Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 11 клас>>Історія України: Окупаційний режим. Розгортання руху Опору в Україні.

ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ

Згадайте:
1. У чому полягав режим воєнного часу в прифронтових районах України в 1941 р.?

2. Яким був розмах евакуаційних заходів в Україні під час відступу радянських військ?

3. Коли Україна була повністю окупована нацистськими військами?

Розчленування України

Захопивши Україну, окупанти перш за все знищили її цілісність.  Вони поділили українські землі на чотири частини, підпорядкувавши їх різним державам і різним адміністративним органам.
Чернівецьку та Ізмаїльську області було включено до складу союзника Німеччини - Румунії. Одещину, південні райони Вінницької, західні Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії об'єднали в губернаторство «Трансністрія» і також проголосили частиною Румунського королівства.
Західноукраїнські землі — Львівська, Дрогобицька, Станіс-лавська і Тернопільська області - на правах окремого дистрик-ту (округу) під назвою «Галичина» були включені до складу генерал-губернаторства, що охоплювало польські землі з центром у Кракові.
Чернігівщину, Сумщину, Харківщину і Донбас, як прифронтові області, підпорядкували безпосередньо військовому командуванню.
Інші українські землі входили до складу рейхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному. Рейхскомісаріат поділявся на шість генеральних округів з центрами у Дніпропетровську, Мелітополі, Миколаєві, Києві, Житомирі, Рівному. На пост рейхско-місара України Гітлер призначив Еріха Коха, який навіть серед німецьких чиновників відзначався своєю жорстокістю.
Що ж до Закарпатської України, то вона ще з 1939 р. залишалась у складі Угорщини.

Нацистський «новий порядок»

Окупаційні власті спиралися на каральні органи — державну таємну поліцію (гестапо), озброєні загони націонал-соціалістичної партії Німеччини (СС), службу безпеки (СД) тощо. Крім окупаційних воєнної і цивільної адміністрацій, на захоплених територіях створювалася допоміжна адміністрація із представників місцевого населення, які виявили бажання співробітничати з окупантами: бургомістри у містах, голови у районах, старости в селах, допоміжна поліція.
З початком окупації в Україні розгорнулася широка пропаганда, що мала на меті нейтралізувати наслідки ідеологічної діяльності більшовиків. Домагаючись підтримки населення, окупанти особливо охоче використовували факти недавнього минулого.  Через  газети,  плакати та  інші пропагандистські матеріали вони оприлюднювали трагічні факти насильницької колективізації, голодомору 1932-1933 рр., масових репресій, здійснюваних органами НКВС в Україні. Зокрема, в багатьох містах і містечках були виявлені масові поховання невинних жертв сталінських репресій. Ці невідомі населенню факти справляли гнітюче враження.
Водночас окупанти обіцяли їм аграрну реформу, вільний розвиток української культури, повернення солдатів додому. У деяких місцях роздавали колгоспну худобу реманент. Частину полонених українців випустили із концтаборів. Такі дії окупантів були схвально сприйняті всіма незадоволеними радянською владою. Але «новий порядок» не виправдав надій цих жителів. Він приніс такі поневіряння, такий розмах терору, в порівнянні з якими недавнє радянське минуле здавалося майже райським.
На власній території українці та інші жителі республіки перетворилися на людей «третього гатунку». їхнє життя регламентувалося наказами і правилами, порушення яких каралося концтаборами або розстрілом. Окупанти заборонили їм користуватися кафе, ресторанами, стадіонами, іншими громадськими закладами. Навіть біля деяких криниць і колодязів вивішувалися попередження: «Тільки для німців».
Гітлерівський план «Ост» передбачав перетворення України на колоніальну країну, аграрно-сировинний придаток рейху, «життєвий простір» для колонізації представниками «вищої раси». Місцеве населення, в тому числі українці, росіяни, євреї та інші, підлягали витісненню і навіть фізичному винищенню. Сотні тисяч жителів великих міст України стали жертвами організованого окупантами голоду. Протягом 103 тижнів окупації кожного вівторка і п'ятниці у Бабиному Яру в Києві розстрілювали людей різних національностей, переважно євреїв. Свій «Бабин Яр» був у кожному великому місті України. Всього в перші місяці окупації жертвами нацистів стали 850 тисяч євреїв.
Жорстоких репресій зазнало сільське населення. В ході каральних заходів було знищено 215 сіл. А всього в Україні було вбито й замучено 3,9 млн цивільного населення, понад 1,3 млн військовополонених, 150 концентраційних таборів, влаштованих в Україні, перетворилися в страхітливі «фабрики смерті». Найбільшими серед них були Львівський, Славутський, Житомирський, Уманський, Кам'янець-Подільський, Володимир-Волинський, Кіровоградський, Сирецький і Дарницький (в Києві) концтабори.

Економічне   пограбування України. Вивіз населення до Німеччини

Окупаційні власті здійснювали широкомасштабну програму економічного пограбування країни. До Німеччини вивозили устаткування, сировину, метали, продовольство, твори мистецтва, музейні експонати і навіть родючі українські чорноземи. На роботу в промисловості й сільському господарстві Німеччини, по суті в нацистське рабство, було вивезено з України 2,3 млн найпрацездатніших чоловіків і жінок, переважно молодих. Це становило майже 80 % усіх депортованих з СРСР. Окупаційні власті прагнули налагодити роботу підприємств, електростанцій, залізниць. Робочий день тут тривав 12-14 годин, заробітна плата була мізерною. Оголосивши всі землі власністю німецької держави, гітлерівці разом з тим не пішли на ліквідацію колгоспів. їх вважали «державними маєтками» з примусовою працею селянства й передачею вирощеного окупаційним властям. Передбачалося, що з часом кращі землі перейдуть до німецьких колоністів.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ   
1.    Розкажіть про адміністративне розчленування України після її окупації німцями. Покажіть на карті зони окупації.
2.    Що являє собою «новий порядок»? Що було його метою?
3.    Що було метою гітлерівської пропаганди на захоплених українських територіях?
4.    В чому полягала суть плану «Ост»?
5.    Яке місце в політиці нацистів займав терор?
6.    Як здійснювалося економічне пограбування України?
7.    З якою метою здійснювався вивіз населення до Німеччини?
8.    Чому окупанти не ліквідували колгоспи?

ДОКУМЕНТИ.
1.    Витяг з мемуарів М. Хрущова
Часто приходилось тогда слышать, что украинцы проявляют недружелюбие к отступающей Красной Армии. Я разьяснял: «Вы поймите: почему зто крестьяне-украинцы должны приветствовать наше отступление? Они огорчены. Сколько труда затрачено. Ничего не жалели для укрепления армии, для укрепления нашей страны. И вдруг разразилась такая катастрофа. Армия отступает, бросает население, бросает территорию. Естественно, они проявляют недовольство по отношению к тем, кто оставляет их в беде. Зто не предательство, а больше огорчение».
Вопросы истории. - 1990. - № 10. - С. 91.

2.    Уривок з донесення командира другого кавалерійського корпусу СС
12 серпня 1941 р.
...Українське і білоруське населення дуже доброзичливе. Це проявляється, зокрема, у тому, що населення викриває банди, які коротко чи довше вештаються у цьому районі... Доказ ввічливості полягає у тому, що з приходом військ їм зразу почали приносити молоко, яйця й інші продукти, які були віддані солдатам безкоштовно й цілком добровільно.(...)
Документ Федерального архіву в Кобленці - ФРН//Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. - С. 520.

3.    Зауваження і пропозиції Міністерства східних територій по генеральному плану «Ост»
Цілком таємно! Берлін, 27.04.1942
Генеральний план «Ост» передбачає, що після закінчення війни число переселенців для негайної колонізації східних територій має становити... 4450 тис. чол.
4450 тис. німців повинні бути розподілені частково також в областях України...
...в) до питання про українців.
Згідно головного управління імперської безпеки на територію Сибіру повинні бути переселені також західні українці. При цьому передбачається переселення шестидесяти п'яти процентів населення...
Дашичев В. Банкротство стратегии германского фашизма. - М.: Наука, 1973. -7.2. - С. ЗО - 35.

ЗАПИТАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ   
Документ № 1.
Проаналізуйте зміст документа. Наскільки глибоко й точно відбивав він настрої народу України?

Документи № 2, № 3.
Порівняйте зміст документа № 1 з фактами, наведеними в документі № 2 і документі № 3. Зробіть висновки.
 

РОЗГОРТАННЯ РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІ
Згадайте:
1. На які адміністративно-територіальні одиниці окупанти розділили Україну?

2. Яку політику здійснювали окупанти на території України?

3. Чи мали окупанти соціальну підтримку в Україні?

Дві течії руху Опору в Україні

Нацистський «новий порядок» викликав хвилю обурення в Україні. Однією з найпоширеніших форм боротьби з окупантами був саботаж. Робітники працювали абияк, часто не виходили на роботу, виводили з ладу верстати і обладнання, зривали виконання замовлень. Селяни також відмовлялися виходити в поле, псували хліб та інше продовольство, саботували його поставку до Німеччини. Поступово пасивні форми опору переростали в активні: антигітлерівське підпілля і партизанський рух.
Факти свідчать, що в антигітлерівському русі Опору було дві течії, перша з яких справді керувалася радянськими гаслами, а друга орієнтувалася на створення незалежної української держави.
Існування в антинацистському русі Опору течій з різною політичною орієнтацією — звичайне явище для європейських країн. Тож Україна не була винятком.

Радянське  підпілля і партизанський рух 1941-1942 рр

До 1941 р. сталінське керівництво СРСР, розраховуючи в майбутній війні вести боротьбу  на ворожій території, не подбало про підготовку організаторів підпілля і партизанської боротьби. Ця робота розгорнулася в ході війни, велася поспішно і не завжди кваліфіковано.
Організація підпільної та партизанської боротьби була покладена на більшовиків та комсомольські комітети, яких зобов'язували діяти в контакті з військовими.
У червні-вересні 1941 р. на окупованій території було залишено 23 підпільні обкоми, 685 міських і районних підпільних комітетів, 4316 підпільних організацій і груп КП(б)У. За перший рік війни на території України для партизанської і диверсійної роботи було залишено 3 500 груп. Передбачалося, що мережа підпільно-партизанських організацій, загонів і диверсійних груп охопить усю Україну.
Однак уже в перші тижні окупаційного режиму сотні не-підготовлених до підпільної роботи комітетів і груп були викриті та розгромлені гітлерівцями. Тоді ж були виявлені заготовлені для диверсійних і партизанських груп запаси зброї і продовольства, а самі групи розгромлені або ж розпалися. З 3500 на червень 1942 р. діяли лише 22.
Провал радянського підпілля свідчив про відсутність належної підтримки його населенням. Певний час люди вичікували, вивчаючи поведінку окупаційних властей. Навіть тих, котрі схильні були підтримати радянський рух Опору, глибоко деморалізували нищівні поразки Червоної армії, у непереможності якої запевняла радянська пропаганда. З часом, коли терористично-грабіжницький характер нового режиму відчули мільйони жителів України і до боротьби з нацизмом почало за власним бажанням включатися багато безпартійних, зокрема оточенців, утікачів-військовополонених, літніх людей, жінок і навіть дітей, радянський рух Опору в Україні став набувати активніших і організованіших форм.
Посиленню партизанського руху в Україні сприяла перемога під Москвою. У районах, де партизанський рух був особливо інтенсивним, окремі загони зливалися в з'єднання. Так, незабаром після окупації Сумщини гітлерівцями, розгорнули бойову діяльність партизанські загони С. Ковпака і С. Руднєва. Невдовзі вони об'єдналися, в результаті чого виникло досить велике угруповання під командуванням С. Ковпака. Боротьбу з окупантами вели також загони на чолі з О. Федоровим, Я. Мельником, М. Наумовим, О. Сабуровим.
Прагнучи налагодити централізоване керівництво партизанським рухом, ДКО ЗО травня 1942 р. створив при Ставці Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР), начальником якого було призначено П. Пономаренка. В червні 1942 р. почав діяти Український штаб партизанського руху (УШПР), підпорядкований безпосередньо ЦК КП(б)У. Начальником штабу було призначено Т. Строкача. Наприкінці серпня - на початку вересня 1942 р. у Москві відбулася нарада командирів і комісарів партизанських з'єднань, секретарів підпільних парткомів. Учасники наради схвалили пропозицію щодо проведення глибоких рейдів на Правобережжя, де вплив керованих більшовиками підпільних і партизанських груп був слабким.
Багато шкоди завдавали нацистам підпільні організації, діяльність яких охопила не лише лісові регіони України, а й степові, де умови для розгортання руху Опору були несприятливі. Підпільники виробили своєрідну тактику, що включала інформування населення про події на фронтах, зрив відправки молоді до Німеччини, організацію саботажу на підприємствах, диверсії, збройні напади на поліцію і німецьких військових.
Серед підпільників було чимало молоді, зокрема учнівської та студентської.
Одна з найвідоміших молодіжних підпільних організацій України - «Партизанська іскра» - виникла у селі Кримка Одеської (тепер Миколаївської) області. Очолював організацію вчитель В. Моргуненко. До складу її входили старшокласники місцевої школи. Вони здійснили декілька диверсій на залізниці, визволили з полону групу військових. «Партизанська іскра» проіснувала до лютого 1943 р. і була викрита німцями.

Організація  українських  націоналістів (ОУН) на початку війни

Організація українських націоналістів, зокрема та її частина,  яка  йшла за Андрієм Мельником, котрий заступив місце керівника ОУН Євгена Коновальця, вбитого в Голландії 1938 р., на початку війни покладала певні надії на Німеччину. Оунівці виходили з того, що більшовизм був спільним ворогом як ОУН, так і націонал-соціалістів, і проти нього вони можуть діяти спільно.
Більшість же в ОУН була невдоволена курсом А. Мельника на зближення з гітлерівцями. Цю частину очолив Степан Бан-Дера - з 1933 р. голова ОУН на західноукраїнських землях. У вересні 1939 р. після вторгнення Німеччини в Польщу він вийшов з польської тюрми, куди був ув'язнений ще в 1935 р. Степан Бандера, не відкидаючи можливості співпраці з німцями, виступав за утворення власної армії і розгортання активної боротьби за незалежність України, спираючись переважно на сили і можливості українського народу.
Таким чином, ОУН напередодні радянсько-німецької війни розкололася на дві фракції: прибічників С. Бандери - ОУН-Б, яких називали бандерівцями, і прибічників А. Мельника - ОУН-М, або мельниківців. Між фракціями склалися напружені стосунки, які нерідко виливалися в жорстоку міжусобну війну.
Нацистське керівництво Німеччини, відкидаючи ідею української державності, разом з тим погоджувалося на співпрацю з ОУН, сподіваючись використати її в боротьбі з Червоною армією. Зокрема, воно погодилося на комплектування з батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд» Легіону українських націоналістів, особовий склад якого планувалося використати при проведенні диверсійних операцій на радянських територіях. Зі свого боку, ОУН-Б у цих військових частинах вбачала ядро майбутньої української армії.
 
«Акт проголошення відновлення Української держави»
 
Перші дні війни засвідчили безпідставність надій на досягнення бодай обмеженої незалежності з допомогою Німеччини. Ввечері ЗО червня, одразу ж після відступу радянських військ зі Львова, скликані керівниками ОУН-Б Українські національні збори ухвалили відновлення державної незалежності України та формування національного уряду, прем'єром якого став Ярослав Отецько, один із провідних діячів ОУН. «Акт проголошення відновлення Української держави» та благословення митрополита Андрія Шеп-тицького були широко оприлюднені, в тому числі й через львівську радіостанцію.
Однак вище партійно-державне керівництво нацистської Німеччини відмовилося підтримати проголошення Української держави. 9 липня 1941 р. уряд Я. Стецька було розігнано. 15 вересня 1941 р., за наказом Гітлера, були ув'язнені С. Бандера і Я. Стецько, а також деякі члени уряду. Тоді ж окупанти заарештували близько 300 членів ОУН, а 15 керівних діячів організації розстріляли.
Ці репресії вплинули на настрої в батальйонах «Роланд» і «Нахтігаль», і вони відмовилися виконувати німецькі нака-зи.Через деякий час ці частини було розпущено, а їхніх українських офіцерів - заарештовано. ОУН перейшла до саботажу політики нацистських властей і підготовки власних збройних сил для боротьби з окупантами, розширення підпільної мережі.

Оунівське підпілля 1941 — 1942 рр.Створення УПА

На відміну від радянської влади, ОУН завчасно подбала про організацію підпілля. Ще до початку війни для майбутньої роботи на окупованих гітлерівцями територіях стали формуватися так звані похідні групи. Цим займались як бандерівці, так і мельниківці. З початком вторгнення нацистських військ в Україну «похідні групи» дістали наказ просуватися за гітлерівцями, а де буде можливість - випереджати їх і за умов безвладдя перших днів окупації брати цивільну владу в кожному населеному пункті. Члени «похідних груп» орієнтувалися на лояльність окупаційних властей, а в разі відмови останніх погодитися з проголошенням незалежності України, мали розгорнути підпільну боротьбу під антигітлерівськими й анти-сталінськими гаслами.
Підпільні оунівські організації були утворені в багатьох містах України, а також у Криму. На Донбас було відряджено «похідну групу», яка, за свідченням її члена Є. Стахіва, організувала тут самостійницьке підпілля. Вони вели боротьбу під гаслами: «Смерть Гітлеру! Смерть Сталіну! Радянська влада — без більшовиків!»
Поширення самостійницьких настроїв, особливо в лівобережних областях Наддніпрянщини і на Сході України, де протягом двох десятиліть тривала жорстока боротьба з будь-якими проявами національно-державницької свідомості, було цілком несподіваним для гітлерівців. Вони з тривогою спостерігали, як навколо керівників і членів «похідних груп» об'єднувалися не лише місцеві інтелігенти, а й учнівська молодь, робітники, селяни.
Значного поширення набув самостійницький рух у Дніпропетровській області, де організованих членів підпільних оунівських груп і людей, що їм симпатизували, налічувалося до 5 тис. Підпільники налагодили чіткий зв'язок між обласною, міськими, районними і місцевими групами, дотримуючись разом з тим суворої конспірації. Було налагоджено друкування нелегальної літератури, листівок, підроблення документів. Існувала мережа конспіративних квартир і явок. Зростання національного підпілля стало наслідком пробудження національної свідомості українців. А це, у свою чергу, було реакцією населення на шовіністичну зарозумілість окупантів, які вважали себе «вищою расою», «арійцями», а українців відносили до неповноцінних рас - «унтерменшів». У Західній Україні, де соціальна база національного руху була ширшою, оунівці зуміли порівняно легко витримати репресії гітлерівців. Саме в цих районах самостійницький рух Опору у 1941 р. став набувати збройного характеру. В серпні 1941 р. в районі Пінська діяв збройний оунівський загін, а у вересні, під час хвилі арештів членів ОУН, розгорнулися терористичні акції проти представників окупаційної влади. Не маючи підтримки з-за лінії фронту, спираючись виключно на місцеве населення, оунівці ретельно готувалися до розгортання масових збройних акцій, створивши кілька шкіл підготовки молодших командирів, накопичуючи зброю та спорядження.
У жовтні 1942 р. дрібні загони оунівців, які діяли на Волині і Поліссі, об'єдналися під спільним керівництвом і одержали назву Українська повстанська армія (УПА). 14 жовтня - день Покрови святої Богородиці, яка вважалася покровителькою Війська Запорозького, — стало офіційною датою створення Української повстанської армії.

Боротьба  гітлерівців з оунівським підпіллям

Самостійницький  оунівський  рух  становив велику загрозу для окупаційного режиму. Порівнюючи розмах оунівського і радянського підпілля в Україні, німецьке командування в своєму таємному наказі від 31 грудня 1941 р. змушене було визнати: «Крім групи ОУН Бандери, на Україні не існує жодної організації опору, яка була б здатна становити серйозну небезпеку». Нацисти дійшли висновку, що ОУН готує масове повстання з метою створення самостійної української держави.
Ще в листопаді 1941 р. окупаційні каральні органи одержали наказ заарештувати й знищити всіх керівників і членів оунівського підпілля. В Києві гітлерівці заарештували близько 300 осіб як бандерівців, так і мельниківців. Серед страчених у Бабиному Яру — Олена Теліга, відома поетеса українського зарубіжжя. В 1942-1943 рр. потрапили до лабет ворога тисячі членів самостійницького підпілля в Сталіному (Донецьк), Миколаєві, Запоріжжі, Дніпропетровську, Нікополі, Херсоні та інших містах Лівобережжя, Правобережжя та Півдня України. Але, попри важкі удари, оунівці, продовжували боротьбу до останніх днів окупації.
У 1941 р., в умовах підпілля, вперше зустрілися представники обох течій антинацистського руху Опору в Україні: оунівського і радянського. Обстановка вимагала налагодження контактів, узгодження дій у боротьбі зі спільним ворогом. Але на перешкоді стали глибокі ідеологічні розбіжності. Розгорнулася жорстока боротьба, згубна для обох течій. Були випадки доносів у гестапо радянських підпільників на оунівців і оунівців - на радянське підпілля. Наслідки були трагічні для обох течій.
Зарозумілі гітлерівські верховоди мріяли управляти Україною за допомогою невеликої купки чиновників і військових. Але зустріли тут масовий опір, який мав різноманітні форми — від пасивного опору, трудового саботажу до збройної боротьби. Замість очікуваної покори по всій Україні — від її східних кордонів до західних, від Чорноморського узбережжя до Полісся -нацисти наштовхувалися на презирство й ненависть. Україна поступово перетворювалася на «другий фронт».

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ   
1.    Які історичні передумови виникнення двох течій руху Опору в Україні?
2.    У чому ви вбачаєте суперечливість і трагедію українського національного руху в роки війни?
3.    До яких форм та методів боротьби вдавалися учасники руху Опору в Україні?
4. Охарактеризуйте радянський партизанський рух в Україні у роки війни. Який вплив він мав на події, що відбувалися на фронтах?
5.    Назвіть причини розколу в ОУН. Які наслідки мав цей розкол?
6.    Чому зазнала краху спроба ОУН проголосити незалежність України ЗО червня 1941 р.?
7.    Яку роль відіграли «похідні групи» ОУН в розгортанні національно-визвольного руху в Україні?
8.    Які умови сприяли утворенню УПА?
9.    Яким був розмах оунівського підпілля в Україні і які методи використовували нацисти у боротьбі з ним?

ДОКУМЕНТИ   
1. З Меморандуму ОУН-Б до уряду Третього рейху
15 червня 1941 р.
...Навіть якщо при вході в Україну німецькі війська спочатку будуть самозрозуміло зустрічати як визволителів, таке ставлення може швидко змінитися, якщо Німеччина ввійде без наміру відновлення Української Держави й використання відповідних гасел... ...Еволюція німецько-українських відносин залежить не лише від остаточного вирішення української проблеми, а й від методів, що будуть застосовані з самого початку... Організація Українських Націоналістів
Документ Федерального архіву в Кобленці -ФРН // Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - С. 502, 504.
 

2. «Акт проголошення відновлення Української держави»
ЗО червня 1941 р.
1.    Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення
Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Організація Українських Націоналістів, яка під проводом творця і вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московського більшовицького поневолення боротьбу за свободу, взиває увесь український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Держава...
2.    На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядковується Українському Національному Урядові,  що
створиться у столиці України - Києві...
3.    Відновлена Українська держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною  Великонімеччиною,  що під проводом
Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.
Українська Національно-Революційна Армія, що твориться на українській землі, боротиметься далі проти московської окупації за
Суверенну Соборну Державу, справедливий лад у цілому світі...
Льва-город, ЗО червня, 1941 р.
Ярослав Стецько
Голова Національних Зборів
Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали. Т. III. - Б.м.: Сучасність, 1983. - С. 24.

3. Наказ СД про страту членів ОУН-Б
Місце постою, 25 листопада 1941 р. До зовнішніх постів:
Київ
Дніпропетровськ
Миколаїв
Рівне
Житомир
Вінниця
Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання в Райхскомісаріаті (Україна), мета якого - створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані й після ґрунтовного допиту таємно знищені як грабіжники...
Цей лист має бути знищений командосфюрером негайно після прочитання. Підпис СС-оберштурмбанфюрер
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - С. 554-555.
 
ЗАПИТАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ
Документ № 1.
Наскільки точно передбачила ОУН-Б німецьку політику в Україні? Яку інформацію для відповіді на це запитання дає зміст ? Документ № 2.
Перечитайте «Акт проголошення відновлення Української держави» і дайте відповідь:
а)    Чи можливе було створення Суверенної Соборної Української
держави за умов ведення боротьби лише проти «московської
окупації»?
б)    Чим пояснюються слова про те, що Гітлер «допомагає україн
ському народу визволитися»?
Документ № 3.
Які висновки щодо географії бандерівського руху можна зробити,
зважаючи на зміст?

Вислано читачаму з сайту

_{Реферати історії України, домашня робота, підготовка до уроків і все це безкоштовно скачати чи готуватись онлайн. Конспекти, шкільний план, відкритий урок з історії України}

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.