Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 9 клас>>Зарубіжна література: Йоганн Крістоф Шиллер. Естетичні погляди письменника. Просвітницька тематика його драм.

Сучасник і однодумець Гете, Шиллер увійшов в історію світової літератури як один з найяскравіших представників німецького просвітницького руху. «Найпрекраснішим серцем з тих, що любили і страждали в Німеччині», назвав його Генріх Гейне, «великим поетичним генієм» — український письменник Микола Хвильовий. «Німецький геній», як називав його філософ Гегель, Шиллер був палким борцем проти будь-яких форм тиранії та гноблення людини, «благородним адвокатом людства», за словами російського критика В. Бєлінського. Трагізм його величної боротьби полягав в усвідомленні неможливості утвердження просвітницьких ідеалів у сучасній йому дійсності. Випереджуючи свій час, Шиллер спрямовував свою творчість у майбуття: «Ні, для моїх високих ідеалів / Сторіччя поки не дозріло. / Я — громадянин тих сторіч, що прийдуть».
 
Віхи життя. Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер народився 10 листопада 1759 р., в містечку Марбах у Вюртемберзькому герцогстві, в родині військового фельдшера. Свою освіту Шиллер розпочав у латинській школі. У 14 років Шиллера проти його волі (за бажанням вюртемберзького герцога) віддали до академії, яка готувала державних чиновників. В академії, де Шиллер провів наступних вісім років, панувала сувора військова дисципліна, проте рівень викладання був доволі високим, що забезпечило юнакові можливість отримати ґрунтовні знання з історії, філософії, медицини та природничих наук. В академії він познайомився з ідеями французьких філософів, особливо уподобав переконання Ж.-Ж. Руссо про право народу на незалежність і свободу. Тоді ж Шиллер очолив гурток курсантів, які вважали себе прибічниками штюрмерського руху. З юридичного факультету він перейшов на медичний і після закінчення академії був призначений військовим лікарем. Пізніше Шиллер згадував про цей період свого життя: «Доля жорстоко терзала мою душу. Через печальну, похмуру юність вступив я в життя, і безсердечне, безглузде виховання гальмувало в мені легкі, прекрасні порухи перших народжуваних почуттів...»

Ще навчаючись в академії, Шиллер захоплювався драматургією Шекспіра і під його впливом, потайки, ночами, створив свою першу драму «Розбійники». Хоча драма була надрукована анонімно, ім'я автора відразу стало всім відоме. Один із сучасників охарактеризував автора «як людину, в котрої не просто бурхливо кров тече по жилах і багатий хист уяви, але палке серце, сповнене почуттям і прагненням до благородного діла».

Відчувши силу молодого таланту, герцог вюртемберзький Карл Євгеній запропонував йому бути особистим цензором, але Шиллер осмілився відмовитись, за що відразу ж був покараний: скориставшись тим, що Шиллер без його відома виїжджав до сусіднього Пфальцського герцогства на прем'єру своєї п'єси, Карл Євгеній наказав на два тижні взяти драматурга під варту з подальшою категоричною забороною займатися літературною творчістю. І тоді Шиллер зважився на втечу. Шиллер, за його власним висловом, «зі спустошеним серцем та порожнім гаманцем» п'ять наступних років під вигаданим ім'ям «лікаря Ріттера» поневірявся Німеччиною в пошуках притулку та можливості реалізувати себе як драматурга. Два роки він працював у Мангеймському театрі, де відбулася прем'єра його «Розбійників», але коштів на життя катастрофічно не вистачало, і Шиллер їде на схід Німеччини — до Лейпцига, а потім до Дрездена, звідки перебирається у Веймар, що був тоді центром німецької літератури.

У Веймарі жив Гете, знайомство з яким, за оцінкою Шиллера, стало «цілою епохою» в його житті. Гете допоміг Шиллеру посісти місце професора історії в Єнському університеті, активно впливав на його творче зростання. Матеріальний стан Шиллера, який до цього майже постійно жив у злиднях, суттєво поліпшився. Він зміг розрахуватися з боргами, одружився, отримав від герцога Сакен-Веймарського дворянське звання. Водночас далося взнаки і фізичне виснаження попередніх років життя Шиллера: хронічна хвороба (сухоти легень) чим далі, тим більше загострювалась. Восени 1804 р. хвороба посилилась.
9 травня 1805 р. Фрідріх Шиллер помер у віці 45 років. Його поховали на Веймарському кладовищі, й на честь великого драматурга звучав моцартівський «Реквієм». Пізніше прах Шиллера перепоховали поряд з Гете в спільній гробниці у Веймарі.
 
ЛІТЕРАТУРНА ПЕРЕРВА
Цікаві факти із життя Шиллера
•    Перші віршові спроби Шиллера припали на роки його навчання в латинській школі. Це стало такою несподіванкою для його сім'ї, що навіть рідний батько, прослухавши перший вірш сина, здивовано запитав його: «Та ти що, Фріце, з глузду з'їхав?!» Попри повну неготовність батьків бачити в синові майбутнього поета, він продовжував свої творчі вправи, що, звісно, негайно наклало свій відбиток на його зовнішність, манери та поведінку. Отримавши лікарський диплом і разом із ним призначення в гренадерський полк, Шиллер аж ніяк не був схожим на бравого гренадера. Військова уніформа, косички, трикутний капелюх надавали йому напрочуд комічного вигляду. Втім самого поета це мало обходило: він продовжував писати, і в голові в нього вже виник задум п'єси «Розбійники», яка зробить ім'я Шиллера відомим усій Німеччині.

•    3 часом Шиллер мав вигляд справжнього письменника. Його знайома, Генрієтта Герц, пригадувала, що «Шиллер був високим на зріст. Верхня частина його обличчя вражала своєю одухотвореністю, хоча його блідість та рудувате волосся дещо псували загальне враження. Під час розмови його обличчя пожвавлювалося, на щоках проступав легкий рум'янець, а в блакитних очах з'являвся блиск, і тоді весь його образ набував гармонії». Гете писав, що Шиллер «був величний у розмові за чайним столом, і так само величним був би він, безперечно, і в державній раді. Його ніщо не сковувало, ніщо не спиняло вільного польоту його думки. Всі великі плани він творив вільно. Це справжня людина».

•    Шиллер прославився не лише як письменник, але і як автор численних теоретико-літературних праць. Найвідоміша з них — «Листи про естетичне виховання людини». Ця праця побачила світ за вельми цікавих обставин. У 1791 р. німецькими землями прокотилася чутка про те, що Шиллер помер. Особливо ця звістка вразила данських шанувальників творчості драматурга. Три дні в Данії тривали траурні церемонії на вшанування пам'яті Шиллера. А тим часом сам Шиллер разом із дружиною приїхав на лікування до Карлсбада, де і дізнався про власну смерть. Ця звістка й особливо організовані на честь його особи масштабні траурні урочистості, як засвідчив один із знайомих драматурга, подіяли на Шиллера краще від будь-яких ліків. Як компенсацію уряд Данії призначив дійсно тяжкохворому Шиллеру трирічну пенсію, яка більш ніж вдвічі перевищувала грошову допомогу, що йому виплачувала рідна Німеччина. Вдячний Шиллер «розплатився» з данським принцем Фрідріхом адресованими йому листами з питань естетичного виховання людини, які ввійшли до скарбниці світової культури людства.

Вислови Шиллера, що стали крилатими
Коли я ненавиджу, я ніби щось віднімаю у себе; коли ж я люблю, — я цим збагачуюсь.

Любов дарує назавжди, егоїзм дає лише в борг.

Людина відображається у своїх вчинках.

Справжнє кохання допомагає подолати усі труднощі.

Любов звеличує великі душі.

Любов і голод владарюють світом.

Справжня дружба правдива і хоробра.

Честь дорожча від життя.

Істина не змінюється від того, що хтось її не визнає.

Слово завжди сміливіше, ніж вчинки.

Найбільша з перемог — вміння прощати.

Всесвіт — це думка Бога.


Творчість Шиллера, подібно до творчості Гете, ділиться на два періоди — штюрмерський (1776—1786) та веймарський (1787—1805). Палким прибічником штюрмерства, яке було складовою часткою загальноєвропейського просвітницького руху, Шиллер став ще в роки навчання в академії. На відміну від Гете, який у своїй штюрмерській програмі дотримувався доволі поміркованих поглядів, штюрмерство Шиллера мало яскраво виражений соціально-бунтарський характер. Своє головне завдання він вбачав у рішучій та безкомпромісній боротьбі з будь-якими проявами тиранії, соціального, морального, духовного гноблення людської особистості. Але поступово, як і Гете, Шиллер розчарувався в революційній програмі просвітницького оновлення європейської цивілізації, особливо після того, як дізнався про жахливі наслідки Французької революції 1789—1794 pp., яка затопила власну країну ріками крові невинних жертв. Як альтернативу революційному шляху оновлення людства Шиллер разом з Гете пропонують шлях поступової (еволюційної) гуманізації суспільства, започатковуючи той напрям німецької просвітницької думки, який дістав назву «веймарського класицизму».

У веймарський період творчості Шиллер і Гете висувають програму «естетичного виховання» людства. Відроджуючи у своїх творах красу та гармонію мистецтва античності, її політичні ідеали та моральні прагнення, Шиллер протиставляв їх недосконалому, позбавленому краси та духовності світові німецької сучасності. Естетична краса, як вважали Шиллер і Гете, — це надійна запорука духовного відродження людини, пробудження в ній прагнення до справжнього, — вільного і справедливого життя.

Уже в перший, штюрмерський період своєї творчості Шиллер цілком визначився із жанром художньої словесності, який домінуватиме у всій його подальшій творчості. Він обирає драматургію. Шиллера називають «німецьким Шекс-піром», адже саме йому можна поставити в заслугу створення справжнього німецького національного театру. Шиллер виступив не тільки як драматург, а і як теоретик театру, автор численних критичних праць, у яких він доводив особливі переваги драматичного мистецтва перед іншими видами словесно-художньої творчості, а також намагався визначити головні передумови естетичного впливу сценічної дії на глядача.

Театру Шиллер надавав виняткового значення, вбачаючи в ньому основний і найбільш дієвий інструмент просвітницького впливу на маси. «...Тисячі вад, що уникли справедливої кари світського суду, таврує театр, — писав Шиллер. — Тисячі чеснот, про які мовчить правосуддя, він прославляє на сцені».

Упродовж свого творчого шляху Шиллер написав одинадцять драм. Шиллер-драматург зображував життя як боротьбу сильної особистості з ворожими життєвими обставинами. Герой драми міг належати до будь-яких соціальних верств — бути бюргером, аристократом, селянином, полководцем, принцом, королевою, ченцем, але незмінним залишалося одне: це — духовно сильний, пристрасний характер, що веде трагічну боротьбу з ворожим світом і з самим собою.

Зав'язки Шиллерових драм формуються, як правило, ще до підняття завіси, тому вже з перших кроків на сцені його персонажі вступають у якесь дисгармонійне, протиприродне протиріччя з життєвими обставинами, їх мучить проблема вірного вибору шляху, а сама їхня боротьба наперед приречена і закінчується трагічно.
 
В усіх своїх драмах ПІиллер по-різному моделював ситуацію своєї важкої юності: абсолютна самотність і беззахисність закинутої у ворожий світ людини, якій бракує співчуття, душевного тепла, дружньої поради.

Драми Шиллера, написані в штюрмерський період творчості, — «Розбійники» (1781), «Змова Фієско в Генуї» (1783), «Підступність і кохання» (1784), «Дон Карлос» (1785) — стали своєрідним підведенням підсумків розвитку німецької драматургії другої половини XVIII ст. Провідні мотиви цих творів: неприйняття цивілізації, сумнів у доцільності прогресу, критика офіційної церкви, дидактична форма висловлення основної художньої ідеї, симпатії до третього соціального стану. Драматургія Шиллера не лише гідно завершувала попередні здобутки німецької сцени, але й виявила яскраві риси ідейних та художніх новаторських пошуків. Так, уже перша драма Шиллера «Розбійники» виносила на німецьку сцену мотиви тираноборства, розроблені на матеріалі сучасності, а не далекого історичного минулого, як було до Шиллера, а його п'єса «Підступність і кохання» вперше в німецькій драматургії порушувала тему кохання представників різних суспільних прошарків і увійшла в історію літератури як перша «міщанська трагедія», яка доводила, що трагічні колізії можливі не лише в житті вельмож та аристократів, але й у долі звичайної простої людини — міщанина за походженням.

У веймарський період Шиллер виступив як засновник жанру історичної драми: «Табір Валленштейна» (1798), «Пікколоміні» (1799), «Смерть Валленштейна» (1799), «Марія Стюарт» (1800), «Орлеанська діва» (1801), «Мессінська наречена» (1803), «Вільгельм Телль» (1804). З одинадцяти його драм вісім написані саме на історичну тематику. Головними персонажами своїх історичних драм Шиллер робив визначних історичних діячів — королів, полководців, народних вождів. Наслідуючи Шекспіра, Шиллер зображує своїх головних героїв переважно у сфері їх особистого життя, але в той період, коли його суперечності тісно пов'язуються із загальнодержавними проблемами та політичними конфліктами. Шиллера-драматурга передусім цікавило, яким чином історичні долі народів, війни, повстання, інші політичні події залежать від особистих почуттів тих людей, що керують державою. Його також хвилювало питання, якою мірою політичний діяч може залишатися просто людиною у вирі тих життєвих проблем, що їх породжують кохання, сімейні стосунки, дружба, любонне суперництво, вщемлене почуття гідності та хибні моральні уявлення.  

Вагомим внеском у здобутки німецької просвітницької літератури стала також лірика Шиллера. Свої перші вірші «Вечір»,  «Завойовник», «Пам'ятник розбійнику Моору» Шиллер написав ще в академії. Його рання лірика сповнена просвітницьких сподівань на щасливе майбутнє людства, яке, знищивши тиранію, здобуде довгоочікувану' свободу, на практиці реалізує гасла рівності, братерства, справедливості.

Соціально-бунтарські мотиви у віршах Шиллера поєднуються з витонченою любовною лірикою. Почуття кохання —— звеличує, на думку автора, душу людини, долучає її до морального ідеалу та досконалих форм краси, які не лише облагороджують людину, але й сприяють її духовному переродженню.

В одному з найвизначніших своїх ліричних творів штюрмерського періоду — оді «До Радості» — Шиллер оспівує мир і дружбу, уславлює людський розум, закликає до боротьби за свободу людства. Цей твір Шиллера здобув світову славу, завдячуючи німецькому композиторові Бетховену, який написав на текст оди заключну частину свого найве-личнішого твору — Дев'ятої симфонії.

Лірика Шиллера веймарського періоду його творчості значно розширює свій тематичний діапазон, збагачується новими, більш досконалими та різноманітними прийомами й засобами словесної виразності, метричними та строфічними формами.

Наслідуючи античні мотиви, Шиллер створює взірці лірики («Боги Греції», «Митці», «Поділ землі», «Влада співу», «Елевзінське свято»), в яких ідеалізує давньогрецький світ, що видається поетові царством радості, кохання та краси. В циклі епіграм «Ксенії» (1796), що їх Шиллер створював разом із Гете, звучить гостра критика реакціонерів, релігійних лицемірів, вульгарних просвітителів та інших ідейних і художніх супротивників обох поетів.

Вершиною лірики веймарського періоду творчості Шиллера став 1797 р., який увійшов в історію німецької поезії під назвою «баладного року». Цього року Гете і Шиллер, адресуючи один одному листи, обов'язково додавали до них балади, немовби змагаючись у художній вправності та досконалості. Так світ побачили славнозвісні балади Шиллера «Нурець», «Полікратів перстень», «Івікові журавлі», «Рукавичка», «Лицар Тогенбург» та ін. В цих баладах Шиллер намагався на прикладі життя окремої людини показати загальні закони людського життя, виявити сили, що керують долею суспільства, а також визначити гуманістичні ідеали та їх роль у світі.

Випробовував свої сили Шиллер і в художній прозі, до якої, проте, звертався не часто. Його перу належать дві новели «Злочинець через втрачену честь» і «Гра долі», роман «Духовидець» і кілька невеличких нарисів.


Є.Волощук "Зарубіжна література 11 клас"

Вислано читачами інтернет-сайту

_{програми по зарубіжній літературі, курс зарубіжної літератури, розробки уроків зарубіжної літератури 9 клас}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.