Конспект уроку до предмету Українська мова, 6 клас

Тема: «'Лекси'кологія. Етимологія»

У словнику української мови розрізняють групи лексики за походженням, за вживанням

Основні відомості зі словотвору й орфографії

При творенні іменників із суфіксом -ин(а) від прикметників із су¬фіксами -цьк-, -ськ- маємо такі зміни:

-цьк- + -ин(а) = чч -ськ- + ин(а) = щ

донецький -> Донеччина київський —> Київщина

турецький —> Туреччина одеський —> Одещина

козацький —> козаччина черкаський Черкащина Виняток: галицький -> Галичина

В українській мові при творенні слів можуть змінюватися приго¬лосні (кінцеві звуки основи).

Зміни відбуваються у таких групах приголосних:

Складноскорочені слова можуть утворюватися з: а) початкових букв або звуків; '^АкГ^п^ б) основ слів.

Складноскорочені слова, утворені з початкових букв або зву¬ків, пишуться (незалежно від написання словосполучення) велики¬ми буквами: ООН (Організація Об'єднаних Націй), НТР (науково- технічна революція), МЗС (Міністерство закордонних справ), ВАТ (відкрите акціонерне товариство), НБУ (Національний банк України). Слово загс (запис актів громадянського стану) пишеться малими буквами.

Якщо такі слова відмінюються, то відмінкове закінчення допису¬ється малими буквами: АН (від перших двох букв прізвища авіаконструктора О. К. Антонова) — АНом\ ЗАЗ (Запорізький автомобільний завод) — на ЗАЗі.

У складноскорочених словах, утворених з основ слів, усі частини пишуться з маленької букви, якщо це загальні назви: облдержадміністрація (обласна державна адміністрація), держліс- госп (державне лісове господарство).

Власні складноскорочені назви пишуться з великої букви: Укрінформ, Донбас.

Надіслано вчителем міжнародного ліцею «Гранд» Борисенко О.В.