Гіпермаркет Знань>>Інформатика>>Інформатика 10 клас>> Інформатика: Програмні засоби навчання шкільних предметів.
Методичні рекомендації до предмету Інформатика 10 клас.
Тема «Інтерактивний підхід до викладання та контролю знань з інформатики».
Розгляд теми: Програмні засоби навчання шкільних предметів.
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
КАФЕДРА МЕТОДИКИ ПРИРОДНИЧО – МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТИ І ТЕХНОЛОГІЙ
ВИПУСКНА РОБОТА
Інтерактивний підхід до викладання та контролю знань з інформатики
Виконала: учитель інформатики спеціалізованої школи № 129 Дніпровського району м. Києва Тамтура Елла Борисівна Категорія: друга.
КИЇВ – 2011
Уміле спілкування стає найважливішим фактором у нашому непростому житті і запорукою успіху підростаючого покоління в його подальшої діяльності. Комунікативний діалог і здатність до моделювання - це важливі вміння людини майбутнього.
Найбільш ефективним для формування цих якостей в учнів є інтерактивний підхід.
Інтерактивний (з англ. inter - взаємний, act - діяти) - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання - спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Як свідчать наукові дослідження, інтерактивними прийнято називати засоби, що забезпечують безперервну діалогову взаємодію суб’єктів освітнього процесу.
"Інтерактивне навчання (від англ. inter – взаємний, act – діяти), за визначенням О. Пироженко, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність". Інтерактивна діяльність ґрунтується на активній комунікації учасників освітнього процесу. «Сутність інтерактивного навчання, – стверджують Н. Побірченко та Г. Коберник, – полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання». Інтерактивність освіти сприяє формуванню як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних, виробленню життєвих цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, розвитку комунікативних якостей особистості. Така технологія, як стверджують дослідники, передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації і виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Тому під час такого навчання учні вчаться демократично спілкуватися з іншими людьми, критично й творчо мислити, приймати обґрунтовані рішення. При цьому до роботи залучаються всі учасники процесу, які працюють у групах в облаштованому класі за підготовленим заздалегідь викладачем матеріалом, із дотриманням процедури й регламенту, в атмосфері довіри.
Інтерактивний підхід - це певний тип діяльності учнів, пов'язаний з вивченням навчального матеріалу в ході інтерактивного уроку.
Сучасна педагогіка багата цілим арсеналом інтерактивних підходів, серед яких можна виділити наступні:
- Творчі завдання; - Робота в малих группах; - Навчальні ігри (рольові ігри, імітації, ділові ігри та освітні ігри); - Використання громадських ресурсів (запрошення фахівця, екскурсії); - Соціальні проекти та інші поза аудиторні методи навчання (соціальні проекти, змагання, радіо і газети, фільми, спектаклі, виставки, вистави, пісні і казки); - Розминки; - Вивчення та закріплення нового матеріалу (інтерактивна лекція, робота з наочними посібниками, відео-і аудіоматеріалами, «учень в ролі вчителя», «кожен навчає кожного», мозаїка (ажурна пилка), використання питань, Сократичний діалог); - Обговорення складних і дискусійних питань, проблем («Займи позицію (шкала думок)», проективні техніки, «Один - удвох - всі разом», «Зміни позицію», «Карусель», «Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу », дебати, симпозіум); - Рішення проблем («Дерево рішень», «Мозковий штурм», «Аналіз казусів», «Переговори і медіація», «Сходи і змійки»).
Творчі завдання вимагають від учнів не простого відтворення інформації, а творчості, оскільки такі завдання містять більший або менший елемент невідомості і мають, як правило, кілька підходів. Ці завдання становлять зміст і основу будь-якого інтерактивного методу. Творче завдання (особливо практичне і близьке до життя навчається) надає сенс навчанню, мотивує учнів. Невідомість відповіді і можливість знайти своє власне «правильне» рішення, засноване на своєму персональному досвіді та досвіді свого колеги, друга, дозволяють створити фундамент для співпраці, співнавчання, спілкування всіх учасників освітнього процесу, включаючи педагога.
Однією з найпопулярніших стратегій інтерактивного підхоу є робота в малих групах, так як вона дає всім учням (у тому числі і сором'язливим) можливість приймати участь у роботі, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, вміння активно слухати, виробляти спільну думку, вирішувати виникаючі розбіжності). Все це часто буває неможливо у великому колективі. При організації групової роботи потрібно переконатися, що учні володіють знаннями та вміннями, необхідними для виконання групового завдання. Брак знань дуже скоро дасть про себе знати – учні не стануть докладати зусиль для виконання завдання. Треба намагатися зробити свої інструкції максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більше однієї або двох, навіть дуже чітких, інструкцій за один раз, тому треба записувати інструкції на дошці та (або) картках, на слайдах презентації. Треба надавати групі достатньо часу на виконання завдання.
Гра – добре відома, звична і улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку. У ній значно легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар'єри. Гра вимагає і викликає в учасників ініціативу, наполегливість, творчий підхід, уяву, спрямованість. Дозволяє вирішувати питання передачі знань, навичок, умінь; захоплювати, переконувати. У грі учасника влаштовує будь-який приз: матеріальний, моральний (заохочення, грамота, широке оголошення результату), психологічний (самоствердження, підтвердження самооцінки) та інші. Причому при груповій діяльності результат сприймається ним через призму загального успіху, ототожнюючи успіх групи, команди як власний. Гра у навчанні відрізняється наявністю чітко поставленої мети та відповідного їй педагогічного результату.
Висновок
Сьогодні практично будь-який вчитель інформатики застосовує хоча б зрідка у своїй діяльності нетрадиційні форми навчання школярів. Це пов'язано, на мій погляд, із становленням нового стилю педагогічного мислення вчителя, який орієнтується на інтенсивне та ефективне рішення освітньо-виховних завдань у рамках малої кількості предметних годин, на визнання факту посилення самостійної творчо-пошукової діяльності школярів.
Арсенал форм уроків вчителя інформатики не просто оновлюється під впливом, перш за все, посилення ролі особистості учня в навчанні, але і трансформується у бік незвичайних ігрових форм викладання матеріалу та контролю і корекції знань. Чому саме гра? Чому робота у групах? Відповідь така: «Переважна більшість учнів проводить багато часу не за книгою і в бібліотеці, а за комп'ютером, причому в позиції активного гравця. Робота в групах розвиває не лише уміння слухати один одного, виробляти спільну думку, вирішувати виникаючі розбіжності, а і уміле спілкування, яке стає найважливішим фактором у нашому непростому житті і запорукою успіху підростаючого покоління в їх подальшої діяльності.
У сучасному суспільстві джерелом знань може виступати не тільки вчитель, а й комп'ютер, телевізор, відео. Учні повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити думку.
Саме цьому сприяють інтерактивні технології.
Список використаної літератури та ресурсів:
- Ривкінд Й. Я., Т. І. Лисенко, Л. А. Чернікова, В. В. Шакотько; за заг. Ред. Згурського М. З., Інформатика: 9 кл. : підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2009. - загальноосвітніх навчальних закладів. – Х.: Гімназія, 2009. - Зарецька І. Т. та ін., Інформатика: Підручник для 10-11 кл. загальноосвітніх навчальних закладів ч.1. – К.: Форум, 2004. - Глинський Я. М., Інформатика: 9-й клас. Перший рік навчання: 2-е доп. Вид. – Львів: СПД Глинський, 2008. - Василенко Я., Шмигер Г., Інформатика. 11 клас. Відповіді на завдання державної підсумкової атестації. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. http:/ /www.video-kniga.ru/ http:/ /ru.wikipedia.org/ http:/ /pda.coolreferat.com/
Надіслав вчитель інформатики Тамтура Елла Борисівна спец. Ш№ 129
Предмети > Інформатика > Інформатика 10 клас > Програмні засоби навчання шкільних предметів > Програмні засоби навчання шкільних предметів. Методичні рекомендації
|