Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: Змалювання трагізму людського існування на тлі універсального природного життя
<met akeywords>Зарубіжна література, 10 клас, Змалювання трагізму, людського існування, на тлі універсального, природного життя</metakeywords>«В СОБІ САМОМУ ЖИТЬ УМІЙ!» Поезію «Silentium» («Мовчання!») написано того ж 1830 року, що й поезію «Божевілля». Проте за інтонацією ці дві поезії суттєво відрізняються між собою. «Silentium» — як вказує вже знак оклику в його назві — не стільки образ, скільки заклик. І хоч тут, як і в «Божевіллі», немає ліричного «я», проте немає й епічного «воно». Натомість у цьому вірші виникає ліричне «ти». Однак «ти» — це не кохана, навіть не друг. Радше приховане «я». Заклик поета до самого себе — парадоксальний за самою своєю суттю поетичний заклик до мовчання. Людина відкриває рот для того, щоб заявити: треба мовчати. Ця людина — поет, який і надалі не мовчатиме, бо його сутність — мовлення. У першій строфі цього вірша постає образ-символ, який неодноразово з'являтиметься у ліриці Тютчева, — образ «зір ясних уночі», недосяжних і прекрасних. Саме такі й людські мрії.
Мовчи, заховуй од життя І мрії, і свої чуття! Нехай в безодні глибини І сходять, і зайдуть вони, Мов зорі ясні уночі: Любуйся ними і мовчи. (Переклад М. Вороного) Та не такі хіба й людські думки? «Мисль изреченная ложь» — речення-рядок, поетична формула-афоризм, один з тих рядків світової поезії, що не піддаються перекладу. «Ти думку висловиш — і вмить / Уже неправда в ній дзвенить», — стверджує перекладач Осип Бургардт, тоді як перекладач Микола Вороний ухиляється від тютчевської категоричності,, від трагічної констатації не просто безсилля, а й брехливості, мови, хоч в усьому іншому, як і личить символісту, є напрочуд; чутливим до нервової, примхливої промови поета: Як серцю висловить себе? Чи ж зрозуміє хто тебе? Не зрозуміє слова він. Бо думка висловлена — тлін. Джерел душі не руш вночі: Живися ними — і мовчи. Якщо щире співчуття неможливе, то що ж робити людині з найзаповітнішими думками, із тим, що їй справді дороге?.. Ось як відповідає поет на це природне запитання: В собі самому жить умій! Цілий світ в душі твоїй Таємно-чарівливих дум; Заглушить їх буденний шум, І зникнуть, в сяйві дня мручи, — Ти слухай спів їх і мовчи.
«І НЕДОСЯЖНИЙ, І НЕЗГАСНИЙ...» Чи існують інші щирі почуття, наприклад кохання? Очевидно, ні, адже воно неможливе без справжнього взаєморозуміння між людьми. О, как убийственно мьі любим, Как в буйной слепоте страстей Мы то всего вернее губим, Что сердцу нашему милей! У романтичну добу образ поета — це передусім образ юного поета. Федір Тютчев не тільки фізично пережив романтичну добу, в свої 50—70 років залишаючись глибоко ліричним поетом. Дожив до цього віку й, приміром, такий його сучасник, як Віктор Гюго. Проте творчість останнього, «академічного» періоду митця все більше нагадувала хрестоматію з романтизму. На цьому тлі поезія Тютчева 1840—1870 років вражає свіжістю й глибиною ліричного чуття. Ще один парадокс творчої біографії митця полягає в тому, що в його ранній ліриці ми не знайдемо романтичного образу закоханого поета. Всупереч романтичній традиції, справжнє кохання увійшло в тютчевсь-кий світ доволі пізно.
Що ж виніс ліричний герой Тютчева з досвіду кохання — або, якщо бути точнішим, спроби кохання? Що світ не створений для кохання. Що той, хто прагне кохання, змушений іти на непосильні жертви і зрештою гинути під гнітом як нерозуміння з боку найдорожчої людини, так і зовнішніх, ворожих коханню, обставин (недаремно Тютчев був улюбленим поетом автора «Анни Карєніної»). Словом, почуття кохання — ті ж самі зорі уночі, що й заповітні думки і мрії в ранній поезії ««Silentium». І образ коханої — «немов зоря в височині» («как ночью на небе звезда»): Іще горять в душі бажання, Ще манить зір краса твоя, Крізь любі спогади туманні Іще ловлю твій образ я. Твій образ милий та прекрасний Всякденно видиться мені, І недосяжний, і незгасний, Немов зоря в височині. (Переклад М. Рильського)
По суті цей вірш (написаний 1848 року) побудовано на одно-му-єдиному порівнянні, до того ж давно зужитому поетами-ро-мантиками. Чому ж цінителі світової лірики вважають його однією з її перлин? По-перше, поетичний образ не завжди твориться за допомогою тропів, а може й зовсім обійтись без них (наприклад, ще один шедевр інтимної лірики — пушкінський вірш «Я вас любив...» — не містить жодного тропу). По-друге, ліричний образ цього тютчевського вірша твориться саме за допомогою тропу, того ж «зужитого» романтичного порівняння, яке буквально на наших очах стає космічно-бездонним символом. Замкнений світ людських переживань, де тільки «він» та «вона», несподівано — в останньому рядку поезії — відкривається як всесвіт, такий же незрозумілий і трагічний, як кохання. Ліричному героєві здається, що неосяжний Всесвіт і далекі холодні зорі вміють страждати, як і люди.
«ТА ЛАГІДНА УСМІШКА ЗАВ'ЯДАННЯ...» Тютчев демонструє своїм читачам і зворотній процес; не психологічний портрет людського переживання пояснюється за допомогою порівняння з природою, а суть ліричного пейзажу розкривається за допомогою психологічного пояснення. Так, у вірші «Осінній вечір» (1830) ліричний герой намагається пояснити той психологічний стан, в якому кожна чуйна до природи людина перебуває восени. Є в ясності осінніх вечорів Урочиста краса і безгоміння... Яка ж природа цієї краси, що виникає попри відчуття втоми й безсилля? Чому саме в такі осінні вечори людина особливо близька до природи, що так само, як і жива істота, передчуває трагедію смерті й мужньо переживає своє страждання? Безсилля втому ллє. Воно само — Та лагідна усмішка зав'ядання, Яку в живих істотах ми звемо Красою соромливою страждання. (Переклад О. Бургардта)
Може, саме того осіннього вечора, коли Тютчев писав у Мюнхені цей вірш, Пушкін за тисячі кілометрів від нього творив один із своїх знаменитих болдінських пейзажів. І якщо порівняти твори цих двох поетів, написані одночасно, то й мистецька відстань між ними буде приблизно дорівнювати географічній відстані між Мюнхеном і Болдіним. Адже тютчевську «поезію зав'ядання» мало що поєднує з романтичними творами Лєрмонтова або реалістичними віршами Пушкіна; вона більш споріднена з пізнішими явищами європейської поезії — наприклад «Осінньою піснею» Поля Верлена.
Але перш ніж схарактеризувати ці явища, слід звернутися до творчості ще одного визначного російського лірика — Афанасія Фета, в чиїх віршах так само яскраво виявилися нові тенденції європейського мистецтва. 1. Творчість яких європейських поетів-романтиків ви вивчали у минулому навчальному році? На які роки припадаг розквіт твор чості кожного з цих поетів? 2. Назвіть жанри, характерні для творчості поетів-романтиків першої половини XIX століття. Пригадайте тогочасні вірші про роль поета та поезії в суспільному житті. Як оцінювали митці свій вплив на сучасників? Чи мала реальне підґрунтя така самооцінка поетів тієї доби? 3. Які суспільні явища зумовили перехід російської літератури від романтизму до реалізму? В силу яких зовнішніх обставин життя та внутрішніх рис свого характеру Федір Тютчев лишився осторонь цього перехідного процесу? 4. Героя якого знаменитого пушкінського вірша нагадує герой тютчевської поезії «Божевілля»? Які твори світової та української літератури на тему божевілля ви знаєте? 5.* Доведіть, що слово «божевілля» виникло в добу романтизму. Яка думка про природу психічного захворювання висловлена в будові цього слова? Чи правильна така думка з інших (неромантичних) точок зору: сучасної медичної, християнської, юридичної тощо? 6. Який образ співвідношення раціонального та ірраціонального в житті подано в ранній ліриці Тютчева? Чи близький вам цей образ і чому? 7. Прочитайте вірш Тютчева «Silentium» у перекладі Миколи Вороного. Зверніть увагу на дату написання вірша, зазначену під текс том. Чим відрізняється погляд Тютчева на поетичний світ «таємно-чарівливих дум» від погляду таких його сучасників, як Байрон і Пушкін, Лєрмонтов і Гейне? 8. На якому логічному парадоксі побудовано поезію «Silentium» (починаючи з назви)? 9. Як слід розуміти думку поета: «Мы то всего вернее губим, / Что сердцу нашему милей!»? Чи згодні ви з цим твердженням? Чи можна вважати, що справжнє кохання приречене на трагічний фінал? 10. Поясніть системність тропів у поезії «Іще горять в душі бажання...». Як метод поступового «нанизування» епітетів підводить читача до формального порівняння й логічної кінцівки вірша? Чи можна це порівняння водночас вважати алегорією? Символом? (Пригадайте, у чому полягає відмінність між символом та алегорією.)
Зарубіжна література 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського
Вислано читачами з інтернет-сайту
Планування зарубіжної літератури, підручники та книги з зарубіжної літератури, курси та завдання для 10 класу
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|