Звук г. Закріплення звукового значення букви г, умінь читати з нею склади, слова і речення.
Мета:
познайомити учнів з буквою г і зі звуками, які вона позначає; продовжити навчання плавному поскладовому читання; поліпшити мову, увагу і пам'ять учнів; прищеплювати учням інтерес до читання дитячої літератури.
Тип уроку:
навчально-виховний.
Дітки ви часто з батьками ходили до лісу, і що ви там збирали? Так, правильно – гриби. Ось послухайте цікаві віршики про гриби: Обліпили всі пеньочки Мами - тата сини й дочки: Наче нитки всі тоненькі, Вишукані й чепурненькі.
Ці грибочки невеличкі, Із близнючок в них сестрички. По лісах мандрують пішки, Носять рижі босоніжки. Слизьку шапку одягнув, І під деревом заснув... З задоволенням збирають І на зиму закривають.
Отже, головними на нашому уроці стануть сьогодні звуки [г] і [г ']. Слухаємо їх ще раз, потім вимовляємо їх з закритими вухами. Діти виконують завдання. - Вони дзвонять, як дзвіночки. Робимо висновок, що вони дзвінкі. Чи є у них глухі подружки? Так, це звуки [к] і [к ']. А зараз ми підготуємось до фізкультхвилинки.
Фізкультхвилинка:
Раз – підняти руки вгору,
Два нагнутися додолу.
Не згинайте діти ноги
Як торкаєтесь підлоги
Три, чотири – прямо встати
Будем знову починати.
Отже, дітки, сьогодні у нас в гостях звуки [г] і [г '].
Загадки
Я зараз загадаю загадки, а ви відгадаєте, але майте на увазі, що у відгадки обов'язково повинен бути звук [г] або [г ']. Дітки, до нас завітала в гості тітонька Сова, зараз вона вам розповість про букву Г російського алфавіту. А ми з вами потім порівняємо букву Г в українському та російському алфавіті.
Гріша наш грав у футбол, Він забив у ворота ...
Д. Гол!
У. Назвіть перший звук.
Д. Перший звук [г] - твердий.
У. На жаркому сонечку підсох рветься із стручків ... Д. Горох. У. Під дубочком народився, Парасолькою накрився, Може, з лісу б пострибав, Якби другу ногу мав. Д. Грибок Я думаю, діти, що ви всі вже знаєте, якою буквою позначаються звуки [г] і [г ']. А якщо хтось ще не запам'ятав, то після сьогоднішнього уроку, коли ця буква побуває в гостях і у нас, і у томик з ТЕМІК, ніхто її не забуде. Так що ж це за буква?
Д. Це буква г. Вивчимо віршик: Г Гусак гогоче: "Го-Го-Го", Ой, друзi, я боюсь його! А вiн смiється:"Ге,ге,ге! Не бiйся: вчу я букву "Г "!
А зараз веселий мультфільм:
Дітки з якої букви починається назва головних героїв мультфільму?
Ґ Ґава – три корони вкрала, Та й у чобіт заховала. На сторінці їх знайдіть, Там, де буква "Ґ" стоїть. Вправа на увагу: Слухаємо віршик і плескаємо в долоні коли почуємо букву Г:
Слухання казки:
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?» От баба й просить діда:
— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка!
Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить. Послухався він, поїхав, вирубав деревинку, зробив колисочку. Положила баба ту деревинку в колисочку — колише й пісню співає:
— Люлі-люлі, Телесику, Наварила кулешику,— І з ніжками, і з ручками Буду тебе годувати!
Колихала-колихала, аж поки полягали вони увечері спати. Встають уранці — аж з тієї деревинки та став синок маленький. Вони так зраділи, що й не сказати! Та й назвали того синка Телесиком.
Росте той синок та й росте,— і такий став гарний, що баба з дідом не навтішаються з нього.
От як підріс він, то й каже:
— Зробіть мені тату, золотий човник і срібне веселечко: буду рибку ловити та вас годувати!
От дід зробив золотий човник і срібне веселечко, спустив на річку,— він і поїхав, їздить Телесик по річці, ловить рибку та годує діда й бабу, наловить та віддасть — і знову поїде. А мати йому їсти носить. Та й каже:
— Гляди ж, сину, як я кликатиму, то пливи до бережка, а як хто чужий, то пливи далі.
От мати наварила йому снідати, принесла до берега та й кличе:
— Телесику, Телесику! Приплинь, приплинь до бережка! Дам я тобі їсти й пити!
Телесик почув:
— Ближче, ближче, човнику, до бережка,— це ж моя матінка снідати принесла!
Пливе. Пристав до бережка, наївся, напився, відіпхнув золотий човник срібним весельцем і поплив далі рибку ловити.
А змія й підслухала» як мати кликала Телесика, прийшла до берега та й давай гукати товстим голосом:
— Телесику, Телесику! Приплинь, приплинь до бережка! Дам я тобі їсти й пити!
А він чує:
— То ж не моєї матінки голос! Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!
Махнув весельцем — човник і поплив. А змія стояла-стояла та й пішла від берега геть.
От мати Телесикова наварила йому обідати, понесла до бережка та й кличе:
— Телесику, Телесику! Приплинь, приплинь до бережка! Дам я тобі їсти й пити!
Він почув:
— Ближче, ближче, човнику, до бережка! Це ж моя матінка мені обідати принесла.
Приплив до берега, наївся, напився, віддав матері рибку, що наловив, відіпхнув човника і поплив знову.
А змія приходить до берега та знов товстим голосом:
— Телесику, Телесику! Приплинь, приплинь до бережка! Дам я тобі їсти й пити!
А він почув, що не материн голос, та й махнув весельцем:
Змія бачить, що нічого не вдіє, та й пішла до коваля:
— Ковалю, ковалю! Скуй мені такий тоненький голосок, як у Телесикової матері!
Коваль і скував. Вона пішла до бережка й стала кликати:
— Телесику, Телесику! Приплинь, приплинь до бережка! Дам я тобі їсти й пити!
А він думав, що то мати:
— Ближче, ближче, човнику, до бережка,— то ж мені матінка їсти принесла!
Та й приплив до бережка. А змія його мерщій ухопила з човна та й понесла до своєї хати.
Приносить до хати:
— Зміючко Оленко, відчини! Оленка й відчинила; змія ввійшла в хату.
— Зміючко Оленко, натопи піч так, щоб аж каміння розпадалося, та спечи мені Телесика, а я піду гостей покличу, та будемо гуляти.
Та й полетіла кликати гостей.
От Оленка натопила піч так, що аж каміння розпадається, а тоді й каже:
— Сідай, Телесику, на лопату! А він каже:
— Коли ж я не вмію,— як його сідати?
— Та вже сідай! — каже Оленка. Він і поклав на лопату руку.
— Так? — каже.
— Та ні-бо: сідай зовсім. Він і поклав голову:
— Отак, може?
— Та ні-бо, ні! Сідай увесь!
— А як же? Хіба так! — та й поклав ногу.
— Та ні-бо,— каже Оленка,— ні, не так!
— Ну так покажи ж,— каже Телесик,— бо я не знаю як.
Вона й почала показувати, та тільки сіла, а він за лопату та й укинув її в піч і заслінкою піч затулив; а сам замкнув хату, зліз на превисоченного явора та й сидить.
От змія прилітає з гостями.
— Зміючко Оленко, відчини. Не чуть.
— Зміючко Оленко, відчини! Не озивається.
— От вража Оленка — десь повіялась!
От сама змія відчинила хату, повходили гості, посідали за стіл.
Відслонила змія заслінку, вийняла печеню, та й їдять,— думали, що то Телесик.
Попоїли добре, повиходили на двір та й качаються на траві:
Давай шукати, давай дивитися, та й угледіли Телесика на яворі. Кинулись до явора та й почали його гризти. Гризли-гризли, аж зуби поламали,— а не перегризуть. Кинулись до коваля:
— Ковалю-ковалю, скуй нам такі зуби, щоб того явора перегризти!
Коваль і скував. Вони як почали знову... От-от уже перегризуть. Коли летить табун гусей.
Телесик їх і просить:
— Гуси, гуси, гусенята! Візьміть мене на крилята Та понесіть до батенька, А в батенька — їсти й пити, Ще й хороше походити!
А гуси й кажуть:
— Нехай тебе середні візьмуть! А змії гризуть-гризуть... Аж летить знову табун гусей. Телесик і просить:
— Гуси, гуси, гусенята! Візьміть мене на крилята Та понесіть до батенька, А в батенька — їсти й пити, Ще й хороше походити!
Так і ці йому кажуть:
— Нехай тебе задні візьмуть!
А явір аж тріщить. Відпочинуть змії — та й знову гризуть, відпочинуть — та й знов... Аж летить іще табун гусей. Телесик так їх просить:
— Гуси, гуси, гусенята! Візьміть мене на крилята Та" понесіть до батенька, А в батенька — їсти й пити, Ще й хороше походити!
І ці кажуть:
— Нехай тебе заднє візьме!
Та й полетіли.
Сидить сердешний Телесик,— от-от явір упаде, от-от доведеться пропасти! Коли це летить собі одним одне гусеня: відбилось — насилу летить. Телесик до нього:
— Гуся, гуся, гусенятко! Візьми мене на крилятко Та понеси до батенька, А в батенька — їсти й пити, Ще й хороше походити!
От воно:
— Сідай! — каже, та й ухопило його на крила. Та втомилось, сердешне, так низько несе. А змія за ним — чи не вхопить його — женеться. Та таки не наздогнала. От гусеня принесло та й посадовило Телесика на причілку знадвору, а само ходить по двору, пасеться.
Сидить Телесик на причілку та й слухає, що в хаті робиться. А баба напекла пиріжків, виймає з печі й каже:
— Це тобі, діду, пиріжок, а це мені пиріжок! А Телесик знадвору:
— А мені? А вона знову виймає пиріжки та й каже:
— Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це мені! А Телесик знов:
— А мені? Вони й почули.
— Що це? Чи ти чуєш, діду, щось наче гукає?
— Та то,— каже дід,— мабуть, так учувається.
То знов баба:
— Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це мені!
— А мені? — з причілка каже Телесик.
— От же таки озивається! — говорить баба та зирк у вікно,— аж на причілку Телесик. Вони тоді з хати, та вхопили його, та внесли в хату, та такі раді!
А гусятко ходить по двору, мати й побачила:
— Он гусятко ходить. Піду впіймаю та заріжу. А Телесик каже:
— Ні, мамо, не ріжте, а нагодуйте його! Коли б не воно, то я б у вас і не був.
От вони нагодували його, і напоїли, і під крильце насипали пшона. Так воно й полетіло.
От вам казочка, а мені бубликів в'язочка. Дітки які тварини допомогли Івасику Телесику? Опишіть їх. Дітки, а які слова з буквою Г ви запам’ятали? Урок з української мови для учнів початкової школи.Святченко Ольга Миколаївна,учитель початкових класів.Костянтинівська спеціалізована школа Смілянського району Черкаської обл. Читаночка. Післябукварик (посібник)Вашуленко М.С.,Захарійчук М.Д.,Науменко В.О.Видавництво: Мальва-ОСО — 2009 р. "Українська енциклопедія" імені М. П. Бажана. Буквар (підручник) Прищепа К.С.,Колесниченко В.І.Видавництво: Форум, Генеза. — 2009 р. Мова для першокласника Василенко М.С.Видавництво:Освіта. — 2009 р. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В. --- Над уроком працювали Мисик О. М. Святченко О. М. Пилипенко В. В. Жолник Р.М.