У 407 р. острів Британія позбувся римського панування – імперія змушена була кинути війська на захист своїх кордонів від варварських набігів.
Кельтський воїн і його обладунки
Кельтські племена на британських землях завзято воювали між собою, проте їх погубили не міжусобиці, а вороги – англи, сакси і юти. Племена цих германських завойовників вторглися на острів у середині V ст. і змушували кельтів платити данину або винищували їх. Частина кельтів відчайдушно захищалася під проводом вождя Амвросія Авреліана. Деякі джерела свідчать, що в цих подіях брав участь славнозвісний король Артур, і нападники відчули на собі силу зброї його воїнів. Наприклад, у 516 р. виснажливу битву біля гори Бадон завойовники програли.
На певних теренах бритти зуміли зберегти незалежність – на півостровах Уельс, Корнуолл, у Шотландії та Ірландії. А частина втекла на півострів, який тепер називається Бретань.
Війська англосаксів
Острів Британія перейшов до завойовників. Римська культура розчинилася в нових умовах. Із часом нападники стали спілкуватися діалектом англів, тому мову й назвали англійською. Змінилася й назва захопленої території, вона стала Англією, а народ – англосаксами (місцеві жителі злились із завойовниками). Сакси утворили королівства Вессекс, Суссекс і Ессекс. Юти сформували королівство Кент. Англи – Останглію, Мерсію і Нортумбрію. Дружби між завойовниками не було – королівства ворогували. Та у 829 р. їм довелося об’єднатися в одну державу, бо Англію постійно атакували інші нападники.
Монархічна влада, яка склалася в Англії, була доволі слабкою. Це сталося тому, що англосакси правили за традиціями германців - вільні поселенці обирали собі старост, які періодично збиралися для вирішення нагальних справ. Влада цих вельмож була загальновизнаною і звалася «Радою мудрих». До них змушений був прислухатися сам король, бо Рада обирала його і могла позбавити корони. Крім того, у руках «мудрих» була судова влада, вони вводили нові закони і призначали шерифів - королівських чиновників, які слідкували за їх виконанням. Кілька століть пішло на формування феодальних відносин. Багаті землевласники – лорди, – набирали ваги в суспільстві. У Х ст. вийшов королівський указ, щоб вільні люди визначилися із тим, якому лорду підпорядковуватися. Складна ситуація виникла із пануванням церкви. До завоювання Британії кельти сповідували християнство, проте у грецькій традиції. Приблизно у 600 р. Папа Григорій І заповзявся поширити на острові католицизм. Хоча його не сприймали, та королі зрештою підтримали Папу, який надіслав знаного богослова Августина на чолі 40 ченців. Католицька релігія здобула собі нових вірян. Августин став єпископом, взявся будуватися нові церкви. Проте серед простого люду популярна була своя віра – ірландська, адже їх духовенство суворо виконувало статут, єпископи жили в монастирях, а слово абата мало великий вплив серед громади.
Данці підкорюють Англію
На британських землях не вщухали війни – тепер на англосаксів рушили вікінги з Данії. Із 793 р. до середини X ст. вони нещадно вбивали всіх, хто ставав у них на шляху. Від їхніх рук у 842 р. згорів Лондон. Врешті вікінги осіли в Англії. Королю Альфреду Великому (871-900 рр.) в такій ситуації було важко розвивати державу. Багато уваги він приділяв освіті й удосконаленню законів. У своєму палаці та при єпископствах відкрив школи (іноді навіть сам приходив, щоб навчити учнів). За його наказом на мову англосаксів перекладали латинські книги. Започаткував «Англосаксонську хроніку» - записи подій, що відбувалися в Англії. Для вчинення правосуддя вимагав користуватися збірником «Закони короля Альфреда», в якому звів воєдино давні закони англосаксів.
Сторінка із "Англосаксонських хронік"
Та войовничі вікінги порушували його зусилля в розвитку Англії. Попри величезні труднощі, для боротьби із ними він створив військо із професійних рицарів. Для оплати ратної праці потребувались кошти, тому король повелів, щоб озброєння і харчування кожного рицаря забезпечували п’ятеро жителів. Він також звів прикордонні фортеці для захисту узбережжя, запровадив перший податок, названий «данськими грошима». Всі ці зусилля мали певний успіх – данці не змогли подолати оборони. Та згодом, вже після смерті Альфреда, на початку ІХ ст. їх король Канут Великий добився свого – Англія була підкорена. Країну об’єднали із Шотландією, Норвегією і Швецією. Утворилась велика держава, у складі якої, проте, англосакси не захотіли жити – коли Канут Великий помер, вони повернулися до боротьби за незалежність і здобули її. Це відбулося в 1042 р.
Зміцнення королівської влади
Коли у 1066 р. на узбережжі Англії висадилося військо герцога Вільгельма із Нормандії, його метою було посісти англійський трон. Вільгельма благословив Папа, зацікавлений у поширенні віри.
15 тисяч рицарів, що прибули з ним, прагнули наживи, і у битві з під Гастінгсом вони перемогли англосаксів. Король Гарольд ІІ загинув.
Король Гарольд ІІ
Вільгельм проголосив себе королем Англії і взявся зміцнювати владу – привласнив землі місцевих лордів, замість англосаксонських єпископів призначив французьких. А баронам і рицарям звелів присягнути йому на вірність, як васалам. Королівські чиновники – шерифи, які раніше призначалися радою при королі, відтепер залежали від волі Вільгельма Завойовника.
Фігурка "Король Вільгельм", ХІ ст.
Він збудував собі королівський палац – Тауер, який до наших днів стоїть у Лондоні. Населення було налякане ще однією ініціативою чужого короля – переписом. Вільгельм захотів упорядкувати надходження «данських грошей», тому в 1086 р. наказав переписати всі землі. Люди ж боялися прискіпливих обліковців, і пергамент із відомостями назвали «Книгою Страшного суду». Після перепису виявилось, що чимало вільних селян відтепер значилися кріпаками, тож для них і справді настали судні дні. Ці енергійні заходи правителя спричинили посилення королівської влади, яка відтепер стала спадковою і централізованою.
5. Карліна О. Історія середніх віків. - К.: Генеза, 2000;
6. ukrmap.kiev.ua;
7. sc4v.narod.ru;
8. mid-ages.ru.
Скомпоновано і відредаговано С. Г. Соловйовим
Над уроком працювали
Бидрін Л.О.
Соловйов С.Г.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.