ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕНСОРНИХ СИСТЕМ
 
Що таке сенсорні системи? Наш мозок безперервно одержує інформацію про всі зміни навколишнього середовища, а також про внутрішній стан організму. Систему, що забезпечує сприйняття і переробку цієї інформації, називають сенсорною системою (від лат. сенсус - відчуття). І.П. Павлов, підкреслюючи необхідність урахування всіх ланок системи, які сприймають подразнення, передають їх у відповідні зони кори великого мозку й аналізують одержану інформацію, назвав такі сенсорні системи аналізаторами.

Як працюють наші сенсорні системи? Загальна структура сенсорних систем однакова. Вони починаються з рецепторів - спеціальних чутливих утворень, які перетворюють різні види енергії подразнень на нервовий імпульс. Наприклад, рецептори ока перетворюють світлову енергію на нервовий імпульс; рецептори дотику, що містяться в шкірі, перетворюють механічну енергію на нервовий імпульс. Далі нервові імпульси нервовими волокнами надходять до спинного мозку, звідки передаються до нервових центрів кори великого мозку (мал. 1). Там вони аналізуються та формуються відчуття, на базі яких може виникати відповідна реакція. Саме в результаті діяльності цих центрів у нас формуються суб'єктивне ставлення до подразників, психічні процеси відчуття, враження, свідомість. Отже, сенсорну систему складають рецептори, нервові волокна, по яких проводиться збудження, та спеціальні зони кори великого мозку. Ушкодження будь-якої частини сенсорної системи спричинює втрату здатності розрізняти відповідні подразнення. Наприклад, людина може втратити здатність бачити, якщо пошкодить рецептори зору, зоровий нерв або зорову зону кори великого мозку. На підставі сприйняття інформації сенсорними системами набувається досвід, розвивається розум, формується особистість.

Скільки сенсорних систем у людини? У людини розрізняють п'ять основних сенсорних систем: зорову, слухову, смакову, нюхову, дотикову, за допомогою яких вона отримує найбільше інформації про довкілля. Часто говорять ще про так зване шосте відчуття, маючи на увазі здебільшого інтуїцію, тобто підсвідомі відчуття.

Крім зазначених класичних п'яти відчуттів, людина відчуває ще й температуру, положення тіла в просторі, біль, рухи, спрагу, голод тощо. Існують змішані відчуття, які важко чітко визначити.

Потрібно відзначити, що рецептори надзвичайно чутливі до дії подразника, на сприйнятті якого вони спеціалізуються. Наприклад, щоб виникло збудження рецепторів ока, достатньо енергії одного-двох квантів світла. Це найменша кількість енергії, яку можна виміряти.

У процесі еволюції сенсорні системи пристосувалися до сприйняття певного діапазону подразнень. Деякі з видів подразнень вони не сприймають. Наприклад, ми не відчуваємо броунівський рух молекул, увесь діапазон електромагнітних та звукових коливань, дію іонізуючого радіоактивного випромінювання та інфрачервоних променів тощо. Щоб дістати потрібну інформацію, людина створила спеціальні технічні прилади, що дають змогу «бачити» інфрачервоне проміння, «чути» ультразвуки та радіохвилі тощо.
Яке значення адаптаційних можливостей сенсорних систем? Загальною властивістю сенсорних систем є їхня здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника. Цю властивість називають адаптацією. Суть адаптації полягає в тому, що за високої інтенсивності дії подразника чутливість організму в цілому і рецепторів зокрема до нього знижується, і навпаки, при зниженні інтенсивності чутливість підвищується. Наприклад, пригадайте, як око поступово звикає до темряви. У міру насичення організму їжею нервові центри зменшують чутливість смакових рецепторів, імпульси від яких формують відчуття апетиту.

Аналізатори під дією тривалих вправ здатні підвищувати свої функціональні можливості, тобто «тренуватися». Так тренується слух у музикантів, відчуття смаку та запахів у спеціалістів-дегустаторів.
 
Яке значення має вивчення сенсорних систем? Використовуючи знання принципу будови сенсорних систем, учені створили чимало технічних приладів, здатних сприймати та розпізнавати зорові образи, мову, а також теплові, механічні й хімічні сигнали. Проте функції сенсорних систем людини відрізняються однією істотною властивістю. Сприйняті ними сигнали формують суб'єктивні відчуття, властиві конкретній людині. Ці відчуття можна передавати іншим людям за допомогою мови і рухів.

Деякі вчені вважають реальною справою створення «відчуваючих роботів» зі штучним інтелектом та психікою. Розв'язання цих питань - за майбутнім біологічної науки.

1. Дайте визначення поняття «сенсорні системи».

2. Які основні структурні елементи входять до складу всіх сенсорних систем?

3. Які сенсорні системи ви знаєте?

4. Що таке адаптація сенсорних систем?

5. Яке значення має вивчення сенсорних систем людини для розвитку інших наук?
6. Чи потрібне створення «відчуваючих роботів»?