Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 8 клас>>Українська література: Є. Дудар. «Лісова казка», «Червона Шапочка». Прихований зміст творів

Лісова казка.

(Для дорослих)
Одного сонячного ранку в лісовому господарстві отримали чергову колоду. Колода була незвичайна. На корі висічено якісь знаки. Збоку на шнурочку теліпалася сургучева печатка.
Начальник лісгоспу Ведмідь радісно заревів:
—    О, нарешті надійшла вказівка з тресту ( Т р е с т — об'єднання кількох підприємств однієї галузі.). Сіли. Читають.
«Негайно вишліть сто колод у трест і тисячу колод у главк. Нема на чому писати».
Ведмідь скликав загальні збори. Намітили рубежі. Взяли зобов'язання. Врізали. Відправили.
Незабаром лісова пошта доставила в контору лісгоспу десять колод.
—    Розгорнута інструкція,— зауважив Ведмідь.— Як інвентаризувати ліс.
Провели інвентаризацію. Послали в трест звіт із п'ятдесяти колод. Другий примірник в об'єднання. Третій у міністерство.
З міністерства не забарилися вислати брошуру зі ста п'ятдесяти колод. Як оберігати ліс від паразитів.
З главку прислали буклет із п'ятдесяти колод. Розтлумачували, як правильно розуміти брошуру з міністерства.
З тресту додали тридцять колод інструкції, як розшифрувати буклет із главку.
У лісгоспі не забарилися. Відразу ж склали на двохстах колодах звіт про те, як вони зрозуміли вказівки зверху й що думають чинити. Заодно відправили п'ять тисяч колод у трест, десять тисяч — у главк і двадцять тисяч — у міністерство. Як і вимагалось.
Незабаром у лісгосп прийшла брошура. На триста колод. У супроводі двохсотколодної пояснювальної записки з об'єднання і стоколодної інструкції з тресту.
У цих керівних матеріалах йшлося про те, як берегти ліс від буреломів.
З лісгоспу негайно ж повідомили всі три керівні установи, що вказівки отримали. Розробили й вислали звіт на п'ятдесяти колодах, яких заходів вжито для безпеки лісу.
У новій депеші (Депеша — термінове офіційне повідомлення.), що надійшла зверху, хвалили лісове господарство за вчасне вжиття заходів по охороні лісу. І надіслали інструкцію з п'ятисот колод, як берегти ліс від пожежі.
Працівники лісгоспу, як і годиться, матеріал опрацювали. І доповіли в звіті на тисячі колод, що лісові не загрожують найстрашніші пожежі...
Якось у кабінеті Ведмедя пролунав телефонний дзвінок. Керуючий трестом почав дорікати за те, що річний звіт лісгосп надіслав на трухлявій палиці з ліщини.
А наступного дня лісова пошта доставила Ведмедеві наказ по тресту, написаний на виламаній із стільця ніжці. У ньому повідомлялося, що лісове господарство ліквідується.
— Нічого,— заспокоював Ведмідь своїх підлеглих.— Мобілізуємось, розкорчуємо пеньки та й візьмемося за землеробство.


1.    Визначте тему та ідею байки. Яке суспільне явище у ній викривається?
2.    Чим ця байка подібна до казки? З якою метою автор вводить у твір казкові мотиви?
3.    Як ви думаєте, чому так радісно заревів Ведмідь, коли одержав депешу з тресту?
4.    Чому було ліквідоване лісове господарство? Чи збентежені були його працівники, чому?
5.    Чи актуальна для нашого часу проблема, порушена у творі?

Червона шапочка

(Стара казка на новий лад)

В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ставненька. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка — подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою.
Одного разу мама каже Червоній Шапочці:
—    Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона вже. Нездужає.
Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.
—    Тільки спіши,— каже мати,— поки сонечко високо. Червона Шапочка пішла.
Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ. Випила вино. З'їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:
Ах, зта красная рябина Среди осенней желтизньї." Я на тебя смотрю, любимьій, Теперь уже со стороньї...
Як тут з кущів виходить Вовк. Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
—    А-а-а! — гаркнув.— Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з'їм!
Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула через густо напомаджену губу.
—    Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.
Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів. Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:
—    Поїхали!
—    Куди? — перелякався Вовк.
—    Куди-небудь! — пришпорила боки Вовка дерев'яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув.
Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під'їхала до бабусиної хати, зайшла у світлицю:
—    Чао предкам!
—    Дитино рідна! — сплеснула в долоні бабуся.— А ти де в таку рань тут узялася?
—    Ша! — приклала пальця до вуст Червона Шапочка.— Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.
—    Господь з тобою, дитино! А хіба ти не з дому?..
—    Дай щось пошамати! — сказала Червона Шапочка, вика-блучуючись перед дзеркалом.
—    Нема, дитино,— каже бабуся.— Бо я хворіла.
—    Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз. Бабуся витріщилася на внучку.
—    Гроші давай! — хрипко пояснила Червона Шапочка.
Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв'язала. Подала Червоній Шапочці свою пенсію.
—    На. Нема більше.
—    Тоді я тебе з'їм! — налякала Червона Шапочка.
Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець. Дивиться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі:
—    Не маю, внученько! їй-богу, більше не маю!.. Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає:
—    Хто тут бабусю ображає? Червона Шапочка криво осміхнулася:
—    А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасний. Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабу-шенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш...
Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром. А тут жилки в нього затрусилися. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білочубих. І, знітившись, почав задкувати до виходу.
Що далі діялося у бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Шапочка з набитим вузликом на спині. І зникла в лісі.
Де вона блукає, досі ніхто не знає.
Може, стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає...
 
1.    Знайдіть у казці Євгена Дударя опис Червоної Шапочки. Чим він відрізняється від опису дівчинки у казці Шарля Перро?
2.    Як сучасна казка про Червону Шапочку видозмінена відповідно до нових часів?
3.    Схарактеризуйте образи Вовка і мисливця.
4.    Виділіть у мові Червоної Шапочки жаргонізми. Для чого їх вживає автор?
5.    Кому зі своїх персонажів Євген Дудар співчуває? З чого це видно?
6.    Які суспільні явища викриває автор твору? Чим ця «стара казка на новий лад» є повчальною?
7.    Який твір Євгена Дударя вам найбільше сподобався і чим саме? Підготуйтесь до його виразного читання.
8.    Намалюйте ілюстрацію до будь-якого твору Євгена Дударя і доберіть рядки, якими її можна підписати.

Для тих, хто хоче більше знати

Прочитайте і самостійно проаналізуйте гумореску «Еліксир молодості»: визначте тему, ідею та художні особливості твору. Пригадайте визначення гуморески, назвіть її прикметні ознаки.
 
Еліксир молодості
Приходжу до своїх ровесників. Сімдесятилітніх хлопців і дівчат. А вони заздрісно:
—    Щось ти, Ільку, все молодієш. Он Варвара з тобою до школи ходила, а поглянь на неї. Зігнулася в дві погибелі. Ти ж — ніби огірочок свіженький.
—    Еліксир молодості,— кажу.— У мене є онук. Чотири роки. Як ртуть. Всі на роботу йдуть, мене з ним вдома лишають. Для прикладу хоча б учорашній день. Тільки схопився з ліжечка, вже кричить:
—    Діду! Ставай на руки і на ноги! Будеш кінь...
Я навкарачки. Він дав мені в зуби ремінець від штанів, виліз мені на спину, шльопнув кописткою по тому місцю, де має бути хвіст:
—    Вйо-о-о, коню! Брикай! Брикай! Підкидай ногами! Фицай, іржи! Добрикався я до того, що на підлозі простягнувся. А він:
—    Діду, ти вже здох?
—    Здох,— кажу.
—    Тоді давай будемо лупити з тебе шкіру...
Скинув з мене сорочку. Почав відтягувати шкіру. Такий масаж зробив, що досі вся спина горить. Добре, що я ницьма лежав. Набридло йому це заняття. Каже:
—    Давай у перукарню гратися.
Посадив мене на свій дитячий стільчик. Окутав рушником навколо шиї. Почав за бороду і за вуса смикати. Стриже, значить. У мене з очей вже сльози течуть, а він:
—    Не плач. Ти ж мужчина. Герой...
Не встиг я витерти заплакані очі, він бовсьнув мені на голову чашку холодної води:
—    Освіжимо трохи...
Поки я рушником витирав голову, він встиг притягти і включити пилосос.
—    Завивку будемо робити...
Тоді надів мені на голову каструлю:
—    Висушити треба...
Але раптом йому стрільнула інша думка:
—    Діду, давай будемо робити весілля. Ти — барабан... І затарабанив ложками по каструлі на моїй голові.
—    Грай! Грай! — кричить.— Отак губами грай: «Ту-ру-ру-ру! Ту-ру-ру-ру!» Ніби труба...
Сиджу. Турурукаю. Він тарабанить ложками по каструлі. І наспівує:
Тиша навкруги, Сплять гаї й луги...
—    Яка там, дитино, тиша,— говорю.— Вліз би ти під оцю каструлю...
—    Діду, не говори! Грай!.. Після цього вигукнув:
—    Діду! Цирк! Давай будемо робити цирк. Ставай на руки, підніми догори ноги і ходи...
Видно, йому не дуже сподобався мій номер. Бо як я тільки гепнувся на підлогу, переробив мене на місяцехід. Прив'язав мені до ноги шнур від пилососа, клацає вмикачем і командує:
—    Старт! Лізь на софу і джуми, як машина. Отак: джу-у-у... Я джумлю. Рачки лізу на софу, тоді на стіл.
—    На шафу! Діду, лізь на шафу! І джуми голосніше!
На шафу я зопалу видряпався. Але джуміти перестав. Бо бачу, що злізти мені буде набагато важче.
—    Що ти бачиш, діду? — питає онук знизу.
—    Кратери. Давай,— кажу,— стели біля шафи ковдру, перину. Тоді подушки. Спробуємо зробити м'яку посадку.
На щастя, прийшла на обід невістка. Від здивування рот розкрила:
—    А ви чого на шафу залізли?
—    Я не на шафі,— кажу.— Я на Місяці. У космос мене запускав. Підтягуй стола. Будемо якось приземлятися...
Отаке-о. А ви заздрите, що я моложавий. Варварою дорікаєте. Та якби Варварі таке ось випробування, вона ще на танці бігала б...

Василь Цимбалюк, Українська література , 8 клас.
Надіслано читачами з інтернет-сайту

_{Збірка конспектів уроків по всім класам, реферати з української літератури 8 класу, книги та підручники згідно календарного плануванння із літератури 8 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.