РУМУНІЯ

1. Ліквідація монархи, встановлення комуністичного режиму після війни
Румунія, як і Угорщина, була союзницею Німеччини під час другої світової війки.

23 серпня 1944 р. б Румунії розпочалось антифашистське повстання. Того дня король Мігай І, попередньо домовившись із діючими нелегально антифашистським» партіями, заарештував главу фашистського уряду маршала Антонеску і сформував антифашистський коаліційний уряд. Наступного дня новий уряд оголосив війну Німеччині. 31 серпня 1944 р. радянські війська разом із 1-ю румунською добровольчою дивізією ім. Тудора Владіміреску увійшли до визволеного румунськими патріотами Бухареста. 12 вересня Румунія підписала перемир'я з СРСР та країнами антигітлерівської коаліції. Через місяць організаційно оформився Національно-демократичний фронт (НДФ), куди увійшли комуністи, соціал-демократи, "Фронт землеробів" та ін.

6 березня 1945 р. на базі НДФ було створено уряд на чолі з лідером "Фронту землеробів" П. Гроза. Проведено чимало перетворень, у тому числі — аграрну реформу.
10 лютого 1947 р. Румунія підписала Паризьку мирну угоду, яка гарантувала країні національну незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.
Зусилля лівих сил були спрямовані на повалення монархії. Король Мігай І, опинившись в ізоляції, на вимогу комуністів мусив 30 грудня 1947 р. зректися престолу. Країну було проголошено Румунською Народною Республікою.

Комуністи, відчуваючи підтримку СРСР, рвалися до влади.

У лютому 1948 р. соціал-демократи були буквально поглинуті комуністами. Створена на базі об'єднання двох партій Румунська робітнича партія (РРП) міцно стояла на засадах марксизму-ленінізму. Лідером партії був Г. Георгіу-Деж.

РРП очолила широке політичне об'єднання —- Фронт народної демократії (ФНД). З 1948 р. до кінця 1989 р. в Румунії існувала однопартійна система, всі інші партії було фактично заборонено. Компартія, зосередивши в своїх руках усю повноту влади і розправившись з опозицією, проголосила будівництво в країні соціалістичного суспільства. У червні 1948 р. було здійснено націоналізацію основних засобів виробництва, власників великих підприємств позбавили їхнього майна, піддали репресіям. Розпочалося насильницьке кооперування сільського господарства.

Від початку 50-х рр. у Румунії, як і в більшості східноєвропейських країн, було взято курс на розвиток важкої промисловості, що відбувався на екстенсивній основі, переважно за рахунок переливання коштів із сільського господарства. За "випробуваною" сталінською схемою до 1962 р. було завершено суцільну колективізацію.

За короткий історичний період Румунія пройшла шлях від повалення військово-фашистського режиму Антонеску через несміливі та обмежені спроби демократизації країни до встановлення нової диктатури — диктатури компартії, яка стояла в центрі тоталітарної системи.

2. Правління Н. Чаушеску
Після смерті у березні 1965 р. Г. Георгіу-Дежа першим секретарем ЦК РКП (в липні 1965 р. партію перейменовано на Румунську комуністичну партію) було обрано Ніколає Чаушеску.

Наприкінці 60-х рр. новий лідер Румунії накинувся з нападками на свого колишнього вчителя Георгіу-Дежа.

Він критикував минулі помилки Дежа, провадив косметичні заходи з лібералізації в царині економіки і культури, спекулював на питаннях незалежності й суверенітету, намагався грати на національних почуттях румун, закликаючи створити квітучу державу, незалежну у зовнішній політиці від Радянського Союзу, країн Варшавського договору. Цими закликами Чаушеску завоював симпатії всередині країни і на Заході. Румунського диктатора намагалися використати як противагу Москві, представити його політику як курс, відмінний від курсу інших країн Варшавського договору.

Однак уже через кілька років багатьом стало зрозуміло, що під галасливими гаслами захисту незалежності Румунії провадилася боротьба за утвердження диктатури, що під приводом боротьби проти зовнішнього ворога було придушено останні пагони демократії, у країні запанувала тоталітарна система.

Для захисту свого режиму Чаушеску створив потужний апарат репресій і всеосяжного контролю за думками і повсякденними діями людей. Будь-які виявлення опозиційних настроїв, небажаного вільнодумства придушувались у зародку.

Захопивши командні посади у партії й державі, Чаушеску чимраз більше спирався на своїх близьких і далеких родичів. Вони обіймали високі посади в партії, армії, профспілках, держплані, засобах інформації. Недаремно в народі казали, що країною править клан Чаушеску, що складається з 40 душ. Головним і єдиним радником Чаушеску в усіх державних і партійних справах була його дружина Єлена Чаушеску.

3. Революція 1989 р., крах тоталітарного режиму
Перші сигнали про початок опору тоталітарному режимові надійшли з Трансільванії, де у великому промисловому центрі м. Тімішоара влада застосувала репресії проти реформаторського пастора Л. Текеша (угорця за національністю). Ці дії викликали виступи прочан його храму, до яких приєдналися жителі міста. Ввечері 16 грудня 1989 р. на центральній площі зібралося кілька тисяч осіб, які вимагали проведення демократичних реформ, лунали гасла "Геть Чаушеску!".

Під час кривавих подій 16—17 грудня у ТимІшоарі було вбито понад 100 осіб та більш як 200 поранено.

Трагедія збурила всю країну. Скрізь розпочалися, страйки, очолені лідерами Румунського демократичного фронту. Чаушеску негайно припинив свій візит до Ірану. Повернувшись до країни, диктатор спробував виступити перед багатолюдною маніфестацією на Палацовій площі у Бухаресті. Зустрінутий свистом і градом каміння, він звелів відкрити вогонь по тих, що зібралися. Розстрілом керував його брат Ніколає Андруце — генерал-лейтенант, який особисто стріляв у натовп.

Того ж дня, 22 грудня, диктаторське подружжя крізь підземний перехід дісталося з президентського (колишнього королівського) палацу до будинку ЦК і втекло зі столиці на гелікоптері, що чергував на даху. Після цього професор Бухарестського політехнічного інституту Петру Роман (згодом прем'єр-міністр), який знаходився серед демонстрантів, проголосив із балкону того ж будинку: "Сьогодні, 22 грудня, диктатуру Чаушеску повалено. Проголошуємо владу народу!" Того ж дня було сформовано Фронт національного порятунку як орган усіх здорових сил нації, всіх організацій і груп, що виступили проти диктатури. Першим керівником ФНП став Йоіі Ілієску (обраний згодом президентом країни).

Перемогу революції було забезпечено і закріплено переходом армії на бік повсталого народу. Важливу роль відіграв при. цьому міністр оборони генерал-полковник В. Міля, який відмовився віддати армійським підрозділам наказ стріляти в демонстрантів у Тимішоарі та Бухаресті. За наказом Чаушеску Міля було негайно вбито.
Подружжя Чаушеску, що втекло із столиці, після тривалих пошуків притулку зупинилось у Тирговіште, біля центру з охорони підприємств, де люди, які дивилися телевізор, спершу не повірили, що перед ними Чаушеску, а потім викликали військовиків.

У військовій частині подружжя Чаушеску знаходилося до 25 грудня, коли вранці на гелікоптері прибудуть судді, яким було доручено провести процес над диктатором та його дружиною.

Весь процес транслювавря по телебаченню. Членів судової колегії дратувала поведінка підсудних, які відкидали всі звинувачення. Суд оголосив найвищу міру покарання — смертний вирок. Але подружжя Чаушеску не було страчене призначеними для цього виконавцями. Ненависть до нього була настільки великою, що, коли їх тільки-но вивели у двір, військовики, що там перебували, відкрили по них безладну стрілянину...

Доведена до краю адміністративно-командна система була замішана на націоналізмі, невігластві, ненажерливому прагненні до наживи. Все це знайшло своє закінчене втілєннф в. режимі Чаушеску і зумовило його крах.

4. Нове співвідношення суспільно-політичних сил
Створена в перші години повстання рада Фронту національного порятунку, оголосила про розпуск усіх державних структур, що існували за диктатора, у тому числі й компартії. Декретом ради ФНП від 29 травня 1990 р. Соціалістична Республіка Румунія зветься просто Румунією.

На парламентських виборах у травні 1990 р. ФНП завоював абсолютну більшість місць у парламенті. Президентом Румунії було обрано Й. Іліеску. Опозиція не змирилася з поразкою, неодноразово виникали гострі конфлікти. Кульмінація протистояння припала на 13 червня 1991 р Університетську площу в Бухаресті, що стала місцем масових маніфестацій противників ФНП, за наказом влади було силою очищено від демонстрантів. У відповідь на це вони підпалили декілька урядових будинків. Уряд залучив до придушення опозиції 10 тис. шахтарів, які, діючи з винятковою жорстокістю, розгромили штаб-квартири опозиційних партій. Одначе ті самі шахтарі у 1991 р., в умовах зростання економічної кризи, озброївшись сокирами, ланцюгами, пляшками з бензином, розпочали штурм будинку уряду. Сили безпеки не дозволили захопити будинок, але уряд пішов у відставку.

У 1991 р. парламент ухвалив конституцію Румунії, одначе до стабільності було ще далеко ФНП роздирали глибокі протиріччя, які призвели до його розколу. На виборах у вересні 1992 р. перемогу здобув Демократичний фронт національного спасіння — політичний блок лівих сил, незабаром перейменований на Соці-ал-демократичну партію. Президентом країни знову було обрано Й. Ілієску, а прем'єр-міністром став Н. Векерою. У 1992—1996 рр. політична боротьба загострилася. Правлячому блокові лівих партій протистояла права опозиція, об'єднана в Демократичну конвенцію Румунії (ДКР).

Вибори 1996 р., і місцеві, і парламентські, принесли перемогу прав оце нтристській Демократичній конвенції Румунії.

Під час другого туру голосування в листопаді 1996 р. з обрання президента Румунії перемогу здобув мало кому відомий професор геології Бухарестського університету, лідер ДКР Еміль Константінеску.

Президент і уряд енергійно взялися до справи, але пр'облем виявилося набагато більше, ніж вони сподівалися. Е. Константінеску неодноразово змінював голів уряду, одначе кардинально покращити ситуацію не спромігся. На президентських виборах 2000 р. знову переміг представник лівих сил Й. Ілієску. Досвідчений політик заявив, що має рецепт виходу з кризи.

Початок демократіпації румунського суспільства і курс на формуваїня економіки ринкового типу істотно збільшили можливості розвитку інтеграційних процесів із країнами Заходу.

Основними інвесторами до економіки Румунії у 90-х рр. були Італія, Франція, Велика Британія і США. Всесвітній банк реконструкції та розвитку надав Румунії досить великі кредити, умови яких суворо визначено. Курс на входження до Європейського Союзу не заважає розширенню економічних зв'язків і з іншими партнерами. Зокрема, Румунія активно долучилася до нового об'єднання держав — Центральноєвропейської ініціативи. Румунія приєдналася до програми "Партнерство заради миру". Одначе зовнішньоекономічні зв'язки і за інвестиціями, і за обсягами охоплення партнерів,і за змістом поки що значно відстають від аналогічних показників Чехії, Польщі, Угорщини, що великою мірою зумовлено внутрішньополітичними проблемами.

Осібно у зовнішній політиці Румунії стоїть Молдова. Ці дві нині незалежні країни об'єднує давнє етнічне, історичне та соціально-культурне коріння. Чимало громадян обох країн вважають румунів і молдаван представниками однієї нації. І в Румунії, і в Молдові існують серйозні тенденції й наміри до об'єднання двох держав.

З іншим сусідом, Угорщиною, зберігається напруженість у відносинах через задавнену трансільванську проблему. Угорське населення у Трансільванії зазнає, хоча й меншого, ніж за режиму Чаушеску, обмеження національних прав і свобод.

5. Українсько-румунські відносини
Українці мешкають у Румунії в різних регіонах: Південній Буковині, Добруджі, Марамуреші, Банаті. їхнє соціально-економічне й національне становище порівняно з українською.діаспорою в інших країнах Східної Європи протягом багатьох років залишалося найбільш складним. Комуністичне керівництво Румунії цілеспрямовано провадило політику створення "єдиної румунської соціалістичної нації", насильницьки асимілюючи всі національні меншості, у тому числі й українців.

Груднева революція 1989 р. принесла українцям, які мешкають у Румунії, можливість вирішувати свої соціапьно-економічні, культурні й духовні проблеми. Одразу ж після повалення режиму Чаушеску було створено громадську організацію — Союз українців Румунії (СУР), яка представляла інтереси всього українства країни. Влітку 1991 р. СУР прийнято у члени Всесвітнього конгресу вільних українців. Відкрились українські школи, українці з великими труднощами почали будувати храм — собор святого Володимира. Українська молодь Румунії здобуває освіту у вишах Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Тернополя. З 1990 р. виходить літературний щомісячник "Наш голос", видається газета "Вільне слово".

Перевірте себе
1. Який перший державний орган було створено в Румунії після підписання перемир'я з СРСР?
2. За яких умов Румунію було проголошено республікою?
3. У чому полягали особливості зовнішньої політики Румунії в 60—80-ті рр.? Як виявлялася особлива роль Румунії у Варшавському договорі?
4. Які події стали приводом до розгортання Грудневої революції 1989 р. в Румунії?
5. Прослідкуйте перебіг політичної боротьби в Румунії після ліквідації, режиму Чаушеску.

Виконайте завдання
1. Зробіть хронологічний ланцюжок подій, поставивши у кружечок відповідну цифру.
Антифашистське повстання в Бухаресті —О—О—О—О—О—О—Ухвалення конституції Румунії
1. Обрання Н. Чаушеску першим секретарем ЦК РКП.
2. Король Мігай І зрікся престолу.
3. Створення коаліційного уряду НДФ на чолі з П. Грозою.
4. Й. Ілієску вперше обрано президентом Румунії.
5. Повстання в м. Тімішоара.
6. Повалення диктатури клану Чаушеску.

2. Визначте основні вектори зовнішньої політики Румунії на сучасному етапі.

3. Стрілочками поєднайте прізвища політичних діячів і ті політичні партії, фронти, що їх вони очолювали.
Й. Ілієску • • ДКР
П. Гроза • • РРП
Г. Георгіу-Деж • • РКП
Н. Чаушеску • • ФНП
Е. Константінеску • • НДФ

Питання для обговорення у групі
1. Чому монополія на владу Румунської комуністичної партії стала гальмом у розвитку країни?
2. Чому, на вашу думку, революційні події в Румунії у грудні 1989 р. прибрали такого жорстокого, кривавого характеру?
3. У чому полягають відмінності розвитку Румунії після революції 1989 р. від розвитку в гой же період Чехії, Польщі, Угорщини?

Документи свідчать
Із статті в газеті "Адеверул", органі Фронту національного порятунку
"Усякий румун знає, що в ті дні (грудень 1969 р. — Авт.) й незадовго перед початком подій людей хвилювало в першу чергу, де дістати ліки; їжу, як обігріти оселю. Чому ж сьогодні ми боїмося визнати, ща за диктатури Чаушеску ми чудово пристосувалися до подвійного способу думати, діяти й говорити не те, що думаємо. Проте не могли пристосуватися до життя без їжі, ліків, тепла? Ми погодилися замінити думки Ідеолоіїєю, але не могли погодитися замінній їжу голодом. В цьому і полягає пояснення причин революцій люди, які більше за всіх потерпали від злиднів і зубожіння, з найменшими матеріальними можливостями, з найбільшими турботами і проблемами, саме вони гостріше від усіх відчули необхідність припинення цього знущання над народом. І під танки кидалися не ті, хто зрозумів банкрутство марксистсько-ленінської ідеології, а ті, хто через цю ідеологію став економічним банкрутом".

Запитання до джерела
1. Які причини Грудневої революції 1989 р. в Румунії автор статті вважає найголовнішими?
2. Які верстви населення в "соціалістичній" Румунії, на вашу думку, були "економічними банкрутами"?

Запам'ятайте дати:
• 23 серпня 1944 р. — антифашистське повстання в Бухаресті.
• 30 грудня 1947 р. — король Мігай І зрікся престолу.
• 22 грудня 1989 р. — втеча Н. та Є. Чаушеску зі столиці; повалення диктатури клану Чаушеску; формування Фронту національного порятунку.

• акселеративні методи на уроці                        • національні особливості
• виділити головне в уроці - опорний каркас            • нічого собі уроки               
• відеокліпи                                           • нова система освіти
• вправи на пошук інформації                           • підручники основні допоміжні
• гумор, притчі, приколи, приказки, цитати             • презентація уроку
• додаткові доповнення                                 • реферати    
• домашнє завдання                                     • речовки та вікторизми       
• задачі та вправи (рішення та відповіді)              • риторичні питання від учнів
• закриті вправи (тільки для використання вчителями)   • рівень складності звичайний І
• знайди інформацію сам                                • рівень складності високий ІІ
• ідеальні уроки                                       • рівень складності олімпійський III
• ілюстрації, графіки, таблиці                         • самоперевірка
• інтерактивні технології                              • система оцінювання
• календарний план на рік                              • скласти пазл з різних частин інформації
• кейси та практикуми                                  • словник термінів
• комікси                                              • статті
• коментарі та обговорення                             • тематичні свята                         
• конспект уроку                                       • тести
• методичні рекомендації                               • шпаргалка     
• навчальні програми                                   • що ще не відомо, не відкрито вченими