Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: «Портрет Доріана Грея» — пам’ятка декадентської доби
«ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ» «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі», — такою парадоксальною фразою завершується передмова до наивідомішого твору Оскара Уайльда. Майже те саме письменник стверджує і в своєму програмовому естетичному маніфесті «Занепад брехні», що увійшов до книги «Задуми», написаної того ж року, що й «Портрет Доріана Грея», — 1891-го. «Переказ красивих вигадок, — декларує Уайльд, — ось справжня мета мистецтва. Адже мистецтво існує самостійно, подібно до мислення, і розвивається за власними законами. Йому немає потреби бути реалістичним у добу реалізму або спіритуальним у добу віри... Частіше за все воно задовго передбачає власну епоху і створює такі речі, що минає ціле століття, перш ніж люди навчаться розуміти ці речі, цінувати їх та насолоджуватися ними. Велика помилка усіх істориків полягає в тому, що вони за мистецтвом епохи оцінюють саму епоху». Роман Оскара Уайльда зовні виглядає як типово реалістичний. Він навіть має свого попередника в літературі — роман «Шагренева шкіра» Бальзака. Але у французького романіста фантастичним є лише припущення, що загадкова шкіра може зменшуватися, виконуючи бажання свого хазяїна, навіть проти його волі. А загалом герой Бальзака занурений в своє соціальне середовище і дуже нагадує інших відомих честолюбців «Людської комедії». У романі органічно переплітаються романтизм і реалізм як синтетичне художнє світовідчуття, що не лише синтезує типові риси романтизму та реалізму, а й створює новий світ, подібний до художніх світів у інших творах Бальзака і водночас відмінний від них.
« Портрет Доріана Грея» теж має фантастичну основу. Художник Безіл Голуорд, захопившись надзвичайно вродливим юнаком, малює його портрет, що стає таємним шедевром самого художника. Таємним, бо Доріан ховає свій портрет, подарований Безілом, від людських очей. Адже портрет, за бажанням самого Доріана, перебирає на себе всі зміни у зовнішності господаря, пов'язані з плином років та неправедним життям, зі злочинами, прямими та опосередкованими. Портрет поступово старіє і стає потворним. Герой твору залишається молодим та вродливим. Жертвою свого ідола стає художник Безіл, якого Доріан вбиває, коли він, приголомшений, бачить свою страшенно змінену картину. Як і в «Шагреневій шкірі», в романі Уайльда герої намагаються знайти фізичне пояснення фантастичним змінам. Герой Бальзака вдається до вчених, щоб визначити, в який спосіб можна розтягнути чи знищити чарівну шкіру, що все зменшується. Але наукові прилади під час досліду виходять з ладу, а шкіра залишається неушкодженою. В «Портреті Доріана Грея» Безіл висловлює припущення, що він помилився у поєднанні фарб, які почали псуватися, спотворюючи прекрасне обличчя, зображене на портреті. Світовому мистецтву відомі такі фатальні помилки, що призводять до руйнування художніх шедеврів ще за життя їхніх авторів. Так, нез'ясованою залишається причина руйнації уславленої «Таємної вечері» Леонардо да Вінчі. Можливо, майстер припустився помилки у техніці змішування фарб, що застосовувалася під час розпису трапезної монастиря Санта-Марія делле Граціє. Але ж відомо, що Леонардо був не тільки великим художником-експеримен-татором, а й чудовим математиком та інженером, який умів правильно розрахувати будь-який експеримент. Існує також інше припущення причини загибелі шедевра — нематеріа-лістичне. Його висловив Дмитро Мережковський у романі «Воскреслі боги». Російський письменник бачить в цій історії розплату за постійну боротьбу в душі митця Христа та Антихриста, добра та зла, християнського зречення та язичницької чуттєвості. Тобто справа не в помилковому змішуванні фарб.
Справа не в фарбах також і в історії з портретом Доріана Грея. Фінал цього роману не менш загадковий, ніж історія з «Тайною вечерею» Леонардо да Вінчі. Доріан намагається знищити портрет, який постійно нагадує йому про вчинені злочини, ніби власна совість. А совість треба вбити. Персонаж розтинає ножем власний портрет, і ніч прорізує страшенний крик, а коли налякані слуги вбігають до кімнати, то бачать потворного старого чоловіка, вбитого ножем у груди, а поряд з ним портрет, на якому зображений прекрасний юнак. Найбільше враження справляє те, що ми не бачимо, як це перевтілення відбувається: коли герой встромляє ніж у портрет, письменник одразу переносить читачів за межі кімнати, а вдруге ми потрапляємо сюди вже разом зі слугами. Така раптова зміна кута зору з внутрішнього на зовнішній ніби відбиває несподівану смерть суб'єкта оповіді, головного героя Доріана Грея. Цей фінал ще більш фантастичний, ніж фінал «Шагреневої шкіри», де загадкова шкіра, до решти скоротившись, забирає життя Рафаеля і щезає на наших очах з долоні переляканої коханої героя. На відміну від Бальзаковсто шедевра, в романі Уайльда немає нічого від реалізму. Його зовнішня життєподібність — тільки камуфляж, з-під якого прозирає зовсім інша художня система. Вам, безперечно, відомий американський фантастичний фільм жахів 90-х років під назвою «Чужі», де чудовисько з іншої галактики вселяється в тіло землян, яких перед цим убиває. Воно функціонує непізнаним в земному образі аж доти, докине «проростають» крізь тіло нібито живої людини страшні смертоносні пазурі іншої, неземної істоти.
Безперечно, той роман, що «проростає» крізь життєподібність, типовість характерів «Доріана Грея», позбавлений агресії галактичного вбивці. Естетизм Уайльда більше нагадує рух хіппі у XX столітті — своїм протистоянням благопристойному суспільству з його ідеалом прагматизму та розсудливості, театралізацією життя, перетворенням його на гру в усьому: одязі, побуті, стосунках. Але чужі для реалізму поетика і стилістика головного твору англійського естетизму справді «проростають» у незвичний для нас спосіб. Інші якості життя з'являються на всіх рівнях твору. Візьмемо, наприклад, характери. Ми звикли до того, що характери у літературному творі, по-перше, повинні бути типовими, тобто відбивати найхарактерніші риси епохи, по-друге, мають розкриватися за принципом психологічної індивідуалізації образу. Згідно з цим, у читача має виникати почуття симпатії чи антипатії до персонажів, як до живих людей. Власне, це і є форми життя, адже саме так ми їх сприймаємо. Чому ж ми не можемо, хоч би й хотіли, співчувати нещасній Сібіл Вейн, сімнадцятирічній акторці маленького театру на околиці столиці? Адже вона вчинила самогубство після того, як її брутально відштовхнув її коханий Прекрасний Принц — Доріан Грей. Не можемо пожаліти і її брата-моряка, який, бажаючи помститися за сестру, випадково гине під час полювання. Ми не співчуваємо навіть художнику Безілу Голуорду, підступно вбитому Доріаном. Чому ж? Можливо, ми маємо справу з романом, побудованим на зовсім іншому, ніж в реалізмі, принципі творення художнього образу? Не психологізм, а парадоксальність як інтелектуальна гра розуму, парадоксальність як гра слів, парадоксальність як іскрометна, блискуча гра стилю?
Зарубіжна література 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського
Вислано читачами з інтернет-сайту
Підручники та книги по всім предметам, плани конспектів уроків з зарубіжної літератури 10 класу, реферати та конспекти уроків із зарубіжної літератури 10 класу
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|