Шляхи створення проблемних ситуацій на уроках української літератури
Проблемна ситуація виникає на основі усвідомлення суперечності між уже пізнаним і тим, що повинно бути засвоєно. постановка перед учнями проблеми вимагає, щоб вони знайшли шляхи її розв’язання .
Виділяють такі етапи: 1. постановка завдання перед учнями завдання; 2. вибір можливих шляхів розв’язання пізнавального завдання; 3. обґрунтування учнями своїх суджень; 4. остаточна відповідь на поставлену проблему.
Проблемна ситуація може виникнути сама по собі і розв’язатися вчителем, учнями чи спільними зусиллями. найчастіші випадки:
1. При зіставленні протилежних висловлювань двох літ. критиків про один і той же твір, лір. героя, майстерність худ. зображення. – не слід допускати суб’єктивізму учнів в оцінюванні мистецьких явищ. 2. Необхідність активної пошукової діяльності учнів виникає і тоді, коли є суперечність між об’єктивним змістом і його художнім зображенням – щоб збудити розумову активність демонстуються фільми, ілюстрації, музичні інтерпретації… 3. Якщо суперечність закладена в самому змісті твору (суперечливі образи, напр., Чіпка). 4. При зіставленні життєвих явищ, покладених в основу худ. твору, та їх змалювання письменником чи творів , написаних на споріднені твори.
Характер проблемних завдань диктується метою , яку необхідно досягти на уроці . вони повинні бути важливими передовсім з погляду формування в учнів світогляду , моральних переконань , виховання навиків аналізу художнього твору.
До проблемних завдань слід звертатися і під час опитування, і під час пояснення нового матеріалу, їх можна ставити в процесі ознайомлення з біографією письменника, аналізу худ. творів, опрацювання оглядових тем , літературно-критичних статей, з’ясування оглядових тем.
За своїм характером проблемні запитання є завжди пізнавальними , проте одне й теж запитання може сприйматися то як дидактична проблема , що вимагає вирішення шляхом пошукової діяльності, то як завдання , розраховане на репродуктивне відтворення знань. усе залежить від того, на якому етапі вивчення ставиться воно перед учнями.
Проблемні запитання можуть бути різними і з погляду інтенсивності розумових зусиль, які необхідно прикласти для розв’язання. Проблемний підхід у навчанні вимагає врахування можливостей учнів, повинен ускладнюватись з кожним роком ( щоб було цікаво) і проводитись як в старших, так і середніх класах. Крім того вчитель повинен не лише викликати проблемну ситуацію , а й спрямувати міркування учнів, уміло і тактовно зіставити різні точки зору, надати дискусії гостроти.
*** Вчитель може сам ставити проблему і вирішувати її , демонструючи шлях наукового пошуку- це проблемний виклад матеріалу. *** Ефективність вища, коли учні самі розв’язують проблему. Іноді на проблемі може триматися вивчення всього твору. *** Пошуково – частковий рівень – коли вчитель пояснення матеріалу здійснює інформаційним шляхом, на певному етапі ставить проблемні запитання. *** Постановка проб. запитань повинна бути педагогічно виправданою, дискусія повинна бути не заради дискусії, а щоб глибше проникнути у твір.
Проблемні завдання і їх роль вивчали досить ґрунтовно і давно : Коменський, Песталоцці, Дістервег, Ушинський. Проблемність визначали типом навчання, у наукових працях мала місце універсалізація проблемності в навчальному процесі, намагання відсунути на зад план репродуктивні методи навчання. А нещодавно з’явилась тенденція протиставляти процес творчого мислення запам’ятовуванню. Проте це не виправдано, бо: 1) не вся інформація вимагає пошукових форм осмислення, 2) інформаційні методи є економними , дійовими способами передачі учням нової інформації;3) для вироблення власних висновків необхідне важливе теоретичне підґрунтя. Таким чином , лише вдале, методично виправдане поєднання репродуктивних і пошукових форм набуття нових знань створює сприятливу основу для успішного навчання учнів , глибокого осмислення наукової інформації.
|