Конспект з предметуЕкономіка 9 клас
Тема: Виникнення міжнародного споживчого руху
Надіслано Здоровик В., вчителем Економіки.

Тема уроку: «Виникнення міжнародного споживчого руху»
Мета:

•  сформувати в учнів розуміння процесу виникнення міжнародного споживчого руху;

•  навчити учнів застосовувати у житті вивчений матеріал; 

•  розвивати пізнавальні інтереси в учнів, логічне мислення, продовжувати формувати вміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки;

•  виховувати творчу активність, самостійність у формуванні нових знань, сприяти професійній орієнтації учнів.

Обладнання: комп’ютер, підручники, інформація зі списком літератури та слайди.
Тип уроку: комбінований.
Х і д у р о к у:
І. Привітання (3 хв) – настрій на позитив
Притча «Секрет»
Аристотель наказав Олександру Македонському:
- Свої секрети ніколи не повідомляй двом. Тому що, якщо таємниця буде розголошена, ти не зможеш потім установити, із чиєї вини це відбулося. Якщо ти покараєш обох, то нанесеш образу тому, хто вмів зберігати секрет. Якщо ж вибачиш обох – знову образиш невинного, тому що він не має потреби у твоєму прощенні.
Навчіться берегти секрети.

ІІ. Релаксація (1 хв) – після серйозного веселе
Весь сенс життя полягає в нескінченному завоюванні невідомого, у вічному зусиллі пізнати більше.(Еміль Золя). 

ІІІ. Нова тема (20 хв) – опорний конспект для учнів, використання демонстраційного матеріалу
Епіграфом до нової теми уроку є відоме прислів’я «Споживання є нагородою за виробництво» (Пітер Шиф).
Сьогодні ми будемо говорити про причини та розвиток міжнародного руху споживачів. Вам я бажаю в майбутньому зуміти скористатися при необхідності вивченим матеріалом..
П л а н у р о к у:
1. Зародження руху споживачів
Рух споживачів на захист своїх прав і інтересів народився в 30-х роках у США. Піднесення після спаду економіки в 1929 р. у цій країні зумовило особ-ливий, привілейований стан людини як споживача товарів і послуг. Проте Друга світова війна, що запалала в Європі, змістила точки прикладання інте-ресів урядових і підприємницьких структур. Людина як споживач відсуваєть¬ся на задній план, водночас рух споживачів, який ще не набув необхідного розмаху, втрачає свою активність. І лише в 50-х роках споживчий рух не тільки відроджується, а й охоплює багато країн Америки і Європи. При цьому в центр уваги потрапляє питання про створення механізму захисту людини як споживача, адже її громадянські права зумовлені й захищені Конституцією.
Вперше у світі на урядовому рівні думку про захист прав споживачів висловив Президент США Дж. Кеннеді в 1961 році у своєму «Посланні до Конгресу». Звернення не тільки не було підтримано парламентом, а й викликало бурхливі дебати, відлуння яких прокотилося в усьому світі: кого і навіщо захищати?! Для захисту прав людини існує Конституція! Перед світом постала про¬блема: чи можливо захищати права людини і як громадянина, і як споживача через положення Конституції? Ця пропозиція була винесена на розгляд уря¬дом однієї з найконсервативніших країн – Великої Британії. Головний мотив у запереченні необхідності організації спеціального захисту споживача полягав у наступному.

2. Відносини ринку та споживачів.
Світ створив саморегульований ринок, який визначає асортимент товарів, послуг, їх якість і ціну. Тобто ринок сам себе організовує і захищає, пропоную¬чи споживачеві вибір товарів і послуг і, в свою чергу, орієнтуючись на цей вибір. Це правильно, як вірно й те, що інтереси ринку і споживача можуть збігатися тільки за однієї умови: ринок має бути чесний. Але чи так це на¬справді? Ні, тому що ринок не передбачає суверенного статусу споживача, до того ж, не надає повної й достовірної інформації про товари та послуги, що дало б можливість споживачеві зробити правильний вибір серед запропонова-ного асортименту. Стає очевидним, що ринок працює на себе, а не на споживача. За відсутності правового механізму, що регулює відносини ринку і спо¬живача, останній страждає, він беззахисний.

3. Права споживачів
Перш ніж говорити про захист споживача, потрібно було визначитися з його правами. 15 березня 1962 року Дж. Кеннеді виступив водночас зі зверненням до парламенту і до громадських організацій, закликаючи їх діяти в злагоді й визнати за споживачами такі права:
Право 1. На безпеку товарів і послуг.
Право 2. На інформацію («захист від обдурювання і введення в оману»).
Право 3. Право на вибір товарів і послуг, але на конкурентних засадах.
Право 4. Право бути вислуханим.
Звернення Дж. Кеннеді далеко не всіма було сприйнято з ентузіазмом, позаяк серйозно утискувало власні інтереси виробників, крамарів і ринку-диктатора. Втім, права законодавчо затвердили, прийнявши до них дві поправки:
Поправка 1. Право на ефективну компенсацію.
Поправка 2. Право на освіту.

Ральф Нейдер
У 1966 році про себе заявив Ральф Нейдер. У книзі «Небезпечно за будь-якої швидкості» він розповів усій Америці про злісне порушення стандартів безпеки таким промисловим гігантом, як Дженерал Моторз, який у гонитві за прибутками випускав автомобілі без достатнього забезпечення їх надійності. Корпорація звинуватила Нейдера в наклепі. Сили були нерівними – одна з найбагатших компаній у Сполучених Штатах протистояла людині, яка мешкала в ті роки в однокімнатній квартирі на околиці Вашингтона, не маючи ані засобів, ані покровителів, геть нічого, крім доброго і чуйного до людських страждань серця. Це здавалося абсолют¬но неможливим - проте Нейдер виграв процес! Він отримав від корпорації компенсацію в 280000 доларів, - й усі ці гроші вклав у розвиток руху на захист прав споживачів.

4. Етапи становлення та розвитку міжнародного руху
Питання про права споживачів і створення правового простору для їхньо¬го захисту обговорювалося й розв'язувалося не тільки в Америці, а й у Європі. Наведемо в хронологічному порядку головні етапи становлення і розвитку міжнародного руху на захист прав споживачів.
1 квітня 1960 року п'ять організацій споживачів із промислових країн (США, Великобританія, Голландія, Бельгія, Австралія) створили Міжнарод¬ну організацію союзів споживачів (МОСС) – International Organization of Consumers Unites (IOCU).
У 1973 році 25-ю сесією консультативної асамблеї Європейського Союзу (Резолюція № 543) ухвалено ХАРТІЮ захисту споживачів. Вона затверджує п'ять основних положень:

•  право споживачів на захист і допомогу;

•  право на компенсацію у разі збитку;

•  право на конс'юмерську інформацію;

•  право на конс'юмерську освіту;

•  право на представництво і консультацію.

9 квітня 1985 р. ухвалено Декларацію ООН «Керівні принципи для захисту споживачів», № 39/248.
Декларація ООН надає особливого значення споживчому руху в країнах, які розвиваються, наголошуючи при цьому, що ухвалити закон про захист прав споживачів недостатньо, необхідно виробити механізм його дії. Деклара-ція ООН визначає міру моральності ринкових відносин, обстоюючи цивілі-зованість ринку і грамотність споживача, звертаючись і до споживача, і до виробника з вимогою: «Будь чесним!»
16 листопада 1989 р. ухвалено Варшавську декларацію споживачів.
У Варшаві зустрілися представники організацій споживачів Східної і Західної Європи, В'єтнаму, Австралії та США для обговорення загальних проблем. Учасники цієї зустрічі, організованої Польською федерацією споживачів і Міжнародною організацією Союзів споживачів (МОСС, або IOCU вироби¬ли загальні принципи і напрями своєї діяльності й домовились про спільні дії і взаємну підтримку.

ІV. Вправа на фокус уваги (1 хв).
Як ви розумієте твердження Декларації ООН, що замало ухвалити закон про захист прав споживачів, необхідно виробити механізм його дії?

V. Завдання для закріплення нової теми (10 хв) – розгляд ситуацій.
Запитання №1.
Чому неможливо захищати права людини і як громадянина і як споживача через положення Конституції?

Ситуаційне завдання №2.
Як ви розумієте сенс кожного з прав споживача? Чи могли б ви назвати інші права споживачів?

VІ. Додаткові завдання – самостійна робота (додаток А).
Відповіді:

VІІ. Домашнє завдання (з урахуванням трьох рівнів)
Джерела:
1. Закон України «Про захист прав споживачів»
2. Підручник «Основи економічних знань» Шебулдаєва І.В.
3. Додаткова література

VІІІ. Заключна частина уроку
(установчий слоган – «Важлива не кількість знань, а якість їх. Можна знати дуже багато чого, не знаючи найпотрібнішого» (Лев Толстой)
Підсумки
«Знання буває двох видів. Ми самі знаємо предмет - або ж знаємо, де знайти про нього відомості» Бенджамін Франклін.
Література:
1. Закон України «Про захист прав споживачів»
2. Підручник «Основи економічних знань» Шебулдаєва І.В.
3. Додаткова література

Додаток А
Самостійна робота за темою
«Виникнення міжнародного споживчого руху»
Чи вірним є твердження?
Питання ТАК НІ