Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 10 клас. Повні уроки>>Всесвітня історія 10 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Франція у 20-х рр. ХХ ст.Повні уроки

Тема:  Франція у 20-х рр. ХХ ст

Мета: Ознайомитися з причиними економічної кризи, описати політичний лад країни та її зовнішню політику.

Структура уроку:

1. Опитування по домашньому завданні.

2. Бесіда. Перегляд відео 

3. Робота у групах

4. Домашнє завдання 

ХІД УРОКУ

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ. РОЗПОВІДЬ  ВЧИТЕЛЯ 

(ЧИТАННЯ КЛАСОМ ПО ЧЕРЗІ  ТА ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО)

 1.1 Економіка Франції 

Франція на протязі ХІХ ст. займала друге місце в світі за рівнем економічного розвитку після Англії, а в кінці ХІХ ст. опинилася на четвертому місці. 

Причини відставання економіки Франції:

- поразка у франко-прусській війні, їй довелося віддати області Ельзас і Лотарингію де розташований найбільший в Західній Європі залізорудний басейн та сплатила 5 млрд. франків контрибуції;

- база сировини для країни була недостатньою, доводилось купувати  половину необхідного її вугілля;

- обладнання було застарілим;

- французькі капітали експортувалися лихварями і становили 30% світових інвестицій;

- відсталою була сама структура економіки. Скорочення були у металургійній, вугільній промисловості;

- гострі проблеми були в сільському секторі, що сповільнювало ріст економіки: 

Занадто великою для французького аграрного сектору виявилася конкуренція американського зерна. Перед І світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.

Досить інтенсивно у Франції формується капітал, але для отримання більших прибутків, французькі ділки в великих масштабах вивозять капітал за кордон,  у вигляді позичок, під високий банківський відсоток. 

Країна жила за конституцією прийнятою ще у 1875 р. як парламентська республіка.

Главою держави був президент, який обирався більшістю Національних зборів на сім років і міг бути переобраний на новий строк. В нього було право видавати законодавчі акти, які мали більшу юридичну силу, ніж закони прийняті парламентом. Парламент складався з двох палат: вищої (Сенат) та нижньої (палата депутатів). Міністри призначалася президентом, але була підзвітними парламенту, але акти прийняті урядом вважалися вищими за законодавством. Самоврядування в областях практично не існувало. За законами 1876-1882 рр. посади мерів стали виборними. Влада у департаментах належала префектам, які в свою чергу призначалися урядом.

1.2. Політичні партії у Франції. 

Найвпливовішою партією в державі стали помірковані республіканці. Вони захищали інтереси великої буржуазії.  Завдяки новітнім реформам, цю партію підтримувала і середня буржуазія, яка мала велику більшість електорату.

На початку XX ст. зріс вплив партії радикалів. Її лідерами були Жорж Клемансо,  і вони здобули популярність радикально настроєними виступами проти монархістів, викриттям зловживань поміркованих республіканців. Монархісти мали за мету посилити  вплив церкви і духівництва на політичне життя держави. Під час парламентських виборів у 1902 р. більшість отримали радикали і соціалісти. Соціалісти прийшли до влади на чолі з Жоресом, вони разом із радикалами утворювати блок. Новий уряд, намагаючись зберегти довіру виборців, почав наступ на церкву. Було прийнято закон,  за яким потрібно було оформлювати спеціальний дозвіл парламенту на діяльність церкви. 

У 1905 р. уряд радикала Рув'є підписав закон про відокремлення церкви від держави, для зменшення впливу духовенства на політичне життя країни. Однак розходження радикалів і соціалістів стосовно закону про прибутковий податок примусило останніх стати в опозицію до правлячих радикалів. На парламентських виборах у 1906 р. перемогла партія радикалів, очолив раду міністрів Жорж Клемансо. Він став значним політичним діячем Франції завдяки гострому розуму, бурхливому темпераменту, ораторському мистецтву.

Партія радикалів була популярна серед міських та сільських жителів. Однак після призначення  міністра Ж. Клемансо влада зосередила свої сили на боротьбі проти робітничого руху. «Тепер я по інший бік барикади», - говорив він. Клемансо обмежував свободи трудящих, вільних зборів, демонстрацій та страйків, використовував поліцію для розправи із бунтарями

Зовнішня політика уряду була спрямована на зближення з Великобританією для боротьби проти Німеччини і розширення колоніальної імперії.

1.3. Соціально економічний розвиток.

 Франція стала світовим кредитором (лихварем). Місцеві капіталісти вважали для себе вигіднішим вкладати капітали не в промисловість і землеробство власної країни, а в іноземні позики, які давали величезний прибуток.

Париж на початку XX ст. 

Темпи економічного розвитку Франції на початку XX ст. були невисокими. За темпами зростання промисловості та економіки Франція відставала від Німеччини і США.

Важливе значення в економіці Франції відігравали банки. Їхні головні представники на чолі з «Французьким банком» тримали у своїх руках 73 % від загальної суми вкладів, а 200 основних акціонерів «Французького банку» (двісті заможних сімей) контролювали майже всю економіку держави.

У 1929 році країну оминула дія світової кризи. Однак вже наступного року держава відчула на собі вплив великої депресії. Економічна криза у Франції особливо затянулася і тривала до 1936 р. Рівень виробництва впав на одну третину,  вихід сільськогосподарської продукції скоротився на 40 %, а обороти зовнішньої торгівлі впали на 60 %. В країні розорилося тисячі дрібних промислових підприємств, сотні тисяч торгових закладів, десятки великих компаній,  великі монополій. Безробіття населення не було таким великим, як у США,але рівень життя населення  знизився втроє.

Уряд бачив вихід з кризи через реформування економіки, шляхом посилення її державного регулювання. Державне регулювання економіки отримало назву дирижизму.

До підприємств промислового комплексу уряд проводив політику державних замовлень,  простих кредити, ввів податкові і митні пільги. Була розроблена спеціальна програма для допомоги  безробітним.

Економічна криза показала та  загострила соціально-економічні проблеми, і як наслідок виник рух до фашизації Франції за прикладом Німеччини і Італії. Загроза течії фашизму сприяла об’єднанню лівих сил, що привело до створення Народного фронту, до якого увійшли комуністи і соціалісти, а також радикали і дрібні ліві партії

Дуже довгий та тривалий час уряд Франції ліквідував наслідки затяжної депресії в країні. Йому довелося націоналізувати ряд галузей промисловості. Під натиском „голодних походів ” страйкарів та демонстрацій, державна адміністрація змушена була підвищити заробітну плату робітникам, ввела 40-годинний робочий тиждень, та відпустку на 2 неділі на рік. Велике значення для виходу Франції з економічної кризи мали домініони, де країна  в обмін на дешеву сировину та іншу продукцію реалізовували свої промислові товари.

Завдання до класу:

Скласти перелік причин економічної кризи у країні, по мірі вагомості.

Порівняти життя громадян Франції та США, Англії. 

Домашнє завдання:

1. Описати політичний лад та політику держава в цілому.

2. Передумови кризи

3. Колоніальні держави Європи.

Список використаної літератури:

За основу взятий урок з Всесвітньої історії Яковлева Дениса Александровича (Росія) 

Ладиченко Т.В., Осмоловський С.О. Всесвітня історія 2010 рік 

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія 2010 рік 

П.Б. Полянський  Всесвітня історія 10 клас 

Рожик М.Є , Ерстенюк М.І., Пасічник М С., Сухий О М., Федик 1. Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Частина перша. Нові часи 

Скомпоновано та відредактовано Муха О.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.