Конспект до уроку з предмету Економіка 4 клас
Тема: Капітал
Надіслано Биковим Д.Я., вчителем Міжнародного ліцею "Гранд"

Тема: Капітал 
Мета:

• Визначити поняття капіталу підприємства
  

•  Дослідити умови існування капіталу
  

•  Визначити форми капітал підприємства та його види
  

•  Дослідити структуру власного та позикового капіталу
  

Обладнання: комп’ютер, підручники, інформація зі списком літератури та адресою сайтів, слайди.

Тип уроку: комбінований.
Х і д у р о к у:
І. Привітання (3 хв) – настрій на позитив
Одна заможна людина зізналася Майстру, що, незважаючи на всі свої старання, він так і не зміг перебороти пристрасті до грошей.
- І ти готовий пожертвувати через них навіть радощами життя? - поцікавився Майстер.
- Я збережу радощі життя на старість.
- Якщо тільки доживеш до неї! - відразу зреагував Майстер.
І тут він згадав про одного розбійника, який викрикнув: "Гаманець або життя!"
На що жертва відповіла: "Візьми моє життя. Гроші я відкладаю на старість".
ІІ. Релаксація (1 хв) – після серйозного веселе
За гроші можна, звичайно, купити чарівного пса, але ніякі гроші не змусять його радісно виляти хвостом. - У. Білінгс
ІІІ. Нова тема (20 хв) – опорний конспект для учнів, використання демонстраційного матеріалу
П л а н у р о к у:
1. Капітал та його сутність
Одним з найважливіших чинників розвитку виробництва є капітал (походить від латинського слова capitalis – головний).
Капітал – це вартість, яка в процесі виробництва дає нову додану вартість, тобто самозростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу.
Капітал розглядається як сукупність засобів виробництва і вважається вічною категорією. Він ототожнюється з речовою натуральною формою. Але на відміну від первинних чинників – затрат праці і землі – капітал, будучи частиною затрат є в той же час продуктом праці.
Капітал є однією з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка досліджує протягом багатьох століть. Серед основних характеристик, які формують економічну сутність капіталу, слід виділити такі:
- об’єкт економічного управління;
- об’єкт власності та розпорядження;
- об’єкт купівлі-продажу;
- джерело доходу;
- фактор виробництва;
- накопичена цінність;
- носій фактора ліквідності та ризику;
- інвестиційний ресурс.
Виступаючи носієм економічних характеристик, капітал в першу чергу є об’єктом економічного управління як на мікро-, так і на макрорівні.
Як об’єкт власності та розпорядження капітал може виступати носієм усіх форм власності – індивідуальної, колективної та загальнодержавної. При цьому визначаються певні пропорції його використання, що відбивається у співвідношенні власного і позичкового капіталу.
Капітал як об’єкт купівлі-продажу формує особливий вид ринку –ринок капіталу, що характеризується попитом, пропозицією та ціною. Попит на капітал породжує прагнення до накопичення капіталу як інвестиційного ресурсу та фактора виробництва.
Потенційна здатність приносити дохід є однією з основних характеристик капіталу. Розмір доходу на капітал, що отримує його власник, складає основу формування витрат на його залучення і використання в економічному процесі, і позначається терміном “вартість капіталу”.
Як фактор виробництва капітал характеризується певною продуктивністю. Вона визначається як визначення результату виробничої діяльності до суми виробничого капіталу.
Капітал, як накопичена цінність розглядається у формі запасів, сформованих в усіх секторах економіки. На підприємствах капітал як накопичена цінність характеризується запасом основних засобів, нематеріальних активів, ринкових цінних паперів, товарно-матеріальних оборотних активів тощо.
Рівень ліквідності капіталу визначається періодом часу, протягом якого інвестований капітал у певних його формах і видах може бути конвертованим у грошову форму без втрати його реальної ринкової вартості. Чим нижчим є мотивний період конверсії раніше інвестованого капіталу в грошову форму, тим більш високим рівнем ліквідності характеризується та чи інша форма його використання в економічному процесі.
Поняття ризику тісно пов’язано з поняттям доходності капіталу в процесі його використання. Об’єктивний зв’язок між рівнем доходності і ризику використання капіталу носить прямопропорційний характер.
Щоб перетворити звичайні грошові знаки на капітал потрібно:
По-перше, виробник повинен вступити у відносини з іншими виробниками з приводу купівлі засобів виробництва.
По-друге, якщо його наявного капіталу не достатньо для організації ефективного виробництва, йому доведеться звертатися до кредитних установ, щоб взяти необхідну суму грошей у борг.
По-третє, він повинен найняти необхідну кількість працівників, щоб забезпечити ефективне функціонування засобів виробництва, якщо цього потребують обсяги виробництва.
Отже, перетворюючи свої гроші в капітал, виробник повинен вступити в економічні стосунки з підприємствами, що виробляють необхідні товари і послуги, та з індивідами, що в силу певних причин отримують засоби для існування не за допомогою власної підприємницької діяльності, а шляхом найму за гроші.
Таким чином, капітал – це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні відносини, скільки соціально-економічні, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соціально-економічних умов. Такими умовами є:
1. високорозвинені товарне виробництво і обіг;
2. наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення;
3. зосередження у частини господарюючих агентів значної частки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництва і капіталу;
4. відсутність власних засобів виробництва у частини господарюючих агентів, що змушує їх найматися
2. Форми капіталу
Форм капіталу багато, тому, що він постійно змінює свою форму. Капітал виступає то у формі певної суми грошей, то у формі засобів виробництва, то у формі засобів існування найманих робітників, то у формі готової продукції на складі, то, врешті у формі товарів, готових на продаж у яку б форму капітал не прибирався, він завжди є засобом експлуатації, засобом виробництва його власником додаткової вартості.
У процесі збільшення вартості бере участь весь капітал, однак, бере різну участь. Засоби виробництва виступають лише засобами застосування робочої сили і матеріалізації праці найманої робочої сили. Їх вартість лише переноситься на вироблюваний товар, залишаючи його вартість незмінною, постійною. Та частина капіталу, яка перетворюється у засоби виробництва, - постійний капітал.
Постійний капітал бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, виступає при цьому фактором виробництва, споживання вартостей, але не бере участі у процесі збільшення вартостей, а відповідно не створює додаткової вартості.
Інша частина затрат капіталіста, яка авансується на придбання робочої сили і яка змінює свою вартість у процесі виробництва, має назву змінного капіталу. Змінний капітал у процесі виробництва набуває форми робочої сили. Вона не лише створює працею споживні вартості, а й зберігає вартості спожитих засобів виробництва, переносить їх на продукт як складові частини його вартості.
Отже, вирішення проблеми джерела зростання капіталу є робоча сила. Вступаючи у відносини найму, людина за гроші відчужує свій товар на основі його вартості, що становить основу заробітної плати.
Споживання цього товару відбувається у процесі виробництва, і тому вартість, що її створює виробник завдяки абстрактному характеру своєї праці, зовсім не збігається з вартістю, еквівалент якої він отримує у вигляді платні. Інакше підприємцю немає сенсу наймати робітника. Отже, вартість, створена робочою силою, повинна бути більшою, ніж вартість самої робочої сили.
Основу капіталу підприємства складає власний капітал.
Його сума показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.
Власний капітал є:
- основним початковим та безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємства,
- джерелом погашення збитків підприємства,
- показником, що використовуються для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки він демострує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).
Збереження власного капіталу є одним з основних показників якості фінансового управління підприємством.
Позичковий капітал – це грошовий капітал, який надається його власником у користування інших підприємств з метою одержання прибутку у вигляді позичкового процента. Як особлива форма грошового капіталу, він без будь-якого опосередковую чого руху зростається з грішми. Отже, він функціонує одночасно і як гроші, і як капітал.
Перетворення грошей у позичковий капітал означає, що гроші починають виступати як особливий товар, який здатний приносити прибуток.

3. Види капіталу
Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на вкладений і накопичений капітал.
1. Вкладений капітал — це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових зобов'язань підприємства в акції або частки (паї).
2. Накопичений капітал - це капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства. Він включає:
Капітал від переоцінки - додатковий капітал, сформований у нас до оцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Дарчий капітал — додатковий капітал, отриманий підприємством від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів (додатково отриманий капітал).
Нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.
За ступенем фіксації власний капітал можна поділити на:
1. Зареєстрований капітал — умовно постійний капітал, сума якого визначається в установчих документах (статутний капітал, пайовий капітал).
2. Незареєстрований капітал - умовно змінний капітал, який включає додатковий капітал та нерозподілений прибуток.
За окремими видами підприємств існують законодавчо закріплені мінімальні розміри зареєстрованого капіталу.
За критерієм персоніфікації зареєстрований капітал є персоніфікованим капіталом (тобто капіталом з визначеними частками та їх власниками), а незареєстрований капітал є неперсоніфікованим (тобто визначеним лише в загальній вартості окремих його елементів та належним усім співвласникам підприємства).
ІV. Вправа на фокус уваги (1 хв).
Поясніть значення капіталу як джерела доходу?

V. Додаткові завдання – самостійна робота (додаток А).
Відповіді:
1. Капітал – це вартість, яка в процесі виробництва дає нову додану вартість, тобто самозростає.
2. б
3. а
4. в
5. а
6. г

Підсумки
Остерігайтеся незначних витрат; маленька пробоїна потопить великий корабель. - Б. Франклін

Література:
1. Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000.
2. Мочерний С. В. Основи економічної теорії – Київ: Альма Матер"Академія", 2002.
3. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент – Житомир: ЖІТІ, 2001.
4. Гальчинський А.С. Основи економічних знань - К.: Вища шк., 2002.
Додаток А
Самостійна робота за темою
«Капітал»

Тести
1. Дайте визначення поняттю капітал:
Капітал – це_______________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Період часу, протягом якого інвестований капітал у певних його формах і видах може бути конвертованим у грошову форму без втрати його реальної ринкової вартості визначається:
а) рівнем доходності
б) рівнем ліквідності
в) фактором виробництва
г) накопиченою цінністю

3. Залежно від джерела формування власний капітал поділяється на:
а) вкладений і накопичений
б) власний і залучений
в) статутний і пайовий
г) зареєстрований і незареєстрований

4. Основою капіталу підприємства є:
а) пайовий капітал
б) залучений капітал
в) власний капітал
г) нерозподілений прибуток

5. Капітал з визначеними частками та їх власниками має назву:
а) персоніфікований
б) неперсоніфікований
в) зареєстрований
г) незареєстрований

6. Назвіть основні характеристики, які формують економічну сутність капіталу:
а) об’єкт економічного управління
б) об’єкт власності та розпорядження
в) об’єкт купівлі-продажу
г) перелічені вище варіанти