Голосні звуки мови
Звуки мови, при утворенні яких звуконосний струмінь повітря вільно виходить назовні, не зустрічаючи ніяких перепон, називаються голосними.
В українській мові 6 голосних звуків. Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції і ступенем підняття язика.
Місце артикуляції визначається залежно від того до якої частини верхнього піднебіння піднятий язик. За цією ознакою голосні української мови поділяються на голосніпереднього і заднього ряду.
Якщо при вимові звука язик просунений наперед і підіймається до переднього піднебіння, утворюються голосні переднього ряду[і], [и], [е]. Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у задній частині рота і підіймається до заднього піднебіння, утворюються голосні заднього ряду[а], [о], [у].
Ступінь підняття залежить від того, наскільки спинка язика піднята до піднебіння. За цією ознакою голосні звуки української мови поділяються на голосні:
- високо-середнього підняття;
Якщо спинка язика піднята вгору найвище, утворюються голосні високого підняття [і], [у]. Трохи нижче підіймається язик при вимові голосного високо-середнього підняття [и]. Ще нижче – при утворенні голосних середнього підняття [е], [о]. Зовсім низько підіймається язик при вимові голосного низького підняття [а]. За участю губ в артикуляції голосні поділяються на: 1) огублені (лабіалізовані) [< о >], [< у >], при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед; 2) неогублені (нелабіалізовані) [і], [и], [е], [а].
|