Батьківщина Тараса Шевченка
 
    На просторах Звенигоровщини розкинулася мала батьківщина  поета: мальовничі сел Моринці, Шевченкове, Будище – домівка Тарасового дитинства, джерела перших його вражень і сподівань, культурні осередки національної духовності. 
Історія сіл сягає глибокої давнини. За часів Шевченка ці землі належали багатому поміщику В.Енгельгардту.

    Саме тут, 9 березня 1814 року в селі Моринці, в сім’ї Григорія і Катерини Шевченків з’явився на світ маленький Тарас. Тут його обнімали ласкаві материнські руки, тут наспівувалася вечірня колискова, тут він робив свій перший крок. Щойно хлопчику виповнився рік, родина Шевченків  переїхала в сусіднє село Керелівку ( нині  - село Шевченкове), де пролягли дитячі стежини пізнання босоногого, безрадісного дитинства. Звідси почався його тернистий шлях.

    Розлука з рідним селом тривала довго. Але  знаходячись далеко від Батьківщини, поет постійно пам’ятав  її, згадував далекі роки свого дитинства. Тільки через 14 років проведених на чужині, Шевченко зміг відвідати батьківську садибу, вклонитися могилі матері і батька. Вдруге, після тривалої розлуки,Тарас Шевченко приїздить сюди у 1845 році, а  востаннє – за два роки до смерті.

    Історико-культурний заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка” створений у 1992 році. Він вміщує 43 пам’ятки культури, які знаходяться на території трьох сіл:  Моринців, Шевченкового і Будища. Експонати літературно-меморіального музею Т.Г.Шевченка, заснованого в 1939 році в Шевченковому, відтворюють життєвий шлях видатного Кобзаря, ведуть до розуміння глибин його геніальної творчості.

    Ім’я Тараса Шевченка золотими літерами вписано в історію світової прогресивної культури. Напевно, немає українця, який не знав би поетичного слова Шевченка. Воно живе і процвітає в серцях українців, а його ім’я – в історії світової прогресивної культури. Адже життя, творчість великого Кобзаря – це історія, доля України: її минуле, сьогодення й майбутнє.