Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 11 клас>>Зарубіжна література: Генріх Белль (1917-1985). Особистий досвід участі в Другій світовій війні та його вплив на творчість письменника. „Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...” Осуд антигуманної сутності війни, розкриття її руйнівних наслідків для цивілізації та душі.

СТОРІНКАМИ ТВОРІВ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ
Г. Белль — О. Твардовський — П. Целан
Удар, завданий гітлеризмом Німеччині, яка його породил став для неї національною катастрофою. Після капітуляції 1945 р. соціальне та економічне життя країни було зруйноване Своєрідною історичною відплатою за величезну провину пере світом став поділ країни на дві держави, що належали ворогу ючим політичним таборам - капіталістичному та соціалістичному. «Залізна стіна», що розкроїла навпіл не лише територію! країни, а й саме її серце - Берлін - стала сумним символом трагічної розірваності нації.

Була зруйнована і німецька культура. Нюрнберзький процес, який викрив жахливі злочини гітлеризму, показав, що]очолене нацистами німецьке суспільство скотилося у безодню первісного  варварства.  За  дванадцять  років  панування гітлерівського режиму виросло нове покоління, скалічене культом фюрера і звичкою керуватися правом сили, вірою у зверхність арійської раси та державними претензіями на владу над світом. Це покоління зі шкільної лави було відірване від джерел вітчизняної культури. Адже книжки багатьох класиків у гітлерівській Німеччині були заборонені й навіть демонстративно спалені; багато видатних діячів науки та мистецтва того часу емігрували, а плоди їхньої творчості або замовчувалися, або брутально облаювалися. Коли ж 1945 р. разом з капітуляцією уряду подала у відставку гітлерівська ідеологія та ви-плекана нею штучна культура, це покоління пережило повне духовне банкрутство.

Німецьке суспільство йшло до духовного відродження через усвідомлення своєї історичної провини за розв'язання Другої світової війни та критичну переоцінку вчорашніх ідеалів. Цей шлях, зокрема, був окреслений у творчості німецького письменника Генріха Белля. У повоєнні роки публікації його творів стали першими ластівками тривалого одужання німецької культури.

Генріх Белль народився 21 грудня 1917 р. у Кельні в родині теслі-різьбяра. Щоб утримувати велику сім'ю (Генріх був шостою дитиною), батькові доводилося багато працювати. Втім, до грошей він ставився легковажно, без бюргерської ощадливості, радше - із зухвалістю художника, захопленого своїм ремеслом. Не дивно, що у родині панувала вільнодумна, навіть дещо богемна атмосфера, 'Яка сприяла формуванню у молодшого покоління незалежних політичних поглядів і різко негативного ставлення до гітлеризму.

Значний  вплив на світогляд дітей  справила  й  глибока релігійність їхніх батьків.

Сімейна атмосфера прищепила дітям стійкий імунітет до «теорії» ті» «практики» німецького нацизму. Брат майбутнього письменника, Алоїз, який заради родини пішов у штурмовики, де, звісно, зазнав ПОДВІЙНОГО ідеологічного тиску, не тільки не перейнявся нацистськими гаслами, а й через усе життя проніс образу на рідних, котрі у такий спосіб ним пожертвували.

Внутрішній опір тоталітаризмові з дитинства чинив і Генріх. У гімназії він належав до числа кількох дітей, які відмовилися вступити до гітлерюґенду. З його боку то було цілком свідоме рішення: «Моя непереборна... антипатія до нацистів, пояснював пізніше письменник, -не була опором, це вони (виділено Г. Беллем. - Є.В.) чинили опір в усіх сферах мого існування... Я просто-таки не міг вступити до гітлерюґенду, то й не вступив, і край». Після закінчення гімназії, прагнучи уникнути  будь-яких  точок дотику з режимом, він влаштувався на роботу в затишну книгарню букініста. Однак вислизнути з лабетів тоталітарної системи не вдалося: наприкінці 1938 р. юнака зобов'язали відбувати трудову повинність на важких земляних роботах, а 1939 р. мобілізували до армії, де він служив аж до 1945 р.

Відтак на довгих шість років історія життя Г. Белля тісно переплелася з географією Другої світової війни. У складі окупаційних військ він побував у Польщі, Франції, Румунії та Угорщині; примхлива воєнна доля закинула його і на територію СРСР, зокрема в Україну.

У свідомості письменника закарбувалося чимало назв географічних місцевостей України: Галичина, Волинь, Київ, Запоріжжя, Львів, Стрий, Коломия, Черкаси, Одеса, Севастополь, Херсон та пі. Згодом вони згадувалися, а інколи й розгорнуто зображувалися у твоpax Белля як місця, де на солдатів вермахту чекала грізна відплатам поразки, втрати, смерть. Смертний вирок, вже підписаний долею, чуй у назві західноукраїнського міста Стрий головний герой повісті Поїзд точно за розкладом». Фатальні для німецького окупанта значення випромінює і назва «Галичина»: «У слові «Галичина» багато крові, крові, яка стікає з-під ножа...» Як національну ганьбу, що має увінчатися справедливим покаранням, сприймає злочини своїх співвітчизників у Бабиному Яру герой оповідання «Причина смерті: І ніс гачком».   Ці окремі замальовки, що зустрічаються у різних беллівських творах,   складаються у цілісну картину українського світу, зображеного крізь призму свідомості німецьких солдатів.
Белль значною мірою відрізнявся від солдатського загалу. Адже, будучи переконаним пацифістом, за власними словами, жодного разу на війні так і не вистрелив. Втім, як і всі, він зазнав поневірянь фронтового життя: кілька разів був серйозно поранений, проходив курс лікування.

Від 1944 р. його опір державній системі набув форми прихованого дезертирства. Згодом, пояснюючи у «Листі до моїх синів» ризикованість тодішньої своєї гри із владою, письменник розповів про одного унтер-офіцера, який був розстріляний за дезертирство за кількасот метрів від порогу батьківського дому. В останньому своєму романі «Жінки на тлі річкового пейзажу» (опублікованому посмертно, 1986 р.) Белль ще раз повернувся до автобіографічної ситуації втечі бійця з фронту і ще раз дав їй вистраждану ним за роки війни моральну оцінку. У відповідь на зізнання героя - «Я був боягузом, не хотів стати героєм, не поривався вперед... коли справи погіршилися, я дезертирував» - його дружина впевнено зауважує: «І ти вчинив набагато відважніше, ніж якби зостався».

По закінченні війни Белль деякий час перебував в американському полоні, потім навчався в Кельнському університеті, служив у статистичному управлінні. Однак невдовзі повернувся до літературної творчості, що була перервана мобілізацією до гітлерівської армії (до речі, плоди передвоєнних творчих зусиль згоріли в розбомбленій батьківській квартирі). Вже 1947 р. з'явилися публікації перших беллівських оповідань, що привернули до себе увагу читачів та літературних критиків. А за кілька років він повністю зосередився на професійній літературній діяльності, відмовившись від інших заробітків.

Розпочавши з невеликої прозової форми - оповідання та повісті, Белль невдовзі спробував свої сили в романі. Написані Цим у цьому жанрі твори - «Де ти був, Адаме?» (1951), «І не Казав жодного слова» (1953), «Дім без хазяїна» (1954), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1964), «Груповий портрет з дамою» (1971) - увійшли до скарбниці романної
класики XX ст.

Ще на початку 60-х років Г. Белль зажив слави провідного Письменника Німеччини. Знаками широкого визнання стали Пропозиції очолити німецький ПЕН-центр та міжнародний ПКН-клуб, а також присудження у 1972 р. Нобелівської Премії. Однак авторитет письменника зумовлювався не лише його мистецькими досягненнями. Для багатьох своїх сучасників він був гуманістом, який не лише словом, а й ділом Обстоював моральні засади життя: рішуче захищав людяність та духовну свободу особистості, проповідував - як символ нової Віри - філософію терпимості, вкрай необхідну людству за умов на грози атомної катастрофи.

Наведемо лише кілька фактів, що розкривають активну моральну позицію письменника.
У 60-і роки він виступив з протестом проти переслідувань у СРСР письменників-дисидентів А. Синявського, Ю. Даніеля, В. Некрасова, В. Войновича та ін. Один із опальних у Радянському Союзі письменників, О. Солженіцин, знайшов в оселі Белля тимчасовий притулок. Варто зауважити, що, ставши на бік гнаних владою літераторів, Белль на багато років втратив величезну аудиторію радянських читачів.

Утім, Беллю, мабуть, судилося все життя пливти проти течії. Принаймні сам письменник вбачав у цьому своє життєве кредо. Не випадково, одного разу почувши від свого знайомого, відомого німецького критика М. Райх-Раніцько-го, напівжартівливу пораду «йти в ногу з розвитком», Белль з несподіваною для нього різкістю зауважив, що не робив цього навіть за шкільних років, коли уникав вступу до гітлер-юґенду, та й зараз у жодному разі не намагається крокувати разом із більшістю. «Я не знаю, - підсумував він, - куди мене приведе нинішній розвиток, якщо я йтиму з ним у ногу, та коли б і знав, я не бажаю й не можу йти в ногу». Саме усвідомленням власної «окремішності» зумовлювалися деякі непорозуміння цього переконаного католика із церквою, саме воно спонукало його за умов ексцесів «холодної війни» та міжнародного тероризму вперто твердити: «Я прагну милосердя, а не жертв!»

Останню крапку у цьому русі проти течії поставила смерть. Письменник помер 16 квітня 1985 р. На його могилі, яка знаходиться у невеличкому німецькому селищі Мартен, немає жодних ознак того, що тут покоїться прах великого письменника. XX ст. На ній встановлений звичайний дерев'яний хрест з простим написом: «Генріх Белль. 1917-1985».

Однією з центральних тем беллівської прози була Друга світова війна та зруйнований нею світ. Створений Беллем образ війни суперечив усталеним традиціям художньої баталістики. Не було в його творах патетичного пафосу, вражаючого змалювання історичних битв, піднесених описів воїнських подвигів. Навпаки: беллівські герої були зумисне позбавлені ореолу святості та й взагалі - рис, що могли б тлумачитися як ознаки воїнської доблесті. Краще за будь-кого прокоментував цю особливість своєї воєнної прози сам митець: «Чи були героями, — запитав він одного разу, - всі ті, хто волав, молився й проклинав у окопах, госпіталях, на сходах і в підвалах, на вантажних машинах, на возах, у залізничних вагонах?.. Геройська смерть, яку їм щедро приписують, - не більше як розмінна монета політики, а отже, - фальшиві гроші».

Викриваючи злочинність походу гітлерівських військ, зображуючи страшні, брудні від диму боїв та пролитої крові воєнні будні, вказуючи на жертви, якими німецький народ сплачував божевільне марення свого фюрера, Г. Белль говорив від імені «тих, хто повернувся» з фронту додому, - від імені тих, хто страждав від ран і душевного болю, від своєї духовної скаліченості та ідейної ошуканості. Тому в його воєнних творах події зазвичай показано з точки зору «переможених», і увага в них акцентується саме на ситуаціях поразки його співвітчизників. Такі ситуації демонстрували приреченість гітлерівської ідеології, що розпалила у серцях багатьох німців жагу захоплення чужих територій та викувала з добропорядного й працьовитого народу полчища озвірілих загарбників.

Є.Волощук "Зарубіжна література 11 клас"

Вислано читачами інтернет-сайту

_{уроки літератури, програми по зарубіжній літературі, зарубіжна література реферати}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.