Відомості про Ньютона

                Вчитель математики:
               Якщо змінна Декарта відкрила перед математикою перспективу описання процесів, то похідна Ньютона послужила їй досконалим інструментом для цього описання. За словами самого Ньютона, найбільш плідними у його науковій роботі були 1665 – 1666 роки.

                В історії науки, мабуть, не знайти досягнень, які б могли б зрівнятися з працями Ньютона у ці два золоті роки. Він перший (одночасно з Лейбніцом) створив основи диференціального та інтегрального числення. Введенню поняття похідної, диференціалів, інтеграла, передували роботи багатьох математиків. Зокрема, Архімед ще в III ст. до н.е. розробив методи для знаходження площ і об’ємів геометричних фігур. Але ті задачі розв’язувалися досить важкими, штучними методами, а в багатьох випадках і зовсім не вдавалось знайти відповідь.
 
              Основна заслуга Ньютона і Лейбніца в тому, що вони пов’язали диференціальне числення з інтегральним, створивши тим самим найважливішу науку — математичний аналіз. Спеціалісти вважають відкриття математичного аналізу — найбільшим відкриттям людства XVII ст. Ньютон здійснює відкриття в області нескінченних рядів, встановлює біном Ньютона, розвиває аналітичну теорію тригонометричних і обернено тригонометричних функцій, розвиває вчення про границі, дає теорію конічних перерізів, розглядає криві третього, другого порядків, та їх способи побудови і властивості. Ці праці велику роль відіграли в аналітичній геометрії.

               Всім, мабуть, відомий анекдот про те, як Ньютон у саду спостерігав за яблуками, що падали з дерев. І це начебто наштовхнуло його на відкриття  одного з основних законів, які керують природою, — закону всесвітнього тяжіння. Це звичайно, тільки анекдот, тому що створення теорії гравітації не було випадковим, а було плодом геніального розуму великого фізика і математика. Найвидатніший твір Ньтона мав назву «Математичні начала натуральної філософії» (1687 р.) В ньому Ньютон дав визначення трьох основних принципів класичної механіки і визначив закон тяжіння, на підставі якого розробив теорію руху планети. І пояснив багато інших проблем астрономії (зокрема, причину морських припливів та відпливів, що викликаються притяганням місяця), фізики (вказав на те, що промінь білого світла після проходження через призму розщеплюється на промені різних кольорів).
                  Будучи великим вченим, Ньютон не вихвалявся своїми відкриттями, а завжди віддавав належну шану своїм попередникам і сучасникам. Він дуже пізно друкував свої праці. Закон всесвітнього тяжіння він опублікував через 20 років. Теж саме вийшло з основами диференціального числення, коли подібна праця вийшла у Лейбніца, а Ньютон написав її на 10 років раніше.
                   У повсякденному житті він дотримувався суворого режиму. Цим загартовував свій організм і до 80 років був міцним і здоровим. Він настільки був захоплений наукою, що просто забував поїсти, поспати. Очевидці твердять, що він дуже не любив, коли йому доводилось відриватись від своїх занять. І щоб його кішка могла заходити в кабінет, не відриваючи хазяїна від справи, він у дверях зробив отвір. А коли у кішки з’явилися кошенята, то він додатково проробив отвори для кожного кошеняти.