Психологічні особливості сприймання літератури учнями різного віку

Літературний розвиток учня — дуже складний і суперечливий процес, який розвивається не лінійно, а по висхідній спіралі. Кожен період розвитку має свої неповторні можливості, зумовлені закономірностями внутрішньої логіки індивідуального становлення особистості. Старшокласники, скажімо, здатні побачити у творі багато таких його особливостей, які пройдуть повз увагу підлітків. Але і в сприйнятті художньої літератури підлітками та дітьми молодшого шкільного віку є свої переваги, свої неповторні можливості.

Для молодших підлітків характерна посилена емоційність і безпосередність художнього сприйняття, наочно-образна форма мислення. Дитяче сприйняття художнього твору відзначається підвищеною яскравістю, багатством асоціацій, воно безпосереднє, конкретне, повне барв і звуків. Це найсприятливіший період для розвитку усного і писемного мовлення учнів, оскільки в дітей особливо загострюється чутливість до художнього слова, його смислових та інтонаційних відтінків. Діти здатні майже дослівно переказувати окремі епізоди твору, зберігаючи їх колорит, фіксувати увагу на багатьох таких деталях, які випадають з поля зору дорослих.

Чим старші учні, тим менше вони акцентують увагу на окремих деталях твору. Очевидно, це пов'язане з характером мислення: для молодших підлітків властива наочно-образна форма мислення, для старшокласників — словесно-понятійна. І хоч з віком увага до деталей поступово притупляється, але якщо вчитель постійно розвиває відтворюючу уяву в дітей, цей процес проходить менш інтенсивно.

Однак увага молодших підлітків до деталей зовсім не означає, що вони добре осмислюють їх у контексті цілого. Для них характерна фрагментарність, навіть позаконтекстність, інформативний рівень сприймання літератури. Вони не бачать нерозривного взаємозв'язку всіх компонентів художнього твору як цілісної художньої структури.

Звичайно,п'ятикласникам ще рано говорити про художню майстерність митця у широкому розумінні слова, проте вони здатні зрозуміти багато художніх прийомів, якщо на останніх акцентуватиме увагу вчитель. Молодші підлітки не завжди можуть уловити підтекст твору, непряму авторську характеристику, не осягають усієї широти художніх узагальнень письменника, не виявляють особливого інтересу до почуттів героїв, не вміють розкрити причини їх, не в змозі дати глибоку оцінку твору письменника. Повноцінне сприймання ними мистецтва вимагає належних умінь і навичок. Вони добре усвідомлюють індивідуальні риси персонажів, адже в житті зустрічаються з людьми, які відрізняються одні від одних своїми характерами, та не розуміють типовості. І не тільки учням 5-х, а й 7—8-х класів нелегко уловити типізуючу силу художнього образу .

У 5—6-х класах особливу увагу слід приділяти розвитку відтворюючої уяви, широко практикувати прийоми усного малювання. Мистецтво слова вимагає образного бачення, особливої емоційної вразливості. Виховний вплив художнього твору на учня значною мірою залежить від емпатії (здатності відчувати іншу людину). Читач лише тоді може перейнятися настроями твору, коли сам активно відгукується на явища зовнішнього світу, співпереживає з іншими людьми. Недостатній розвиток емпатії приводить до того, що навіть картини твору, наповнені глибокими переживаннями, не завжди викликають у дітей душевні хвилювання, оскільки не спрацьовують механізми емоційного резонансу. Виховувати у школярів поетичне бачення світу, шліфувати культуру почуттів і переживань — відповідальне завдання школи. Допоможе цьому і виразне читання текстів, і детальний переказ епізодів, у яких розкриваються душевні почуття і переживання героїв твору.

Старший підліток вступає в нову фазу свого розвитку, яку можна назвати фазою егоцентризму. Як відзначає відомий психолог І. С. Кон , найцінніше психологічне набуття старших підлітків — «відкриття свого внутрішнього світу, яке рівнозначне для юнака справді Коперниковій революції... Знаходячи здатність занурюватися в себе і насолоджуватися своїми переживаннями, підліток і юнак відкриває цілий світ нових почуттів, красу природи, звуки музики, відчуття власного тіла». Ця особливість впливає і на характер сприйняття учнями художніх творів. Відбувається своєрідна переакцентовка в їх сприйнятті від фабульного — до проблемно-психологічного. Якщо важливою перспективою для молодшого підлітка є пізнати навколишню дійсність, то для старшого — визначитися в ній. Він схильний приміряти все зі своїм «я», щоб глибше зрозуміти себе, свої можливості. У значної частини старших підлітків розвивається негативізм, недовір'я до вчителя, послаблюється дієвість мотивів і, як наслідок цього, з'являється недисциплінованість, легковажне ставлення до навчання, що й дало підставу назвати цей період важким, а то й кризовим. 

Естетичні критерії оцінки художніх творів дітьми цього віку ще не можуть бути стійкими, оскільки в них не склалася відповідна ціннісно-орієнтаційна система. Для старших підлітків є характерним почуття дорослості. Вони прагнуть звільнитися з-під опіки батьків, учителів, але для справжньої дорослості їм не вистачає ні соціального досвіду, ні належних знань, на базі яких виробляються відповідні моральні принципи. Звідси схильність до наслідувань, безапеляційне сприйняття чужих норм поведінки, смаків, принципів, моральних переконань тощо.

Учні старших класів дуже люблять читати ті твори, в яких змальовано позитивних героїв, приваблює герой твору «сміливий, чесний, вільний, справедливий, життєрадісний», «розумний, з лагідною ніжною вдачею, герой, що робить мистецтво, музику», «людина вольова, з активною життєвою позицією». Старшокласників цікавлять мораль, стосунки між персонажами, проблеми дружби, любові, щастя, духовної свободи і соціальної справедливості.

На відміну від учнів середнього шкільного віку, у яких еталоном може виступати конкретний образ, герой твору, його дії і вчинки, у старшокласників, крім конкретних образів, прийнятих ними як зразок для наслідування, може виступати моральний ідеал узагальненого характеру. Сприймання художніх творів з позиції ідеалів, ціннісних орієнтацій вимагає певного підходу до аналізу. У старших класах необхідно особливу увагу зосереджувати на вихованні цінностей раціонального характеру. Весь курс літератури тут повинен бути пройнятий національною ідеєю. Школа повинна прищеплювати учням стійкий інтерес до історії народу, його традицій, ідеалів, моральних норм.

Потрібна нова переорієнтація вчителів. Уроки літератури у старших класах мають бути уроками роздумів і моральних прозрінь. Тут особлива увага відводиться питанням і завданням проблемного характеру. Література покликана сприяти відродженню національних традицій, які нагромаджувалися віками, усвідомленню українського народного характеру, його менталітету. 
Для старшокласників, особливо в період ранньої юності, характерним є так зване дистанційне сприйняття літератури. Читаючи художній твір, значна частина старшокласників розглядає його ніби «зверху». Проте і в старших класах процес згасання естетичних реакцій може набувати різної інтенсивності. Він залежить від стану викладання літератури в школі. Там, де недостатньо приділяється увага безпосередньому чуттєвому сприйманню, виникає своєрідна диспропорція між великою кількістю засвоєної учнями інформації і мізерним рівнем естетичних переживань учнів. При цьому література перестає бути засобом естетичної насолоди і морального збагачення особистості .

У сучасній школі міцно утвердилось таке вивчення літератури, при якому основний акцент робиться не стільки на формування особистісного ставлення до морально-естетичних цінностей, як на запам'ятання готових положень, висновків, фактів, історико-теоретичних знань. Подібне знайомство з художніми творами збіднює морально-естетичний вплив їх на учнів, знижує інтерес до мистецтва. Звичайно, дати учням певну суму знань і фактів конче необхідно. Без них сам процес ознайомлення з художніми творами був би неповноцінним. Однак набуття знань не найголовніша мета вивчення літератури в школі.

Перевантаження учнів інформацією приводить до негативних наслідків. На багатьох уроках літератури ще має місце сухий раціоналізм, надмірна логізація прочитаного, наука про літературу витісняє саму літературу, живе спілкування з мистецтвом, бо в процесі вивчення твору недостатньо включається емоційна сфера учнів, що негативно позначається на результатах уроку: створюється своєрідний розрив між раціональними і емоційними компонентами навчального процесу .

Переважна більшість старшокласників уже сприймає художні твори в єдності змісту і форми. Високий рівень інтелектуального та естетичного розвитку учнів дозволяє ставити перед ними нові завдання в процесі аналізу художніх творів. Старшокласники виявляють високу самостійність і критичність суджень, їх оцінки явищ життя, змальованих письменником, відзначаються вмотивованістю і аргументованістю. У старшокласників є вже набутий потрібний життєвий досвід, розвинене абстрактне мислення, вміння узагальнювати.