- Сьогодні ознайомимося з однією з найскладніших таємниць нашої співучої мови -позначення на письмі звуків[ е ]. Будемо вчитися перевіряти наголосом написання слів з ненаголошеними [ е ], - Діти, якими буквами на письмі позначаються звуки [ е ] .- Давайте відкриємо зошити, запишемо дату і почергово пропишемо букви (рядкові )_е и (слідкую за осанкою дітей) - Послухайте казочку «Хитрі близнюки» - Жили - були на світі двоє близнюків. Одного звали И, другого Е. Вони були так схожі між собою, що часом, використовуючи це, любили жартувати. І тоді у багатьох словах замість И чувся Е, і навпаки, замість Е - И. Так було і цього разу. Ось погляньте, у слові зе(и)мля чується наближено звук [ и ], а в слові ли(е)сток чується наближено звук [ е ]. - То як же нам правильно написати: [ е ] чи [ и ] ? (Думки дітей ) - Та ось, дітки, де не візьмись, з'явився дядечко Наголос. А близнюки побоювались свого старого родича,бо він був дуже серйозний (вивішую малюнок). -1 от тільки дядечко Наголос «погукав» близнюків, сталося диво : близнюки стали на свої місця, а самі слова змінились: була земля - стало землі, був листок - стало листя. (На дошці пари слів) -1 з того часу, коли близнюки починали бавитися, міняючись місцями в словах, з'являвся дядечко Наголос і швидко наводив лад. (продовження хвилинки каліграфії) - Запишіть старанно, каліграфічно пари слів, правильно з'єднуючи букви, роблячи нахил. Підкресліть букви е та и.
Вчимо віршик: "Е-е! - сказала буква Е, - звір мене не дожене!" І махнувши нам рукою, Е - зробилася луною. "Е-е!" - гукаємо у ліс. "Е-е!" - відгукується скрізь.
Граємо в гру спіймай букву.
Дітки ви уважно слухаєте віршик і плескаєте в долоні коли чуєте букву Е.
br>
Ганна Чубач Фізкультхвилинка. "Е-е! - сказала буква Е, - звір мене не дожене!" І махнувши нам рукою, Е - зробилася луною. "Е-е!" - гукаємо у ліс. "Е-е!" - відгукується скрізь. Ганна Чубач
Дітки перекажіть про що цей мультфільм? Діти послухайте казочку та запам’ятайте слова з буквою е:
Казка про Небо та Місто
Історія Неба та Міста почалася невдовзі після того, як на Небі з’явилася веселка. Місто визирало з-за Далекого лісу, воно складалося тоді з дерев’яних будиночків і кам’яниць; мармурова фортеця, прикрашена стрункими баштами – не для оборони від ворогів, для краси; блискучі церкви та собори виднілися з-за Живої ріки. Небо було пір’їсто-кремовим на світанку, густо-синім опівдні, золотисто-рожевим, коли ховалося сонце, і фіолетово-синім у годину присмерку. Якщо Місту було сумно, Небо осявало його тисячебарвною веселкою, пускаючи сонячні зайчики у вікна й озерця. Коли Місту було сухо, Небо обіймало його свіжим життєдайним дощем. Місто віддзеркалювало своїми озерами та фонтанами трояндово-крилаті хмаринки Неба, що пропливали повз нього, випускало в Небо білих голубів. Не раз вони спільно рятувались від пожеж і посух… …Аж доки в Місті не з’явився Чаклун. Він причарував Місто барвистими феєрверками, позолоченими скельцями зірчастих калейдоскопів. А ще кожен мешканець Міста отримав у подарунок від Чаклуна чарівні окуляри. Якщо їх одягнути, то все довкола видається забарвленим у Небесну ласку, незалежно від погоди та пори року: не треба більше працювати, бути милосердним, терплячим, привітним, чесним, сумлінним – і без цього можна добре прожити. Незабаром Місто перестало дивитись у Небо. Небо довго сумувало. І плакало осінніми дощами. А Місто дивилось у вітрини крамниць. Прийшла зима й надовго скувала всі парки та сади холодом. Додолу летіли пухнасто-білі шматочки розбитого Небового серця – сніжинки. Падаючи під колеса автоколісниць (ще одне чаклунське нововведення), небесинки змішувались із землею й танули у чорній багнюці міського гамору. Місто замерзло. Голуби все частіше просили дати хоч би жменьку тепла. Небо сумно всміхнулося – почалася весняна відлига. На вулиці вибігла дітвора, галасуючи й радіючи потеплінню. Радості Неба не було меж, коли на схилах коло Живої Ріки з’вилися сині квіти, а на велике Озеро припливла пара білосніжних лебедів: ось тепер Місто схаменеться та згадає справжню красу. Від радості Небо розсипало для дітлашні жменю сонячних зайчиків. Дітлахи заспівали веснянок, водячи танок. …Та раптом щось ніби сколихнуло всіх. Один хлопчик виніс золоте чаклунове скельце: ”А що є у ме-не! Скель-це зо-ло-че-не!” Юрба дітей одразу забула про Небо, про квіти й пісні, всі кинулися виносити і свої іграшки, щоб похвалитися: хто калейдоскоп, хто чарівне люстерко, хто диво-бінокля. З-за рогу з’явився дядечко Чаклун, він дістав зі своєї чарівної торбини штучні квіти, схожі на ті, що росли на схилах коло Ріки. Тим часом по всьому Місту стали з’являтися задимлені труби, вони плювалися в Небо чорною отрутою. Їхній чад, а також отой, який викидали автоколісниці, скупчувався чорними згустками над Містом. Небо посилало свої вітерці та вітренята розігнати темну пелену, але їхня праця була марною, бо все нові й нові чорні кавалки диму підіймалися від Міста. В Передмісті виросли смітники. Їхні випари роз’їдали очі й легені Неба. Але воно не здавалося, борючись за своє Місто: дмухало вітрами, лило дощами, цілувало сонцем, усміхалося хмаринками… Але варто було тим білим чи рожевим хмаринкам з’явитися над Містом, як їхнє чисте вбрання враз ставало смолянисто-чорним. І зім’яті, зів’ялі вони повертали до Далекого лісу. Але якось мешканців Міста таки щось здивувало, хоча вони давно вже звикли до чаклунових чуд. Це був новий винахід Академії парамагічних наук: штучні приручені зірки танцюють на штучному небі стель під вереск і гуркіт, що чомусь називали музикою… Винахід викликав величезне захоплення серед містян. На головній міській площі влаштували всеміські святкування – лазерні кола цілу ніч шматували тіло живого Неба, що від несподіванки, болю та розпачу погубило всі свої зірки, справжні зірки… А наступного дня ранок не настав. В далині за Далеким лісом виднілася кривава смуга Неба, та над самим Містом висіла усього лиш чорна дірка – Небо пішло від Міста. А жителі Міста зрозуміли свою трагедію, розкаялися в тому, що накоїли , й також подались у мандри – шукати втрачене Небо. Чи знайдуть?
Ви подивились мультфільм, а тепер дайте відповідь на запитання: У назві якої тваринки присутня буква е?
Підсумок уроку
- Наш урок підійшов до завершення. - Що нового дізналися на уроці? - Що вчилися робити на уроці? Дізналися, що ненаголошені [ е ], [ и ] перевіряються наголосом. Вчилися добирати перевірні слова. - Закріпити одержані знання вам допоможе ось така пам'ятка ( показую учням) від дядечка Наголоса. Вона вам знадобиться і на наступних уроках. Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
