|
АНАТОЛІЙ КАЧАН
Поет народився у 1942 році у селі Гур'ївці на Миколаївщині. Учився в Одесі.
Учителював у мальовничому місті Вилкове, де замість вулиць — канали, які місцеві мешканці називають єриками. Зараз живе у Києві. У його творах відчутні свіжий подих моря, буяння зелені, пахощі степу, а голвне — щось особливе, неповторне, звернене до наших почуттів.
ОБТРУСИЛИ ЯБЛУКа
Обтрусили яблука у саду,
а одне зосталося на виду.
Хто не йде, задивиться — благодать!
Жаль лише, що яблуко не дістать.
Знає тільки яблуня, що це ми
залишили яблуко для зими:
хай вона потішиться в холоди
цим рум'яним яблуком молодим,
хай вона за яблуко золоте
кучугури снігу нам намете.
Щоб із білих пагорбів, як із хмар,
на санках літали ми — аж у яр.
Як поет пояснив, чому на яблуні залишилось одне яблуко?
Придумай розповідь про таке самотнє яблуко.
Знайди у вірші рими.
ЛАСТІВКИ
Ластівки над річкою
носяться щодня:
ластівка ластівку
з криком доганя.
З нами вони виросли
в місті на Дніпрі
і від нас навчилися
цій веселій грі.
Хай собі купаються
в синій вишині,
ластовині ігрища —
на погожі дні.
Як минеться літечко,
крикнем ластівкам:
— Завтра вам до вирію
і до школи — нам!
Чи спостерігав ти ластовині ігрища? Чи так вони описані у вірші, як тобі запам'яталось?
Прочитай вірш весело, заклично, звертай увагу на розділові знаки.
ДІВЧИНКА І МОРЕ
Дівчинка на кручі кам'яній
дивиться на море, на прибій.
А її довірливий Кудлай
гавкає завзято на курай* —
на курай, що котиться з дібров
і стрибає з кручі стрімголов.
Дуже чемно дівчинка мала
докорять собаці почала:
«Як тобі не соромно, Кудлай,
гавкати на вітер, на курай.
Ми прийшли до моря не гулять —
кораблі із мандрів виглядать!
Не сьогодні-завтра крізь туман
вернеться наш тато-капітан,
привезе корали чарівні,
що ростуть в морях на глибині,
і велику мушлю*, у якій
день і ніч наспівує прибій...»
Лащиться до дівчинки Кудлай,
лапу подає їй: вибачай...
Потім разом дивляться вони,
ЛАСТІВКИ
Ластівки над річкою
носяться щодня:
ластівка ластівку
з криком доганя.
З нами вони виросли
в місті на Дніпрі
і від нас навчилися
цій веселій грі.
Хай собі купаються
в синій вишині,
ластовині ігрища —
на погожі дні.
Як минеться літечко,
крикнем ластівкам:
— Завтра вам до вирію
і до школи — нам!
Чи спостерігав ти ластовині ігрища? Чи так вони описані у вірші, як тобі запам'яталось?
Прочитай вірш весело, заклично, звертай увагу на розділові знаки.
ДІВЧИНКА І МОРЕ
Дівчинка на кручі кам'яній
дивиться на море, на прибій.
А її довірливий Кудлай
гавкає завзято на курай* —
на курай, що котиться з дібров
і стрибає з кручі стрімголов.
Дуже чемно дівчинка мала
докорять собаці почала:
«Як тобі не соромно, Кудлай,
гавкати на вітер, на курай.
Ми прийшли до моря не гулять —
кораблі із мандрів виглядать!
Не сьогодні-завтра крізь туман
вернеться наш тато-капітан,
привезе корали чарівні,
що ростуть в морях на глибині,
і велику мушлю*, у якій
день і ніч наспівує прибій...»
Лащиться до дівчинки Кудлай,
лапу подає їй: вибачай...
Потім разом дивляться вони,
як махають веслами човни,
як хапає чайка на льоту
із води рибинку золоту.
Ген стоїть на якорі судно,
ланцюгами міряючи дно.
За судном, як діти на воді,
граються дельфіни молоді.
І черкає парус небокрай,
ніби лист від тата — зустрічай!
Курай — степова рослина перекотиполе.
Мушля — черепашка.
Які картини побачила дівчинка на морі? А чи доводилось тобі спостерігати подібне? Розкажи про свої враження.
Поміркуй, у якому темпі та з якою силою голосу треба читати кожну строфу.
О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.
Надіслано читачами з інтернет-сайту
|
