|
Гіпермаркет Знань>>Українська мова  Українська мова – мова східної групи слов'янської гілки індоєвропейської родини мов, національна мова українського народу.
Історія української мови почиласяя зі праслов’янської (спільнослов'янської) мовної єдності, котра в ІІІ тис. до н. е. виділилася з індоєвропейської прамови. Праслов'янська доба тривала близько 2000 років. До недавна панувала традиційна версієя походження східнослов'янських мов, згідно з якою після завершення праслов'янської епохи розпочався спільний східнослов'янський період, який тривав понад 500 років та закінчився в XI-XII ст. За цією версією, сформувалася й спільна для всіх східних слов'ян давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникли три східнослов'янські мови — українська, російська та білоруська. Основа даного підходу — ідеологічні настанови спочатку доби царської Росії, а згодом радянської епохи. Нині вчені виокремлюють українську мову безпосередньо з праслов’янської мови, а три східнослов’янські мови, українська, білоруська й російська, зростали незалежно одна від одної, як мови самостійні, й відповідно “праруської ” спільної мови не було. В часи, коли до Київської Русі прийшло християнство, виникла старослов'янська (або церковнослов’янська) мова, на базі давньоболгарських діалектів Кирилом і Мефодієм Довгий час вона була радше писемною мовою, аніж розмовною. Були відомі два типи письма – кирилиця і глаголиця. Азбука глаголиці складалася з 39 літер, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з'єднаних між собою. Кирилиця —складна творча переробка грецького алфавіту. Азбука кирилиці складалася з 43 літер, зокрема з 24 грецьких і 19 оригінальних слов'янських. Графіка кириличної азбуки близька до грецького та візантійського алфавітів. Такі накреслення літер у подальшому стали графічною основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської та македонської писемності.  З XIV по XVIII ст. на Україні використовували староукраїнську мову, зокрема і як писемну. В ХІХ ст. на основі полтавсько-наддніпрянських говірок виникла новоукраїнської мови. Її зачинателем вважають письменника І.Котляревський. До основного словникового фонду української мови входять чотири пласти слов’янських слів: спільноіндоєвропейська лексика; праслов’янські слова; власне українські слова, наявні тільки в українській мові; запозичення з інших слов’янських мов. За радянських часів до лексичного складу ввійшло багато русизмів, які часто вводилися без адаптування до вимог граматичної системи. Загальний розвиток мови відбувається за рахунок внутрішньомовних ресурсів: творення нових слова на базі вже існуючих. Окрім того, лексичний склад активно поповнюється запозиченнями з англійської мови. До українська абетка складається з 33 літери 21 літера позначає приголосні звуки: б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ; 10 — голосні звуки, з яких а, е, и, і, о, у передають кожна по одному звуку, а літери є, ю, я позначають по одному звуку лише після м’яких приголосних (синє, люди, ряд), а на початку слова, після голосних і після апострофа ( ‘ ) — по два [ й + е ] , [ й + у ] , [ й + а ] — має, юнак, в’янути; літера ї завжди позначає два звуки [ й + і ] — їжа, з’їзд ; літера й перед о позначає приголосний [ j ] — його, а в інших позиціях — нескладовий голосний [ і] — йду, гай; літера ь звукового значення не має, а вживається для позначення м’якості приголосного звука (кінь, льон). Літера г позначає фарингальний [ h ] (голова), а ґ — задньоязиковий проривний приголосний [ g ] (ґава, ґрунт, ґудзик). Літера щ позначає сполучення звуків [шч] — щука. Літери українського алфавіту за формою бувають великі й малі, а за різновидом — друковані й писані. Українську мову регулює Національна академією наук України: Інститутом української мови НАНУ (історія, граматика, лексикологія, термінологія, ономастика, стилістика та культура мови, діалектологія, соціолінгвістика), Українським мовно-інформаційним фондом НАНУ (комп'ютерна лінгвістика, словники), Інститутом мовознавства ім. О. Потебні НАНУ (зіставна лінгвістика). Нині українська національна мова існує у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові; а також у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних одиницях - діалектах.
 Мовою спілкування дорослого населення в родинній сфері були: • переважно українська — 41,8 %, • переважно російська — 36,4 %, • обидві мови (залежно від обставин) — 21,6 %. Річний тираж журналів та інших періодичних видань українською мовою у 2004 році склав 28 % від загальної кількості, тоді як ще в 1995 р. складав 70 % (для російськомовних видань ці цифри навпаки зростають з 18 % до 64 %). Вивчаючи українську мову у школі, кожна людина не лише ознайомлюється з правилами написання слів (орфографією) й пунктуацією, а й вчиться правильному літературному українському мовленню.
|
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний - Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов -
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Ждем Ваши замечания и предложения на email: 
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: 