Голосні  звуки мови

Звуки мови, при утворенні яких звуконосний струмінь повітря вільно виходить назовні, не зустрічаючи ніяких перепон, називаються голосними.

В українській мові 6 голосних звуків. Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції і ступенем підняття язика.

Місце артикуляції визначається залежно від того до якої частини верхнього піднебіння піднятий язик. За цією ознакою голосні української мови поділяються на голосніпереднього і заднього ряду.

Якщо при вимові звука язик просунений наперед і підіймається до переднього піднебіння, утворюються голосні переднього ряду[і], [и], [е].
Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у задній частині рота і підіймається до заднього піднебіння, утворюються голосні заднього ряду[а], [о], [у].

Ступінь підняття залежить від того, наскільки спинка язика піднята до піднебіння. За цією ознакою голосні звуки української мови поділяються на голосні:

• високого підняття;

• високо-середнього підняття;

• середнього підняття;

• низького підняття;

Якщо спинка язика піднята вгору найвище, утворюються голосні високого підняття [і], [у].
Трохи нижче підіймається язик при вимові голосного високо-середнього підняття [и].
Ще нижче – при утворенні голосних середнього підняття [е], [о].
Зовсім низько підіймається язик при вимові голосного низького підняття [а]. 
За участю губ в артикуляції голосні поділяються на: 
1) огублені (лабіалізовані) [< о >], [< у >], при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед; 
2) неогублені (нелабіалізовані) [і], [и], [е], [а].