Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 9 клас>> Українська література: Іван Котляревський. Творчість письменника — новий етап у розвитку національного самоусвідомлення. Драматург і театральний діяч. Історія створення «Енеїди».

ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

(1769-1838)

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

Т. Шевченко

Життєпис письменника

Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 р. в м. Полтаві в родині дрібного чиновника міського магістрату, дворянина за соціальним становищем. Нині на місці садиби працює Полтавський літературно-меморіальний музей І. Котляревського.

Про початкову освіту майбутнього письменника відомостей майже немає. Навчання в Полтавській духовній семінарії дало йому ґрунтовні знання з філологічних наук, філософії, риторики, богослов'я, математики. Самостійне життя двадцятирічний юнак, освічений, добрий характером, допитливий і скромний, розпочинає канцеляристом полтавських установ, потім — домашнім учителем поміщицьких дітей. Живучи в селі, уважно спостерігав за життям народу, брав участь у молодіжних забавах, іграх, вивчав і записував український фольклор. За словами першого біографа І. Котляревського, С. Стебліна-Камінського, «бував на зібраннях і забавах простого люду й сам, переодягнений, брав участь у них, уважно вслухався в народну мову, записував пісні й слова, вивчав мову, характер, звичаї, обряди, вірування, перекази українців, наче готуючи себе до майбутньої праці». У цей час він розпочав багаторічну роботу над «Енеїдою», читав уривки своїм друзям, які передавали рукописи одне одному.

Кохання юнака без взаємності до зарученої дівчини змінило його долю — він стає військовим. За дванадцять років зробив добру кар'єру: пройшов службові ранги від кадета до штабс-капітана. Чесний і мужній офіцер Котляревський у 1806-1807 рр. брав участь у російсько-турецькій війні, у тому числі в штурмі фортець Бендери та Ізмаїл, вів «Журнал военных действий 2-го корпуса», був розсудливим дипломатом (провів успішні переговори з буджацькими татарами), одержав військові нагороди.

Коли І. Котляревський перебував на військовій службі, без його відома 1798 р. в Петербурзі виходить друком поема «Енеїда» (1-3 ч.). Ця дата стала переломною в історії та літературі України.

Після відставки з військової служби, не знайшовши роботи в Петербурзі впродовж двох років, письменник повернувся до рідної Полтави, де отримав посаду наглядача (помічника директора) Будинку виховання дітей бідних дворян. У 1812 р. І. Котляревський сформував 5-й козацький полк для участі у війні з Наполеоном, за що був нагороджений пам'ятною медаллю.

Важливою та надзвичайно цікавою сторінкою біографії І. Котляревського є його діяльність як драматурга й організатора театральної справи. У 1818 р. його призначили директором першого в Україні професійного постійного театру в Полтаві, заснованого 1808 р. Тут працювала частина артистів трупи Івана Штейна з Харківського театру. Особливою обдарованістю відзначався молодий актор М. Щепкін, кріпак курської графині. Полтавський генерал-губернатор М. Рєпнін, захоплений майстерною грою та неабияким сценічним талантом артиста-кріпака, звернувся до княгині з лис-том-проханням звільнити М. Щепкіна з кріпацтва. Важливу роль у звільненні М. Щепкіна з кріпацтва відіграв також І. Котляревський.

Для Полтавського театру І. Котляревський написав дві п'єси: «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».

У 1825-1826 рр. І. Котляревський завершив працю над «Енеїдою».

У 1827 р. письменника призначили опікуном благодійних закладів — лікарні, притулку для інвалідів і немічних старих, «шпитального притулку».

У 1835 р. за станом здоров'я він пішов у відставку.

Письменник помер 29 жовтня 1838 р. Похований у Полтаві.

Тарас Шевченко, уражений великою втратою українського народу, того ж року написав елегію (Елегія — вірш журливого змісту) «На вічну пам'ять Котляревському», у якій увічнив образ великого українця. Пророчі слова Т. Шевченка викарбувані на п'єдесталі пам'ятника І. Котляревському в Полтаві, відкритого 1903 р. й спорудженого на кошти, зібрані всією українською громадою.

Степан Стеблін-Камінський, який особисто знав письменника, зауважував: «Ще в юнацькі роки Котляревський мав пристрасть до віршів і вмів до будь-якого слова вправно добирати рими, дотепні й вдалі, за що товариші по семінарії прозвали його "римачем"». Імовірно, розвиткові здібностей до віршування сприяло викладання піїтики в семінарії, а також учнівський переклад у віршах з латинської мови на російську творів Вергілія, Овідія, Горація. Тут ґрунтовно вивчали грецьку, французьку, німецьку, російську мови, античну та західноєвропейську літератури. Польську мову І. Котляревський вивчив самостійно.

Творчий доробок Івана Котляревського

Художня спадщина І. Котляревського хоча й невелика за кількістю творів, але становить визначальний етап у розвитку нової української літератури, у національному самоусвідомленні українців. Це всього п'ять творів: поема «Енеїда»; п'єса «Наталка Полтавка»; водевіль «Москаль-чарівник»; ода «Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну»; «Ода Сафо».

«Москаль-чарівник», за жанром водевіль, — невелика одноактна весела п'єса з жартівливими піснями й танцями. У ній розповідається про анекдотичну ситуацію, у яку потрапили герої — чумак Михайло Чупрун, його дружина Тетяна, «писар з города» Каленик Кононович Финтик, який залицяється до Тетяни, і солдат-москаль Лихой, що прийшов на постій до Чупрунів.

Хвалебна пісня, написана у формі святкового новорічного послання в шанобливо-гумористичному тоні на честь полтавського генерал-губернатора О. Куракіна, поширювалася в списках серед панства й вихваляла князя за добрі справи та гуманні вчинки.

«Ода Сафо» — переклад одного з ліричних віршів грецької поетеси античних часів Сафо (Сапфо).

За Іваном Котляревським твердо встановилася світова слава класика української літератури ще за життя письменника. Перші друковані відгуки про його твори за кордоном з'явилися в 1814 р. в Чехії, 1815 р. — у польській пресі. У США й Англії його творчість популяризувала американська письменниця Тальві, зокрема переклала пісню «Віють вітри, віють буйні» англійською мовою. У 40-х роках XIX ст. про І. Котляревського пишуть у Німеччині, Франції, згодом його ім'я входить до «Історії світової літератури».

Авраменко О. М., Дмитренко Г. К., Українська література, 9 клас
Надіслано читачами інтернет-сайту

_{Матеріали з української літератури, завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з української літератури для 9 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.