Ознайомити учнів з поняттям "працездатне населення" та рушійними силами його формування.
Означити основні види зайнятості населення.
Хід уроку
Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
Дискусія, робота по групам. Висновок по темі.
Що таке працездатне населення?
Працездатне населення, населення, здатне по своїх фізичних можливостях повноцінно брати участь в суспільній праці. Вікові рубежі працездатного населення. у кожній державі через різні суспільно-економічні умови практично пов'язані з деякими традиційними і правовими нормами — цензамі віковим, освітнім і ін. Доля працездатного населення залежить від вікової структури всього населення даної країни. У країнах, що розвиваються, ця доля найменше населення, в розвинених капіталістичних країнах досягає 65%. У світовій статистиці прийнято рахувати працездатне населення у віці 15—64 років, в 1970 воно склало 58,2% всього населення світу. Поняття працездатне населення близьке до поняття трудові ресурси, але останнє не лише передбачає вікову характеристику, але і враховує кваліфікацію, склад професій і ін.
Трудові ресурси — це частина населення, що має фізичний розвиток, розумові здібності та знання, які необхідні для виконання роботи у будь-якій галузі економіки. До трудових ресурсів належать: а) населення в працездатному віці: чоловіки 16—59 років і жінки 16—54 років за винятком непрацюючих інвалідів праці й війни I та II груп і непрацюючих осіб непрацездатного віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чоловіки 50—59 років, жінки 45—54 років); б) населення старше і молодше від працездатного віку, яке зайнято в народному господарстві.
Рис 1. Працездатне населення (в тис.) в різних країнах світу з 1970 по 2010 рр.
Працездатне населення поділяють на дві групи: економічно активне та економічно пасивне. До економічно активного населення відноситься та частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток. Економічно активне населення — це:
особи найманої праці;
самостійні робітники;
неоплачувані члени сім’ї;
особи, що тимчасово не працюють з об’єктивних причин (хвороба, відпустка);
особи, що поєднують навчання з працею в умовах неповного робочого часу;
учні та особи, що проходять перепідготовку.
Економічно пасивне населення — ті, хто не входять до згаданих категорій, незалежно від віку і статті. Усіх працездатних поділяють на зайняте населення та безробітних.
Демографія, можливо, не є фактором, що цілком і повністю визначає перспективи економічного розвитку країни, але вона все ж таки відіграє важливу роль. Багато економік, що розвиваються на власному досвіді пересвідчились у перевагах демографічного переходу. В таких країнах частка населення працездатного віку, росте, стимулюючи при цьому економічне зростання.
Рис 2. Працездатне населення в різних економічних регіонах світу з прогнозом на 2050 р.
Прикладом такої моделі розвитку економік є країни Східної Азії. Частка населення працездатного віку зросла з 47% в 1975 році до 64% в 2010 році. Цей сплеск став рушійною силою швидкого економічного зростання, але в майбутньому спостерігатиметься деякий спад. Частка працездатного населення в Східній Азії досягне свого піку в цьому десятилітті і падіння до 57% до 2050 року. У Південній Азії, навпаки, частка населення працездатного віку буде продовжувати рости до 2040 року.
Зайнятість населення
Використання трудових ресурсів характеризується показником зайнятості. Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення — найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків. Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.
Рис 3. Річна середня зміна населення віком від 20 до 60 років (%).
Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість. Повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах. Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою. Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень. Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці. В Україні прихована неповна зайнятість поки що не регламентована законом. Водночас прихована неповна зайнятість у нашій країні набула загрозливих розмірів.
Часткова зайнятість — це добровільна неповна зайнятість. Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи. Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю. Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями тощо. Під час їх визначення враховують:
характер діяльності;
соціальна належність;
галузева належність;
територіальна належність;
рівень урбанізації;
професійно-кваліфікаційний рівень;
статева належність;
віковий рівень;
вид власності.
Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день.
Основні показники зайнятості в Україні
В Україні спостерігається скорочення працюючих та зростання обсягів прихованого і відкритого безробіття. За 2005 р. чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, скоротилася майже на 3% порівняно з 2004 р. Протягом 2005 р. з різних причин залишили постійні робочі місця 20,6% робітників і службовців. Дві третини звільнених були прийняті в різні сектори економіки, а одна третина знайшла самостійне заняття або поповнила лави безробітних. Висока мобільність кадрів спостерігається переважно у виробничих галузях.
Рис 4. Показники зайнятості та безробіття на 2009р.
За даними вибіркових обстежень населення з питань економічної активності чисельність зайнятого населення віком 15–70 років за 9 місяців 2005 року становила 20,7 млн. осіб (на 382,8 тис. більше, ніж у відповідному періоді минулого року). Рівень зайнятості населення в цілому по країні зріс з 56,8% за 9 місяців 2004 року до 57,9% за 9 місяців 2005 року. Чисельність безробітних порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилася на 354,2 тис. осіб та становила 1 млн. 553 тис. осіб. Рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), склав 7% економічно активного населення проти 8,6% за 9 місяців 2004 року.
Суттєво скоротився рівень безробіття серед мешканців сільської місцевості (на 2,7 відсот. пункти) та склав 5,5% економічно активного населення у віці 15–70 років, серед міського населення – скоротився з 8,7% до 7,6%. Збільшилася питома вага реальних безробітних, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості, з 62,1% до 71,5%. В АР Крим, Закарпатській, Кіровоградській, Івано-Франківській, Полтавській, Чернівецькій, Сумській, Вінницькій та Рівненській областях цей показник становив понад 80–90%. Це свідчить про постійне зростання довіри громадян до ефективності послуг, які надаються центрами зайнятості.
Вплив оцінки зайнятості населення на ринок на прикладі Nonfarm Payrolls
Nonfarm Payrolls - це платіжна відомість, за якою видається заробітна плата працівникам. Це дуже сильний індикатор, що показує зміну рівня зайнятості в країні. Приріст показника Nonfarm Payrolls характеризує збільшення зайнятості і призводить до зростання курсу долара. Його називають індикатором, який рухає ринки.
Рис 5. Nonfarm Payrolls відображає статистику ринку праці США, акцентуючи увагу на зміні рівня зайнятості. Зростання цього показника свідчить про поліпшення стану ринку праці і призводить до зростання курсу долара. Вплив цього індикатора відчувають на собі всі без винятку основні сегменти глобального фінансового ринку.
Виходить Nonfarm Payrolls щомісяця. У будь-якій ринковій економіці показники зайнятості є одними з найважливіших, що показують стан сфери виробництва інших галузей. Якщо зайнятість падає, стає більше безробітних і це означає тільки одне - підприємства скорочують свої посади, а це завжди сигнал до того, що економіка йде на спад. У кризову економіку ніхто вкладати не буде, а навпаки будуть виводити свої капітали, що призведе до падіння національної валюти. Unemployment rate (Рівень безробіття) - показує процентне відношення числа безробітних до загальної чисельності працездатного населення, значно впливає на ринок. Його зростання має негативний вплив на курс національної валюти. Виходить щомісяця. Зростання показника призводить до падіння національної валюти.
Джоблес квеймс і енішімал квеймс (Заявки на допомогу з безробіття) - показує тижневі зміни кількості заявок на отримання допомоги по безробіттю. Ці цифри не завжди відображають реальну картину подій, вони іноді спотворюються короткостроковими факторами, такими як федеральні або місцеві свята. Цей індикатор може давати уявлення про те, яким наступного разу буде показник Nonfarm payrolls. Наприклад, якщо протягом місяця значення індикатора джоблес квеймс послідовно зменшується, то велика ймовірність того, що значення показника Nonfarm payrolls буде великим і матиме обмежений вплив на ринок. Зменшення кількості заявок на допомогу з безробіття є сприятливим фактором для росту курсу долара. Виходить щотижня.
Висновок
З вище сказаного можна зробити висновок про те, що працездатне населення - це загальна чисельність населення в регіоні, в межах заданого вікового діапазону, яке розглядається як таке, що буде в змозі працювати. Показник працездатного населення використовується, щоб дати оцінку загального числа потенційних працівників в економіці. Кожен регіон може мати різний діапазон віку, але зазвичай він складає від 20 до 65 років. Ця категорія об'єднує всіх людей в регіоні в даних вікових межах, не розділяючи при цьому тих, які реально працюють й тих, які в даний час є безробітними. Працездатне населення певної економіки завжди сильно залежить від демографічного стану регіону, як сили, що здатна істотно вплинути на економіку. Наприклад, якщо у вас є відносно невеликої чисельності населення працездатного віку порівняно з сегментом молоді та пенсіонерів, економіка буде опиратися на меншу чисельність населення з метою отримання доходу, в той час як більший сегмент молоді та пенсіонерів будуть покладатися на соціальні програми.
Основні терміни
Безробіття — це незайнятість працездатного населення у суспільному виробництві, яке бажає мати роботу для задоволення особистих і суспільних потреб, це явище, за якого частина економічно активного населення не може використати свою робочу силу.
Зайнятість — це забезпеченість працездатного населення робочими місцями, його участь у суспільнокорисній діяльності по створенню суспільного продукту.
Працездатне населення — це сукупність людей переважно працездатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовому процесі.
Контрольні завдання
Як пов'язані демографічна ситуація в країні та працездатне населення?
Дайте означення поняттю "працездатне населення".
Що таке Nonfarm Payrolls?
В якому з економічних регонів світу спостерігається стрімке збільшення кількості працездатного населення?
Які ви знаєте види зайнятості населення?
Яка частина населення належить до трудових ресурсів?
Список використаних джерел
Витренко Н. М. Социальная инфраструктура Украины: Оценка уровня и перспектив развития. — К.: Наук. думка, 1993.
Гайдуцький П. І., Подолєва О. Е. Фінансування соціальної політики. — К.: УАДУ, 1995.
Государственное регулирование экономики и социальный комплекс / Под.ред. проф. Т. Г. Морозовой. — М.: Финстат-информ, 1997.
Заставний Ф.Д. Географія України. – К., 2001.
Маконелл К., Брю.С. Экономикс: принципы, проблемы и политика. М.,2000, 785 с.
Закон України “Про зайнятість населення” від // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N 14. – С.170 .
Над уроком працювали:
Савчук Н.В., викладач ,
Добронецька Т.Б., викладач ,
Прокопенко Ю.А.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
