Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас>>Українська література: Анатолій Григорук.

 АНАТОЛІЙ ГРИГОРУК

Анатолій Григорук народився у 1932 році в селі Махаринці, що на Вінниччині.
Твори письменника цікаві не лише зміс¬том, а й незвичними назвами. Пригадай прочитані в 2 класі оповідання «Той ще не музика, хто в дудку дме», «Хочеш бути щас¬ливим, не будь лінивим». Автор так цікаво і весело описує пригоди хлопчика Дениска Бублика, що важко втриматись від сміху.
Ти знову зустрінешся з Дениском і славною родиною Буб¬ликів, побачиш, як доброзичливо, з гумором письменник змальовує свого героя.
Читаючи оповідання, звертай увагу на мову дійових осіб, щедро пересипану прислів'ями і приказками, порівняннями.

ХТО МІНЯЄ, ТОЙ НІЧОГО НЕ МАЄ

Дениско лежав на м'якенькому, зігрітому сонцем спориші, й час від часу прикладав до ока свою дудочку. Грати на дудочці йому вже набридло, то він, ніби в підзорну трубу, став роздивлятися в неї воронячі гнізда.
Де не візьмись — Денисків приятель Тимцьо. В одній руці у Тимця було дротяне кілечко, в другій — зелена пластмасова мисочка.
— Думаєш, я не знаю, що це? — спритно підхопився на ноги Дениско.— Це мильні бульбахи пускати.
— Ну і знай собі,— зверхньо буркнув Тимцьо й тут-таки видмухав бульбаха, великого й синього, як баклажан.
— Тимчику, хочеш поміняємось? — у захваті прошепотів Дениско.— Тобі дудочка, мені кілечко.
Тимцьо кілька хвилин щось обмірковував, а тоді мовчки простяг Денискові кілечко, взяв дудочку й по-кушпёлив* своєю дорогою...
Цілісінький день Дениско не випускав кілечка з рук. Потай від бабуні він змилив аж два шматки мила, і якби бульбахи тут-таки не лускали, то, мабуть, виповнили б увесь їхній куток.
Проте під кінець дня охота пускати бульбахи в Дениска пропала. Він хотів був гайнути до Тимця, щоб переміняти все назад. Але зразу ж за ворітьми зди¬бав* Костика. Костик біг вулицею, тримаючи над головою саморобного вітрячка, який весело лопотів на вітрі.
— Стій! Зупинись-но! — загукав Костикові Дениско.— Хочеш за вітрячок кілечко з мисочкою? Будеш бульбахи пускати.
Костик ніби нехотя взяв кілечко, віддав вітрячка й побіг далі.

А Дениско уявив себе на справжньому реактивному літаку й до заходу сонця встиг оббігати з вітрячком ма¬ло не півсела.
Коли він уже присмерком вертався додому, то неподалік від своєї хати побачив сусідську дівчинку Гафійку. Гафійка тримала за нитку велику повітряну кульку. Кулька була незвичайна. Гафійчин тато наповнив її якимось легким, навіть легшим за повітря, газом, і кулька весь час намагалася висмикнути з рук свого хвостика й утекти в небо.

О, як Денискові закортіло тієї кульки! Ну, хоч умри — так закортіло.

— Гафієчко! Миленька! — тремтячим голосом вигук¬нув він.— Давай мінятися! Ти мені кульку, я тобі вітрячка. Дивись, як ловко крутиться в нього пропелер.
— Коли ти так просиш,— сказала Гафійка,— то, будь ласка, міняємося.

Щасливий як ніколи Дениско вбіг на рідне подвір'я. Під хатою на лаві сидів, спочиваючи після трудового дня, весь Бубликів рід.
— Гляньте! — вигукнув Дениско, показуючи на кульку.— Це за дудку. Спочатку я виміняв дротяне кілечко. Ну, щоб мильні бульбахи пускати. Потім за кілечко вітрячка. А оце зараз Гафійка віддала мені за вітрячка кульку.

Дениско підняв кульку над головою, і аж пристрибнув з радощів, що запопав* такий скарб. Але саме тої миті кулька випорснула йому з рук і гайнула догори.
Всі дивилися їй услід, поки вона не зникла з очей, а тоді перевели погляд на Дениска, що непорушно стояв серед двору, як мальований стовп.
— Ну, що ж, цікаво було подивитися, як міняють шило на мило,— без найменшого співчуття сказала бабуня.
— Проміняв бики на воли, аби вдома не були,— додав дідусь.
— Хто міняє, той нічого не має,— повчально зауважила мама.
— Міняйло без штанів ходить,— ще рішучіше відрубав татусь.
Тільки Мар'янка цього разу не прохопилася жодним словом. Як по щирості, то їй було трошки жаль і барвистої кульки, і самого Дениска.

Покушпелив — пішов, здіймаючи куряву. 
Здибав — тут: зустрів.
Запопав — дістав, роздобув.

Прочитай, які речі привернули увагу Дениска. З чого видно, що хлопчик щоразу дуже захоплювався новою іграшкою?
Які риси характеру Дениска виявилися під час його розмов
з Тимцьом, Костиком, Гафійкою?
Підготуйся до читання діалогів в особах.
Прочитай, як родина сприйняла Денискову розповідь.

Попрацюйте разом! Знайдіть у тексті прислів'я. Поміркуйте над їх значенням. Вживайте при нагоді у своєму мовленні.
Розгляньте малюнки. Складіть за ними стислий переказ оповідання.

В ГУРТІ Й ПІСНЯ В ЛАД ІДЕ

Як поприходять усі з роботи, та упораються по господі*, та повечеряють, любо тоді посидіти якусь часи¬ну проти місяця на причілку, поговорити про те, чим день видавсь цікавий. А то й — під гарний настрій — поспівати.

Пісню в родині Бубликів люблять однаково що малі, що великі. І перший заспівувач у них — дідусь. Бува, сидить він нищечком* на краю лави, бо взагалі нату¬рою мовчакуватий, слухає, усміхаючись у вуса, про що інші гомонять. А коли розмова дійде кінця і попримовкають усі, дідусь кашляне спроквола* і впівголоса, ніби дослухаючись до самого себе, заведе:

Місяць на небі, зіроньки сяють,
тихо по морю човен пливе...
Бабуня лукаво позирне на дідуся, звичним рухом поправить хустину на голові й високим, на диво моло¬дим голосом підхопить:
В човні дівчина пісню співає,
а козак чує — серденько мре.

Два останні рядки дружно повторюють усі гуртом: і дідусь з бабунею, і тато з мамою, і Мар'янка з Дениском. Пісня мужніє, повниться силою, і Денискові починає здаватися, ніби її зачаровано слухають цибаті*мальви під вікнами, буйне віниччя* на погребні*, вишняк край городу, навіть сонні ворони у своїх чорних, ледь видимих у пітьмі гніздах. Він починає так старатися, що завершальні слова пісні кінчає пізніше за інших, на ноті високій і навіть писклявій.

— Ми співали, нам і спасибі,— каже, перевівши дух, дідусь.
— Щира пісня гріє краще за кожуха,— нехотя підводиться з лави бабуня.
— В гурті пісня завше в лад іде,— зауважує тато.
— От тільки Денис півня пустив,— раптом кидає Мар'янка.
— Якого ще півня! — обурюється Дениско.— Завше ти вигадуєш!
— Мальованогої Всі кінчили, а ти нявчиш, як кіт, що його за хвоста смичуть.
— Годі вам, зведенюки! — примирливо усміхається дідусь.— Кажуть: не співається пісня без заспівувача. Але є й інша приказка: не той молодець, що починає, а той, що кінчає. Ти, Дениску, кінчив останнім. От і вважай, що вчинив, як справжній молодець.

Господа — тут: господарство.
Нищечком — тихенько.
Спроквола — не поспішаючи.
Цибатий — тут: на високих тонких ніжках.
Віниччя — рослина з високим пишним стеблом і
дрібним листям, що використовується для виготовлення
віників.
Погребня — надбудова над погребом.
Доведи, що в родині Бубликів люблять пісню і дорослі, й діти.
Знайди слова, що підказують, як читати слова Дениска, дідуся, бабусі, Мар'янки.

Попрацюйте разом! Назвіть прислів'я і приказки, вжиті у тексті.
Складіть розповідь за малюнком.


Прислів”я
Слово чемне кожному приємне.

О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.

Надіслано читачами з інтернет-сайту

_{Плани уроків української літератури, конспекти, підручники онлайн, електронні видання безкоштовно, реферати української літератури}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.