Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 4 клас>>Українська література: І. Франко. Лисичка-кума.
Назва розділу підказує тобі, що йдеться про казки, які, на відміну від народних, мають автора. Тому їх ще називають авторськими. Як і в народних казках, у цих творах дійовими особами є люди, тварини, рослини... Пригадай героїв літературних казок, прочитаних у2 і 3 класах. У розділі ти прочитаєш казки українських письменників, які жили і творили у різні часи. Казка, друзі,— не на сміх, не із брехеньок пустих. Казка — це не просто міх небувалих лих і втіх... Казка — наче той горіх. Ти попробуй розкуси — знайдеш стільки в нім краси, стільки мудрої поради, стільки вигадки і правди! Валентин Бичко
* * * Назви відомі тобі твори Івана Франка. Що ти можеш розповісти про письменника? Прочитай казку Івана Франка «Лисичка-кума». Поміркуй, якою тут змальовано Лисичку, а яким — Вовчика-братика.
Лисичка кума. Були собі Вовчик-братик і Лисичка-сестричка. І задумали вони взятися чесно працювати. Винайшли собі нивку поля і змовилися посадити на ній картоплю. Вранці-рано вибралися обоє до роботи — ямки робити та картоплю садити. Дома поснідали, що у них було, а щоб опівдні не бігати додому, взяли відразу з собою обід і полуденок: глечик меду і кошик паляниць. Поклали страву між корчі, а самі взялися до роботи. Копають, копають, та Лисиці швидко наскучила чесна праця. Нібито копає, а сама думає, як би то вихопитися та в корчі медку полизати. Ось у недалекому болоті поміж тростиною загукав Гук на все горло: — Гуп-гуп-гуп! — Зараз, зараз, сватоньку! — скрикнула Лисичка, немовбито її кликано. І вже кинула мотику та й збирається йти. — А куди ти, Лисичко? — питає Вовчик-братик. — Я хутко повернусь! — мовила Лисичка.— Копай собі свій загонець, я тебе здожену. Побігла Лисичка в корчі, зараз до горщика, попоїла добряче меду, закусила паляницею, все чистенько позав'язувала, облизалася та й іде до Вовчика, спишна водячи хвостом,— звичайно, кума. — А що, вже прийшла? — питає Вовчик. — Та вже,— мовить Лисичка. — А що там народилося? — Хлопчик. — А як же його назвали? — Початочок. — Ото ім'я! Я ще не чув такого,— мовив Вовчик. Лисичка нічого не мовила, але взялася пильно до роботи. Може, так минула година, а може, й дві, — знов Лисичці захотілося медку полизати. І ледве Гук з болота загукав, а вона на весь голос кричить: — Зараз, сватуню, зараз! — А то що, Лисичко? — питає Вовчик. — Хіба не чуєш, сват Гук мене кличе. — Та чого? — Ми ще з ним учора балакали: бачиш, він мене просить за куму. — Га, та коли так, то йди, тільки не барися. — Я хутко, Вовчику! — мовила Лисичка та й шмиг у корчі. Зараз до горнятка, наїлася добре меду, паляницею закусила, так що з їх спільного полуденка мало що й залишилося, та й вертається до Вовчика. — О, ти вже тут! — Та вже. — А що ж там народилося? — Та дівчинка. — А як її назвали? — Серединка. — Ото! Я ще й не чував такої назви,— дивувався Вовчик. — У Гуків, Вовчику, все такі незвичайні назви дають. На те вони голосні птахи. Попрацювали вони з годину, і знов Лисичці запах дуже медок. Ледве тільки Гук загукав із тростини, а вона кричить: — Іду, сватоньку, йду! — Ти куди йдеш, Лисичко? — Хіба не чуєш, що сват іще раз за куму про сить? — мовила Лисичка. — Що за диво, що він тебе так часто за куму про сить? — мовив Вовчик. — Бо мене дуже любить, Вовчику. — Ну, то йди ж, та не барися, треба роботу кінчити. — Я зараз тут буду, Вовчику. Роби, не бійся, я своє зроблю. Побігла Лисичка до корчів, виїла решту меду з горщика, схрупала решту паляниць, усе поперевертала та й іде до Вовчика. — А що, вже прийшла? — Та вже. — А що там народилося? — питає Вовчик. — Хлопчик. — А як же його назвали? — Остаточок. — Ну, що ж, нехай здоров росте. Копали так, копали, аж ось уже й полудень. Вовчик давно зголоднів, та все якось соромиться признатися, а далі кинув мотику та й каже: — Ну, та тепер досить. Чи не пора обідати? — Певно, що пора, Вовчику-братику,— мовить Лисичка, а сама нібито копає, пильнує роботи. — А ти ж не голодна? — Та ні, Вовчику, іди ти сам та пообідай, мене там погостили. Пішов Вовчик у корчі, дивиться: ого! Горщик порожній, аж вилизаний від меду, кошик перевернений, і паляниць ані кришки нема! Аж тепер зрозумів, куди це Лисичка-сестричка так часто ходила! Аж тепер йому вияснилося, які-то вона своїм похресникам чудернацькі назви давала! — А, так ти така, погана Лисице! — скрикнув Вовчик.— Хочеш мене роботою і голодом на смерть заморити, а сама всю страву пожерла! Чекай же! Я тебе за те саму розірву і на обід згамкаю! Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злосливий та недобрий, і не чекала довго. Накивала п'ятами до лісу, а в лісі шусть у першу нору, яку надибала під корінням старого дуба. Думала, що сховається зовсім, але Вовчик таки встиг побачити кінчик її хвоста, як Лисичка втягла його до нори. Прибіг та й кричить: — Ага, ти тут? Вилізай мені зараз! Не сховаєшся від мене! Та Лисичка не дурна. Сидить у норі, ані пари з рота. — Не обзиваєшся? Добре! Чекай лише, я тебе досягну. Скочив Вовк, виломив довгу клюку, застромив у нору та й шпортає. Думка була вхопити Лисичку за ногу та й витягти на світ білий. І оглянутись не встигла Лисичка, а клюка хап її за ногу. Нора тісна, і Вовк, почувши, що щось зачепив, потяг клюку що є сили. От Лисичка, хоч і як їй мурашки поза плечима і бігали, почала реготатися та й кричати: — Ото дурний! Зачепив за дубовий корінь та й тяг не! Думає, що мене за ногу вхопив. Тягни, дурню, тягни! Почувши це, Вовк відпустив Лисиччину ногу та й почав знов шпортати клюкою, поки не зачепив справді за дубовий корінь.
Роз'єднай слова і прочитай. — Ай, ай, ай! Мояніженька! — закричалаЛисичка. ДурнийВовкзрадостіякпочавтягти, покисамнезмучився іклюкинезламав. Тодіпішовгеть, ізаріксязЛисичкою більшенематиніякоїспілки.
Іван Франко Чудернацькі, реготатися, лисиччину. Скільки разів Лисичка бігала «на хрестини»? Як її витівки пов'язані з іменами удаваних похресників? Попрацюйте разом! На скільки частин можна поділити казку? Прочитайте кожну частину в особах. З якою інтонацією треба читати слова Лисички? А Вовчика? Якими їх зобразив художник? Підготуйтесь розіграти епізоди казки. Поміркуйте, яке значення передають ці вислови: накивала п'ятами; шпортати клюкою; не мати ніякої спілки.
Савченко О.Я. Читанка 4 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту
Шкільні предмети, презентація уроків і оцінювання знать
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|