Мовний апарат

Кожен звук нашої мови створюється мовним апаратом людини (див. мал. 1) і сприймається на слух. Утворення голосу завжди відбувається на видисі. Коли струмінь повітря з легенів потрапляє в гортань, першою перепоною на його шляху стають голосові зв’язки (12). Якщо вони не напружені, між ними є щілина і повітря крізь неї проходить назовні вільно. Звук при цьому не утворюється. Коли зв’язки напружені, вони тісно змикаються. Видихуване повітря тисне на них і примушує дрижати. Від цього утворюється голос.
З гортані повітря потрапляє в ротову порожнину (13), що виконує функцію звукового резонатора, де мовні органи (передусім язик (7, 8, 9) і губи (1)) можуть або змінювати форму резонатора, або створювати в ній своєрідні перепони – щілини чи зімкнення. При подоланні цих перепон струменем повітря виникає специфічний для кожного звука шум. Він може бути самостійним або з додаванням голосу.

Схематичне зображення мовних органів людини (див. мал.) : 1 — тверде небо; 2 — альвеоли; 3 — верхня губа; 4 — верхні зуби; 5 — нижня губа; 6 — нижні зуби; 7 — передня частина язика; 8 — середня частина язика; 9 — задня частина язика; 10 — корінь язика; 11 — голосові зв'язки; 12 — м'яке небо; 13 — язичок; 14 — гортань; 15 — трахея.
 
Отже, органами, що беруть участь у творенні мови є такі:

• губи 
• зуби 
• переднє піднебіння 
• середнє піднебіння 
• заднє піднебіння
• язичок (увула)

• передня частина язика

• середня частина язика 
• задня частина язика 
• корінь язика
• глотка
• голосові зв’язки
• ротова порожнина
• носова порожнина