Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 11 клас>>Зарубіжна література: Володимир МАЯКÓВСЬКИЙ (1893–1930). Життєвий і творчий шлях письменника. Маяковський – лідер російського футуризму, його непересічна поетична обдарованість. Трагічна доля поета. „А ви змогли б?”, “Послухайте!”-рання лірика поета як зразок російського футуризму.

Як уже зазначалося, у російській поезії потужного розвитку набула футуристська течія, серед представників якої особливе місце посідають Володимир Маяковський та Борис Пастернак. Варто наголосити, що навіть на етапі свого «офіційного» перебування у лавах футуристів вони виходили за межі цієї течії, а згодом і зовсім від неї відійшли. Однак досвід засвоєння футуристських ідей та естетичних принципів, безперечно, суттєво вплинув на поетичний почерк кожного з них.

За радянських часів мистецькі долі цих поетів склалися по-різному. Маяковський, зберігаючи вірність ідеям «лівого» мистецтва, поставив свій талант на службу революції. Пастернак, залишившись поетом, зосередженим на вічних питаннях буття, перебував у стані «внутрішньої еміграції». їхні шляхи показовими для загальної картини розвитку авангардистського мистецтва за умов тоталітарної системи: його переродженні в ідеологічне мистецтво, орієнтоване на масову аудиторію і завдання політичної агітації (Маяковський), та його дедалі глибше занурення у внутрішній світ і осмислення універсально-філософської проблематики (Пастернак).

А втім, важливо пам'ятати, що і за гучним ушануванням одного поета, і за послідовним цькуванням другого стояла одна й та сама проблема трагічних взаємин митця з тоталітарною владою.

Навіть на тлі напрочуд багатої талантами російської поезії початку XX ст. Володимир Маяковський справляє враження велетня. За радянських часів він був канонізований як «трибун революції» та взірцевий майстер соцреалістичної поезії. Лише після того, як розвіялися останні міфи, що живили радянську ідеологію, зникло моторошне дзеркало, в якому спотворювалися і справжній масштаб цього поета-титана, і справжнє значення його новацій, і справжні причини його мистецької трагедії. Тоді читачу відкрився інший Маяковський - «зухвалий і беззахисний, звеличений і облаяний, трагічний і прекрасний» (О. Михайлов), відкрився лірик, який космічним розмахом своєї думки не поступався американському генію XIX ст. - В. Вітмену.

Народився Володимир Володимирович Маяковський 7 липня 1893 р. у Багдаді (Грузія) у бідній дворянській родині, що мала у своєму родоводі запорізьких козаків. Батько майбутнього поета був лісничим.

Ще за дитячих років Володя виявив здібності до віршування та малярства. Його малюнки викликали щире захоплення в однокласників і привертали увагу професійних художників. Деякий час саме з розвитком малярського таланту Маяковський пов'язував реалізацію свого мистецького «я».

Після раптової смерті батька у 1906 р. родина переїхала до Москви, де їй довелося боротися з суворими матеріальними нестатками. До цієї боротьби долучився і юний Володимир: використовуючи свої малярські здібності, він допомагав сестрі розписувати шкатулки, коробочки, писанки. Все це, відволікаючи від уроків та домашніх завдань, звісно, заважало успішному навчанню у гімназії. До того ж 14-річний юнак, захопившись політикою, долучився до соціал-демократичного рyxy, через що його тричі заарештовували. Кілька місяців він Пропік у Бутирській в'язниці, але був достроково звільнений Бс неповнолітній (на той момент йому виповнилося 17 років). Передбачаючи можливі наслідки своєї політичної активності, Володимир заздалегідь подбав про те, щоб забрати документи з Гімназії, аби уникнути виключення без права вступу до інших навчальних закладів.

1911 р. він продовжив освіту в Училищі живопису, скульплыдерів російського футуризму, художником і поетом Д. Бурлюком (разом з яким був виключений з училища у 1914 p.). Той відразу ж збагнув, що доля звели його з неординарною і художньо обдарованою людиною. А тому - як старший за віком і досвідченіший щодо мистецьких питань - вирішив взяти цього «дикого самородка» під свою опіку. Згодом Маяковський згадував його турботу з великою теплотою.

В автобіографії В. Маяковський розповів, як саме Бурлюк відкрив у ньому поета.

«Вдень у мене вийшов вірш. Вірніше - шматки. Погані. Ніде не надруковані. Ніч. Стрітенський бульвар. Читаю рядки Бурлюку. Додаю - це один мій знайомий. Давид зупинився. Зміряв мене поглядом. Гаркнув: «Та це ж ви самі написали! Та ви ж геніальний поет!» Вживання щодо мене епітета такого грандіозного і незаслуженого потішило мене. Я весь поринув у вірші. Того вечора несподівано я став поетом».

1913 р. вийшов у світ альманах «Ляпас громадському смакові», в якому був вміщений колективний маніфест футуризму, підписаний Велимиром Хлєбниковим, Д. Бурлюком, О. Кручоних та В. Маяковський. У цій збірці вперше друкувалися поезії Маяковського («Ніч» та «Ранок»). А вже наступного року вийшла друком його дебютна збірка «Я!» і відбулася прем'єра його трагедії «Володимир Маяковський».

Епізод
Ця прем'єра закінчилася повним провалом. Обурені глядачі кидали на сцену тухлі яйця. Одне з них зачепило плече автора, який грав у виставі головну роль. Зовні він здавався незворушним.

«Публіка, - розповідає біограф Маяковського, О. Михайлов, -була не готова сприймати п'єсу, в якій дійовими особами, крім самого Поета, виявилися Старий з чорними і сухими кішками (кілька тисяч років), Людина без ока та ноги, Людина з двомі поцілунками, Людина з розтягнутим обличчям. Людина беа голови. Людина без вуха та ін., в якій автор в обличчя глядачам кидав слова недовіри... Актори у білих каптурах тримали перед собою пласкі картонні фігури з відповідною символікою. Текси виголошували, висовуючи голови з-під свого картонного прикриття. Дію супроводжувала дисонансна музика...»

«... під час другого акту, коли героєві п'єси принесли три — завбільшки з гарматні ядра - сльози і він, загорнувши у газету; склав їх у валізу, збираючись піти, пролунали вигуки:, "Тримай його! Віддайте гроші, шахраї, дурні, божевільні!" Зі сцени, досить розбірливо, почулося: "Самі ви дурні". Незрозумілість п'єси і вистави спровокувала таке обурення».

Того ж року Маяковський разом з друзями-футуристами вирушив у тривалу подорож країною з програмою публічних літературних читань. Епатажно-анархістський дух їхніх виступів повсюдно викликав гучні скандали та ажіотажний інтерес публіки. Газети наввипередки писали про нечувані витівки чудернацької трійки футуристів - В. Маяковського, Д. Бурлюка та В. Каменського. В одній лише Одесі преса відгукнулася на їхні виступи приблизно 120 публікаціями найрізноманітнішого характеру.

А ось як описувалася в одній харківській газеті прогулянка знаменитої трійки напередодні «сеансу» футуристської поезії:
«Вчора на Сумській вулиці діялося щось неймовірне: величезна юрба заполонила вулицю. Що трапилося? Пожежа? Ні. Це серед публіки, що прогулювалася, з'явилися знамениті вожді футуризму -Бурлюк, Каменський, Маяковський. Усі троє у циліндрах, з-під пальт виглядають жовті блузи, у петельки встромлені пучки редиски. їх видно здалеку: вони на голову вищі за натовп і розгулюють вельми поважно, серйозно, не зважаючи на веселий настрій оточуючих...»

1915 р. Маяковський познайомився з Лілею Врік. На багато років вона стала головною героїнею життя та творчості поета, його музою і першим слухачем його новонароджених віршів. Сила кохання до неї розкривається, зокрема, у поезіях «Флейта-хребет», «Люблю», «Про це» та багатьох інших. Документальною паралеллю до поетичних одкровень є листи та телеграми, які Маяковський надсилав коханій. До речі, за радянських часів листування Маяковського та Врік у повному обсязі не публікувалося, оскільки могло наштовхнути неупереджених читачів на «крамольну» думку про те, що любов у житті поета відігравала роль принаймні не меншу, ніж революція. (З тієї ж причини автори офіційних радянських біо-Нйфій Маяковського зазвичай намагалися затушувати фігуру ЦІ І-'і і Врік; те ж саме було зроблено і з деякими фотокартками, ції яких закохані були зняті разом.)

Нижче наводимо кілька уривків Одного з найщемливіших листів поета, написаних у драматичний період його Ваш мин з Лілею:
«Я люблю, люблю, незважаючи ні на що і завдяки всьому, любив, люблю і І буду любити, незалежно від того, якою І ти будеш - грубою чи пестливою, моєю І чи чужою. Все одно люблю. Амінь. І Смішно про це писати, ти сама це знаєш...

Чи вичерпується для мене любов'ю усе? Любов це життя, це головне. Від неї розгортаються вірші і справи і все інше. Любов - це серце всього. Якщо воно припинить роботу, все решта відмирає, стає онйвим, непотрібним. Та якщо серце працює, воно не може не виявлятися у цьому всьому. Без тебе... я припиняюсь. Так було завжди, так є і зараз...

Чи кохаєш ти мене? (Тут і далі виділено В. Маяковський. - Є.В.).

Для тебе це, мабуть, дивне запитання - авжеж, любиш. Та чи любиш ти мене? Чи любиш так, аби я це постійно відчував?
Ні... У тебе не любов до мене, у тебе - взагалі до всього любов. Посідаю у ній якесь місце і я (можливо, навіть дуже велике), але якщо я кінчаюсь чи виймаюсь, як камінь із річки, то твоя любов спливає понад усією рештою. Чи погано це? Ні, тобі так добре, я б хотів так кохати...»

Від 1917 р. розпочалася нова епоха в житті митця. Жовтневу революцію він сприйняв із захватом - як великий прорив у справі здійснення «будетлянської» утопії. В автобіографії Маяковський так описував свої тодішні почуття: «Приймати чи не приймати? Такого питання для мене (як і для багатьох москвичів-футуристів) не було. Моя революція. Пішов до Смольного. Працював. Все, що доводилося».

А працювати довелося і пером, і пензлем. Як поет і художник, він робив агітаційно-сатиричні плакати для «Вікон РОСТА» (Російського телеграфного агентства). Як діяч нової культури, він виступив організа ром ряду «лівих» літературна об'єднань та угруповань, таких ям «Комфут» («Комуністичний футуризм»), ЛЄФ («Лівий фронт мистецтв»), РЄФ («Революційний фронт мистецтв»). А як митець, він підкорив власну творчість служінню революції та розбудові соціа«І лістичного суспільства. Відтак поет, який розпочав свій творчий! шлях з епатажно-зухвалої презентації власного «Я» (так називалася його перша збірка), заговорив після революції від імені «150 000 000» (а так називалася поема, що] вперше була надрукована взагалі без прізвища автора).

Твори радянського періоду - «Містерія-буф», «В.І. Ленін», «Добре!», «На весь голос» - стали своєрідними сторінками урочисто-ГО літопису (в його офіційній версії) історичного розвитку СРСР у 20-і роки або, іншими словами, зразками ідеологічного мистецтва. У цей час розквітав і сатиричний талант митця, спрямований, однак, не на ідеї революції та соціалізму, а на вади й недоліки, що заважали їх втіленню. Найвищі досягнення Маяковського-сатирика - п'єси «Клоп» і «Баня» - і до сьогодні не втратили своєї художньої цінності.

Досить швидко В. Маяковський став лідером молодої радянської поезії. Тому влада тривалий час охоче випускала цього «лицаря революції» за кордон, використовуючи його як свою пропагандистську рекламу - яскраву, талановиту, здатну впливати на широку аудиторію. Протягом 1922-1929 pp. поет відвідав Латвію, Німеччину, Францію, Мексику, СІНА. Втім, 1930 р. Маяковському було відмовлено у проханні виїхати до Парижа, де жила його нова любов - Тетяна Яковлєва, з якою він пов'язував надії на сімейне життя. Вимушена розлука з коханою стала для поета ще однією ланкою у ланцюзі внутрішніх поразок, пережитих на тлі зовнішніх тріумфів.

Адже, попри численні знаки широкого визнання, в останні роки життя поет дедалі глибше відчував невдоволеність і тим, що писав, і тим, що бачив навколо себе (радянська дійсність здавалася далекою від ідеалістичних уявлень «будетлян» про новий світ). Його виснажували постійні конфлікти з літературним світом - з відвертими ворогами, які дошкуляли тим, що він, мовляв, списався, та випадковими приятелями, котрі у власних інтересах використовували його авторитет, дар переконання і натиск енергії. Пригнічува-до Маяковського і очевидне посилення реологічного   тиску   у   культурному ритті.   Все  це визначило фатальну розв'язку його життя. 14 квітня 1930 р.  Маяковський застрелився. Самогубство 37-річного поета, який, авалося, був у зеніті слави і випромінював   у   своїх   творах   величезну Життєствердну енергію, стало для суспільства справжнім потрясінням.

Однак цей фінал видається ро-своєму закономірним, якщо зважити на те, що однією з найхарактерніших рис особистості митця був трагізм світовідчуття. Ця риса виявилася ще за років його молодості. Згадуючи Мняковського у період футуристських гастролей, поет С. Спаський писав: «Незрозумілий, нічим не обґрунтований, начебто спростований його молодістю та таланистою сміливістю, але все ж таки явно відчутний трагізм проймав усього Маяковського». У надрах цього трагізму народилася і дебютна трагедія «Володимир Маяковський», яка стала пророчим прологом до життя й творчості її автора.

Одним з головних джерел трагізму Маяковського було болісне переживання суперечності між «будетлянською» ідеєю утопічного Майбутнього, втілення якої він, за власними словами, чекав у Теперішньому, та розумінням того, що зашкарубла, загрузла у пережитках Минулого дійсність чинить опір усім намаганням її змінити. Звідси - яскраво виражена поляризація художнього світу поета. На одному полюсі знаходиться земна реальність з її неправедним устроєм, заяложеним міщанським духом та набридлим побутом. На цей полюс спрямовується авангардистський пафос заперечення: численні «Ні!» та «Геть!», енергія ненависті та агресивного виклику; саме по ньому б'є і сатира Маяковського. На другому ж полюсі сконцентрована золота мрія про Майбуття, в якому нові люди (до речі, наділені деякими рисами ніцшеанської «надлюдини»*) творять нове прекрасне життя. Після жовтневого перевороту ці уявлення забарвилися соціалістичними ідеями. А у дореволюційний  період  вони деякою мірою  перегукувалися з шуканнями італійських футуристів.

Як і однодумці Ф.Т. Марінетті (хоча й незалежно від ния молодий Маяковський знаходив ознаки нового світу у сучасні індустріальній цивілізації - у її великих містах, що, оздоблЩ ючись винаходами науково-технічного прогресу, стрімі змінювали свої обличчя. Швидкий темп, енергія оновленні щоденний драматизм мегаполісу, дисонансна музика вулиці якими мчали автомобілі та трамваї, подих людського натовпу  все ще з напруженою експресією відтворювалося в урбаністичній ліриці раннього Маяковського.

Теоретичному обґрунтуванню «поезії міста» митець приділяв не лику увагу у своїх публічних виступах. У доповідях, виголошених ним під час футуристського турне 1914 p., зокрема, зазначалося: «Поезія футуризму - це поезія міста, сучасного міста. Місто збагатило наші паї реживання і враження новими міськими елементами... Весь сучасніш культурний світ перетворюється на гігантське місто. Місто замінюй собою природу та стихію. Місто саме стає стихією, що у її надрах нм роджується нова, міська людина... Плавні, спокійні, неквапливі риіч ми старої поезії не відповідають психіці сучасної людини...»

«Ми вступили у століття урбанізму, у століття панування великих міст з їхнім шаленим, гарячковим життям, трамваями, бездротовий телеграфом, аеропланами, миттєвою передачею людської думки на величезну відстань. За таких умов повинна була змінитися і психіка сучасної людини, і способи вираження її думок, почуттів, а так само і форми мистецтва, бо кожна епоха створює свої форми. Мова стала більш стислою, експресивнішою, виникла потреба у нових словах, і Потреба ця задовольняється словотворчістю...»

«Людиною цивілізації», яка є активною учасницею сучасної «бурі-війни», постає ліричний герой Маяковського. Його образ, як і художній світ цього поета в цілому, теж трагічно суперечливий. З одного боку, він змальовується як духовний Велетень, що захоплено оспівує власну унікальність. З іншого ж боку, саме через масштабність свого внутрішнього «я» він почувається чужим і самотнім, надмірним і зайвим у банальній дійсності, звиклій до дрібних масштабів та мірок. Це протиріччя зумовлює потребу ліричного героя злитися з колективним «ми», стати часткою гігантського «тіла» натовпу. Ним певною мірою визначається і своєрідність інтонаційної фактури поезій Маяковського. Зокрема - «контрастні перепади від інтимного шепоту до грізного крику» (Ю. Еткінд), оригінальні поєднання сповідальних та ораторських елементів тощо.

Цікавою є позиція ліричного героя у художньому світі, полюсами якого є потворна земна реальність і прекрасна «будетлянська» мрія. Вибухи футуристського бунту врівноважуються в його образі готовністю пожертвувати собою заради оновлення земної дійсності (ці альтруїстичні, майже героїчні настрої мали своєю паралеллю приклад Христа, який добровільно приніс себе у жертву заради спасіння людства). А ідея перетворення світу у свою чергу часто ототожнюється з мистецьким покликанням: так Маяковський виражав характерну для його доби (і, зокрема, для авангардистської та модерністської літератури) віру у всемогутність мистецтва та всесилля митця.

Яскравий образ митця - перетворювача світу постає, наприклад, у вірші «А ви змогли б?». Тут ліричний герой одним порухом руки закреслює «карту буднів» і з гордістю відкриває навколо себе нове:

Відкрив я в холодці на блюді

вилицюватість океану.
З рибин на вивісках строкатих

читав я губ нових порив.

Усвідомлюючи міць, яку дає йому чудодійна мистецька сила,
він кидає виклик звичайним жителям світу буденності:

А ви
ноктюрн
змогли б заграти
на флейті заржавілих ринв?

Цей виклик набуває форми складної епатажної метафору (яких багато у поезії Маяковського). Вона надає майже плакаті ної виразності темі необмежених можливостей митця, підкреслюючи, що він здатен перетворити «заржавілі ринви» старого світу на витончений інструмент, з якого ллється модерний! урбаністичний «ноктюрн».

Тема художньої творчості у вірші представлена не лише музичною, але й образотворчим мистецтвом. Зв'язок поетичної образ-! ності та живопису був характерною рисою всієї ранньої лірики-Маяковського. За слушним зауваженням одного з дослідників, вірші молодого Маяковського «ще пахнуть свіжою масляною фарбою з палітри учня училища живопису».

Привертає увагу і колосальний розмах художнього зображення. У цій ліричній мініатюрі обсягом у 10 рядків поет охоплює земний час («карта буднів») та величезний простір («океан»), любов («губ новий порив») та мистецтво. При цьому (що знову ж таки характерно для Маяковського) велике стискається до найдрібнішого (океан -до холодцю на блюді), а піднесене вміщується у найбуденнішому («губ нових порив» закарбовується на рекламному малюнку рибини).

Схожа парадоксальна гра звичними вимірами реалій духовного та матеріального буття простежується і в поезії «Послухайте!». Поет уподібнює у ній зірки «плювочкам». Це прозаїчне «зменшення» відтіняє піднесений потяг людини до втілених у зірках краси, світла, безкінечності. Сила цього потягу розкривається в емоційно напруженому діалозі з Богом, під час якого людина плаче гірко,
цілує йому жилясту руку, просить -
щоб неодмінно була зірка! -
присягається - не витрима цю беззоряну муку!

Особливо вражає у цій картині «жиляста рука», що пасує більше трудівнику, аніж Творцеві Всесвіту. Підкреслюючи буденність, прозаїчну «олюдненість» образу Бога, Маяковський І позбавляє його ореола недосяжності, надприродної могутності І та величі. Зображений ним Бог не підноситься над людиною, а стоїть поруч з нею. Та й зірки - ще один визначальний акцент -спалахують саме завдяки людині, яка, стрімко долаючи космічні відстані (ось він, динамізм початку XX ст.!), добивається-таки удосконалення світобудови (а ось і відгомін ідеї перетворення світу)...

Є.Волощук "Зарубіжна література 11 клас"

Вислано читачами інтернет-сайту

_{Онлайн бібліотека з підручниками та книгами на скачку безкоштовно, зарубіжна література тести, планування зарубіжна література 11 клас}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.