Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 8 клас>>Зарубіжна література: Із лірики вагантів. «Орден вагантів», «Бідний студент», «Безтурботна пісня»

ІЗ ЛІРИКИ ВАГАНТІВ
                Vivat accidentia, vivant professores!

Довгими шляхами середньовічних Франції, Англії, німецьких земель, Північної Італії та інших країн Європи, здіймаючи літню куряву, місячи осінню і весняну багнюку, долаючи снігові замети, ходили поодинці та групками молоді й не дуже молоді люди частіше в чернечому, рідше — у світському вбранні. Утім, це вбрання іноді неможливо було віднести до чернечого чи світського, бо воно радше нагадувало лахміття жебраків. Однак, незважаючи на бідність, ваганти (так їх назвали, бо латиною vagantes — бродячі люди) були напрочуд веселими, життєрадісними, як і їхня поезія. Вони безтурботно виспівували: «Геть книжки виснажливі! Годі нам учитися! Юні нерозважливій личить веселитися! А до знань на схилі віку можна причаститися!» Ці рядки співали латиною, знання якої було і є ознакою високої освіченості. Отже, така «зневага» до книжок і знань була літературною грою вагантів. Самі ж вони були високоосвіченими людьми, які без книжок не уявляли свого життя.

Навчалися тоді зовсім не так, як тепер. Початкову освіту здобували при соборах у так званих соборних школах, а потім продовжували в університетах, що якраз починали зароджуватись у XII ст. в Європі. Середньовічний університет — це унікальне явище, адже він був підпорядкований своєму власному статутові, який затверджував особисто Папа Римський. Тож університети не підкорялися ані церковній, ані світській місцевій владі й були своєрідними осередками вільнодумства. Зазвичай університет мав чотири факультети. Наймасовішим був факультет семи благородних мистецтв, щось на зразок нашого підготовчого відділення та перших курсів. Спочатку це був так званий трівіум, де опановували граматику, риторику та діалектику, потім квадрівіум, де вивчали арифметику, геометрію, астрономію та музику. Після закінчення цього факультету випускники ставали магістрами семи мистецтв. У подальшому вони оволодівали знаннями на трьох вищих факультетах — богословському, медичному й правничому, після чого, якщо вдавалося скласти іспит, отримували звання доктора трьох наук.

Іспит був надзвичайно важким: випускник від шостої години ранку до шостої вечора відповідав на запитання двадцяти виклада-чів-диспутантів, які змінювалися щопівгодини. І лише після цього, за умови успішного складання іспиту, випускник ставав доктором, отримував і мав право носити добре нам відому чорну чотирикутну шапочку, яка стала в усьому світі символом якщо не великої вченості, то здобуття вищої освіти. Звичайно, щоб скласти такий іспит, навчатися треба було довго й наполегливо. Скажімо, на богословському факультеті курс навчання тривав десять років, і це не враховуючи факультету семи благородних мистецтв! Не в кожному університеті предмети викладалися однаково. Як зазначав монах Гелінанд, «школярі навчаться благородних мистецтв у Парижі, давніх класиків — в Орлеані, судових кодексів — у Болоньї, медичних процедур — у Солерно, демонології — у Толедо, а шляхетності — ніде».

Ця вільна ватага, яка мандрувала Європою зі сходу на захід, з півдня на північ, не мала ні національності, ні суспільного стану. Ваганти добре розуміли один одного, бо латину іноді знали краще за рідну мову, адже вчили її за дуже цікавою методикою: учні повинні були складати латиною спочатку «ритмічні» вірші, а потім і «метричні», тобто такі, які мали сталу форму й вимагали неабиякої ерудиції та теоретичних знань. Справжні школярі в усі часи однакові. І в Середні віки теж писали «шпаргалки» — вірші латинських класиків: рядок із Вергілія, рядок із Горація, рядок з Овідія, — і вірш готовий. Особливо полюбляли школярі Овідія, якого тоді частіше називали Назоном. Уміти римувати було справою честі кожного ваганта. Тож при зустрічі на черговому європейському перехресті студенти й клірики обмінювалися новинами та піснями. Якщо пісня подобалася, її запам'ятовували, щось додавали чи вилучали з неї і несли далі. Це був своєрідний фольклор ученої братії.

Серед великої кількості анонімних вагантських поезій є пісні, автори яких відомі. Але їхні імена теж анонімно-вагантські: Примас (старійшина) Орлеанський, Архіпіїта (поет над поетами) Кельнський, Вальтер Шатильонський. Про Примаса Орлеанського існує безліч легенд і анекдотів, його навіть згадує в «Декамероні» Боккаччо. Як насправді звали Архіпіїту Кельнського, ми не знаємо. Відомо лише, що він жив за часів Фрідріха Барбароси, походив, швидше за все, з рицарського роду, у віршах говорив про себе, що страждає на сухоти. Про Вальтера Шатильонського відомо ще менше. Він був майже ровеснрі-ком Архіпіїти Кельнського, мав блискучу освіту й належав до одного з найповажніших у Європі інтелектуальних гуманістичних гуртків.
З часом вагантів поменшало і їхня поезія начебто забулася, але не зникла. У XVI-XVII ст. в німецьких землях, що тоді були центром університетської освіти, студенти горлали пісню, до якої невідомо як потрапили рядки з поезії вагантів. її ми знаємо як міжнародний гімн студентства «Gaudeamus» («Гаудеамус»). А в XIX ст. в одному з потаємних сховищ монастиря в Мюнхені була знайдена знаменита збірка середньовічної поезії «Сагтіпа Впгапа», вивченням якої і розпочалося дослідження поезії вагантів.

Тож, продовжуючи традицію веселих і невгамовних вагантів, ми можемо заспівати разом із ними: «Хай живуть нам вузи всі, вся наша еліта: професори і доценти, аспіранти і студенти, — многая їм літа!»

ОРДЕН ВАГАНТІВ

Коли спів почується:
«Йдіть у світ безкраїй!» —
То ченці збираються,
Клірик поспішає,
І левіт про Біблію
Тут же забуває —
В орден всі вливаються,
Що життя спасає.
Наш статут наказує:
Зважте все старанно!
У житті поводьтеся
Тільки бездоганно!
Вам не личить знатися
З кліриком захланним,
Що ні з ким не ділиться,
Що з нутром поганим.
Милосердя любимо
І добра дорогу:
Обіцяєм кожному
Нашу допомогу.
Приймемо багатого
І людину вбогу,
Ту, котру побожнії
Гонять од порога.
В ордені вагантському
Ми ченцеві раді,
Щедрому пресвітеру
І його відраді,
Вчителям і клірикам,
Школярів громаді,
А найбільш — студентові
В гарному наряді.
Шваби, сакси, мейсенці —
Наші друзі славні,
Що до нас зібралися
З міст і глухомані,
Постанови слухайте
Наші бездоганні:
«Згиньте, люди скнаристі,
Скупарі погані!»
В орден ми приймаємо
Чесних і лукавих,
Дужих, сили сповнених,
Немічних, кульгавих,
Виснажених старістю,
Молодих і жвавих,
До Венери жадібних
І до неї млявих.
Миролюбних, лагідних,
Буйних, інтриганських,
З Швабії, з Італії,
Із країв слов'янських,
І маленьких карликів,
І людей гігантських,
Тихих, скромних вдачею
І бундючно-панських.
Орден відкриває нам
Істину єдину:
Тут ми щастя знайдемо
Й радісну годину.
Бо миліше в ордені
їсти буженину,
Ніж ячмінне вариво
Та суху скорину.
Орден наш родиною
Слушно звати стану:
Бо усіх приймаємо —
З будь-якого стану.
Ще раз проголосимо
Твердо, без обману —
Всіх у нас стрічаємо,
Як рідню кохану!
Тут нам заборонено
Прокидаться зранку:
Всяка нечисть юрбами
Бродить до світанку
І облудні видива
Шле нам безустанку —
Дурень хай зістрибує
З ліжка до сніданку!
Тут нам заборонено
Утреню служити —
Вставши, краще в затінку,
Снідання спожити.
Винами смакуємо
І курчаток ситних,
Одного лиш лячно нам —
Не програти б свити!
Мати дві одежини
В ордені не гоже:
Хто тут одягається, —
Мов якийсь вельможа,
Мусить щось програти нам -
Це підтвердить кожен.
Зайвого ж позбутися
Гра всім допоможе.
Хто бажає йти до нас,
Хай собі затямить:
Дорожиш сорочкою —
Жертвуй-но штанами!
І не мрій про чоботи,
Тішся постолами,
Бо тебе відлучимо,
Як не згоден з нами!
Поки не наївся всмак,
Не виходь із хати:
Вміє найскупішого
Бідний упрохати;
Може й мідячок не раз
Добрий приріст дати —
З ним гравець удачливий
Виграє дукати.
Хай не дмуть в обличчя нам
Грізні вітровії,
Слізьми хай не миється
Бідний в безнадії
І про кращу доленьку
Не втрачає мрії,
Бо, бува, за лихом йдуть
Радісні події.
Всім, кого зустрінете,
Треба пояснити,
Чом гріхи ви мусите
Піснею хулити:
«Щоб нечесних гудити,
Чесних похвалити,
Чесно від цапів овець
Чесних відділити».

БІДНИЙ СТУДЕНТ

Стану я духовного,
Злидень поміж вами,
Для страждань народжений
Плентаюсь світами.
Я до всіх премудростей
Прагнув причаститись,
Тільки злидні капосні
Не дали довчитись.
Одяг подірявлений
На мені, недужім,
І в морозну днину я
Аж тремчу від стужі.
То ж до церкви Божої
Не ходжу по праву:
Чи в лахмітті вистоїш
До кінця відправу?
Вам, міські правителі,
 Шлю свої благання:
Не жалійте бідному
Крихти подаяння,
Трішечки вподібніться
Доброму святому -
Вкрийте одежиною
Бідного сірому!
А за те, що зволили
Жебрака одіти,
Бог воздасть сторицею
На тамтому світі!

БЕЗТУРБОТНА ПІСНЯ

Геть книжки виснажливі!
Годі нам учитися!
Юні нерозважливій
Личить веселитися!
А до знань на схилі віку
Можна причаститися!
Кинь книжки, бо пролетить
Час, немов на крилах.
Хай же душу веселить
Молодість грайлива!
Дні весни відлинули,
Вже війнуло хугою,
Насолоди згинули,
Повнимося тугою:
Серце слабне, кров не грає,
Минаються радощі;
Старість люта нас лякає
І хвороби старості.
Кинь книжки, бо пролетить
Час, немов на крилах.
Хай же душу веселить
Молодість грайлива!
До богів подібні ми!
Як боги, кохаймося!
До забав жадібними
Бути не вагаймося!
Між дівочі хороводи,
Юнаки, покваптеся,
Щоб не втратити нагоди,
Як нагода трапиться!
Кинь книжки, бо пролетить
Час, немов на крилах.
Хай же душу веселить
Молодість грайлива!
У танку грайливому
Дівчина проміниться.
Навіть вередливому
Тут зваблива стрінеться.
Бачу он: красуня мила
У танку звивається,
І душа моя від тіла
Наче відривається!
Кинь книжки, бо пролетить
Час, немов на крилах.
Хай же душу веселить
Молодість грайлива!
Переклади М. Борецького

1. Назвіть характерні ознаки анакреонтичної поезії.
2. Кого в середньовічній Європі називали вагантами?
3. З уроків історії (7 клас) пригадайте особливості суспільного устрою середньовічної Європи.
4. За віршем «Орден вагантів» складіть статут цього ордену. Порівняйте його з особливостями суспільного устрою середньовічної Європи. Як це характеризує вагантів? Відповідь аргументуйте.
5. Чи можна стверджувати, що творчість вагантів є анакреонтичною поезією? Відповідь аргументуйте.
6. За формою «Бідний студент» — жебрацька пісня. Які почуття викликає ця пісня насправді? Обґрунтуйте свою точку зору.
7. У піснях вагантів трапляється заклик покинути навчатися («геть книжки виснажливі!»). Чи дійсно вони зневажали науку й ученість? Відповідь аргументуйте.

Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко, Зарубіжна література, 8 клас
Вислано читачами інтернет-сайту.

_{Календарно-тематичне планування з зарубіжної літератури, завдання школяру 8 класу, зарубіжна література у шкільній бібліотеці безкоштовно}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум