Вивчення теми "Мова і мовлення" у 5 класі

Якщо розглядати мовлення як лінгвістичний і психологічний феномен, вид специфічної людської діяльності, то насамперед слід зауважити, що в сучасній лінгвістиці поняття мовлення розгля¬дають у протиставленні поняттю мови, яке тлумачать як систему структурних одиниць, знаків: фонем, мор¬фем, слів, граматичних форм, словосполучень і ре¬чень. За Б.Головіним, "мова — це система матеріаль¬них одиниць, що служать спілкуванню людей і відоб¬ражаються в свідомості колективу безвідносно до конкретних думок, почуттів, бажань, а мовлення -послідовність знаків мови, побудована за її законами та з її матеріалу й відповідно до вимог вираженого конкретного змісту (думок, почуттів, настроїв, стану, волі, бажань тощо)". Отже, вчений визначив мову як систему засобів спілкування в потенції, а мовлення  — як ті самі засоби у дії.

Поняття мовлення міжпредметне, воно функціо¬нує в лінгвістичній, психологічній, психолінгвістич¬ній і методичній науках. З погляду психології і пси¬холінгвістики мовлення — вид специфічної людської діяльності, яка забезпечує спілкування, а також про¬цес продукування і сприймання висловлювання (Л. Виготський, О. Леонтьєв, О. Лурія, Л. Божович, П. Гальперін, О. Леонтьєв та ін.). Мовлення — це вербальне спілкування, що супроводиться самовира¬женням мовця. У ньому реалізуються всі багатства мови, всі її виражальні й зображальні можливості. Мова наявна тільки у мовленні (О.Мельничук). У тлумачному словникові української мови мовлен¬ня визначено як спілкування людей між собою за до¬помогою мови, мовна [уточнимо: мовленнєва] діяльність. У науковій літературі термін "мовлення" вживають на позначення процесу мовленнєвої діяль¬ності (усного й писемного спілкування) і її продукту — тексту. Поняття мовленнєва діяльність у методику вперше ввів Л.Щерба. З цим тлумаченням мовлен¬нєвої діяльності пов'язане поширене в методиці на¬вчання іноземних мов, а пізніше в методиці україн¬ської мови — розрізнення видів мовленнєвої діяль¬ності — слухання, говоріння, читання і письма.

Компоненти мовленнєвої діяльності:мотив, мета, зміст, дії (мовленнєві акти), результат, контроль (ідеться насамперед про самоконтроль). Мотив — це внутрішня спонука до мовленнєвої дії, до висловлю¬вання, ставлення до якихось подій, фактів, явищ. Мета мовлення — це те, чого мовець хоче досягти своїм висловлюванням. Зазвичай метою висловлю¬вання є прагнення донести до слухача (читача) якусь інформацію. Мотив і мета зумовлюють зміст висло¬влювання, який містить предмет мовлення, тобто тему висловлювання, те, про що говориться й пи¬шеться, і основну думку, те, для чого говориться чи пишеться. Вираження змісту певним способом за до¬помогою мовних засобів є мовленнєвою дією, або мовленнєвим актом.

Організаційним чинником мовленнєвої дії ви¬ступає мовленнєва ситуація, тобто "сукупність умов, мовленнєвих і немовленнєвих, потрібних і достатніх для того, щоб здійснити мовленнєву дію". Мовленнєва ситуація передбачає наявність адресата й адресанта, мотиву, мети і змісту (теми й основної думки) мовлення і визначає його форму, стиль, тип і жанр.

У навчальному процесі потрібно моделювати ре¬альні (життєві) мовленнєві ситуації, які проектує вчитель, а потім подає учням як зразки. Насамперед учні мають усвідомити: усе, що ми робимо, має при¬чини і здійснюється заради чогось. Ми говоримо не для того, аби що-небудь сказати, а для того, аби щось повідомити, на когось вплинути, виявити себе тощо. Наше мовлення істотно залежить від мовленнєвої ситуації. Створюючи таку ситуацію на уроці, вчи¬тель, наприклад, пропонує учням уявити, що вони з батьками прийшли привітати бабусю з днем наро¬дження. Далі разом з класом аналізує цю мов¬леннєву ситуацію: адресант — учень і батьки; адресат — бабуся; мотив — зустріч з близькою людиною з на¬годи її іменин; мета — привітати, сказати добрі слова; тема висловлювання — зичення радості, добра, здо¬ров'я; основна думка — родина любить і шанує бабу¬сю, цінує її. Отже, завдання полягає в тому, щоб підготувати монолог-привітання, тобто висловлю¬вання цього типу, стилю і жанру.

Інша мовленнєва ситуація — зустріч з незнайомою людиною (керівником гуртка, тренером спортивної секції, куди учень збирається записатися). Готуючись до зустрічі, учні мають з'ясувати, як їм, суб'єктам цієї мовленнєвої ситуації поводитися, якою має бути їхня мовленнєва поведінка, про що і як вони говоритимуть. Очевидно, це буде розмова, в якій візьмуть участь дві особи. Отже, потрібно побудувати діалог, який має відбутися у конкретній ситуації, і записати його.

Потреба написати комусь листа зумовлює іншу мовленнєву ситуацію. Відповідною буде й форма спілкування - писемна, своєрідний добір мовних за¬собів. Завдання для учнів у цьому разі — написати ли¬ста другові, використовуючи різні типи речень за ме¬тою висловлювання.

Так формуємо поняття про мовленнєву ситуацію, яка є органічним компонентом спілкування. Той, хто говорить чи пише, будує відповідно до неї своє вислов¬лювання, а той, хто сприймає мовлення (слухає або чи¬тає), бере до уваги ситуацію, отримуючи інформацію.

Аби виробити в учнів свідоме ставлення до кож¬ного виду роботи з мовленнєвого розвитку, потрібно ретельно опрацювати поняття "мова" і "мовлення".

Т. Донченко. Опрацьовуємо тему «Мова і мовлення» у 5 класі // Дивослово. — 2007. — № 10.