Особливості вивчення ліричних творів

Ліриці шкільна програма відводить багато місця і в середніх , і в старших класах ,і це не випадково. Вона містить великі можливості для формування людини.В центрі лірики не зображення певних об’єктів , подій, явищ природи, а, насамперед, змалювання людських почуттів, переживань, роздумів, які викликані суспільно-політичними подіями, картинами природи , особистими моментами в житті людини, вираження ставлення до них. Лірика має багато переваг у вихованні в учнів культури почуттів і переживань .В одному віршованому рядку передається те, що іноді в епічних творах розгортається у цілі розділи. Ліричні твори допомагають проникнути у внутрішній світ людини, відкрити її гуманістичні устремління.

 
Але не варто думати , що досить учневі прочитати кілька книжок ліричних віршів і зразу ж досконалішою стане культура його почуттів , збагатиться його сфера . Образи лір. твору здатні викликати емоційну реакцію у читача лише за певних умов , коли враховується специфіка ліричних образів , особливості відтворення явищ дійсності. 

Один зміст у ліричному творі виражається за допомогою іншої форми , що не має власного звукового вираження . Проникати в образи ліричного твору- це значить усвідомлювати той поглиблений підтекст, яким він наповнений ( наприклад, у поезії «Журба» Глібова природа важлива не сама по собі , а як засіб виявлення людського ставлення до плину життя).

За тематикою та провідними мотивами лірику поділяють на громадянську, або політичну, філософську, інтимну , або особисту, пейзажну. Зміст, тематичне спрямування твору певною мірою визначають особливості його вивчення. Важливою є структура та спосіб організації. За цими характеристиками виділяють: рефлексійно- виражальну , розповідну та описову. Також виділяють тип зі змішаною структурою.

·рефлесійно-виражальна лірика – це сповідь поета перед читачем , своєрідні монологи, в яких він висловлює своє кредо і почуття, це певні звертання , послання, заклики;

· розповідна – у центрі ті почуття й враження, що зумовлені, якоюсь подією, часто містять автобіографічні відомості. Проте поет не тільки регістратор своїх почуттів. Його власні почуття набувають загальнолюдського змісту, стають типовими;

·описова – це малюнки природи , портрети людей. Через описи поет висловлює свої почуття і роздуми . Вивчаючи такі вірші , учні усвідомлюють , що є об’єктом зображення автора ,як з’єднані між собою описові моменти в єдине ціле.

Проте, аналіз ліричних творів досить важким. Сприймання і розуміння учнями ліричних творів зумовлюється багатьма факторами : особливостями лір.поезії своєрідністю художньої манери поета, характером ідейного змісту творів, загальним розвитком дітей, їх життєвим досвідом. Глибина сприймання читачем ліричного твору залежить від широти , культури його почуттів. емоційної чуйності , здатності проникати у вн. світ людини.

Ліричні вірші відзначаються і особливістю худ мови , розуміння якої вимагає добре розвиненої уяви , мислення образами , тонкого чуття , вразливості , загального розвитку. Широта художніх узагальнень у ліричних творах об’єктивно породжує у учнів різні асоціації залежно від особистого досвіду. саме сприймання лірики відзначається суб’єктивністю .

Аналізувати ліричний вірш – це значить вчити дітей заглиблюватися в його поетичні образи, спостерігати , як вимальовується одна за одною картини або як змінюються почуття героя , чим вони викликані. Важливо з’ясувати , що хоче сказати поет, який характер має мова вірша і як вона виражає авторську ідею. Не слід аналіз зводити до переказування, внаслідок чого втрачаються образи. У процесі аналізу лір .твору необхідно, щоб учні добре усвідомили худ. логіку , завдяки якій він набуває своєї поетичної сили. Особливо велике значення належить ритму. Ритм надає віршеві унікальності, милозвучності.

Ліричний твір – це сплав певних картин життя , через які автор висловлює свої погляди на дійсність , то аналіз повинен забезпечити цю єдність. Художні образи потрібно поаналізувати під кутом зору осн. ідеї твору.Але не можна нехтувати і формою вірша , зводити її до того, щоб вичленити абстрактну ідею. Для учнів важливо не тільки збагнути ідею , а й простежити, як її виражає письменник .Спочатку діти не можуть осягнути широти художніх узагальнень, які закладені в лір. поезії, тому нехідна система методичних прийомів , яка передбачає планомірне, поступове ускладнення роботи над аналізом ліричного твору:

· спочатку розвивають у дітей здатність бачити те коло життєвих явищ, які стали об’єктом зображень;

· на перших етапах вивчення ліричних творів творів учитель зосереджує увагу на тому, яким настроєм пройнятий вірш, які почуття і переживання поета є домінуючими і чим вони зумовлені ;

· у старших кас необхідно організувати роботу так , щоб діти не лише відчували особливості поетового світосприйняття, а й виокремлювали та аналізували головні мотиви , образи його лірики, авторське бачення світу;

· у середніх класах вчителі особливу увагу приділяють навичкам виразного читання у дітей ( у читанні аналізують окремі строфи);

· прийоми аналізу диктуються насамперед особливостями його композиції , а також учнівським сприйняттям ;

· у 9-11 класах поряд з текстуальним вивченням окремих поезій практикується й оглядове вивчення лірики. Окремі вірші можуть бути проаналізовані детальніше , інші – стисло. Від конкретних картин, намальованих поетом у творі , до розуміння пафосу - такий шлях вивчення лірики у старших класах;

Інтерес учнів до ліричних творів необхідно постійно розвивати. якщо у школі організовуються вечори поезії , зустрічі з поетами, конкурси на найкраще читання , колективне прослуховування віршів у виконанні визначних майстрів художнього слова, а у роки відзначаються високою емоційністю , учні можуть бути байдужими до ліричних творів.