Клейно́ди (німецькою — дрібний, малий) — відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні у 15—18 століттях.

Клейноди були військові (державні), січові, полкові, паланкові, сотенні, курінні тощо.

Військові (державні) клейноди належали усьому війську (державі) і вручалися обраній на відповідну військову (державну) посаду старшині.

Так само січові, полкові та інші клейноди належали тому чи іншому утворенню і вручалися обраній військовій і цивільній старшині.
По закінченні терміну клейноди передавалися новообраній старшині або зберігалися до обрання у Генеральній канцелярії, січовій церкві, скарбниці тощо.

Окремі клейноди:
•    булава — відзнака гетьманської влади та кошового отамана на Січі.
•    бунчук — відзнака гетьмана і кошового, що знаходилася у бунчужного.
•    корогва — військова відзнака, що знаходилася у хорунжого.
•    печатка — військова, січова, полкова або сотенна — зберігалася у генерального чи
полкового судді, а сотенна — у сотника.
•    литаври — військові клейноди, що знаходилися у довбиша.
•    гармати — загальновійськові клейноди, що були у віданні генерального чи полкового обозного, а на Січі — у пушкаря.
•    сурми — військовий, полковий та січовий клейноди під віданням сурмача.
•    пернач або шестопер — відзнака полковника полку і паланки.
•    значок — заступав у будні корогву військову та полкову, відзнака сотні куреня.
•    тростина, або комишина, іноді ліска — первісне відзнака козацьких гетьманів, січових отаманів, а пізніше — відзнака генерального чи полкового судді.