Конспект до уроку з предмету Економіка 5 клас
Тема:Види ресурсів
Надіслано Биковим Д.Я., вчителем Міжнародного ліцею "Гранд"
Т е м а у р о к у: «Використання ресурсів. Проміжні товари»
Мета:

• сформувати в учнів розуміння сутності ресурсів та проміжних товарів, їх значення в економіці, ефективне використання ресурсів;

•  розвивати пізнавальні інтереси в учнів, логічне мислення, продовжувати формувати вміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки;

•  виховувати творчу активність, самостійність у формуванні нових знань, сприяти професійній орієнтації учнів.

Обладнання: комп’ютер, підручники, слайди.
Тип уроку: комбінований.
П л а н у р о к у:
1. Матеріальні потреби безпосередньо пов'язані з економічними
ресурсами, під якими розуміють всі природні, людські ресурси та
вироблені людиною засоби, що використовуються для виробництва
товарів та послуг.
Ресурси – це природня, людська чи виробнича складова, яка допомагає виробляти товари та послуги; це фактор виробництва.
Взагалі, серед видів ресурсів виділяють наступні:

•  Природні ресурси — це все те, що людина бере з природи і за допомогою своєї праці перетворює на продукт задоволення власних потреб.

•  Трудові ресурси — це здатність людини до продуктивної осмисленої діяльності в основі якої є фізичні та розумові здібності людини.

 Капітальні ресурси — це все те, що виступає попередником між людиною природніми ресурсами та проміжними товарами.
2. Матеріальні потреби людей безмежні, а економічні ресурси, необхідні для їх задоволення, — обмежені.
Економічні ресурси можна поділити на такі види:
1) матеріальні ресурси — земля як засіб праці, сировинні матеріали, розвідані родовища корисних копалин, капітал;
2) людські ресурси — праця та підприємницька діяльність.
 Основна властивість економічних ресурсів — їх відносна обмеженість. Вона означає, що кількість ресурсів є недостатньою не абсолютно, а стосовно до потреб людей. Обмеженість ресурсів визначає межу виробничої діяльності людей, можливі обсяги виробництва необхідних суспільству товарів, а відповідно й рівень споживання.
3. Отже, оскільки потреби людей практично безмежні, а економічні ресурси відносно обмежені, суспільство не в змозі повною мірою задовольнити власні потреби. Але воно може впливати на ступінь невідповідності між потребами і ресурсами, домагатися підвищення рівня задоволення потреб за наявних ресурсів. Досягти цього можна лише одним способом — підвищуючи ефективність використання всіх наявних ресурсів, тобто шляхом підвищення ефективності функціонування національної економіки в цілому.
Кількість ресурсів є обмеженою, тому виробники повинні вибирати, які товари і послуги вони будуть виробляти. Економіка завжди знаходиться в стані вибору між альтернативами, оскільки ресурси, що використовуються для виробництва одного товару, не можуть бути використані для виробництва іншого. Наприклад, земельна ділянка, на якій споруджений будинок, не може використовуватись як сільськогосподарське угіддя, люди, що працюють вчителями, не можуть працювати на виробництві автомашин і т. ін. Виробляючи один товар, ми втрачаємо можливості виготовити інший.
4. В основі макроекономічного аналізу лежить найпростіша модель кругових потоків. В моделі тільки дві категорії економічних агентів — домогосподарства і фірми, немає державного втручання, модель замкнена (рис. 1. 1.).
Доходи одних економічних агентів — це витрати інших:
– споживчі витрати на придбання товарів — доходи фірм від реалізації готової продукції;
– витрати фірм на оплату ресурсів — доход домогосподарств (заробітна плата, рента тощо).
В двосекторній моделі утворюються два потоки: реальний «ресурси — товари» і грошовий «витрати — доходи» — здійснюються одночасно в протилежних напрямках.

5. Під кінцевими товарами розуміємо товари і послуги, які купують для споживання, а не для перепродажу, подальшого оброблення чи перероблення. Проміжними називають товари і послуги, які використовуються для подальшого оброблення чи перероблення, тобто для виробництва інших товарів чи для перепродажу. У таблиці 1.1 подано стадії виробництва хліба, на яких створюються проміжні й кінцеві товари і послуги. Виробництво хліба проходить кілька стадій, які, припустімо, здійснюють незалежні виробники — фермер, мірошник, пекар і бакалійник. Якби ми підсумували їхні виторги, то припустилися би помилки, яку називають подвійним рахунком. У нашому прикладі є лише один кінцевий продукт — хліб, доставлений до місця продажу. Отже, у ВВП враховуватиметься лише виторг бакалійника — 100 копійок за хлібину. Аби уникнути подвійного рахунку при обчисленні ВВП, необхідно враховувати у ньому тільки додану вартість, створену кожною фірмою. Додана вартість — це різниця між виторгом фірми та вартістю сировини і матеріалів, які вона придбала в постачальників.
Виторг і додана вартість (копійок за хлібину)