Засвоєння знань про географічні назви та їх походження
Завдання
засвоїти знання про топоніміку і етноніміку;
творче освоєння теми походження Київа та його назви;
розвиток аналітичних та творчих здібностей учнів;
виховання патріотичного почуття.
Хід уроку
Розповідь вчителя
При дослідженні минувщини вчені часто знаходять різні назви. Деякі стосуються міст і сіл, водойм, урочищ та ін., Вони звуться географічними, або топонімами. Інші з цих назв - назви народів, вони називаються етнонімами. Топоніміка і етноніміка – науки, що займаються дослідженням походження назв.
Довідка
Був час, і не настільки давно, коли на карті ще не дослідженої земної кулі красувалися білі плями. На них або писали "тера інкогніта" — невідома земля, або відображали який-небудь коментар, накшталт "Тут можуть водитися дракони". Потім сміливі першовідкривачі крокували всередину білої плями, і... ще біля одного місця на Землі з'являлася адреса.
Наприклад, Флоріда, — тобто, слідуючи нашій метафорі, "площа Кольорів", або протока Магелланов — "проспект Фернана Магеллана"... Вчення про географічні назви іменується топонімією, від грецьких слів "топос" (місце) і "онома" (ім'я); тобто, "наука про імена місць". Перше призначення топонімії — саме "адресне". Топоніміка – поштовий довідник Землі, без якого неможлива жодна орієнтація. Кожен топонім (географічна назва) — це просто криниця всілякої інформації! Треба лише зуміти її прочитати. Тут вам і історія, і природознавство, і інші науки.
Одні назви відомі з давніх часів й збереглися досьогодні, інші ж зникли в історії, але залишили по собі згадки у народних легендах та переказах.
Назви народів пов'язані з географічними: назву території буває переносять на народ, що проживає певний час на ній, або ж назва народу стає з часом назвою земель, на яких він мешкає. Отож завдяки дослідженням назв вчені дізнаються про території народів давнини, обставини історичних подій, природні умови територій тощо.
Найдавніша назви, якою наші предки називали свою землю – Русь. Народ цієї території звався русичі. Ця назва – Русь – передувала появі назви Україна.
Назва Україна вперше зафіксована у літописі під 1187 р. для позначення Київщини, земель Переяславщини і Чернігівщини. Слово «Україна» має слов'янське походження. Воно означає „первісно край” або „територія”. Історики схиляються до думки, що назва має індоєвропейський корінь, що в перекладі означає „відокремлювати”. Єдиної думки щодо етимології слова немає, проте схиляються до прямого синонімічного зв'язку зі словом «князівство», що означає земля наділена, «відрізана» князю.
Українців називають також слов'янами, адже наш народ належить до слов'янської групи. До слов'ян належать також росіяни, білоруси, словаки, чехи, болгари, поляки, словенці, чорногорці, македонці і серби.
Слов'ян умовно поділено на 3 гілки: західна, східна і південна. Українці, білоруси та росіяни – східна гілка слов'янських народів. Предками сучасних слов'янських народів є давні слов'яни. Вони жили племенами, періодами об'єднувалися в більші групи - племінні об'єднання (союзи племен). Літопис «Повість минулих літ» зберіг назви східнослов'янських союзів племен, що існували до 9 ст. (утворення держави зі столицею у Києві).
На території тодішньої України мешкали 7 племінних об'єднань: деревляни, поляни, хорвати, уличі, тиверці, волиняни і сіверяни. Завдяки археологічним знахідкам історики зрозуміли, що ці союзи здавна мали добрі взаємовідносини, оскільки були майже рідні за звичаями, мовою, походженням і суттєво відрізнялися від сусідів – північно-східних і північно-західних племен. Саме вони вважаються безпосередніми предками українського народу.
Різних частини України з давніх часів називались по-різному: Волинь, Галичина, Полісся, Слобожанщина, Закарпаття, Поділля, Буковина та інші. Це історико-етнографічні райони. Вони різняться особливостями одягу, народного будівництва, господарськими заняттями, які сформувалися у зв′язку з природнім середовищем та історичними особливостями. Про них розповідають музеї народної архітектури та побуту. Найбільший з них розташований в селищі Пирогово, на околиці міста Києва. На широкій території знаходиться більше 300 пам'яток народного будівництва, 80 тис. одиниць сягає кількість хатнього начиння, одягу, знарядь праці, творів мистецтва.
Карта Волині
Фішки для допитливих
Пирогово, музей національної архітектури і побуту, заснований 1969 року, проте відвідувачів він прийняв аж у 1976. Музей з часом набуває популярності, поповнюючи колекцію історичних знахідок, предметів побуту. За весь час існування у музеї Пирогово знаходилося біля 200 різних споруд, які характерні для своїх регіонів і історичних періодів країни.
Ще однією відмітною особливістю музею Пирогово є різні вистави, театралізуовані постановки, гуляння, приурочені до народних свят. На території музею подекуди зустрічаємо відвідувачів і працівників, одягнутих у національні костюми, зайнятих ремеслами – ткалів, ліпників посуду з глини та інших.
Формат подорожі: поїздка вихідного дня. Пора року - обирайте будь-яку.
Національний музей народної архітектури і побуту України працює без вихідних. Час роботи з 1000 до 1700. У 17.00 закриваються для огляду будиночки, але по території музею можна гуляти допізна.
Про походження назви Київ Питання про походження Києва, так само як і його назви, не можна вважати закритим. Почнемо з назви. Народна етимологія схильна пояснювати походження всіх топонімів від імен легендарних осіб. Такої ж думки про походження назви Київ дотримувався автор «Повісті врем'яних літ». Він спирався на народну легенду, достовірність якої намагався обгрунтувати логічним шляхом:
«Яко же бысть древле цесарь Рим и прозвася в имя его град Рим. И пакы Антиох – и бысть Антиохия… пакы Александр – и бысть в имя его Александрия. И многа места тако прозвани быша грады в имена цесарь тех и князь тех. Тако же и в нашей стране прозван бысть град великий Киев в имя Кия».
При тому в Києва є безліч поселень-тезок (Киево, Киевіца, Кияни, Киї). М. Ю. Брайчевський налічив їх півтора-два десятки в західнослов'янських землях особливо в Польщі
1. На карті ж, складеною С.М. Трубачевим, подібних поселень показано більше шістдесяти
2. Іменами київських князів Олега, Ігоря, Ольги, Святослава та Владимира названо незначне число поселень. Але вже більше тисячі років східні слов'яни охоче називають їх іменами своїх дітей. Дивно, що цієї честі не удостоївся князь, що заснував «Матір міст руських».
Ймовірно, Кий – не ім'я. Воно не числиться ні в християнських, ні в язичнецьких слов'янських «святцях». Міста часто отримують назви від властивих їм характерних особливостей або функцій, які вони виконували для ближньої або далекої округи. Яку ж функцію виконувати всі ці поселення?
Відомий спосіб переправи через річку на човнах і плотах, коли замість весел використовують жердину, якою відштовхуються від дна. Таким чином, можна перевозити навантажені вози, худобу. У деяких місцях на Україні заняття таким перевозом є промислом і називається киюванням. Жердину в давнину називали києм.
Літописець не заперечує проти того, що колись в Києва був перевіз і навіть проти того, що називався він «київ перевіз», але вважав, що перевіз отримав свою назву від міста Києва, який, у свою чергу, був такий названий на честь старшого з трьох братів – полянських князів.
Дайте відповідь на питання: 1. Як пояснюють походження назви Київ? 2. Чи знаєте ви інші версії походження назви? До якої більше схиляєтесь? 3. Напишіть творчу роботу про Кия, який заснував Київ град.
Легенда Берлинський М.Ф., молодий вчений, закінчив навчання за кордоном і нещодавно повернувся на Україну. Яка ж це радість – після стількох років знов бути під зеленим склепінням верб і лип Київа!
Колись у давнину Дніпро приніс на хвилях човник. В ньому міцно спали три богатирі і їх сестра, красуня-дівчина. - Лісе, бережи їх і надай захист від звірів та ворогів, - промовив Дніпро і покотив свої хвилі далі.
Ліс загомонів вітаючи гостей. І зажили щасливо Кий, Щек, Хорив – три брати – і їх сестра Либідь. Одного дня старший брат, Кий, займався риболовлею на Дніпрі. Крізь плескіт хвиль-баранців він почув щось, прислухався:
- Кию, збудуй місто на цих пагорбах. Навколо нього будуть об′єднані інші українські землі, стане місто столицею – великою і відомою серед народів. Прославишся ти у віках, а з тобою – брати твої.
Повернувся додому Кий і покликав своїх братів:
- Брати мої любі, Щеку і Хориве, рибалив я сьгодні і почув пророчі слова Дніпра: повинні ми побудувати у цьому лісі, на пагорбах зелених, місто. Станемо відомими у віках, об′єднаємо землі руські.
Узялися працювати брати. Згодом їх ідея полинула на інші землі, скоро надійшло достатньо охочих будувати. Через деякий час на схилах Дніпра возвисилося місто, що назвали Києвом – на честь найстаршого брата, гори, розташовані поблизу, нарекли іменами молодших братів: Щекавиця та Хоревиця, а найближчу річку - Либіддю.
Все зростало і міцніло місто, розташоване над Дніпром. Стало відоме воно в усіх усюдах. З'їжджатися туди торговці. Охороняли місто могутній красень Дніпро, вали Києва, гострокіл та мешканці, що були готові захищати рідне місто.
Того вечора Берлинський М.Ф. записав: «Як розповідають літописці, Кий із братами збудували замок (город), назвали його ім'ям свого старшого брата – Київ.» Вчений задумав створити «Історію міста Києва». Ця праця стала науковим дослідженням минувщини столиці України, першим за всю історію.
1. Як, згідно розповіді, тлумачиться походження географічних найменувань, в тому числі назви Київ? 2. Чому ім'я однієї з київських вулиць – Максима Берлинського? 3. Чому розташування Київа було економічно і географічно вигядним?
Перевірка засвоєних знань
1. Що є предметом вивчення етноніміки і топоніміки? 2. Що ви можете сказати про походження українського народу? Які версії вам відомі? 3. Як називалися давні українці? 4. Поясніть походження назви Україна. Коли ця назва згадується у літописі? 5. Чи знаєте ви історію назв міст, сіл, водойм рідного краю? 6. Чи знаєте ви історію назв вулиць і майданів вашого міста/села/смт?
Домашнє завдання та відповіді на питання учнів
Повторити вивчений матеріал за підручником
Намалювати ілюстрацію на свій вибір до наступної теми
Список використаних джерел:
1. Розробки уроків Православної загальноосвітньої школи-пансіону "Плёсково" Московскої обл., Росія
2. В. Власов, О. Данилевська "Вступ до історії України", 5 клас
3. Лановик Б. Історія України : Навчальний посібник. - К. : Знання-Прес, 2006 р.
4. Єгор Классен "Древнейшая история славян"
Скомпоновано та відредактовано Любименко В.В.
Над уроком працювали
Король Б.Ю.
Лобук Я.Я.
Любименко В.В.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
