Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 5 клас>> Історія України: Скрутні часи Київської Русі
По смерті Ярослава Мудрого між його синами та онуками спалахнула боротьба за владу й землі. Могутня Київська Л ж Русь розпалася на окремі князівства, які не хотіли коритися Києву, а прагнули жити своїм самостійним життям. «І роздерлася вся Руська земля», - читаємо про ті часи в літописі. Історики називають їх добою роздробленості. Розбратом серед князів скористалися кочівники. Спершу це були половці, які з'явилися в Причорноморських степах після печенігів. Грізний ворог, подолати якого можна було лише спільними силами, завдавав щораз болючіших ударів. Особливо потерпали від половецьких набігів Переяславщина й Київщина. Та руські князі зволікали з примиренням поміж собою, дедалі частіше залучаючи половців у міжкнязівські чвари. Століття розбрату настільки послабили колись величну державу, що вона стала легкою здобиччю нового завойовника - монголів. Для боротьби проти них спробували були об'єднатися колишні вороги - руські князі й половці. Перший бій відбувся 1223 р. на річці Калці біля Азовського моря. Для русько-половецького війська він закінчився поразкою, і завойовники підійшли до Дніпра. Із болем розповідає про ті події літописець. Зверніть увагу, що в літописі монгольських завойовників названо татарами, хоч останнім і самим довелося потерпати від монгольських луків та мечів. Новий похід монголів на Русь розпочався 1237 р. У березні 1239 р. орди монгольського правителя хана Батия після нетривалої облоги здобули Переяслав, восени така сама доля спіткала Чернігів. Наступного року, у грудні, впав від ударів монголів і Київ. На основі літописних повідомлень та археологічних розкопок історики відновили перебіг Батиєвого походу. Основний удар було завдано з півдня. Безперервно, вдень і вночі, монголи били муроломними машинами-таранами браму і стіни, аж поки не захопили ділянку валу й не увірвалися в межі «міста Ярослава». Опір киян був настільки відчайдушним, а втрати загарбників такими великими, що Батий мусив віддати наказ про припинення бою та дав перепочинок своєму війську. Цим скористалися захисники Києва, які відійшли в межі «міста Володимира». Наступного дня знову розпочалася битва. Кияни завзято боронили кожну вулицю, кожний будинок, але сили були надто нерівними. Монголи прорвали укріплення в районі Софійських воріт - через те їх згодом почали називати Батиєвими. Завойовники оточили Десятинну церкву і вдарили в її стіни муроломними машинами. Храм завалився, поховавши під руїнами своїх героїчних захисників. Тисячі киян загинули в нерівній боротьбі. Майже всі житлові й господарські споруди, палаци й собори Києва перетворилися на згарища. Від зруйнованої столиці завойовники рушили на Галичину й Волинь. Унаслідок походу хана Батия на Київську Русь над її землями було встановлено монгольське ярмо - залежність від створеної завойовниками держави - Золотої Орди. Та залежність виявилася насамперед у сплаті данини хлібом, худобою, грошима. Крім того, деякі руські князі змушені були їздити до Сарая - столиці Золотої Орди - за ярликом (грамотою) з дозволом князювати. Попрацюйте з історичною картою Допитливим Прочитайте оповідання, дайте відповідь на запитання Чим Володимир Мономах зажив шани й любові своїх сучасників? МОНОМАХОВЕ ПОВЧАННЯ - Чув я від одного київського книжника, - молодий послушник озирнувся й стишив голос, - що росте десь у степах чар-зілля, яке нібито має надзвичайну силу над людською душею. Може, й тобі, брате, траплялося читати про нього? - Багато вигадують люди... - чернець схилився над книжками, розгорнув якусь, дуже давню, і вже почав був читати, та раптом підвів очі на послушника. - Про зілля, кажеш? - Було це, - переказував мені той книжник, — за давніх часів і далеко від нашої землі. - Землі Руської, - підхопив чернець, - що вже дванадцять літ не знала розбійницьких нападів хижого степу, що квітла, як колись за Ярослава Мудрого, втішаючись миром і спокоєм. Бо знайшовся з-поміж руських князів справжній син цієї землі - поклав край князівським чварам, а відтак переміг кочівників-завойовників, відігнав їх аж за море. Чимало великих справ, що просвітили Руську землю, наче сонце, встиг завершити Володимир Мономах, так звали князя, але скінчився його земний вік. Проте не скрізь жаль і скорботу викликала ця звістка. Докотилася вона до половецького степу, надію та вояцький шал сколихнула в серцях кочівників. «Помстимося за Мономахові кривди. Буде Русь підкореною!» - загув степ молодими голосами. «А де ж знайдете собі провідників? - питали молодих сиві діди. -З усіх керманичів лишився в нас один хан Сірчан, і той нездужає». «Шукаймо його брата Отрока-хана, захопленого колись у полон Мономахом. Натішився вже він на чужині ситим супокоєм, хай повертається до рідного степу!» - галасувала молодь. І вирушив у далеку мандрівку наймудріший з половців - співець Ор. «Як не повернеш нам Отрока-хана, то довіку житимемо зі своїм безталанням», - наказували йому в дорогу. Довго блукав світами Ор, аж поки знайшов Отрока. Та не переконав його ні словом своїм, ні співом: забув Отрок, із дитинства живучи в князівських палатах, про свою вітчизну. І тоді зважився мудрець на останнє -витягнув з пазухи гілочку сухого євшан-зілля... - Тож таки сталося диво? - нетерпляче перепитав послушник. - Диво? Отрок-хан справді спогадав дух рідного степу й повернувся додому... Та тільки не в зіллі сила, - чернець скрушно хитнув головою. - Бо й наші ліси та луки багаті на трави, а що з того. Помер Мономах, і знову залихоманило Русь князівськими колотнечами. - Хіба ж не можуть князі, брати кровні, між собою порозумітися? - Легко це тим, у кого добро в серці й помислах. Адже збиралися руські князі на ради. Присягали, хрест святий цілували. Так було за життя Володимира Мономаха в Любечі. З'їхалися князі до Любецького замку. «Пощо, - питали один в одного, - ми губимо Руську землю, самі проти себе усобиці діючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з'єднаймося в одне серце та обережімо Руську землю». - Чому ж не сталося так, як гадалося? - спитав юнак. - Бо шукаємо сили в зіллі... - чернець опустив очі, побачив розгорнуту книжку й поринув у читання. - А де ж вона? - збентежено допитувався юнак. - Ох, і цікавий ти, брате, - відірвавшись од книжки, проказав чернець. - Візьми он ту книжку. Почитай мудре Мономахове слово. Може, збагнеш. Юнак розташувався в темному кутку на лаві, запалив свічку й розгорнув цупкий пергамент. «Пишу це повчання вам, улюблені», - прочитав на початку. Плетиво літер ніби малювало на пергаменті день за днем сповнене тривог і праці Мономахове життя. Ось він тринадцятилітнім хлопцем вирушає з батьківського палацу в далекий похід. Скільки доріг відтоді пройдено! Скільки невсипущої праці! «Сам робив я все, що було треба, - писав князь. - Весь лад і в домі своїм я наводив, і в ловчих порядок сам держав, і в конюхів, і про соколів, і про яструбів я сам дбав». Тож звертався Володимир Мономах до тих, які прочитають його повчання, з палкою настановою: «Не лінуйтеся, благаю вас... Лінощі - всьому лихому мати: що людина вміє, те забуде, а чого не вміє - того не вчиться». Зажив Володимир Мономах слави справедливого володаря, який ніколи й бідної вдови не давав скривдити. Тому й синів своїх навчав: «Убогих не забувайте, не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його». ...Непомітно догоріла свічка, згасав і день. Час повертати книгу. Послушник згорнув її та підійшов до книжника. - Дякую, брате, за науку. Справді, не в зіллі сила. От тільки в чому? - Для того, певне, ми й народжуємося, щоб у праці й повсякденній науці, тримаючи, як казав Мономах, «очі долу, а душу - вгору», знайти відповідь на це запитання. Перекажіть легенду про євшан-зілля. Для чого руські князі з'їхалися до Любеча? Знайдіть у тексті оповідання висловлювання Володимира Мономаха. Поясніть їхній зміст. Попрацюйте з датами та подіями У лісах під Черніговом 1821 р. було знайдено золотий змійовик - оберіг, що належав Володимирові Мономаху. Ймовірно, князь загубив його під час полювання. Скільки приблизно років ця річ могла пролежати в землі? Через скільки років її знайшли? Перевірте, про що дізналися й чого навчилися
Зміст уроку конспект уроку і опорний каркас презентація уроку акселеративні методи та інтерактивні технології закриті вправи (тільки для використання вчителями) оцінювання Практика задачі та вправи,самоперевірка практикуми, лабораторні, кейси рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський домашнє завдання Ілюстрації ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа реферати фішки для допитливих шпаргалки гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати Доповнення зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) підручники основні і допоміжні тематичні свята, девізи статті національні особливості словник термінів інше Тільки для вчителів ідеальні уроки календарний план на рік методичні рекомендації програми обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум. |
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний - Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов -
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: