказівками вищестоящих органів. Навіть якщо споживач і купував товар втридорога на чорному ринку, то виробник, знаючи про цей результат «голосування» споживача, не міг скористатися плодами цього голосування, тобто узяти гроші у споживача і придбати на ці гроші додаткові ресурси і розширити виробництво.
Іншим способом обмеження суверенітету є потоварний податок: якщо ви заплатили за товар 1000 грн., з яких виробникові дісталися 500 грн., а решта п'ятисот гривень пішла в скарбницю, то і в цьому випадку виробник не може пустити ці гроші на збільшення об'єму виробництва. До подібного ж результату приводить механізм дотацій виробникові – виробництво зберігається на колишньому рівні або навіть розширюється, але не на гроші споживача, а значить, не по його вказівці.
Економісти вважають, що споживач вибирає деякий «кращий» набір товарів з тих, що можна придбати на його дохід.
Різні люди, маючи однаковий дохід, витрачають цей дохід по-різному.
Постає питання про те, чи може споживач вибрати якийсь кращий набір товарів в цих умовах. Економічна теорія припускає, що може. Споживач вибирає кращий з своєї точки зору набір товарів. Економісти виходять з того, що не існує якоїсь об'єктивної шкали, що дозволяє визначати, який товар «кращий», а який – «гірше». Але економісти припускають, що кожен споживач має свою суб'єктивну шкалу переваг, тобто знає, що йому подобається більше, а що менше. Причому споживач прагне вибрати найбільш переважний для себе набір товарів (звичайно, в межах свого доходу).
3. Безграмотність споживача.
Обмежує суверенітет споживача також його споживча безграмотність. Не знаючи, як правильно зробити покупку, на що звернути увагу, коли купує товар, споживач може купити річ або скористатися послугами, які не влаштовують його ані за якістю, ані за властивостями. Необізнаний споживач найчастіше виявляється обдуреним несумлінним продавцем. Отже, споживачеві важливо не лише мати права, зокрема й право на вибір, а й уміти ці права реалізовувати.
ІV. Вправа на фокус уваги (1 хв).
Чому споживача називають королем ринку?
V. Завдання для закріплення нової теми (10 хв) – розгляд ситуацій.
У яких ситуаціях ваш суверенітет споживача на ринку був обмежений?
VІ. Додаткові завдання – самостійна робота.
Яким чином держава захищає права споживача за умов обмеження його суверенітету?
VІІ. Домашнє завдання (з урахуванням трьох рівнів)
Джерела:
1. Закон України «Про захист прав споживачів»
2. Підручник «Основи споживчих знань» Шебулдаєва І.В.
3. Додаткова література
VІІІ. Заключна частина уроку
(установчий слоган – «Потрібна вам річ надходить у продаж за зниженою ціною тільки після того, як ви її вже купили по звичайній ціні»
Підсумки
«Ніколи не приймайте рішення що-небудь купити, поки слухаєте продавця».
Література:
1. Закон України «Про захист прав споживачів»
2. Підручник «Основи споживчих знань» Шебулдаєва І.В.
3. Додаткова література