Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас>>Всесвітня історія: Китай. Об’єднання держави. Імперія Тан. Китай під владою монголів. Повернення незалежності, державне управління. Культура. <met akeywords>Всесвітня історія, клас, урок, на тему, Китай, Об’єднання держави, Імперія Тан, Китай під владою монголів, Повернення незалежності, державне управління, Культура Китаю</metakeywords>

Китай
1. Покажіть на карті територію Китаю.
2. Згадайте, як називали спою країну китайці.
3. Яку річку називали «горем Китаю» або «мандрівною»? Чому?
4. Яку споруду на території Китаю можна побачити з навколоземної орбіти?
5. Кою в Китаї називали «Сином Неба»? Чому?
6. Чому гробницю імператора Динь Шихуанді називають «гробницею тисячі воїнів»?
7. Які селянські повстанця відбулися в Китаї в І III ст. н. е.? Як вони вплинули на хід історії Китаю?
8. Хто Такий Конфуцій? Які ідеї конфуціанства ви пам'ятаєте?
9. Які винаходи й відкриття подарували китайці людству?
10. Що возили в Європу Великим шовковим шляхом?

Китайська імперія в IIІ—XII ст.
Наприкінці II ст. повстання «жовтих пов'язок» завдало Ханській імперії непоправного удару й 220 р. вона розпалася на три держави. У 280 р. правитель однієї з них Сима Янь об'єднав під своєю владою весь Китай і заснував імперію Дзинь. Однак від самого початку вона була нестійкою. Родичі імператора, яким він роздав в удільні володіння чимало областей, пересварилися між собою в гонитві за владою.

Уже на початку IV ст. країна перебувала в тяжкому стані й саме тоді племена кочівників розпочали війну проти імперії Дзинь. Населення втікало на південь за річку Яипзи — нездоланну перешкоду для кінноти завойовників. Там, на півдні, у 317 р. нащадки Сима Яня заснували династію Східна Дзинь (317 420). Китай виявився розділеним па дві частини. Так тривало майже три століття.

У 581 р. владу в Північному Китаї захопив войовничий полководець Ян Цзянь. Він був проголошений імператором і став засповішком династії Суй (581-618). У 589 р. Ян Цзянь силою зброї підкорив також весь Південніїіі Кіггаіі і відік>вив єдність країїні. Нова держава отримала назву імперія Суй. Ян Цзянь активно взявся за відновлення країни. Було значно збільшено кількість оброблюваних земель, створено систему державних комор, де зберіг.] юся зерно на випадок неврожаю, упорядковано фінанси тощо.

Син і спадкоємець Ян Цзяня імператор Ян Гуан розширив іригаційну систему. За його наказом було прорито Великий канал, що сполучив річки Хуанхе і Янцзи. Цей водний шлях довжиною 2,5 тис. км мав важливе значення для розвитку торгівлі. На його будівництві працювало 5 мли осіб. Після цього Ян Гуан узявся за відбудову Великого Китайського муру, що посилило оборонні можливості держави.

Імператор розпорядився перенести столицю в старовинне місто Лоян. Тут розгорнулися масштабні будівельні роботи, які виконували 2 млн китайців. За короткий час у Лояні було зведено розкішні палаци й розбито квітучі парки. Деякі бажання Ян Гуана були безглуздими. Дійшли оповіді про те, що взимку дерева в його парку були прикрашені квітами й листочками з шовку, а всі птахи в околиці були винищені задля пуху для його перин.

Ян Гуан прагнув створити величезну імперію, але, в результаті, прирік династію Суй на загибель. Безуспішні війни з Кореєю призвели до загального невдоволення в країні. Серед тих, хто збунтувався проти імператора, був і воєначальник Лі Юань. Наляканий Ян Гуан утік зі столиці, але 617 р. його було схоплено і страчено. Династія Суй припинила своє існування. Невдовзі імператором став Лі Юань, який започаткував династію Тип (618-907).

Коли Лі Юань прийшов до влади, країна була голодною і розореною. Чисельність населення різко скоротилася, поля пустували. Але пройшло небагато часу й ниви почали обробляти. Землю наділили в користування бідноті. Відродилося сільське господарство й ремесло, розвивалася внутрішня та зовнішня торгівля. Китайські товари продавалися в Індії, Арабській державі, Швденно-Східній Азії. Важливим заходом Танів було впорядкування грошової системи. У країні карбувалися і поширювалися круглі мідні монети з діркою посередині, щоб їх можна було нанизувати на шовкову нитку. За короткий час значно поповнилася державна скарбниця. Столицею країни стало місто Чанянь.

У зовнішній політиці правителі династії Тан головну увагу приділяли забезпеченню контролю за Великим шовковим шляхом. Тут їхніми головними суперниками були кочівники-тюрки, яких у середині VII ст. китайці зуміли розгромити. У ході переможних війн із Кореєю, Тибетом, Індією, Японією, В'єтнамом було розширено кордони Ганської держави. Вони простягалися від Аральського моря до Тихого океану, від пустелі Гобі до берегів Гангу. Китай став світовою імперією і контролював половину Великого шовкового шляху. Остаточно сформувалася китайська дипломатія. Вона представляла Китай як панівну державу тогочасного світу, якій в особі імператора мають підкорятися всі зарубіжні країни.

Найвищий розквіт імперії Таи припав на період правління Сюань-цзуна (712-756). Однак це піднесення було тимчасовим. Уже в другій половині VIII ст. Китай почав утрачати завойовані раніше території, перестав контролювати Великий шовковий шлях, йому постійно загрожували войовничі сусіди. У таких умовах селяни знемагали від податків, поборів і різних державних повинностей, вони убожіли й жили в злиднях. Тому 874 р. в Китаї вибухнула всеохоплююча селянська війна. Повсталі висунули своїх вождів, з-поміж яких пайпопулярнішим став колишній дрібний торговець сіллю Хуан Чао. Очолюване ним селянське військо захопило  столицю імперії Чанянь. Наляканий імператор і придворні втекли.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
XI ст. «Нова Танська історія» про селянську війну
...Хуан Чао їхав у колісниці з жовтого золота, охорона була в розкішних халатах і барвистих капелюхах. Його найближче оточення їхало слідом у мідних колісницях у супроводі вершників. Загалом у столицю ввійшло кількасот тисяч людей... За кілька днів почався великий грабунок. Людей зв'язували, били батогами й захоплювали їхнє майно... Заможних роззували й проганяли босоніж. Усіх затриманих чиновників убивали, підпалювали будинки, якщо не могли там нічого знайти, і всіх князів і знатних людей винищували.

Хуан Чао зробив своєю резиденцією палац Тайцин і... проголосив себе... імператором... Замість імператорського одягу й корони, яких добути не пощастило, на ньому був одяг із розфарбованої чорної матерії. Замість старовинних музичних інструментів били в декілька сотень великих барабанів; варта рядами стояла з довгими мечами й великими кинджалами».

1. Як ви вважаєте, якою була справжня мета керівника повстання?

2. Чи досяг він цієїмети?

З. Чи будуть селяни підтримувати такого ватажка?

Проте влада, встановлена повстанцями, виявилася вкрай слабкою. Поведінка Хуан Чао та його найближчого оточення була настільки брутальною, що викликала в народі розчарування і обурення. Повстанська армія швидко втратила боєздатність. Провідний воєначальник Чжу Вень поспішив перейти на бік законного імператора й став головнокомандувачем його військ. Доля відвернулася від Хуан Чао і він, усвідомлюючи всю безвихідь ситуації, покінчив життя самогубством. Його родину не оминула жахлива розправа. У 884 р. повстання було остаточно придушено.

Селянська війна завдала танській династії непоправного удару. її представники ще деякий час залишалися при владі, але вона слабшала з кожним днем. Крапку двірцевим інтригам поставив Чжу Вень. У 907 р. він зайняв Чанянь і скинув останнього імператора. Єдина держава розділилася на численні дрібні володіння. Розпочалася так звана епоха «П'яти династій і десяти царств» (907-960), яка нічого доброго китайському народові не принесла.

У середині X ст. в Китаї намітилося певне економічне піднесення, в умовах якого 960 р. відбулося нове об'єднання країни під владою династії Сун (960-1279). За своєю внутрішньою організацією імперія Сун мата ряд особливостей, які відрізняли її від Танської. Аби уникнути надмірної самостійності військових, сумські правителі збільшили столичну гвардію. Зросла також кількість чиновників різного рівня. Уся фінансова, адміністративна, військова та судова влада зосередилася в столиці. Отже, місцева влада знаходилася під постійним контролем. Спочатку фінансове становище імперії було стабільним, ате вже в середині XI ст. величезні видатки на утримання чиновників, армії, розкішного життя імператорського натану спустошили державну скарбницю.

За цих обставин важливу роль у піднесенні економіки відіграли реформи першого міністрасунського двору Ван Аньши.

Передусім він провів новий земельний перепис і впорядкував податкову систему. Податки мали сплачувати не лише селяни й городяни, але й чиновники та знать. Щоправда, дрібним чиновникам для справного ведення служби збільшили зарплатню.

Велика увага приділялася налагодженню зрошувальних робіт. Зі скарбниці селянам почати виділяти позики  під майбутній урожай. Було встановлено тверді ціни на товари тощо. Однак продовжити розпочаті перетворення Вань Аньпіп не вдалося через різку опозицію знаті. Відставка міністра поклала край і його реформам.

На початку XII ст. в імперії Сун з'явився небезпечний ворог — кочовики чжурджепи. Захопивши північ Китаю, вони утворили там державу Цзінь. тобто Золоту (1115-1234). Китайський імператор утік на південь країни. Тут виникла держава Південна Сун (1117-1279).

Монгольське ярмо
На початку XIII ст. через внутрішні чвари держава чжурдженів помітно ослабла. Імперія Південна Сун готувалася відвоювати свої північні землі. Однак цим планам здійснитися не судилося, бо в цей час з'явилася нова грізна сила — монголи на чолі з Чингісханом.

Південна Сун відправила до Чингісхана послів і військових радників. Вони навчили монголів китайській військовій науці, у тому числі й мистецтву штурму укріплених міст за допомогою облогових механізмів. У1234 р. монгольська кіннота знищила державу Дзінь. Проте всупереч очікуванням, монголи не стали союзниками Південної Сун. Вони відразу ж почали завоювання Південного Китаю. Невдовзі хан Хубілай, онук Чингісхана. переніс свою столицю в Яньцзинь (сучасний Пекін) і напав на імперію Південна Сун. У1271 р., підкоривши її більшу частину, Хубілай оголосив про заснування пової китайської династії Юань (1271-1368).

Упродовж наступних років розрізнені китайські гарнізони чинили монголам героїчний опір. Урятувати державність намагалися й окремі сунські сановники-патріоти. Однак їхні сили вичерпувалися. У1279 р. залишки сунських військ на узбережжі Швденно-Китайського моря було оточено й знищено. Один із сановників, не бажаючи стати свідком глуму над останнім малолітнім сунським імператором, посадив хлопчика собі па спину та кинувся в море. Обоє потонули, а відтак припинила своє існування і Сунська династія.

Під владою Хубілая опинилися великі землі. Його імперія включала Китай, Монголію і Тибет. У планах першого юаньського імператора було завоювання Японії. Однак спроби загарбати цю країну виявилися безуспішними.

Наслідки монгольського завоювання негативно по-  значилися на внутрішньому житті Китаю. Країну було   безжально спустошено. Монголи знищили сотні тисяч китайців, а декілька мільйонів обернули на рабів. Багато   раніше оброблюваних земель перетворилися на пасо-виська та мисливські угіддя монгольської знаті. Державною мовою стала монгольська. Китайців нещадно  визискували та всіляко принижували. їм заборонили   виходити вночі на вулицю, мати зброю та коней, вивчати військову справу, опановувати іноземні мови тощо.

Спочатку монголи намагалися взагалі усунути від управління китайських чиновників. Однак невдовзі вони зрозуміли, що так даті тривати не може й почали залучати китайців до державної служби на найнижчі Національне гноблення сприймалося китайцями дуже болісно. Серед населення створювалися таємні організації, що ставили за мету звільнення країни від іноземного панування. У1351 р. в Китаї почалося антимонгольське повстання. На півночі загони повстанців було розгромлено. Натомість південь опинився під контролем одного з керівників повсталих Чжу Юаньчжана. Йому випало довести боротьбу з монголами до переможного кінця. У1368 р. Чжу Юаньчжан зайняв Пекін, проголосив себе імператором і заснував династію Мін — Блискучу (1368-1644). Столицею держави стало місто Інтянь (сучасний Нанкін).

Монгольське панування закінчилося.

Китай після повалення монгольського ярма
Незважаючи на повалення монгольського ярма, боротьба з колишніми завойовниками тривала ще 20 років. Об'єднання країни завершилося тільки в 1387 р. після підкорення Ляодуна.

Із приходом до влади Чжу Юаньчжан (1368-1398) провів ряд реформ. Володіння монголів були конфісковані. Усі землі, які селяни захопили під час визвольної війни, були законодавчо закріплені за ними. Проте орної землі все-одно не вистачало. Селяни, які погоджувалися обробляти пустища, звільнялися на три роки від податків. За наказом імператора відновили зрошувальну систему. Було скасовано рабство, а також проведено перепис населення і складено опис усіх земель. Чжу Юаньчжан перевів армію на самозабезпечення, створивши військові поселення.

Народу дозволялося подавати скарги щодо зловживань місцевих чиновників просто в столицю, а також надсилати імператорові таємні листи (тобто заохочувалися наклепи й доноси). Чжу Юаньчжан зосередив у своїх руках усю повноту влади й ліквідував міністерські посади. Його правління відзначалося нечуваною жорстокістю. Наприклад, було страчено сотні тисяч підданих, звинувачених у зраді й хабарництві. Від імператорської сваволі країна покрилася мороком страху.

Зміцнюючи владу, Чжу Юаньчжан направляв у різні провінції держави в якості намісників своїх синів і онуків. Він вважав, що тільки вони можуть стати опорою молодої династії. На початку XV ст. це призвело до збройної боротьби між нащадками Чжу Юаньчжаня за трон. Владу захопив його син Чжу Ді. В історії країни він залишився як один із наймудріших і найдієвіших правителів. Завдяки його рішенню 1421 р. столицю Китаю було перенесено з Нанкіна в Пекін. Із того часу й донині Пекін є головним містом держави.

Імператори династії Мін вели завойовницькі війни. Однією з перших підкорених ними країн ненадовго став В'єтнам. У залежність від Китаю потрапив також Тибет. Правління Чжу Ді було позначено нечуваною військово-дипломатичною і торговельною активністю Китаю на морях. За наказом імператора великий флот неодноразово вирушав у далекі плавання. Китайські кораблі швартувалися біля берегів Індії, Індонезії. Індокитаю, Аравії і навіть Східної Африки.

Суспільство і державне управління
Китайське суспільство складалося із: 1) спадкової аристократії; 2) чиновників; 3) вільних селян і ремісників, тобто «добрих людей»; 4) найманих робітників, напівра-бів і рабів, тобто «дешевих людей». Усі вони вважалися підданими імператора.

До вищої групи суспільства належала спадкова аристократія, якій присвоювали певні титули та ранги. Кожний титул забезпечувався земельним наділом певного розміру. Титулована знать мала великі права й привілеї. Почесні титули надавалися також окремим особам неаристократичного походження за особливі заслуги перед державою.

Значний прошарок суспільної верхівки становили чиновники. Вони поділялися на дев'ять рангів, які дробилися далі. Кожному рангу відповідача грошова чи натуральна оплата у вигляді земельного володіння. Чиновники не могли передати в спадок ні свій ранг, ні посаду, ні отриману землю. Щоб стати чиновником, потрібно було скласти державний іспит. Існували три ступені іспитів.

Найвищий ступінь доводилося складати при імператорському дворі. Крім загальноосвітнього рівня, знань літератури та праць Конфуція, перевірялася і благонадійність майбутнього чиновника. Не було дивиною, якщо людину, яка не відповідала своєму призначенню, понижували в посаді. Тому серед чиновників панувала невпевненість у майбутньому й процвітало підлабузництво. Незважаючи на це, у Китаї були родини,  які з діда-прадіда готували для держави чиновників.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
XI ст. «Нова Танська історія» про іспити для тих, хто хотів стати урядовцем
Усіх тих, хто приходив зі школи, називали учнями, а тих. кого висували в областях і повітах, називали «сянь гун». І перші, й другі приходили до місцевих начальників, які мали відібрати найкращих.

За цією системою встановлювалися такі категорії: видатний талант, знавець канонічних книг, обдарований учений, видатний учений, знавець законів, знавець писемності, знавець математики, той, хто знає одну історію; три історії; книгу «Обрядів», рекомендований провінцією, здібний підліток...

«Син Неба» видавав укази й особисто проводив відбір із метою залучення найкращих талантів. Це називалося імператорським відбором...

1. За якими номінаціями відбирали чиновників?

2. Хто особисто проводив кваліфікаційні іспити чиновників? Чому?

3. Яких спеціалістів потребувала країна?

На нижчій сходинці суспільної драбини знаходилися вічьні селяни, ремісники й купці, тобто «добрі люди». В обов'язки селянина входили обробіток землі, своєчасна сплата податків і виконання повинностей усіх видів. Від селянина, як і від чиновника, вимагалися суворе дотримання правил щодо одягу, поведінки й навіть ведення господарства. Селянин не мав права покинути місця свого проживання. На селі важливу роль відігравав староста, який стежив за обробкою полів, сплатою податків, виконанням трудових повинностей тощо. Саме до старости мав звертатися селянин із будь-яких питань. Податками і повинностями обкладалися також ремісники та купці.

На останній сходинці перебували особисто залежні люди — наймані робітники, напівраби і раби, тобто «дешеві люди». Вони не платили податків і вважалися безправними.

Верховна влада знаходилася в руках імператора, «Сина Неба». Він мав необмежені права й правив країною, спираючись на численних чиновників. При імператорові існувала державна рада, до якої входили його родичі та найголовніші сановники. Один з-поміж них виконував функції першого міністра.

Управління країною здійснювалося через три палати. Головна з них відала органами виконавчої влади. їй підпорядковувалося кілька відомств: фінансове, військове, обрядів, чинів, громадських робіт тощо. Дві інші палати готували й обнародували укази імператора, улаштовували на його честь прийоми й урочисті церемонії. Окремо від відомств існували палацові управління, які обслуговували імператора, відали охороною скарбниці, займалися організацією прийому іноземних послів. Імперія поділялася на провінції, а вони — на округи, новіти, волості, села.

Звичаї та традиції
Основою економіки середньовічного Китаю було сільське господарство, переважно — орне землеробство. Спочатку китайці вирощували пшеницю і просо, але згодом віддали перевагу рису. На заливних рисових полях китайці розводили рибу, яка цінувалася більше за м'ясо. Розвиток рисівництва та пов'язана з ним копітка робота на полях сформували визначальні риси характеру китайців: терплячість, працьовитість, уважність до дрібниць і критичне ставлення до будь-яких нововведень. У Китаї культивували також коноплю, чаііні кущі, бавовник. Розвивалося садівництво й городництво. Китайці вирощували яблука, абрикоси, сливи, цитрусові, гранати, банани, огірки, цибулю, часник, боби тощо. Велику славу країні принесло розведення тутового шовкопряда, із коконів якого отримували шовкові нитки.

Крім традиційних рису та риби, китайці споживали також багато овочів та м'ясо биків, кіз. баранів, свиней і птиці. Бідніші люди харчуватися м'ясом собак і віслюків. Основною їжею китайців були випічки з муки та зварена на пару крупа. Полюбляли вони також лапшу й знамениті китайські пельмені, яких налічувалося понад двісті різновидів. До кулінарних шедеврів належали жаб'ячі ланки та зміїне м'ясо. їли паличками, виготовленими з бамбука, слонової кістки, а люди з більшим достатком — зі срібла або рогу носорога, які, за повір'ям, мали врятувати від отрути. Китайці майже не їли молока та сиру, підкреслюючи цим свою відмінність від кочових племен. Серед напоїв найбільшу популярність мав чай, який вони варили як суп. Пили також просяне вино й мінну рисову горілку. Одяг китайців був простим і зручним. Чоловіки носили штани з курткою, підперезаною поясом, яка запиналася тільки направо. Це робилося спеціально, аби не уподібнюватися кочівникам, що запинали куртку наліво. Під час дощу або для захисту від палючого сонця прості люди носили плетені бамбукові чи солом'яні брилі. Заможніші носили шовкові капелюхи. На ноги взували полотняні черевики з підшитою підошвою або сандалі. У випадку похолодання вдягали плащі досить  простого крою.

Жіноче вбрання мало чим відрізнялося від чоловічого. Суттєва відмінність полягала в зачісці. Чоловіки мали довге волосся, із якого робили на голові зачіску, так звану «ковбасу», яку обмотували спеціальною пов'язкою. Китайські монахи голили голову. Дівчата збирали волек-ся в пучок (хвостик), а жінки робили найрізноманітніші зачіски і, як правило, ходили з непокритою головою.
Найвродливішими в аристократичних родинах було прийнято вважати жінок, які мали малесенькі ніжки. Аби цього досягти, дівчаткам ще з дитячого віку туго бинтували ступні й вони припиняли ріст. Звичайно, що на таких ніжках важко було навіть пересуватися, однак без них годі було сподіватися на хорошого жениха. Аристократичне походження китаянок підкреслювали також довгі нігті на пальцях рук. Це означало, що людина не виконує чорнової роботи.

Будинки в китайців були, в основному, дерев'яними або глиняними. Стеля в них була відсутня, та іі саме помешкання мало небагато меблів. їли та спали китайці здебільшого на циновках — цупких плетених килимках із соломи. У період правління династії Сун у китайському побуті з'явилися високі столи і стільці.

Подвір'я китайської родини було схоже на невеличку фортецю. Заходити на нього без дозволу заборонялося. Господар міг гнівно прогнати непроханого гостя, ким би він не був.

Найбільшим китайським святом споконвіку був Новий рік. У передноворіч-ну ніч китайці варили особливу кашу, ворожили, влаштовували «свято ліхтарів», випрошували подарунки, били в барабани та гонги, влаштовували карнавали з перевдяганнями, співами й ганцями. Ще одним святом були так звані весняні дні «холодної їжі та чистого світла»: люди гасили всі вогні, їли тільки холодні страви, а потім запалювали нові вогні. До улюблених належало іі осіннє свято врожаю.

Релігійне життя і культура
Пригадайте, де і як виник буддизм. Які його основні положення?

Із початком Середньовіччя в Китаї набуває поширення буддизм. У VI ст. він стає державною релігією. Саме раннє Середньовіччя стало періодом утвердження буддизму, який справив величезний вплив на розвиток китайської філософії, літератури та мистецтва. У Китаї буддизм всотав місцеву обрядовість і культ предків. До пантеону святих було віднесено місцевих мудреців та героїв.

Буддизм мав найбільше прихильників серед знаті, тоді як серед простолюду був поширений даосизм. Де вчення зберегло гасла рівності й засуджувало багатство. Із VII ст. почала створюватися лаоська церковна організація. Згодом правляча верхівка переглянула основні положення даосизму, суттєво видозмінивши їх на свою користь. Тоді ж даосизм отримав офіційне визнання.

Між даосизмом і буддизмом точилася боротьба за вплив на китайське суспільство. Однак обидві релігії не могли змагатися з конфуціанством, яке продовжувало зберігатися як основа моралі, освіти, державного устрою, законодавства.

Конфуціанство вчило поклонятися імператорові, бути справедливим і чесним, любити батьків, із повагою ставитися до людей, особливо шанувати старших і піклуватися про молодших. Саме в дусі конфуціанства було розроблено систему обов'язкових державних іспитів, які складали чиновники для отримання посади.

Співіснування кількох релігій було характерною рисою китайського суспільства в ранньому Середньовіччі. В XI—XII ст. в конфуціанство почали вводити елементи даосизму й буддизму. Саме це видозмінене конфуціанство стало новою потужною політичною та культурною силою в Китаї. І хоча нове конфуціанство не витіснило ні даосизму, ні буддизму, наприкінці XIV ст. воно посіло панівне становище в країні.

Китайська культура епохи Середньовіччя досягла неабияких висот. Із давніх-давен китайці володіли Ієрогліфічним письмом. Користуючись ієрогліфами в повсякденному житті, китайці довели цей спосіб письма до високого рівня досконалості. Це відродило особливий вид мистецтва — каліграфію. Схильних до красно-писання людей відшуковували спеціально, особливо серед чиновників. Освічені люди віддавали мистецтву каліграфії багато часу й сил, бо вбачали в ньому засіб духовного піднесення.

Держава сприяла розвиткові освіти. Це й зрозуміло, адже їй потрібні були освічені чиновники. Завдяки збільшенню кількості початкових і вищих шкіл у Китаї з'явилося багато грамотних і знаючих людей. Щоправда, за правління династії Суп освічені люди стали рідкістю. У період панування монголів навчанню китайців не приділялося найменшої уваги. Тому й не дивно, що засновник династії Мін імператор Чжу Юаньчжан був малограмотним.

Великі зрушення відбулися в науці. У VIII СТ. в Китаї відкрилася Генеральна Академія наук (Палата вчених). Особливо розвивалися математика, астрономія, природознавство. З'явилися також праці з різних галузей медицини. Китайська медицина славилася дослідженням лікувальних властивостей рослин. Інженерні й математичні знання використовували для будівництва міст, фортечних мурів, складних зрошувальних систем. Саме китайці винайшли папір, порцеляну, компас і порох. Значення цих відкриттів важко переоцінити у світовому вимірі.

У XV ст. китайські вчені створили багатотомні енциклопедії з різних галузей: історії, географії, медицини, мистецтва тощо. Поширення наукових знань прискорилося з винайденням книгодрукування. Саме китайці в VII ст. винайшли його найпростішу форму — ксилографію. На дерев'яних дошках вирізьблювали відповідні ієрогліфи, на них наносили фарбу, а потім текст передруковували на папір. Середньовічний Китай славився також великими бібліотеками. На початку VIII ст. в країні стала видаватися офіційна урядова газета «Столичний вісник», яка проіснувала до XX ст. За правління династії Сун було вперше випущено паперові гроші — асигнації.

Високого розвитку досягла китайська поезія. її «золота доба» припадає на VIII-XIII ст. У цей період творили такі видатні майстри поетичного слова, як Лі Бо, Ду Фу, Юань Чжень, Су Ши, талановита ноетка Цін-чжао та ін. їхні твори були ліричними, оспівували красу природи. Автори перейматися долею своєї батьківщини та стражданням простого народу. У XIV ст. народився жанр історичного роману («Три царювання», «Річкові заводі»). Його основу, як правило, становили напружені, трагічні події в житті китайського народу.

Постуй спостерігається і в китайській архітектурі та мистецтві, на які вплинув буддизм. Про це, зокрема, свідчать багатоповерхові кам'яні споруди — пагоди, скульптури й розписи буддійських печерних храмів. Свій звичний силует пагода набуває в період правління династії Тан, коли карнизи на кожному поверсі стають вишукано вигнутими. Унікальним є храм «Печери тисячі Будд». У ньому налічувалося майже 500 печер, вій був прикрашений художнім розписом завдовжки майже 25 км.

Загалом китайські будівлі — палаци, храми, помешкання заможі іих городян або знаті, міські брами, вежі, мости тощо мали легкі, витончені форми. Вони зводилися як із каменю чи мармуру, так і з дерева чи навіть металу. Дахи будівель мали загнуті догори кути. Зверху імператорські палаци або будинки знаті часто вкривалися спеціальними золотими листами. У ХІV-ХV ст. в Пекіні було споруджено величезний комплекс імператорських палаців, оточений ровом і обнесений стіною, названий Пурпурним містом.

У X ст. було засновано Академію мистецтв, у якій художники вчилися і виставляли свої картини. Китайські митні малювали тушшю на шовковій тканині або на тонкому папері. Улюблена тема — пейзаж, який називали «гори і води». Картини зберігалися віками завдяки тому, що їх не вивішували на стіни. Полотно скручували, акуратно загортати в шовк і складали в спеціальні шкатулки. Картини виймали й розгортали тільки для гого, щоб гості моли оцінити їхню крагу, чи тоді, коли самі господарі хотіли помилуватися ними.

Отже, китайські винаходи, багата та унікальна культура — гідне надбання світової цивілізації.

1. Які події відбулися в 589.618-907,1421,1308 роках?
2. Які події відбувалися в Англії, Франції, Московській державі, Візантії тоді, коли в Китаї:
а) утвердилася династія Мін;
б) монголи захопили всю території Китаю;
в) закінчилося правління династії Тан?
3. Як вплинуло монгольське Іго на розвиток Китаю?
4. Порівняйте наслідки монгольського завоювання Китаю та Швнічно-Східної Русі.
5. Порівняйте моральні принципи конфуціанства з етичними нормами християнства й мусульманства (ставлення до людей, визначення добра і зла, сенс життя тощо).
6. Охарактеризуйте специфічні особливості китайської архітектури.
7. У чому своєрідність китайського живопису?
8. Якими винаходами, удосконаленнями та відкриттями китайців користується людство?
9. Доповніть схему суспільної структури в Китаї:
 
10. Попрацюйте в парах: уявіть себе на іспиті, який складають чиновники. Визначте категорію, підготуйте запитання та відповіді.

І.М. Ліхтей Історія середніх віків 7 клас
Вислано читачами інтернет-сайту

_{уроки всесвітньої історії, програми з всесвітньої історії, підручники з всесвітньої історії 7 клас}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.