Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 5 клас>> Історія України: Відродження Української держави в 1917-1920 рр.

ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В 1917-1920 рр.

БУРЕМНІ РОКИ

Коли 1917 р. в Петрограді було повалено самодержавство, українські партії та громадські організації утворили Українську Центральну Раду. Очолив її знаний учений Михайло Грушевський. Центральна Рада обрала український уряд - Генеральний Секретаріат. Українці вітали утворення Центральної Ради та Генерального секретаріату, які прагнули відродження Української держави. У листопаді того самого року було проголошено Українську Народну Республіку (УНР).

Михайло Грушевський серед делегатів третього Всеу критського військового з'їзду. Київ. Листопад 1917 р.

Події тих бурхливих років історики називають Українською революцією. її перемогу українські діячі прагнули наблизити самовідданою працею. Однак незабаром становище в Україні загострилося через війну з урядом більшовиків, що прийшов до влади в Росії.

Бурхливо розгорталися події і в західноукраїнських землях. У жовтні 1918 р. у Львові було утворено Українську Національну Раду, а 1 листопада українські війська здобули владу. 13 листопада було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). 22 січня 1919 р. у Києві відбулося урочисте проголошення злуки ЗУНР та УНР. Тож той день увійшов в історію як День Соборності України.

Проте втримати незалежність за того періоду Україні не судилося.

Попрацюйте з історичною картою
1. Які терени охоплювала УНР?
2. Які держави поділили українські землі в 20-х роках 20 ст.?

Попрацюйте з датами та подіями

Позначте на стрічці часу дати: утворення Української Центральної Ради та об'єднання ЗУНР й УНР в одну державу. Скільки часу минуло від тих подій?

Жива історія

Хоч діяльність Центральної Ради тривала недовго - лише тринадцять місяців, вона збагатила державотворчий досвід українського народу. Багато було зроблено для становлення національної освіти, врегулювання національних відносин та самоврядування, розвитку культури. У січні 1918 р. було проголошено незалежність України. Проте в умовах війни довелося не стільки впорядковувати внутрішньодержавне життя, скільки дбати про оборону.

Прочитайте оповідання, дайте відповідь на запитання

Чому 100 тисячну маніфестацію в Києві Михайло Грушевський вважав найважливішою подією буремних днів 1917р.?

УКРАЇНСЬКА МАНІФЕСТАЦІЯ

Київ нагадував весняну річку. Щохвилини його вулиці залюднювалися більше й більше: бурхлива повінь революції витягала із затишних осель навіть літніх господинь. Рвучкий березневий вітер наДимав вітрила жовто-блакитних прапорів, підхоплював недбало полишені ранкові газети й розносив новину до наивіддаленіших куточків міста: «Всі на українську маніфестацію!» Саме з таким гаслом з'явилося того дня - 19 березня 1917 р. - перше число нової київської газети «Вісті з Української Центральної Ради».

- Діду, йдітьно краще з дороги, - жартували юнаки-гімназисти, звертаючись до сивого, вибіленого, мов зима, селянина, який розгублено позирав то на заюрмлені вулиці, то на газету, що її підняв був з бруківки.

- Що воно за причина така, - бурмотів сам до себе старий, - людей багато, а спитати ні в кого. То питайте в нас, діду, але спершу відійдіть з дороги, - вигукувала молодь.

- Приїхав, синочки, я здалеку, хочу перед смертю поклонитися святій київській землі, подивитись на предивні наші церкви. Тепер шукаю храм Святої Софії.

- Вам щастить, діду, бо й ми туди прямуємо. Давайте ваші клунки й рушаймо разом.

- Як не жартуєте зі старого, то пристану до вашого гурту. Може, між молодими й сам помолодшаю.

За кілька хвилин їх захопив багатотисячний вир киян. Небавом селянин зовсім оговтався й розпитував гімназистів про всі київські новини.

- Перше, про що мені скажіть, хлопці, - так це про сьогоднішній день. Куди йдуть усі ці люди?

- А ось читайте, діду, - відповів один гімназист і вказав на великий заголовок у газеті, яку все ще тримав старий, -«Українська маніфестація».

- Що воно - ота маніфестація?

- Це ми з вами, діду, і весь люд, що поруч нас. Вийшли на вулиці на заклик Української Центральної Ради, бо хочемо господарювати у власній хаті самі.

- Чув, що в Росії немає вже царя. То, може, й справді Україна вирветься на волю?

- Тому-то й треба підтримати Центральну Раду: хай у світі знають, що маємо свій уряд, якого народ поважає. Тоді легше буде домовитися з сусідами і змусити їх визнати право України на незалежність.

- То що, вже маємо свій уряд - Центральну Раду?

- Якщо ми підтримаємо Центральну Раду, віддамо за неї свої голоси, то вона, безперечно, незабаром стане нашим урядом.

- Велику справу робите, хлопці.

- Так і ви з нами. Зараз підійдемо до міської думи. Там матиме слово голова Центральної Ради Михайло Грушевський. А звідти попрямуємо до Софії - на народне віче.

Сотні жовто-блакитних прапорів майоріли над Києвом. Стотисячна українська маніфестація наближалася до Київської думи. Там зі словами вітання зверталися до людей найвищі достойники міста. І раптом - усе стихло. Піднесений голос закликав громаду:

«Присягнімо під прапором Шевченка, що будемо боротися й не складемо зброї, аж поки не виборемо рідному краю волі!»

-  Оце, діду, і є Михайло Грушевський — голова Центральної Ради. А що важить його слово — дивіться самі.

На якусь мить запала врочиста тиша. А потім сталося неймовірне: люди як один стали на коліна, підняли руки вгору й заприсягли. Передні лави підхопили Грушевського на руки й понесли на другий поверх думи, на балкон, і звідти показали його народові. З тисяч грудей враз вихопилося: «Слава батькові Грушевському!»

- Не богатир, а яку силу має! - сказав селянин.

- Коли б нам усім його мудрість... Михайло Грушевський - найшанованіпіий український учений-історик, зі студентських літ досліджує історію нашого народу.

Він переконаний, що українці гідні мати свою державу. Ось чому, не вагаючись, Грушевський погодився очолити Центральну Раду.

- Воно й добре: Україні потрібні розумні голови, - міркував старий.

- Чекали в Києві на приїзд Грушевського з нетерпінням. Центральна Рада утворилася, коли професора ще не було в Києві. Та місце голови тримали для нього, бо той, хто глибоко пізнав минуле рідного краю, знає, як будувати його майбутнє. Виріс він далеко від України, а коли закінчив Київський університет, то поїхав викладати українську історію до Львова... Що то - безталання, народ один, а держави різні, - провадив далі гімназист. - Кілька років тому знову повернувся до Києва. Але царська влада боялася його впливу. Тож змушений був Грушевський поневірятися на чужині, відбував заслання. Коли ж, нарешті, приїхав на Батьківщину, то дізнався про своє обрання головою Української Центральної Ради. І тоді з гордістю ска¬зав: «Це для мене найбільша честь, якої я коли-небудь зазнавав».

...Колона маніфестантів наближалася до Софії Київської. Там, як і за княжих часів, мало відбутися народне віче. Над майданом вільно майорів український прапор, приторочений до булави Богдана Хмельницького. Кияни та гості з усієї України вітали рішення Центральної Ради.

- Щасливий я, хлопці, що побачив Святу Софію такого дня, - обіймаючи гімназистів, розчулено мовив селянин. - Повезу додому віру, що за вільну Україну стоятимуть мільйони.

Розкажіть, про яку подію ви довідалися з оповідання за планом: а) заклик Української Центральної Ради до киян; б) виступ М. Грушевського; в) народне віче на Софійському майдані.

Попрацюйте з історичними джерелами

З матеріалів Секретарства справ освітніх Генерального секретаріату України від 13 жовтня 1917 р.:

«...Нині все буде робитись для того, щоб просвітити народ, щоб довести дітей його до такої високої науки, яка потрібна для людського щастя.
Школа [в Україні] віднині буде не тільки вільна по думках і правдива. Вона буде рідна.

...Досі забороняли в школах розказувати про наше рідне життя, про історію народу, бо боялись, що просвічений народ захоче вернути свої права, відібрані в нього колись.

Досі не пускали в школу рідної мови, бо хотіли знищити наш народ; не давали розвиватися його духові. Тепер школа має бути рідна, - в ній діти навчатимуться і чужому і своєму, знатимуть про своїх батьків та дідів, що працювали для нашого щастя.

Нині ця наука буде вестись на рідній мові, - для нас, українців, - на український. На рідній мові повинно йти навчання уже з цього року...

Нехай же народ віддав дітей своїх до рідної української школи, а ми, з свого боку, будем допомагати справі рідної освіти і порадою, і людьми, і книжками».

Що зумовило появу цього документа? Про що в ньому йдеться? У чому полягала важливість схвалених рішень для УНР?

Люди і долі

Війна, якій не змогла покласти край Українська Народна Республіка, спричинила обурення й протести. 29 квітня 1918 р. Всеукраїнський хліборобський з'їзд проголосив Українську Державу на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським.

Павло Скоропадський був нащадком гетьмана Івана Скоропадського. Він щиро сподівався, що зможе поліпшити життя народу. І хоч його гетьманування тривало лише сім з половиною місяців, проте й за той короткий час він встиг зробити багато корисного для розвитку України.

Вражаючими були досягнення уряду Скоропадського в царині української культури й освіти. За його розпорядженням перейшли на українську мову викладання початкові школи. Наприкінці його правління в Україні налічувалося близько 150 українських гімназій. У навчальних закладах, які залишалися з російською мовою навчання, обов'язковими предметами стали українська мова та література, історія та географія України. За гетьмана Павла Скоропадського було відкрито два державні українські університети - у Києві та Кам'янці-Подільському, а третій, приватний, - у Полтаві; засновано Український національний архів, де мали зберігатися документи історії України; відкрито Український історичний музей та Українську національну бібліотеку, створено Українську академію наук. Тоді ж таки постали Національна опера, драматичний театр, державна капела, кобзарська школа.

Перевірте, про що дізналися й чого навчилися
1. Коли та з якою метою виникла Українська Центральна Рада? Чому з діяльністю Центральної Ради пов'язують відродження української державності?
2. Чому 22 січня 1919 р. українці називають Днем соборності?
3. Хто такий Павло Скоропадський? Чим прислужився цей діяч українській культурі?

В. Власов, О. Данилевська, Вступ до історії України, 5 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів 

_{Підручники та книги по всім предметам, домашня робота, онлайн бібліотеки книжок, плани конспектів уроків з історії України, реферати та конспекти уроків з історії України для 5 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.