Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 5 клас>> Історія України: Галицько-Волинська держава
Роки роздробленості та напади кочовиків розхитували могутність Київської Русі. Тож Київ, залишаючись найбільшим містом руських земель, наприкінці 12 ст. почав втрачати значення загальнодержавної столиці. Володарі окремих князівств прагнули, щоб їхні стольні міста не поступалися Києву. Найбільшу силу мали князі галицьких і волинських земель. Року 1199 волинський князь Роман Мстиславович заволодів Галичем і об'єднав галицькі й волинські землі в одне князівство. У межах Галицько-Волинського князівства опинилися землі від Карпат і Дунаю до Дніпра, від Прип'яті до Чорного моря. Роман, за словами сучасника, «за нетривалий час так змогутнів, що правив майже всіма землями й князями Русі». Ось чому кажуть, що колишню славу Київської Русі перейняло Галицько-Волинське князівство. Проте після смерті князя Романа Мстиславовича на Галицько-Волинській землі настав тривалий період заколотів бояр. Колотнечу спромігся припинити син князя Романа - Данило. Саме за його князювання Галицько-Волинська держава сягнула розквіту. Неабиякий подив викликає факт, що домігся успіху князь Данило за часів найнесприятливіших, коли вся Східна Європа потерпала від монгольського ярма. Непроминальне значення у зв'язку з цим мала коронація Данила. Вона засвідчила визнання української держави з боку європейських країн, які саме Галицько-Волинське королівство вважали державою руського народу, Руссю, спадкоємницею Київської Русі. Те, що Галицько-Волинські землі західні сусіди називали королівством, свідчить, що європейські держави визнавали його за правами рівним собі. По смерті князя Данила в Галицько-Волинському королівстві почалися скрутні часи: воно розпалося на кілька частин. Сини Данила Галицького хоч і докладали зусиль для об'єднання держави в колишніх межах, проте досягти успіху не змогли. Завдання це виявилося під силу лише онукові князя Данила - Юрію І Львовичу. Прикметними рисами його правління були мир і спокій по всіх Галицько-Волинських землях, добрі відносини з державами-сусідами. Свідченням могутності Юрія І Львовича було те, що він, як і Данило, прийняв титул короля Русі. Цей титул підтверджений його печаткою. Одначе вдале володарювання Юрія І швидко скінчилося (цей князь обіймав владу від року 1301 до року 1308). За наступних років становище Галицько-Волинської держави погіршувалося. Коли ж 1340 р. не стало останнього з Данилових нащадків, землі Галицько-Волинського князівства потрапили під владу Польщі та Литви. Попрацюйте з історичною картою Попрацюйте з датами та подіями Скільки років було Данилові Романовичу під час битви на річці Калці, у якій він брав участь, якщо з літопису відомо, що, коли загинув його батько у 1205 р., князеві було 4 роки? Полічіть, скільки років було князеві, коли він здійснив подорож до Орди в 1245 р. Попрацюйте з історичними джерелами Літописець так відтворює події битви на річці Калці, у якій брав участь Данило Романович: «Коли зійшлися війська між собою, то Данило Романович виїхав наперед, і воєвода Семен Олуйович, і воєвода Василько Гаврилович. Ударили вони в полки татарські, і Василько був збитий з коня, а сам Данило поранений був у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його, був бо він сильний, - і Данило кріпко боровся, побиваючи татар... Був бо він сміливий і хоробрий, од голови й до ніг його не було на нім вади. Татари ж утікали, а Данило побивав їх своїм військом. Кріпко вони билися, але інші полки татарські зітнулися з ними, і за гріхи наші руські полки було переможено». Яким постає з оповіді літописця Данило Романович під час битви на річці Калці? Що мав на увазі літописець, коли пояснював перемогу монголів у битві на річці Калці як кару за гріхи русичів? Галицький літописець описує одяг князя Данила, коли той приїхав на гостину до угорського короля в 1252 р.: «Сам він їхав поруч із королем за звичаєм руським: кінь під ним був напрочуд гарний, сідло позолочене, стріли й шабля золотом оздоблені та іншими прикрасами, аж дивно було, а жупан із тканини грецької широким золотим мереживом обшитий, і чоботи зелені козлові, обшиті золотом... Багато дивилося та багато дивувалося, а король йому сказав: «Не пошкодував би я дати й тисячу срібла за те, що ти прийшов звичаєм руським батьків твоїх». Яке враження справив на вас уривок з «Галицько-Волинського літопису»? Про які риси Данила Романовича він свідчить? Про які деталі повсякденного життя тієї доби дізналися? Жива історія Князь Данило Романович - один із найяскравіших діячів української історії. Переможні походи принесли йому славу талановитого полководця. Добрі відносини Галицько-Волинського князівства з сусідніми державами уславили князя Данила як блискучого дипломата. Задля миру і спокою в державі він зважився на поїздку до Золотої Орди. Водночас наполегливо домагався підтримки в боротьбі проти ординців у європейських володарів. Аби залучити їх до спільних дій проти монголів, він прийняв королівську корону - сталося це року 1253 в Дорогичині. А ще Данило Галицький був великим будівничим, бо заклав чимало нових міст. Про життя князя Данила докладно оповідає унікальна пам'ятка нашої літератури - Галицько-волинський літопис. У творі, зокрема, вміщено розповідь про відвідини князем Золотої Орди. Прочитайте оповідання, дайте відповідь на запитання Чому про Данила Романовича в українців залишилася добра пам'ять? ПОДОРОЖ КНЯЗЯ ДАНИЛА В ОРДУ Минув місяць, як князь Данило прибув до Золотої Орди. А здається - збіг не один рік. Нічого іншого й не сподівався від підступних ординців. Та все-таки добре, що згодився відвідати хана Батия, - матиме хоч і гіркий, проте мир. Данило вдивлявся в далекі заволзькі обрії. Певно, рано думати про відвідини Батия як про надбання минулого, бо й сьогодні він, великий руський князь, названий ханом гостем, насправді - полонений. І хто знає, може, ніколи й не побачить більше рідного Галича. Згадка про Батьківщину порушила невеселі думки. Якою багатою й могутньою була Київська Русь за часів Володимира та Ярослава! На що ж перетворився квітучий край після Батиєвої навали? Данило пригадав сумну подорож. Скрізь по Руській землі пусткою чорніли зруйновані міста, а над руйновищем лиховісно кружляло гайвороння. Непривітно зустрів Данила Київ. Не загоїв Золотоверхий ран від ординської навали. Обшарпані палаци й понівечені храми позаростали бур'яном, припали порохом і, мов згорблені старці, самотньо журилися на порожніх вулицях. У Михайлівському храмі, що у Видубичах, молився щиро сам, а ще попросив, щоб молилися за нього всі чорноризці. Потому, вклонившись низько землі руській, рушив далі. Невідступно нуртувала думка: чи зможе домовитися з Батиєм про мир? Хай навіть і дорого коштуватиме він князеві, проте мир дасть змогу Русі зібрати сили, відбудувати міста, укріпити їх новими фортецями, а потім скинути ненависну ординську кормигу. Батиєві слуги кілька днів виглядали Данила. Тільки-но наблизився князь до столиці Золотої Орди, відразу ж зустріли й запросили до хана. Данило увійшов до Батия, поклонився за тамтешнім звичаєм. «Випий, князю, нашого пиття», - простягнув хан повну чашу кумису. Данило знав, що випити кумис із ханських рук - велика честь. Та знав і те, що негоже русичам пити кобиляче молоко. Недарма називають його чорним: хто вип'є кумис, той визнає перед світом свою підлеглість. Замислився на мить Данило, та знав, що іншого способу вберегти рідну землю від спустошливих нападів степовиків немає, тому сказав твердо: «Досі я не пив. А нині ти велиш - я п'ю». Випивши чашу, поклонився князь. О, лихіша від лиха честь татарська! Данило Романович, що був князем великим, нині сидить на колінах і холопом себе називає! - О, лиха ти, честе татарська, - задумливо мовив Данило. - І все-таки краще данина, ніж загибель. Князь подивився на сонце. Час на останню розмову з Батиєм. - Мужні в тебе воїни, княже, - почав здалеку Батий. - Згадую весь час того Дмитра, що був київським воєводою під час нашої облоги міста. Він так вразив мене своєю вояцькою майстерністю та звитягою, що я подарував йому життя, звільнивши з полону. Дивак він - не захотів лишитися моїм радником. Мовчав галицький князь, знав, куди хилить хитрий хан: не через те впала Русь, що невмілих мала воїнів, а тому, що кожен князь змагався з ординцями тільки власними силами. Князівські чвари й розбрат занапастили Київську державу. Тож треба дбати, аби та сама доля не спіткала й Галицьке князівство. ...Незабаром повернувся Данило додому. Наказав зміцнювати кордони, будувати скрізь на пагорбах фортеці. І постала з руїн руська земля. Розквітла новими містами. Відродилася колишня велич. А Данилові володіння чужинці шанобливо називали Галицько-Волинським королівством, самого ж руського князя звали королем. І в Золотій Орді визнавали мудрість галицького князя. Мусили зважати на його силу і військову потугу. Чому відвідини Золотої Орди виявили мудрість і розважливість Данила? Розкажіть про зустріч князя з ханом Батиєм. Чому літописець, розповідаючи про подорож князя Данила, не приховував жалю? Допитливим З-поміж сучасних українських міст чимало таких, що виникли за княжих часів. Багато з них були центрами удільних земель: Чернігів, Новгород-Сіверський, Переяслав, Галич, Володимир. Проте лише кільком випала доля бути загальнодержавною столицею. І якщо за часів Київської держави стольним містом упродовж віків був Київ, то в Галицько-Волинському князівстві за столицю в різних князів правили Галич, Володимир, Холм і Львів. Першою столицею об'єднаних 1199 р. Галицької та Волинської земель став Галич. Обираючи його за столицю, волинський князь Роман Мстиславович зважив і на вдале розташування міста, і на його міцні мури. Не знехтував він і славою Галича як князівського осередку. Ще більше розквітло місто за Данила Галицького. Щоправда, не вберігся Галич від монгольських нападів. Під час навали ординців 1241 р. було знищено всі галицькі споруди - церкви, княжі та боярські палаци тощо. Від княжого Галича тих часів зберігся лише храм Святого Пантелеймона. Зашкодили Галичу й міжусобні чвари. Можливо, саме тому місто втратило значення столиці. Онук Данила Юрій І Львович своєю столицею обрав Володимир. Як свідчить літопис, це українське місто заклав Володимир Великий. Про велич і красу стародавнього Володимира свідчить білокам'яний Успенський собор, що зберігся донині. До нашого часу збереглися печатки початку 14 ст. із зображенням давнього герба. Перевірте, про що дізналися й чого навчилися
Зміст уроку конспект уроку і опорний каркас презентація уроку акселеративні методи та інтерактивні технології закриті вправи (тільки для використання вчителями) оцінювання Практика задачі та вправи,самоперевірка практикуми, лабораторні, кейси рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський домашнє завдання Ілюстрації ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа реферати фішки для допитливих шпаргалки гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати Доповнення зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) підручники основні і допоміжні тематичні свята, девізи статті національні особливості словник термінів інше Тільки для вчителів ідеальні уроки календарний план на рік методичні рекомендації програми обговорення
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум. |
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний - Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов -
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: