1. Причини виникнення політики "умиротворення"

В тих обставинах, що  складалися у світі  умовах мир означав збереження Версальсько-Вашингтонської системи, яка, не дивлячись на її не ідеальність, забезпечувала відносну стабільність. Все-таки  система мала в собі принцип запобігання міжнародним кризам. Він передбачав колективні дії проти агресора через Лігу Націй. Колективної відсічі не вийшло‚ механізм не спрацював. Чому?

Здатність країн Заходу до організованих дій проти агресора знизилась через загострення суперництва  у подоланні економічної кризи. До того ж скрутне  становище відволікало увагу суспільства і політиків на внутрішні проблеми. Їх  вирішення було пріоритетним.

Опір агресорам вимагав застосування різноманітних, а також і силових методів. Захист миру в тих умовах вимагав мужності, волі і готовності до певних втрат. Однак сама думка про це для людей, які щойно пережили  Світові війну, здавалася зловісною. Населення в Англії і Франції була налаштована категорично проти використання сили. Китай, Ефіопія здавались занадто далекими, щоб вбачати у них загрозу європейській безпеці. 

Прихід Гітлера до влади не відразу був сприйнятий поворотним у політиці Німеччини. Тривалий час у ньому вбачали лише сильного національного лідера, який прагне для Німеччини справедливість. Плани нацистів про переділ світу спочатку оцінювались як данина націоналістичній риториці і не сприймалися серйозно. Лідери Англії і Франції не бачили причин для зміни політичного курсу, який активно впроваджувався у 20-х роках і був націлений на поступове послаблення тягаря Версальської системи. Нацизм у Німеччині не відразу встиг показати своє хижацьке обличчя. Країни Європи не зазнали жахів окупації. Гітлер здавався політиком, з яким можна домовитись.

Криза  у США відвела всю увагу населення країни до внутрішніх проблем. Наростання напруги у світі породило у США прагнення відгородитися від всього світу в своїй "американській фортеці". Після прийняття у 1935 р. закону про нейтралітет країна, із найбагатшими ресурсами і силами впливати на світову політику, різко вийшла з неї. Це підвищило шанси агресорів.

Найбільш активним прихильником політики "умиротворення" був прем’єр-міністр Великобританії у 1937-1940 рр. Н.Чемберлен. Вів вважав, що небезпека полягала не в агресивних намірах Німеччини, а в недооцінці міжнародної кризи. Він вважав, що Перша світова війна виникла саме тому, що держави на певний час втратили контроль над розвитком подій і в результаті місцевий конфлікт переріс у світову війну. 

На справді Гітлер висував нові і ще нахабніші претензії. Вони ставали об’єктами обговорення і все закінчувалось задоволенням територіальних домагань Німеччини.

Причини політики “умиротворення”: 

 Зосередження громадськості Англії та Франції на внутрішніх проблемах породжених економічною кризою 30-х років.

Стійкі пацифістські настрою у переважаючої більшості населення Англії та Франції. Боязнь повторення жахів світової війни.

Недооцінка лідерів західних держав А.Гітлера.

Продовження лідерами Англії та Франції курсу на послаблення Версальсько-Вашингтонської системи.

Повне усунення США від втручання у європейські справи.

2. "Аншлюс" Австрії і Мюнхенська угода

http://www.youtube.com/watch?v=Ny6Sjlf-7QI&NR=1

Кульмінацією політики "умиротворення" став "аншлюс" Австрії і Мюнхенська угода по Чехословаччині.

Вступ німецької армії до Австрії

 Приєднання Австрії стало одним із найважливіших завдань політики Німеччини. У лютому 1938 р. канцлер Австрії Шушніг підписав з Німеччиною угоду, яка поставила Австрію під контроль Німеччини, а вже  12 березня 1938 р.  війська Німеччини при підтримці австрійських нацистів окупували Австрію. Наступного дня австрійський фашист Зайс-Інкварт проголосив возз’єднання Австрії з німецькою імперією. Жодна велика  держава, та  Ліга Націй ніяк не прореагували на це. Лише  СРСР висловив протест проти такого союзу.

Радянська карикатура на „аншлюс” Австрії

 Наступною жертвою агресії Німеччини стала Чехословаччина, від якої Німеччина зажадала Судетську область, де проживало понад 3 млн. німців. 13 вересня 1938 р. судетські фашисти вчинили заколот. Після його придушення Німеччина стала загрожувати Чехословаччині нападом.

Ще тоді співвідношення сил було не на користь Німеччини. Чехословаччина мала добре озброєну і підготовлену армію з 45 дивізій. Німеччина мала 47 недостатньо озброєних дивізій. До того ж уряд СРСР запропонував Чехословаччині всебічну допомогу.

Виникла міжнародна криза. Для її розв’язання Чемберлен двічі зустрічався з Гітлером. Вони домовились, що конфлікт буде вирішено при зустрічі у Мюнхені.

Під час мюнхенської зустрічі Гітлер заявив, що Судетська область – остання територіальна вимога Німеччини в Європі. Це, а також англо-французький ультиматум чехословацькому уряду про негайну передачу Німеччині територій ЧСР, заселених німцями, розчистили шлях до Мюнхенської угоди. Її було укладено за спиною Чехословаччини главами урядів Великобританії, Франції, Німеччини та Італії 29-30 вересня 1938 р.

Виступ премєр-міністра Н.Чемберлена після повернення з Мюнхену, під час якого він заявиві, що привіз мир для цілого покоління

http://www.youtube.com/watch?v=pQRFJGTrxtY

 Наслідком угоди стало відторгнення від ЧСР на користь Німеччини всіх прикордонних західних і північно-західних районів. ЧСР втратила 20% населення і майже 50% важкої промисловості,с всі прикордонні укріплення. Кордон з Німеччиною став проходити у 40 км від Праги.

http://www.youtube.com/watch?v=Q3OxZjxiJH4

Мюнхенська угода зобов’язала ЧСР задовольнити претензії Польщі та Угорщини. Польщі була передана Тешинська Сілезія, Угорщині за І Віденським арбітражем – частина Словаччини і Карпатської України. Чехословаччина перетворилась у федеративну державу.

Німецька листівка з приводу Мюнхенського договору

 Мюнхенська угода – одна з найбільш соромних та ганебних сторінок західної дипломатії. Англія і Франція просто зрадили Чехословаччину, країну, саме виникнення якої було пов’язане з Версальською системою, одну з небагатьох реальних демократій в Європі. Цинічним було посилання на право націй на самовизначення, на право німців, угорців, поляків об’єднатися зі своєю батьківщиною, тому що у 1919 р. у Парижі це право було принесено у жертву стратегічним антинімецьким і антиугорським інтересам, як у 1938 р. у жертву політиці "умиротворення". Посланник Чехословаччини в Англії після підписання угоди сказав радянському послу: «Вони продали мене в рабство німцям, як колись негрів колись продавали в США!»

Мюнхенська угода означала перетворення Німеччини у найсильнішу державу Центральної Європи. Всі малі держави цього регіону зрозуміли, що ні Ліга Націй, ні Англія з Францією не можуть гарантувати їхній суверенітет і пішли на зближення з Німеччиною. У цьому розумінні Мюнхенська угода була стратегічною поразкою Англії і Франції і наблизила початок війни.

Але на той час на Заході результати змови були сприйняті з полегшенням. Чемберлен заявив, повернувшись у Лондон, що він привіз мир цьому поколінню.

Вже взимку 1938/1939 рр. лідери Англії і Франції зрозуміли хибність своїх міркувань. Попри очевидну хибність своєї політики. Тим часом Німеччина не залишала часу на роздуми. 15 березня 1939 р. німецькі війська окупували Чехію і Моравію, Словаччина була проголошена незалежною, а Угорщина захопила всю Карпатську Україну.

 Поглинення Чехії Німеччиною. Карикатура

 Далі Німеччина стала домагатися від Польщі згоди на передачу їй Данцига і на побудову через польський коридор екстериторіальної траси, яка б зв’язала Німеччину з Пруссією. Німецькі війська вступили у Мемельську область (Клайпеда), яка належала Литві. У квітні 1939 р. Італія здійснила агресію проти Албанії і захопила її.

Німецькі війська у Мемелі

Відступ албанських солдат під ударами італійської армії

 Крах політики "умиротворення" став очевидним. У свідомості населення стався злам. Від урядів вимагали жорсткості і рішучості у ставленні до Німеччини. Англія і Франція обмінялися нотами про взаємну допомогу на випадок агресії і надали відповідні гарантії державам, які мали спільний кордон з Німеччиною. Почались  явні приготування до війни.Виникнення безпосередньої загрози війни вимагало від урядів Англії і Франції зближення з СРСР, якого так старанно західні лідери намагалися у попередні роки усунути з європейської політики.

 Документи, матеріали

Заява У.Черчілля 21 вересня 1938 р. для преси щодо Мюнхенської угоди

Розчленування Чехословаччини під тиском Англії і Франції рівносильно повній капітуляції західних демократій перед нацистською загрозою застосування сили. Такий крах не принесе миру або безпеки ні Англії, ні франції. Навпаки, він поставить ці дві країни у положення буде ставати все слабше і небезпечніше. Одна лише нейтралізація Чехословаччини означає звільнення 25 німецьких дівізій, які будуть загрожувати Західному фронту. Крім того, вона відкриє тріумфуючим нацистам шлях до Чорного моря. Мова йде про загрозу не тільки Чехословаччині, а і свободі і демократії всіх країн. Думка, наче можна забезпечити безпеку, кинувши малу державу на поталу вовкам, - рокова помилка. Воєнний потенціал Німеччини буде зростати впродовж короткого часу значно жвидше, ніж Англія і франція зможуть завершити заходи, необхідні для їх оборони»

Запитання до документа

1. Чому У.Черчілль виступив проти Мюнхенської угоди? Яку він наводить аргументацію?

2. Чи справдилисб прогнози У.Черчілля?

Запитання і завдання

1.       Чому не було створено системи колективної відсічі агресорам?

2.       З’ясуйте причини виникнення політики "умиротворення". Охарактеризуйте прихильників цієї політики.

3.       Якими були наслідки аншлюсу Австрії та Мюнхенської угоди? Дайте оцінку Мюнхенській угоді.

4.       Чому політика "умиротворення" зазнала краху?

5.       Порівняйте рівень консолідації сил агресії та міць системи колективної безпеки.

6.       Яка позиція СРСР щодо Мюнхенської угоди?

7.      Складіть перелік дій урядів Англії та Франції, що можна віднести до проявів політики умиротворення.

Запам’ятайте дати:

Березень 1938 р.   Аншлюс Австрії.

29-30 вересня 1938 р.   Мюнхенська конференція керівників урядів  Англії, Франції, Німеччини та Італії.

27 лютого 1939 р. – Визнання Англією та Францією уряду Ф.Франко в Іспанії.

15 березня 1939 р.   Окупація Чехословаччини Німеччиною.