Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 11 клас>>Зарубіжна література: “Маріо і чарівник” Напруженість передвоєнної ситуації в Європі і тривожний настрій новели. Зображення ситуації „маніпулювання натовпом”

Новела «Маріо і чарівник»
Історія задуму. Роботу над новелою «Маріо і чарівник» Т. Манн розпочав 1929 р. У серпні того року він поїхав із сім'єю відпочивати на Балтійське море. Брати з собою додатковий багаж з матеріалами для продовження роботи над романом «Йосиф та його брати» здавалося письменнику справою надто клопіткою. Водночас зовсім не писати він не міг. Тому й вирішив тимчасову «паузу» у роботі над біблійною епопеєю заповнити написанням невеликого за обсягом і нескладного за художніми завданнями твору. В основу цього твору були покладені особисті враження від «канікул» 1926 p., проведених письменником в Італії. Повернутися до них за три роки Т. Манна змусили тенденції у суспільних настроях, які неприємно вразили його в Італії, а тепер грізно набирали силу на батьківщині. То були ідеї, що формували підвалини тоталітарного режиму націоналістичного ґатунку. Пізніше, вже після Другої світової війни, письменник відверто визнав, що у цій новелі він дослідив «психологію фашизму й психологію "свободи"». Не дивно, що постать гіпнотизера-штукаря, виступ якого Манн спостерігав під час своєї італійської відпустки, врізалася у його пам'ять. Адже цей сеанс був своєрідним індикатором нездорового зацікавлення німецького суспільства та нацистських ідеологів окультизмом, «темною містикою», надзвичайними психологічними можливостями, гіпнозом тощо. Ці тенденції Т. Манн у своїй есеїстиці оцінював різко негативно. Вони виявляли небезпечний потяг суспільної свідомості до сфери ірраціонального, її готовність нехтувати етичними та раціональними засадами життя. На такому ґрунті ідеологам тоталітаризму було легко вдаватися до політичних спекуляцій.

Відомо, що у найближчому оточенні Гітлера захоплення окультизмом було дуже популярним. Прагнучи відродити «дух германізму», молода нацистська ідеологія паразитувала на язичницьких культах та містиці. Велика увага приділялася ясновидінню та гіпнозу, який відкривав великі можливості для тотального впливу на свідомість натовпу, йогозомбування певними ідеологічними гаслами. Засвідченнями очевидців, сам Гітлер мав ірраціональний, майже гіпнотичний вплив на натовп. Цей ухил ідеологів німецького нацизму в містику був відображений у романі відомого німецького письменника Л. Фейхтванґера «Брати Лаутензак» (1943), у якому розповідалася історія одного талановитого гіпнотизера.

Зовнішній та символічний плани сюжету. Сюжет новели побудований як розповідь про виступ заїжджого гіпнотизера на ім'я Чіполла в італійському курортному містечку Торре ді Венере. Ця історія переповідається від імені очевидця, який із дружиною та дітьми приїхав до Торре ді Венере на відпочинок і разом із сім'єю потрапив на виступ штукаря.

Упродовж сеансу Чіполла справді демонструє чудеса штукарського мистецтва. Втім, традиційні номери з арифметичними рахунками чи картами, що зазвичай входять до програм будь-якого артиста такого жанру, доповнюються моторошними вправами із свідомістю присутніх. Завдяки цьому концертна програма виходить далеко за межі легковажної естрадної розваги, а штукар виявляється надзвичайно сильним гіпнотизером і навіть стає схожим на злого чарівника.

Чіполла не просто володіє даром ясновидіння, який дозволяє йому читати найпотаємніші думки своїх випадкових «піддослідних» чи розповідати про подробиці їхнього життя. Він здатний повністю підкоряти глядачів своїй волі, примушувати їх виконувати всі його бажання. Він домагається свого попри опір, який здебільшого чинять йому глядачі. А добиваючись, перетворює випадкових своїх жертв на людей-автоматів або покірних тварин - позбавлених власної волі, почуття людської гідності. Кульмінацією жахливої демонстрації влади штукаря стає непристойний танок загіпнотизованих глядачів. Однак в цей момент з'являється особистість, яка кладе край знущанням. Це - пересічний кельнер Маріо, тихий юнак із м'яким меланхолійним поглядом. Чіполла його також «зачарував» і жорстоко принизив. Проте, тільки-но звільнившись від гіпнотичного мороку, Маріо відразу ж вбиває свого мучителя.

Сюжет виступу штукаря-гастролера має, окрім безпосереднього значення, ще й прихований символічний зміст. У феномені Чіполли письменник досліджує тип «сильної особистості», з яким чимало обивателів у Німеччині 20-30-х років пов'язували надії на встановлення «порядку» в країні. На очах Т. Манна культ «сильної особистості» стрімко формувався й поширювався у ряді країн: в Італії це був культ дуче Муссоліні, у Німеччині - фюрера Гітлера, у СРСР - вождя «усіх часів і народів» Сталіна. В образі Чіполли письменник розкрив страшну антигуманну сутність тоталітарної влади, якої прагне така особистість. А у фіналі твору пророче показав і кінець такої влади.

Крім того, в образі артиста, майстра штукарського мистецтва, перед нами постає своєрідний художник, який продовжує провідну маинівську тему митця та мистецтва, сполучену вже з іншим, ніж у творах 1900-1910 pp., епохальним контекстом - тривожною політичною атмосферою 20-30-х років. Щоправда, Чіполла є швидше гротескною деформацією митця, ніж людиною мистецтва, схожою на персонажів попередніх маннівських творів - Ганно Будденброка, Детлефа Шпінеля, Тоніо Креґера, Ґустава Ашенбаха та ін. Адже «мистецтво» Чіполли зводиться до ошуканства, нечистого штукарства й знущального гіпнозу, які, на противагу справжньому мистецтву, не лише позбавлені духовної сили, а й, навпаки, спрямовані на те, щоб зламати й знищити людський дух, довести його нікчемність. Та й сам Чіполла з його таємничим хистом і симпатією до профашистських ідей сприймається як «спотворений» митець, що відірвався у своїй «творчості» від морального коріння й мистецького служіння меті одухотворення буття, внаслідок чого перетворився на «міні-надлюдину», «чорного чаклуна».

Система образів у новелі. У центрі зображення письменника -три образи: Чіполла, Маріо та публіка.

Чіполла змальовується у єдності двох своїх іпостасей - як «сильна особистість», тобто образ, пов'язаний із політичними реаліями 20-30-х років, і як напівфантастичний персонаж, співзвучний злим чарівникам із давніх легенд. Ці іпостасі виявлені вже в описі зовнішності штукаря. Його обличчя вражає суворою різкістю рис, рухи - енергією та самовпевненістю, манера поводитися - зухвалістю людини, що звикла володарювати. А водночас цей горбун у костюмі кавальєре нагадує ярмаркового шарлатана XVIII ст. Така двоїстість героя підкреслюється двома лейтмотивними деталями його виступу: це - схожа на бісівський пазур нагайка, за допомогою якої «надлюдина» Чіполла підкорює «піддослідних» своїй волі, і чарка коньяку, яку час від часу він перехиляє прямо на очах публіки, аби, за словами оповідача, поповнити у собі запас демонічної сили.

Манн виявляє не очевидний, але важливий зв'язок між «володарем натовпу», якого вдає із себе гіпнотизер, і самим натовпом. У тій частині сеансу, де Чіполла відгадує думки, виявляється його дивовижна здатність наповнюватися енергією публіки, відчувати її найдрібніші емоційні імпульси. Так письменник підводить читача до висновку про те, що «сильна особистість» - це не просто людина, здатна керувати людськими масами, а й ідеальний проводир їхніх усвідомлених і неусвідомле-них бажань. А відтак просування такої особистості до вершини влади є не лише наслідком її власних зусиль або чиєїсь протекції. Це ще й показник духовного клімату суспільства або, так би мовити, втілена у плоть і кров відповідь на потребу цього суспільства бути масою, скерованою «вождем».

Ось чому значне місце у новелі посідає розлогий опис нездорової моральної атмосфери, що панує у південному італійському містечку. Ця атмосфера пройнята настроями ідолопоклонни-цтва. Вона, зокрема, дається взнаки у пишному «Гранд-готелі», коли адміністрація із холопських міркувань запропонувала оповідачеві залишити апартаменти тільки тому, що кашель його дитини заважав одній вельможній особі. Проте й у затишному пансіонаті «Елеонора», куди ображений оповідач перебрався з родиною, є свій об'єкт обожнення - видатна італійська актриса Дузе, з якою у минулому приятелювала господиня, синьйора Анджольєрі. Та й у самому повітрі зали, захопленої штукарською вправністю Чіполли, панують настрої поклоніння незвичайній особистості, що спонукають публіку аплодувати принизливим для людської гідності перемогам чаклунської сили.

Так само єднає гіпнотизера і публіку «ідея нації», що була ще одною складовою фашистської ідеології. Чіполла вміло грає на нерві національного почуття натовпу. Побачивши, що місцеві хлопці відмовилися писати цифри на дошці, він виступає з гнівною «повчальною» промовою, в якій зазначає, що своєю безграмотністю ці його співвітчизники, буцімто, кидають тінь на престиж Італії. Проте, як засвідчує експозиція новели, у Торре ді Венере на націонал-патріотнчну істерію хворіють геть усі. Хворіють діти, які через викривлені патріотичні ідеї втратили природну здатність знаходити спільну мову з ровесниками-іноземцями. Хворіє міська влада, яка звинувачує у нехтуванні законами моралі та гостинності Італії батьків тільки через те, що вони дозволили восьмирічній доньці пробігти голенькою кілька метрів до моря. Навіть у відповіді молодого мешканця містечка, який збунтувався проти иринизливо-менторських нотацій Чіполли, лунає аргумент того ж таки націоналістичного ґатунку: «Ми всі тутешні й не дозволимо глумитися з нашого міста чужоземцям...»

Кожний номер сеансу «чорної магії» Чіполли спрямований на те, аби підкорити глядачів, зламати їхню волю, знищити в них усі ознаки індивідуальності, ствердити тотальне панування над ними. При цьому Т. Манна цікавить психологія капітуляції суспільства перед згубною для нього силою. Переважна більшість публіки - аморфна маса, яку Чіполла насправді зачаровує своїм надприродним хистом і водночас обдурює своєю отруйною демагогією. Ця категорія глядачів відчуває зло, що випромінює горбун, однак тягнеться до нього зі здивуванням ярмаркового люду, який без розбору віддає данину захоплення незвичайному. Своєрідним показником настроїв цієї більшості є реакція дітей оповідача: вони то завмирають від напруження, то губляться від нерозуміння того, що відбувається, і все ж таки радісно плещуть у долоні. З-поміж меншості, що вирізняється нестандартною реакцією на магнетизм Чіполли, звертають на себе увагу глядачі, які з особливою легкістю піддаються маніпуляціям гіпнотизера. Це - ідеальний «людський матеріал», з якого за умов тоталітарної держави виходять найвідданіші вірнопіддані режиму, його фанатичні прихильники. Обличчя одного з таких «екземплярів», готових із задоволенням скоритися «сильній руці», ще до команд Чіполли виражає беззастережне бажання цілком віддатися волі володаря. Однак є у залі й здорові сили, здатні деякий час чинити опір чарівникові. Сутички молодих гордіїв з горбуном зображаються як двобій характерів, котрий неминуче закінчується перемогою «надлюдського» над людським.

Є.Волощук "Зарубіжна література 11 клас"

Вислано читачами інтернет-сайту

_{Планування зарубіжної літератури, підручники та книги з зарубіжної літератури 11 класу, курси та завдання із зарубіжної літератури для 11 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.