Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 6 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Література та архiтектура. Повні уроки

Тема уроку: Література та архiтектура.

Мета уроку: актуалізація знань учнів щодо нових понять; ознайомлення з особливостями літератури Стародавнього Єгипту.

Завдання уроку:

1. Розказати учням про найдавніші літературні пам’ятки, знайдені на території Єгипту.

2. Ознайомити шестикласників з особливостями давньоєгипетської архітектури.

3. Опрацювати відеоматеріал.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку:

Література. Найдавніші пам'ятники різноманітної релігійної та магічної літератури Єгипту відносяться до 3-го тис. до н. е., а останні були складені в перші століття н. е. Багато літературних творів збереглися у вигляді ієрогліфічних текстів, дуже різноманітних за змістом та жанрами. Замовляння, молитви, тлумачення, заклики богів складали до збірок. Таким чином, з'явилися "Книга мертвих", "Тексти пірамід" і "Тексти саркофагів".

Література Єгипту є однією з найдавніших літератур світу. Як правило, у багатьох творів немає авторів, а основними жанрами є казки, оповідання, гімни і молитви, байки, епос, любовна лірика та ін. Література Стародавнього Єгипту вже багато років викликає інтерес у різних вчених. Сюжети її творів зустрічаються вперше і в подальшому часто використовуються у творах багатьох народів світу.

Сувої

Єгипетські казки насичені яскравою і образною фантазією, гарячої симпатією до людини, переконанням в остаточній перемозі добра і справедливості над силами зла. Сюжети деяких з них дуже тісно переплітаються з фольклором Стародавнього Єгипту, деякі створені кількома авторами. Також в літературі часто зустрічаються так звані розповіді. Під такими творами розуміються тексти, що не містять елементів надприродного, близькі до реальних історичних подій (Повість Синухета, Повість Петеісе). Найчастіше розповідь ведеться від першої особи, і являє собою спогади оповідача, яскраво й цікаво викладені. Серед оповідань особливо виділяється папірус середини 11 ст. до н. е., що містить звіт про подорож єгиптянина Ун-Амуна в Бібл – один із кращих творів єгипетської літератури. У ньому є цікаві описи країн, розташованих за східним узбережжям Середземного моря. Незважаючи на те, що цей твір витримано в реалістичних тонах, він, безсумнівно, піддавався літературній обробці. Єгиптяни його високо цінували, про що свідчать окремі твори в кількох примірниках, які дійшли до нашого часу. Оповідання історичного характеру мали відношення до правлячої династії і писалися на замовлення двору в інтересах підняття престижу центральної влади фараона. Такі твори представляли собою повчання і корисні поради, які стосуються усіх сфер життя. Їх авторство належало реальному письменникові чи вигаданому (якому-небудь відомому мудрецю минувшини). Література Єгипту вплинула на літератури інших народів давнини, в тому числі на грецьку (особливо в греко-римський період).

«Книга Мертвих» (дослівно перекладається як «Книга Воскресіння» або «Книга виходу вдень») – це збірка релігійно-правових норм Стародавнього Єгипту. Його поміщали в гробницю з метою допомогти померлому подолати небезпеки потойбічного світу і знайти просвітлене безсмертя. «Книга мертвих» являє собою ряд 186-ти незв'язаних розділів, різного об'єму, від довгих поетичних гімнів до однорядкових магічних формул. Кращі зразки цього твору написані на згортках папірусу і відносяться до часу розквіту XVIII династії. Прикрашені гарними малюнками зі сценами загробного життя, такі книги були знайдені в багатьох гробницях фіванських жерців і чиновників.

Книга Мертвих

Вперше згадки про «Книгу Мертвих» зустрічаються близько 1600 до н. е., але тільки до середини правління XVIII династії вона набуває широкого поширення. «Книга мертвих» пов'язана з більш ранніми збірками заупокійних текстів – «Текстами саркофагів» (Середнє царство) і «Текстами пірамід» (Давнє царство). Вона зародилася в епоху Стародавнього царства від звичаю читання вголос заклинань для померлого царя, які повинні були забезпечити йому вдале загробне життя. Пізніше такі тексти записувалися і оформлялися, щоб їх можна було розмістити на поверхні саркофага. У період Нового царства «Книга мертвих» стала записуватися на папірусних сувоях, але зміст її залишився тим самим. Поступово в "Книгу мертвих" проникають елементи моралі, які переплітаються з елементами древньої магії і утворюють суміш текстів і заклинань, які нині найчастіше вимагають окремих пояснень. Попри те, що книга багато разів редагувалася, древні тексти були збережені майже в оригіналі.

Архітектура. Єгиптяни, незалежно від свого соціального статусу, будували свої будинки з неміцних матеріалів – очерету, дерева, глини або цегли-сирцю й ніколи не використовували камінь. Серед нечисленних осель більшість складають сільські халупи бідняків, і лише в столичному місті Ахетатоне виявлені будинки представників знаті. Найдавніші будинки додинастичного періоду найчастіше представляли собою просто притулки для захисту від вітру й сонця, цілком придатні для життя в умовах сухого клімату. Садиби знаті являли собою складні споруди з ванними кімнатами, каналізацією та просторими загальними кімнатами з високими стелями і невеликими вікнами, тісними спальнями і кухнями, коморами та зерносховищами. Загальні кімнати часто прикрашали настінними розписами. Сходи вели на дах, де родина проводила значну частину часу, або на другий поверх. При житлі була молитовня для поклоніння одному або декільком богам (у Ахетатоне – виключно Атону), вона зазвичай представляла собою окрему споруду у внутрішньому дворі будинку. Оскільки більшість єгиптян, за винятком фараонів, мали по одній дружині, в звичайному житлі були відсутні спеціальні жіночі приміщення. Єгиптянки брали участь в суспільному житті і мали численні права, яких були позбавлені жінки в інших країнах Стародавнього Сходу.

Стели і мастаби Архітектурні споруди з каменю призначалися тільки для померлих і для поклоніння богам. Найдавніші зі збережених людських поховань свідчать, що єгиптяни робили продовольчі запаси для загробного життя. Усипальниці часів I і II династій, незалежно від того, належали вони царям або рядовим общинникам, будували з цегли-сирцю і дерева, хоча деякі їхні елементи вже виконувалися в камені. Наприклад, з гробниць фараонів I династії в Хелуанському некрополі відомі кам'яні плити (стели), які вмуровували лицьовою стороною вниз в стелю камери над похованням. На цих стелах вирізали примітивне опукле зображення померлого, його ім'я і титули, основні продукти харчування, посудини з напоями і ієрогліфічні підписи до них. Такий звичай був явно пов'язаний з уявленням, що весь цей набір збережеться і після того, як зітліють продукти, покладені в могилу, а тіло власника усипальниці перетвориться на порох. Увічнення в нетлінному камені розглядали як магічний засіб, що забезпечує вічне буття померлого і необхідні йому засоби існування. Незабаром кам'яні стели стали поміщати в стіни усипальниць, вони стали більш великих розмірів та різноманітні за формою, поступово перетворившись в «помилкові двері» в західній стіні гробниці. Вважалося, що покійний, зображений над притолокою, буде виходити через ці двері з похоронної камери, щоб покуштувати страви, які будуть регулярно приносити в гробницю його родичі, і тому на панелі помилкової двері були написані їхні імена і зображені їхні фігури.

Стела

В епоху III і IV династій будували кам'яні піраміди для фараонів. Навколо них рядами розміщувалися гробниці-мастаби, які правителі дарували своїм вищим сановникам і наближеним. Мастаби мали численні приміщення, при V династії їх налічувалося до сотні. Вони були багато прикрашені рельєфами, що відтворюють прижиттєві діяння власника усипальниці, в тому числі виконання посадових обов'язків, а також форми прояву царського благовоління.

Типова мастаба складалася з вертикальної шахти в скельній породі, часто глибиною до 15-30 м, що веде в похоронну камеру. Аналогічна усипальниця будувалася і для дружини покійного. Наземне спорудження представляло собою міцну споруду з тесаного каменю, до якої спочатку прилаштовували звернену на схід молитовню з хибними дверми у західній стіні. З часом молитовня набувала все більших розмірів і була включена в кам'яне наземне спорудження. Воно було поділено на кілька культових приміщень, стіни яких прикрашали рельєфами, покликаними забезпечити власника усипальниці всім необхідним у загробному житті. Одне або кілька розташованих в глибині приміщень (вони називаються сердаб) вузькими прорізами в кам'яній кладці з'єднувалися з залами, доступними для відвідування живих, в яких, як правило, знаходилися статуї покійного. Деякі з цих статуй, що представляють чудові портретні зображення, зараховують до вищих досягнень скульптури епохи Стародавнього царства.

Мастаба

Піраміди і храми Є підстави вважати, що перетворення ускладненої мастаби на ступінчасту піраміду було здійснено царем Джосера і його зодчим Імхотепом. Пізніше царі III і IV династій зробили спроби змінити конструкції пірамід в іншому напрямку. Особливо примітна піраміда в Дахшуре з іншим кутом нахилу бічних граней і піраміда в Медуме з більш крутими, ніж у піраміди Джосера, ступенями, пізніше перебудована у справжню піраміду, але зведена настільки невдало, що її грані тепер цілком зруйновані. Фараон Снефру, засновник IV династії, задумав і звів першу справжню піраміду, а його син Хеопс – найбільшу з усіх пірамід. Подібно до того як мастаба мала хибні двері, звернені на схід, культова молитовня в царських пірамідах розташовувалася також у східній частині. До IV епохи династії вона перетворилася на храм складного планування з прикрашеним колонами двором, великим залом, по периметру якого знаходилися статуї фараона, культовими приміщеннями і головним святилищем, зверненим до піраміди.

Цей храм при піраміді з'єднувався довгим критим проходом, що йде в східному напрямку аж до кордону пустелі і оброблюваних полів, покритих водою під час щорічних розливів Нілу. Тут у самої кромки води перебував нижній, долинний храм з культовими приміщеннями. Сюди на човнах під час повені доставляли продукти і все необхідне для відправлення заупокійного культу фараона. Долинний храм Хефрена – проста, позбавлена прикрас, але масивна споруда з величезних прямокутних гранітних блоків – до цих пір стоїть поряд з великим сфінксом фараона.

Список використаних джерел:

1. Урок на тему «Культура Давнього Єгипту. Писемність, освіта. Література. Урок зі всесвітньої истории для 6 класу (рос. мова)». Бондаренко А. В., Донецька школа № 97.

2. О. І. Шалагінова, Б. Б. Шалагінов. Історія стародавнього світу 6 клас, 2009.

3. egypt.web-3.ru

Перевір себе:

1. Чим цікава давньоєгипетська література?

2. Назвіть найдавніші літературні пам’ятки Єгипту.

3. Як і з яких матеріалів давні єгиптяни будували житла?

Домашнє завдання:

1. Підготуйте кросворд на тему «Література Давнього Єгипту».

2. Розкажіть про архітектурні пам’ятни на території Давнього Єгипту.

3. Зробіть конспект уроку.

Відредаговано і надіслано Сичем Д. Д.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.